24.06.2025 року м. Дніпро Справа № 904/3844/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Кишкань М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури
на ухвалу та рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Кеся Н.Б.) від 30.01.2025 р. у справі № 904/3844/24
за позовом Криворізької центральної окружної прокуратури, м. Кривий Ріг Дніпропетровська область в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг Дніпропетровська область
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКЕТ ЛТД КР", м. Кривий Ріг Дніпропетровська область
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕДІЛЕНС", м. Київ
про усунення перешкод у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, -
У серпні 2024 року Криворізька центральна окружна прокуратура в інтересах держави в особі Криворізької міської ради звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКЕТ ЛТД КР" та Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕДІЛЕНС", в якому просила суд:
- усунути перешкоди, зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Маркет ЛТД КР» (код ЄДРПОУ 44978271), Товариство з обмеженою відповідальністю “Реділенс» (код ЄДРПОУ 19435509) повернути Криворізькій міській раді (код ЄДРПОУ 33874388) земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:04:407:0022 площею 0,0686 га, яка розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Едуарад Фукса, 1-Б, шляхом знесення будівлі, площею 102,4 кв. м.;
- припинити право володіння ТОВ “МАРКЕТ ЛТД КР» (код ЄДРПОУ 44978271) на об'єкт нерухомого майна, будівлю, площею 102,4 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Едуарда Фукса, 1-Б (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2468209312060) із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 2468209312060;
- скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ “МАРКЕТ ЛТД КР» (код ЄДРПОУ 44978271) на об'єкт нерухомого майна, будівлю, площею 102,4 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Едуарда Фукса, 1-Б шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 2468209312060;
- скасувати державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:04:407:0022 площею 0,0686 га, яка розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. вул. Едуарад Фукса, 1-Б;
- стягнути з відповідачів у справі на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог прокуратура посилалася на порушення Відповідачами Земельного кодексу України, а саме самочинну забудову у м. Кривому Розі, безпідставну реєстрацію права власності, безпідставну передачу в оренду земельних ділянок з порушенням законодавчо встановленої процедури без проведення земельних торгів під самочинно збудовані об'єкти майна, чим порушено право територіальної громади на дотримання законного порядку користування, володіння, розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, належної реєстрації речових прав на нерухоме майно на ній, дотримання законодавства у сфері забудови населених пунктів.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2025р. у справі № 904/3844/24:
- задоволено спільну заяву Криворізької міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКЕТ ЛТД КР" про затвердження Мирової угоди від 11.12.2024 року;
- затверджено мирову угоду від 11.12.2024 року, укладену між Криворізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРКЕТ ЛТД КР".
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2025 р. у справі № 904/3844/24:
- позов Криворізької центральної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕДІЛЕНС" залишено без задоволення;
- в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКЕТ ЛТД КР" провадження у справі закрито;
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКЕТ ЛТД КР" на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір у розмірі 9 689,69 грн.
Не погодившись з цими судовими рішеннями господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2025 про затвердження мирової угоди та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2025 про залишення позову прокуратури без задоволення та закриття провадження у справі, направити справу № 904/3844/24 для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема, зазначає наступне:
- вважає, що з огляду на ознаки самочинного будівництва торгівельного павільйону та протиправного відведення земельної ділянки без проведення земельних торгів, висновки суду першої інстанції про залишення без задоволення прозову прокуратури в частині позовних вимог до ТОВ "РЕДІЛЕНС" є необґрунтованими та суперечать вимогам ч. 4 ст. 376 ЦК України, а також ч. 2 ст. 212 ЗК України, згідно з якими належними відповідачами є як забудовник майна, так і його останній набувач;
- посилаючись на те, що судом першої інстанції затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі здійснено різними процесуальними документами, наполягає на порушенні судом норм процесуального права, якими передбачене одночасне затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі однією ухвалою суду, що на переконання апелянта є підставою для скасування оскаржуваних ухвали та рішення;
- вказує на неврахування судом першої інстанції того, що законодавством чітко передбачений порядок відведення та надання в оренду земельних ділянок, у тому числі з метою їх забудови, до якого не входить визнання міською радою права власності будь-яких осіб на самочинно збудовані об'єкти нерухомого майна та «не заперечення» щодо надання земельних ділянок в оренду замість вирішення цього питання на пленарному засіданні. Також не передбачено і «згоди» органу місцевого самоврядування, в особі його одноособових працівників, на використання земельної ділянки без належним чином прийнятого на сесії ради рішення;
- вважає, що судом першої інстанції при затвердженні мирової угоди проігноровано пряму заборону органів, які мають право звертатися до суду в інтересах осіб, на укладення мирових угод, передбачену ч. 2 ст. 55 ГПК України;
- стверджує, що начальник юридичного управління Виконкому Криворізької міської ради Кудін М.В. не мав повноважень на підписання мирової угоди, оскільки не пленарному засіданні міської ради рішення відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" не приймалося;
- вважає, що при винесенні ухвали про затвердження мирової угоди судом першої інстанції не дотримано імперативні вимоги ч. 5 ст. 192 ГПК України щодо обов'язкових підстав для відмови у затвердженні мирової угоди. Так, на переконання апелянта, зміст мирової угоди суперечить закону та порушує права та охоронювані законом інтереси мешканців територіальної громади м. Кривого Рогу, оскільки самочинною забудовою міста торговими павільйонами, безпідставною реєстрацією права власності на них та отримання відповідачем земельної ділянки за пільговою процедурою поза конкурсом, без проведення земельних торгів під їх розміщення, територіальну громаду фактично позбавлено можливості користуватись та розпоряджатися цією земельною ділянкою;
- вказує на те, що мирова угода не містить відомостей щодо її укладення із ТОВ "РЕДІЛЕНС", яке є стороною у справі, що на думку апелянта свідчить про незаконність цієї мирової угоди та безпідставність її затвердження судом;
- вважає, що судом першої інстанції застосовані висновки Верховного Суду у справах, які є нерелевантними цій справі.
Криворізькою міською радою подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2025 р. у справі № 904/3844/24 - без змін.
В обґрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги позивач, зокрема, зазначає наступне:
- стверджує, що мирову угоду у цій справі було укладено Криворізькою міською радою у відповідності до норм права та керуючись інтересами територіальної громади міста;
- зазначає, що повноваження представника Криворізької міської ради, який підписав мирову угоду у цій справі, підтверджуються відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (відповідно до яких Кудін М.В. відповідальний за представництво інтересів Криворізької міської територіальної громади в особі Криворізької міської ради в у встановленому законом порядку та участь у судових справах у порядку самопредставництва, з правом підпису відповідних документів), копією довіреності № 12/26/540 від 13.12.2024, якою міською радою надано начальнику юридичного управління виконкому міської ради Кудіну М.В. право на ведення усіх справ, у яких міська рада є позивачем з усіма правами, що надані законом позивачу, у тому числі з правом підпису всіх необхідних для виконання цією довіреністю документів, зокрема на укладення мирової угоди.
Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРКЕТ ЛТД КР" подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого відповідач-1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2025 р. у справі № 904/3844/24 - без змін.
В обґрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги відповідач-1, зокрема, зазначає наступне:
- вказує на те, що ТОВ "МАРКЕТ ЛТД КР" відповідно до вимог чинного законодавства України є добросовісним набувачем майна і не має ніякого відношення до начебто самочинного будівництва відповідного майна, що в свою чергу (з приводу самочинного будівництва) є припущенням органу прокуратури, так як не ґрунтується на жодному доказу, долученому до матеріалів справи та спростовується відповідними матеріалами справи;
- стверджує, що жодних доказів на підтвердження неправомірного набуття ТОВ "МАРКЕТ ЛТД КР" права власності на спірне нежитлове приміщення прокуратурою до матеріалів справи не надано, з огляду на що вважає безпідставною позовну вимогу про припинення права володіння відповідачем-1 об'єктом нерухомого майна;
- щодо повноважень на укладення мирової угоди вважає, що Криворізька міська рада наділена повноваженнями щодо укладання мирової угоди у цій справі, натомість прокуратура таких повноважень позбавлена у будь-якій справі де вона діє в інтересах Криворізької міської ради;
- відзначає, що у цій справі Криворізька міська рада після затвердження мирової угоди судом набуває права на майно, а саме грошові кошти, які вносить відповідач-1 за користування земельною ділянкою і тому є хибними твердження прокуратури про нерелевантність цієї справи до застосованої судом першої інстанції практики Верховного Суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.03.2025 р. поновлено Заступнику керівника Дніпропетровської обласної прокуратури строк подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2025 р. у справі № 904/3844/24; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2025 р. у справі № 904/3844/24, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 24.06.2025 р.
23.06.2025 р. до Центрального апеляційного господарського суду звернулася Громадська спілка "Асоціація промисловців, підприємців та профспілок Кривого Рогу" із клопотанням про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та в якості їх представника - Громадську спілку "Асоціація промисловців, підприємців та профспілок Кривого Рогу".
Зазначене клопотання мотивоване тим, що у цій справі прокурор звернувся з позовом в інтересах громади (її мешканців), а тому, на переконання заявника, мешканці цієї громади мають право на участь у розгляді такої справи.
З приводу вказаного клопотання судова колегія зауважує, що заявник не відноситься до тих осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, а з матеріалів справи не вбачається, що оскаржуваними у справі судовими актами вирішені права та обов'язки вищенаведених осіб щодо сторін спору.
За таких обставин, враховуючи приписи ст.ст. 50, 53 ГПК України, судовою колегією відмовлено Громадській спілці "Асоціація промисловців, підприємців та профспілок Кривого Рогу" у задоволенні клопотання про залучення третіх осіб до участі у справі, про що в судовому засіданні 24.06.2025р. проголошено усну ухвалу.
Представник прокуратури в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала у повному обсягу та просила її задовольнити.
Представники Криворізької міської ради та відповідачів в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечили, вважають оскаржувану ухвалу та рішення законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу прокуратури безпідставною.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали про затвердження мирової угоди та рішення суду, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 12.12.2024 через систему "Електронний суд" Криворізька міська рада та ТОВ "МАРКЕТ ЛТД КР" подали спільні заяви про затвердження мирової угоди від 11.12.2024.
Розглянувши вказану заяву та додані до неї документи, судом першої інстанції встановлено, що умови Мирової угоди від 11.12.2024 року полягають в такому.
На земельній ділянці з кадастровим номером 211000000:04:407:0022, розташовується об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля загальною площею 102,4 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Кривий Ріг, вул. Едуарда Фукса, 16, реєстраційний номер 2468209312060, власником якого є Відповідач відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20.03.2024, укладеного між ТОВ ВБФ "РІКІ, ЛТД" та посвідченого приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Рисіною С.В. з реєстрацією в реєстрі за № 595.
Криворізька міська рада не заперечує проти надання земельної ділянки з кадастровим номером 211000000:04:407:0022 в оренду ТОВ "МАРКЕТ ЛТД КР", яка вже перебуває в оренді ТОВ “МАРКЕТ ЛТД КР» під нерухоме майно, та не заперечує проти права власності на майно, яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ “МАРКЕТ ЛТД КР».
ТОВ “МАРКЕТ ЛТД КР» зобов'язується протягом 36 місяців після затвердження цієї Мирової угоди сплачувати Позивачу орендну плату за земельну ділянку з кадастровим номером 211000000:04:407:0022, на якій розміщено нерухоме майно, визначене у пункту 2 цієї Мирової угоди, у подвійному розмірі та з передплатою на 6 (шість) місяців (звичайний розмір орендної плати встановлений Договором оренди земельної ділянки).
Після спливу 36 місяців після затвердження цієї Мирової угоди Відповідач зобов'язується сплачувати Позивачу оренду плату відповідно до умов укладеного Договору оренди земельної ділянки та/або іншого Договору, яким буде визначено розмір орендної плати за земельну ділянку під нерухомим майном визначеного у пункті 2 цієї Мирової угоди.
Протягом 30 днів з моменту затвердження цієї Мирової угоди Господарським судом Дніпропетровської області ТОВ “МАРКЕТ ЛТД КР» зобов'язується перерахувати на розрахунковий рахунок Криворізької центральної окружної прокуратури грошові кошти на відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання органами прокуратури в інтересах держави в особі Позивача - Криворізької міської ради позовної заяви.
Сторони цієї мирової угоди гарантують та підтверджують, що з дня затвердження Господарським судом Дніпропетровської області цієї Мирової угоди та після виконання всіх умов цієї Мирової угоди Сторони не матимуть і не заявлятимуть в майбутньому одна до одної жодних вимог, претензій тощо з приводу предмету, спору та правовідносин, що випливають та/або пов'язані з цією справою.
Сторони цієї мирової угоди дійшли згоди, що у раз невиконання Відповідачем своїх зобов'язань визначених пунктом 3 цієї Мирової Угоди, ухвала про затвердження мирової угоди у справі №904/3844/24 є виконавчим документом згідно ст. 193 ГПК України та у відповідності до вимог Закону України “Про виконавче провадження» передається для примусового стягнення в органи ДВС.
Місцевим господарським судом перевірені повноваження осіб, які підписали мирову угоду та роз'яснено прокурору наслідки затвердження судом мирової угоди.
У резолютивній частині оскаржуваної ухвали судом першої інстанції викладено текст мирової угоди, що укладена між Криворізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРКЕТ ЛТД КР", в такій редакції:
"Мирова угода
м. Кривий Ріг “11» грудня 2024 року
КРИВОРІЗЬКА МІСЬКА РАДА (50101, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Молодіжна, будинок 1; код ЄДРПОУ 33874388), в особі КУДІНА МАКСИМА ВІКТОРОВИЧА, що діє на підставі довіреності, іменована надалі Позивач, з однієї сторони,
та
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “МАРКЕТ ЛТД КР» (50027, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Святогеоргіївська, будинок 19, приміщення 122; код ЄДРПОУ 44978271), в особі директора ГАЛЬЧЕНКА ВОЛОДИМИРА ІВАНОВИЧА, що діє на підставі Статуту, іменоване надалі Відповідач, з іншої сторони, (спільно іменовані надалі Сторони а окремо Сторона), уклали цю Мирову угоду у справі №904/3844/24 про наступне:
1. З метою врегулювання господарського спору у справі № 904/3844/24 за позовом Керівника Криворізької центральної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до відповідача ТОВ “МАРКЕТ ЛТД КР» про скасування державної реєстрації права оренди, усунення перешкод у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, припинення володіння нерухомим майном, що розглядається Господарським судом Дніпропетровської області. Сторони досягли взаємоприйнятної домовленості відносно предмету спору по справі № 904/3844/24.
2. На земельній ділянці з кадастровим номером 211000000:04:407:0022, розташовується об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля загальною площею 102,4 кв. м., що знаходиться за адресою: місто Кривий Ріг, вул. Едуарда Фукса, 16, реєстраційний номер 2468209312060, власником якого є Відповідач відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20.03.2024, укладеного між ТОВ ВБФ “РІКІ, ЛТД» та посвідченого приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Рисіною С.В. з реєстрацією в реєстрі за № 595.
3. Криворізька міська рада не заперечує проти надання земельної ділянки з кадастровим номером 211000000:04:407:0022 в оренду ТОВ “МАРКЕТ ЛТД КР», яка вже перебуває в оренді ТОВ “МАРКЕТ ЛТД КР» під нерухоме майно, та не заперечує проти права власності на майно, яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ “МАРКЕТ ЛТД КР»;
4. ТОВ “МАРКЕТ ЛТД КР» зобов'язується протягом 36 місяців після затвердження цієї Мирової угоди сплачувати Позивачу орендну плату за земельну ділянку з кадастровим номером 211000000:04:407:0022, на якій розміщено нерухоме майно, визначене у пункту 2 цієї Мирової угоди, у подвійному розмірі та з передплатою на 6 (шість) місяців (звичайний розмір орендної плати встановлений Договором оренди земельної ділянки);
5. Після спливу 36 місяців після затвердження цієї Мирової угоди Відповідач зобов'язується сплачувати Позивачу оренду плату відповідно до умов укладеного Договору оренди земельної ділянки та/або іншого Договору, яким буде визначено розмір орендної плати за земельну ділянку під нерухомим майном визначеного у пункті 2 цієї Мирової угоди.
6. Протягом 30 днів з моменту затвердження цієї Мирової угоди Господарським судом Дніпропетровської області ТОВ “МАРКЕТ ЛТД КР» зобов'язується перерахувати на розрахунковий рахунок Криворізької центральної окружної прокуратури грошові кошти на відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання органами прокуратури в інтересах держави в особі Позивача - Криворізької міської ради позовної заяви.
7. Сторони гарантують та підтверджують, що з дня затвердження Господарським судом Дніпропетровської області цієї Мирової угоди та після виконання всіх умов цієї Мирової угоди Сторони не матимуть і не заявлятимуть в майбутньому одна до одної жодних вимог, претензій тощо з приводу предмету, спору та правовідносин, що випливають та/або пов'язані з цією справою.
8. Сторони цієї Мирової Угоди дійшли згоди, що у раз невиконання Відповідачем своїх зобов'язань визначених пунктом 3 цієї Мирової Угоди, ухвала про затвердження мирової угоди у справі №904/3844/24 є виконавчим документом згідно ст. 193 ГПК України та у відповідності до вимог Закону України “Про виконавче провадження» передається для примусового стягнення в органи ДВС.
9. Сторони заявляють, що ані в процесі укладення цієї Мирової угоди, ані в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права та охоронювані законом інтереси будь-яких третіх осіб. Сторони підтверджують, що ця Мирова угода укладена з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і стосуються виключно прав та обов'язків Сторін, а умови цієї Мирової угоди не суперечать закону, є виконуваними та такими, що не порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб.
10. Сторони з цією Мировою угодою ознайомлені та заперечень не мають. Наслідки укладення цієї Мирової угоди та її затвердження передбачені статтями 192, 193 та 231 Господарського процесуального кодексу України Сторонам відомі та зрозумілі. Представники Сторін, що підписали цю Мирову угоду, уповноважені на її підписання/укладання.
11. Ця Мирова угода набуває чинності з дня її затвердження Господарським судом Дніпропетровської області по справі №904/3844/24 і є обов'язковою для Сторін по справі.
12. Цю Мирову угоду укладено у трьох примірниках: один примірник залишається у Позивача, другий - у Відповідача, третій - в матеріалах справи №904/3844/24.
“МАРКЕТ ЛТД КР»
50101, Дніпропетровська область 50027, Дніпропетровська область,
місто Кривий Ріг, вулиця Молодіжна, 1 м.Кривий Ріг, вул. Святогеоргіївська,
КОД ЄДРПОУ 33874388 б.19 прим. 122
тел.0564-92-13-05 ЄДРПОУ 44978271
ел.пошта: radakr@kr.gov.ua тел. (097)121-01-41
__________ Максим КУДІН ________ Володимир ГАЛЬЧЕНКО"
Надаючи оцінку оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції про затвердження мирової угоди судова колегія відзначає, що за статтями 192, 193 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору та на умовах, погоджених сторонами. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.
Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом, що дозволяє добросовісній стороні без зайвого звернення до суду вимагати примусового її виконання.
На відміну від звичайного договору, мирова угода у позовному провадженні укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення.
Ці висновки зроблені відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі N 916/661/20.
Мирова угода є вираженням взаємного волевиявлення сторін, що спрямоване на вирішення спору між ними на основі компромісу та припинення його подальшого судового розгляду. У ній можуть вирішуватися питання, що стосуються виключно прав і обов'язків сторін.
До основних завдань та переваг мирової угоди належать процесуальна економія, спрощення роботи суду, можливість сторонам самостійно врегулювати основні питання, пов'язані із захистом порушених прав, за умови комплексного врахування інтересів всіх сторін.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України закриття провадження у справі є наслідком затвердження судом мирової угоди у позовному провадженні, відтак процесуальні дії щодо затвердження судом мирової угоди між сторонами спору та закриття у зв'язку з цим провадження у справі перебувають у нерозривному зв'язку і не можуть розглядатися окремо одна від одної.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії (частина третя статті 192 Господарського процесуального кодексу України).
Надавши учасникам справи право на врегулювання спору між собою на засадах диспозитивності, законодавець в той же час визначив межі реалізації такого права, дотримання яких є обов'язковим і для учасників правовідносин, і для суду.
Повноваження суду щодо ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди також є обмеженими та передбачають можливість відмови у затвердженні мирової угоди та продовження судового розгляду у вказаних випадках.
Укладення мирової угоди як способу реалізації процесуальних прав є правом сторони, яке, в свою чергу, згідно процесуального закону неможливо реалізувати, якщо такі дії суперечать законодавству або це призводить до порушення чиїхось прав і охоронюваних законом інтересів.
У частині першій статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди.
Стаття 375 Цивільного кодексу України передбачає, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Відповідно до частин першої, другої статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Положення частини другої статті 331 Цивільного кодексу України слід розуміти у системному зв'язку з положеннями статті 182 цього ж кодексу щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає жодних винятків. Як правило, усі об'єкти нерухомого майна в силу своєї специфіки після завершення будівництва підлягають прийняттю в експлуатацію та державній реєстрації.
Тобто для того, щоб новостворене майно стало об'єктом цивільно-правових відносин, потрібно виконання трьох умов: 1) завершення будівництва; 2) прийняття в експлуатацію; 3) державна реєстрація. Без виконання цих умов особа вважається лише власником матеріалів, обладнання тощо, яке було використано у процесі цього будівництва (створення майна).
Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 Цивільного кодексу України, згідно з якою житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 Цивільного кодексу України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
При вирішенні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачених статтями 27, 29-31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34, 37 цього Закону).
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об'єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок (пункт 5 частина п'ята стаття 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
Частиною восьмою статті 39 вказаного закону передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.
Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку. Визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами Цивільного кодексу України чи іншими нормативними актами не передбачено.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.05.2015 у справі № 6-159цс15, від 02.12.2015 у справі № 6-1328цс15, від 26.04.2023 у справі № 501/1256/17.
Зміст положень статті 376 Цивільного кодексу України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об'єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16, від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Водночас необхідно враховувати, що знесення самочинного об'єкта нерухомості є крайньою мірою впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством заходи з метою усунення порушень та коли неможлива перебудова об'єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18, від 08.12.2021 у справі № 520/3777/18.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, прокурор не заявляє вимог про перебудову чи приведення спірних правовідносин у правове поле іншим чином, крім знесення нерухомого майна. Натомість у справі, що розглядається, прокурором пред'явлено позов в інтересах власника земельної ділянки, а висловленим при укладенні мирової угоди волевиявленням Криворізька міська рада погодилася з наданням земельної ділянки в оренду ТОВ “МАРКЕТ ЛТД КР», яка вже перебуває в оренді ТОВ “МАРКЕТ ЛТД КР» під нерухоме майно, та не заперечує проти права власності на майно, яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ “МАРКЕТ ЛТД КР».
За таких обставин та з огляду на норми статей 375 та 376 Цивільного кодексу України судова колегія вважає доводи прокурора про знесення самочинного будівництва надмірними, враховуючи правові наслідки надання власником земельної ділянки згоди на її використання та можливість у подальшому визнання права власності на такий об'єкт.
Зазначене вище узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеної в постанові від 14.05.2025р. у справі № 904/39/24.
Щодо доводів апелянта про відсутність повноважень у представника Криворізької міської ради на підписання мирової угоди, судова колегія зазначає наступне.
Так, як вбачається з тексту затвердженої судом першої інстанції мирової угоди, від Криворізької міської ради ця мирова угода підписана Кудіним Максимом Вікторовичем, що діє на підставі довіреності (повноваження також підтверджуються відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань).
Згідно з ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
За приписами частини третьої цієї статті юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Повноваження представника Криворізької міської ради підтверджуються випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичний осіб-підприємців та громадських формувань та довіреністю, якою начальнику юридичного управління виконкому міської ради Кудіну Максиму Вікторовичу надано право, зокрема, на укладення мирової угоди, копії яких містяться в матеріалах справи. Наведені документи не містять даних щодо обмеження права зазначеної особи підписувати та подавати мирові угоди. Доказів зворотного матеріали справи не містять.
Крім цього, колегія суддів враховує, що Верховний Суд ухвалою від 10.12.2024 у справі N 904/3912/23 (спір про повернення земельних ділянок шляхом знесення самочинного будівництва) затвердив мирову угоду між Криворізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Векта Лайн", яка зі сторони Позивача також була підписана Кудіним М.В., а відтак суд касаційної інстанції у тій справі підтвердив повноваження вказаної особи на підписання мирових угод від імені Криворізької міської ради у подібних правовідносинах.
Водночас судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вирішення питання щодо укладення мирової угоди не є обов'язковим для вирішення на сесії міської ради відповідно до вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", обмеження, передбачені статтею 55 Господарського процесуального кодексу України на укладення мирових угод стосуються прокурора, а не позивача у справі.
Отже, мирова угода, що затверджена оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції, зі сторони Криворізької міської ради підписана процесуально право і дієздатною особою, що має необхідний для цього обсяг повноважень.
Щодо доводів апелянта про те, що мирова угода не містить відомостей щодо її укладення із ТОВ "РЕДІЛЕНС", яке є стороною у справі, що на думку апелянта свідчить про незаконність цієї мирової угоди та безпідставність її затвердження судом, судова колегія зазначає таке.
Відповідно до статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
За змістом наведеної норми сторони - це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.
Ураховуючи наведене, судова колегія відхиляє доводи апелянта про неправомірність затвердженої судом першої інстанції мирової угоди через її непідписання зі сторони ТОВ "РЕДІЛЕНС", адже з фактичних обставин цієї справи не вбачається, що зазначене товариство наразі є учасником спірних правовідносин та є особою, відповідальною за заявленими позовними вимогами.
За таких обставин, враховуючи, що мирова угода у цій справі стосується лише прав та обов'язків сторін щодо предмету спору, не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних інтересів інших осіб, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність затвердження цієї мирової угоди.
Також, обгрунтованим та правомірним є і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2025р. у цій справі.
Так, як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, Державним реєстратором Виконкому Криворізької міської ради Рощиною М.О. 12.11.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ ВБФ “РІКІ,ЛТД» на підставі договору купівлі-продажу № 3 від 21.11.1995 вперше зареєстровано право власності на самочинно збудований торгівельний павільйон за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Едуарда Фукса (колишня назва Тухачевського), 1Б (арк.с. 53 Т.1).
Підставою для проведення реєстраційних дій вказано договір купівлі-продажу № 3 від 21.11.1995 між ТОВ ВБФ “РІКІ, ЛТД» та ВТО № 1.
Згідно з копією договору купівлі-продажу № 3 від 21.11.1995, який долучено до електронної реєстраційної справи 2224043012110, за ВТО № 1 зареєстровано торгівельний павільйон площею 32,5 кв. м на підставі рішення виконкому Криворізької міської ради народних депутатів № 540 від 08.12.1993 (арк.с. 52 Т.1).
Однак рішення виконкому Криворізької міської ради народних депутатів № 540 від 08.12.1993 стосується загальних питань порядку реєстрації права власності на нерухоме майно Криворізьким БТІ та не містить інформації про передачу у власність або введення в експлуатацію вказаного торгівельного павільйону, відтак не є правовстановлюючим документом.
Також відсутні докази введення вказаного об'єкту в експлуатацію в 1995 році або раніше.
Виходячи з відомостей, що містяться в ЄДЕССБ, дозвільні документи на будівництво та введення в експлуатацію вказаного нерухомого майна відсутні.
Крім цього, листами № 2853/05/18-24 від 29.05.2024, № 3801/05/18-24 від 18.07.2024 Державна інспекція архітектури та містобудування України повідомила, що у неї відсутня документація у паперовому вигляді щодо спірного об'єкту нерухомості.
Прокурор посилається на матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023042080000094 від 23.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, під час якого проведено огляд Інтернет ресурсів щодо наявності нерухомого майна та встановлено, що станом на лютий 2020 року, липень 2019 року, серпень 2012 року та липень 2015 року на спірній земельній ділянці нерухоме майно відсутнє, що підтверджується протоколом огляду веб-сторінки в мережі Інтернет (сервісу Google Maps та Google Earth) від 29.03.2024.
Також, Національний центр управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України листом від 04.06.2024 № 1855-4-04.01.02-2024 надало зйомки спірної земельної ділянки за вказаною адресою. Згідно з наданою космічною зйомкою станом на 19.08.2003, 05.07.2019, 29.04.2020 спірна земельна ділянка є вільною від забудови. І тільки на зйомці станом на 04.10.2021 наявні будівлі на спірній земельній ділянці.
Вперше, на вказаній космічній зйомці нерухоме майно з'являється на спірній земельній ділянці лише 04.10.2021 року.
Також прокурор вказує на те, що у КП “Криворізьке РБТІ» ДОР відсутня реєстраційна справа на вказаний об'єкт нерухомості та реєстраційна книга, в якій міститься запис про реєстрацію права власності на нього, з огляду на що відсутні докази проведення державної реєстрації права власності за ВТО № 1 на спірне нерухоме майно до 1995 року.
Також встановлено, що поштові адреси м. Кривий Ріг, вул. Едуарда Фукса (Тухачевського), 1Б не присвоювалися.
Крім цього, згідно з даними, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно для первинної реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомості було надано, зокрема, технічний паспорт від 09.10.2020 виконаний ФОП Ткачовим М.Г.
Однак ФОП Ткачов М.Г. листом від 10.06.2024 повідомив, що ним технічна інвентаризація не проводилася, технічний паспорт від 09.10.2020 не виконував.
В подальшому рішенням Криворізької міської ради № 391 від 31.03.2021 (зв.арк.с. 66, арк.с. 67-68 Т.1) без проведення земельних торгів затверджено проект землеустрою щодо відведення у користування ТОВ ВБФ “РІКІ,ЛТД» земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:407:0022 площею 0,0132 га для розміщення існуючої будівлі торгівельного павільйону площею 32,5 кв.м.
Після чого 09.04.2021 між Криворізькою міською радою та ТОВ ВБФ “РІКІ,ЛТД» укладено договір оренди земельної ділянки № 2021193 від 09.04.2021 (арк.с. зв.арк.с. 62, арк.с. 65-66 Т.1), згідно з яким ТОВ ВБФ “РІКІ,ЛТД» передано в оренду земельну ділянку 1211000000:04:407:0022 площею 0,0132 га під розміщення існуючої будівлі торгівельного павільйону площею 32,5 кв. м за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Едуарда Фукса, 1Б.
Крім цього, прокурор посилається на матеріали кримінального провадження № 42023042080000094, зокрема, протокол огляду від 14.04.2021, яким зафіксовано відсутність нерухомого майна на земельній ділянці 1211000000:04:407:0022 станом на 14.04.2021, тобто на 5 день після укладення договору оренди земельної ділянки.
Таким чином, ТОВ ВБФ “РІКІ,ЛТД» передано земельну ділянку вільну від забудови без проведення земельних торгів.
Однак вже 12.08.2021 на підставі акту обстеження від 10.08.2021 складеного КП “Криворізьке БТІ», заяви про припинення права власності від 12.08.2021 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про припинення права власності на вказане майно у зв'язку з його знищенням.
При цьому вказані документи не містять причину знищення нерухомого майна.
Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:04:407:0022 площею 0,0132 га відводилася під розміщення нежитлової будівлі площею 32,5 м2, а не будівництва, право власності на яку було припинено 10.08.2021 у зв'язку із знищенням, ТОВ ВБФ “РІКІ,ЛТД» 14.08.2021, тобто через 2 дні після реєстрації припинення права власності на спірне майно, розпочало нове будівництво нежитлової будівлі на земельній ділянці не відведеній для цієї мети. В результаті чого 22.09.2021 було введено в експлуатацію магазин продовольчих та непродовольчих товарів площею 102,4 м2.
В подальшому 28.09.2021 за ТОВ ВБФ “РІКІ,ЛТД» (на даний час ТОВ “Реділенс») було зареєстровано право власності на магазин продовольчих та непродовольчих товарів літ. "А" площею 102,4 кв. м (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2468209312060) на підставі Витягу з Реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ, серія та номер: ДП101210914633, технічного паспорту, серія та номер: ТІ01:7424-3781-1486-8567 від 07.09.2021, Документу щодо присвоєння поштової адреси, серія та номер: АК01:6250-7954-1943-6952.
Таким чином, ТОВ ВБФ “РІКІ,ЛТД» (на даний час ТОВ “РЕДІЛЕНС») здійснило самочинне будівництво магазину продовольчих та непродовольчих товарів площею 102,4 кв. м на земельній ділянці не відведеній для цієї мети.
В подальшому 10.11.2021 розірвано договір оренди земельної ділянки №2021193 від 09.04.2021 про що укладено угоду про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки (від 09.04.2021) № 42021046 від 10.11.2021 (арк.с. 76 Т.1).
Після реєстрації права власності на вказане нерухоме майно без проведення земельних торгів Криворізькою міською радою рішенням № 1036 від 14.12.2021 (арк.с. 73-75 Т.1) ТОВ ВБФ “РІКІ,ЛТД» було надано у користування земельну ділянку більшої площі, а саме земельну ділянку 1211000000:04:407:0022 площею 0,0686 га для розміщення вказаного магазину. При цьому нова площа земельної ділянки (0,0686 га) у 5 разів перевищує первинну площу земельної ділянки (0,0132 га).
На підставі вказаного рішення між Криворізькою міською радою та ТОВ ВБФ “РІКІ,ЛТД» (на даний час ТОВ “Реділенс») було укладено договір оренди земельної ділянки №2021678 від 22.12.2021 (арк.с. 69-72 Т.1), згідно з яким ТОВ ВБФ “РІКІ,ЛТД» було надано у користування земельну ділянку 1211000000:04:407:0022 площею 0,0686 га для розміщення магазину продовольчих та непродовольчих товарів літ. А площею 102,4 кв. м за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Едуарда Фукса, 1Б.
В подальшому на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20.03.2024 ТОВ ВБФ “РІКІ,ЛТД» продало ТОВ “МАРКЕТ ЛТД КР» магазин продовольчих та непродовольчих товарів площею 102,4 кв. м за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Едуарда Фукса, 1Б.
На теперішній час в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні записи про реєстрацію права власності на самочинно збудовану будівлю за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Едуарда Фукса, 1Б та право оренди яке набуто поза межами земельних торгів, земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:407:0022 площею 0,0686 га за товариством з обмеженою відповідальністю “МАРКЕТ ЛТД КР».
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 06.06.2024 та 07.06.2024 відбулась державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу - ТОВ ВБФ “РІКІ,ЛТД» (код ЄДРПОУ 19435509), а саме змінено: найменування (з ТОВ ВБФ “РІКІ,ЛТД» на ТОВ “РЕДІЛЕНС»), місце знаходження (з міста Кривого Рогу на місто Київ), керівника, склад засновників, інформації для здійснення зв'язку, видів економічної діяльності, кінцевого бенефіціарного власника.
Разом з тим зміна коду ЄДРПОУ не відбулась: ТОВ “РЕДІЛЕНС» має ідентифікаційний код юридичної особи 19435509, тобто такий самий, який мало ТОВ ВБФ “РІКІ,ЛТД» до внесення змін, тобто фактично відбулось внесення змін до відомостей про юридичну особу, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Вказані зміни юридичної особи без зміни його організаційно-правової форми, не є ані перетворенням юридичної особи в розумінні статті 108 ЦК України, ані виділом в розумінні статті 109 ЦК України, ані припиненням шляхом злиття, приєднання або поділу в розумінні статті 106 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 914/3587/14). З огляду на зазначене ТОВ “Реділенс» фактично є правонаступником ТОВ ВБФ “РІКІ,ЛТД».
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відмови у позові до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕДІЛЕНС", оскільки на момент вирішення спору зазначене товариство не є останнім набувачем спірного об'єкта, який зареєстрував за собою право власності на самочинне будівництво. Водночас, враховуючи затвердження судом мирової угоди, укладеної між власником земельної ділянки - Криворізькою міською радою та відповідачем-1, суд першої інстанції дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКЕТ ЛТД КР".
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
Насамперед судом першої інстанції надано таку оцінку представництва прокурора в інтересах держави у цій справі.
Статтею 131 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Поняття “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції). Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
Аналіз положень ст. 53 ГПК України у взаємозв'язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший “виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
“Нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
“Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
“Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Невжиття органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення права власності держави на спірну земельну ділянку свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Окремо слід вказати, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 08.02.2019 (справа № 915/20/18) дійшов однозначного висновку про можливість представництва органами прокуратури в суді органів місцевого самоврядування, а, отже, і інших органів державної влади.
При цьому, відповідно до п.п. 5.6 постанови від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 Верховним Судом встановлено, що прокурор не повинен встановлювати причини невиконання уповноваженими державою органами відповідних функцій у спірних відносинах.
Заволодіння громадянами та юридичними особами землями комунальної власності всупереч вимогам Земельного кодексу України (виділення земельної ділянки під самочинно збудоване майно) є незаконним. Перебування земельної ділянки у користуванні під розміщення самочинно збудованого майна порушує право територіальної громади на користування земельною ділянкою комунальної власності.
Так, Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Елементом, який становить невід'ємну частину підстав представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень, а також його відсутність.
Отже, при визначенні вказаного елемента підлягає з'ясуванню питання наявності уповноваженого органу та вжиття ним заходів із захисту порушених інтересів.
Згідно із ч. 2 ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Згідно зі ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Статтею 324 ЦК України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
Таким чином, з огляду на зазначену норму закону, прокурор може заявити в інтересах держави позов, який виражається в інтересах частини українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча він, цей орган, навпаки, покликаний ці інтереси захищати.
Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (public affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (ст.ст. 3, 8).
Крім того, з урахуванням ст.ст. 1, 2, 6, 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.
Конституція України визначає, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України (ст. 140 Конституції України).
Відповідно до статті 2 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування територіальної громади є однією з гарантій держави.
Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські рада є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до статті 142 Конституції України, статті 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів.
Положення статті 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в України» встановлюють, що територіальним громадам міст належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно.
До повноважень міських рад у галузі земельних відносин згідно зі ст.ст. 12, 83, 122 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.
Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 08.02.2019 у справі № 915/20/18 викладено правову позицію про те, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.
Ураховуючи викладене, судова колегія погоджується з місцевим господарським судом, що органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Криворізька міська рада як розпорядник земельних ділянок комунальної власності на території міста Кривого Рогу, суб'єкт, уповноважений на здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель на території міста Кривого Рогу, та зобов'язаний здійснювати захист комунальних майнових прав.
Ключовим для застосування норм ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» є поняття “інтерес держави».
У Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття “інтереси держави», висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В 95 основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини).
Оскільки “інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно з п. 2 Рекомендації Rес (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам “Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятої 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов'язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.
ЄСПЛ звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15.01.2009 у справі “Менчинська проти Росії», заява № 42454/02, п. 35).
Отримання відповідачами земельних ділянок за пільговою процедурою поза конкурсом, без проведення земельних торгів під розміщення самочинно забудованого магазину порушує встановлений законодавством порядок набуття права користування земельними ділянками.
Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звернувся до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме, подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Про виявлені порушення, наявність підстав для вжиття заходів, направлених на скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою Криворізькою центральною окружною прокуратурою повідомлено Криворізьку міську раду листом №59-5401вих-24 від 04.06.2024 та листом №59-6112-24 від 26.06.2024 (зв.арк.с. 119, арк.с. 120-121, арк.с. 124-125 Т.1).
На вказані листи міська рада повідомила, що вона не вбачає порушень інтересів територіальної громади, не дивлячись на хаотичну самочинну забудову відповідачами міста Кривого Рогу (арк.с. 126-127 Т.1).
Проте для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Наведену правову позицію викладено у постанові Великої палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, постановах Верховного Суду від 10.08.2021 по справі №923/833/20, від 20.07.2021 у справі № 908/2153/20.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі “Чахал проти Об'єднаного королівства» суд проголосив, що засіб захисту повинен бути “ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Крім того, є категорія справ, де ЄСПЛ зазначив, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі “Менчинська проти Російської Федерації» ЄСПЛ у рішенні висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): “Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».
Звернення керівника Криворізької центральної окружної прокуратури до суду з позовом, у даному випадку, є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави, враховуючи, що уповноважений орган самостійно не звернувся до суду з позовною заявою, оскільки лише орган прокуратури є тим суб'єктом, що має процесуальну можливість в даному випадку відновлення права користування територіальною громадою земельною ділянкою.
Отже, судова колегія констатує, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що керівником Криворізької центральної окружної прокуратури належним чином обґрунтовано та доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Криворізької міської ради у порядку ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України “Про прокуратуру».
Щодо суті спору судом першої інстанції зазначено, що предметом позову є позовні вимоги прокурора про усунення перешкод, зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Маркет ЛТД КР» та Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕДІЛЕНС» повернути Криворізькій міській раді земельну ділянку шляхом знесення розташованої на неї будівлі; припинення права володіння ТОВ “МАРКЕТ ЛТД КР» на об'єкт нерухомого майна із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна; скасування державної реєстрації права власності ТОВ “МАРКЕТ ЛТД КР» на об'єкт нерухомого майна шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна; а також скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку.
Як слушно зауважено місцевим господарським судом, для вирішення спору по суті необхідно встановити наявність або відсутність факту самочинного будівництва на спірній земельній ділянці, а також чи пред'явлені позовні вимоги до належних відповідачів тощо.
Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України та іншими законодавчими актами.
Зокрема, статтею 376 ЦК України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
В силу вимог частини 1 статті 3 ЗК України в спірних земельних правовідносинах у співвідношенні із загальним законом (частина 4 стаття 376 ЦК України) спеціальним законом є ЗК України, імперативна норма частини 2 статті 212 якого підлягає пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин, пов'язаних із встановленням суб'єктного складу осіб, зобов'язаних повернути власнику землі самовільно зайняті земельних ділянок, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, а в іншій частині, не врегульованій ЗК України, можуть застосовуватися норми ЦК України, зокрема, статті 376 цього Кодексу.
На відміну від положень частини 4 статті 376 ЦК України, які обмежують коло осіб, зобов'язаних знести об'єкт самочинного будівництва, їх забудовником (колишнім або теперішнім), норма частини 2 статті 212 ЗК України суттєво розширює суб'єктний склад зобов'язаних осіб за рахунок громадян і юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки, та до яких вочевидь можна віднести осіб, які придбали об'єкт самочинного будівництва в забудовника та зареєстрували право власності на такий об'єкт.
Схожий за змістом висновок щодо пріоритетного застосування до подібних правовідносин (в частині вирішення питання обрання ефективного способу захисту прав позивача) положень частини 2 статті 212 ЗК України як спеціальної норми права викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2023 у справі № 915/1416/21.
Так, судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ ВБФ “РІКІ,ЛТД» (в подальшому перейменовано на ТОВ “РЕДІЛЕНС») в обхід процедури земельних торгів отримало у користування земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:04:407:0022 площею 0,0132 га під розміщення торговельного павільйону площею 32,5 кв. м, якого фактично не існувало, а в подальшому здійснило будівництво магазину площею 102,4 кв. м на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, та збільшило площу земельної ділянки з 0,0132 га до 0,0686 га.
Наведені обставини доводяться матеріалами справи, а саме: інформаційна довідка (деталізована) за об'єктом нерухомого майна за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Едуарда Фукса, 1Б; інформаційна довідка (деталізована) щодо земельної ділянки 1211000000:04:407:0022; рішення виконкому Криворізької міської ради народних депутатів №540 від 08.12.1993; Договір купівлі-продажу №3 від 21.11.1995; Лист КП “Криворізьке РБТІ» ДОР №675 від 17.07.2024; Лист податкової міліції від 13.04.1999 №1117/26-10;; Лист ГУ ДПС у Дніпропетровській області №32819/5/04-36-04-02-11 від 12.07.2024; Лист Архівного відділу виконкому Криворізької міської ради №12/25- 01/239 від 09.04.2024; Лист Державної інспекції архітектури та містобудування України №2853/05/18-24 від 29.05.2024; Лист Національного центру управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України від 04.06.2024 з додатками; Технічний паспорт на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами від 09.10.2020; Лист ФОП Ткачова М.Г. від 10.06.2024; Акт обстеження від 10.08.2021; Заява про припинення права власності від 12.08.2021; Містобудівні умови та обмежень для проектування об'єкта будівництва реєстраційний номер MU01:6769-7178-5538-9073; Повідомленням про початок будівельних робіт ДП051210813718 від 13.08.2021; Декларації про готовність до експлуатації об'єкта з незначними наслідками (СС1) ДП101210914633 від 22.09.2021; Витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння поштової адреси, серія та номер: AR01:6250-7954-1943- 6952; Рішення Покровської районної у місті ради №672 від 23.09.2021; Технічний паспорт, реєстраційний номер ТІ01:7424-3781-1486- 8567; Лист окружної прокуратури до Криворізької міської ради №59- 5401вих-24 від 04.06.2024; Лист Криворізької міської ради від 12.06.2024 №12/19/746 ; Лист окружної прокуратури до Криворізької міської ради №59-6112вих24 від 26.06.2024; Лист Криворізької міської ради від 05.07.2024 №12/18/4690; Лист окружної прокуратури до Відділу архітектурно-будівельного контролю виконкому КМР №59-6399вих-24 від 05.07.2024; Лист Відділу архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради №12/26-19/235 від 11.07.2023; Лист окружної прокуратури до ДІАМ листом №59-6514вих-24 від 11.07.2024; Лист №3801/05/18-24 від 18.07.2024 Державної інспекції містобудування та архітектури України; Відомості щодо зміни у відомостях щодо юридичної особи з ТОВ ВБФ “РІКІ,ЛТД» на ТОВ “РЕДІЛЕНС» тощо.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що факт самочинного будівництва та безпідставна реєстрація права власності на об'єкт самочинного будівництва доводиться матеріалами справи.
За висновками, викладеними у пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №921/158/18, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.
І навпаки, з огляду на принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, а також фактичні обставини створення вказаних об'єктів нерухомості, правовий режим будівництва як самочинного не створює підстав для виникнення прав на земельну ділянку.
Аналогічні висновки викладено у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №910/19726/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, від 23.06.2020 у справі №680/214/16-ц.
Власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні своєю власністю, зокрема, земельною ділянкою, шляхом відновлення її до попереднього стану, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.02.2020 у справі № 458/1046/15 (провадження № 61-976св18), висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, від 23.06.2020 у справі №680/214/16-ц.
У зв'язку з тим, що прокуратурою спростовані відомості про існування спірного торгового павільйону станом на 1995 рік, відсутні докази наявності дозволу на його будівництво, наявності проекту будівництва, введення цього об'єкта в експлуатацію, а також докази його будівництва на земельній ділянці, відведеній для цієї мети, що тягне визнання такого будівництва самочинним відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК України). Самочинно збудоване нерухоме майно не є об'єктом права власності, а тому є виключеним з цивільного обороту як нерухома річ згідно з нормами ст. 178, 367 ЦК України (постанова Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 127/28862/21), що є підставою для усунення перешкод та зобов'язання ТОВ “Маркет ЛТД КР» повернути Криворізькій міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:04:407:0022 площею 0,0686 га, яка розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Едуарад Фукса, 1-Б, шляхом знесення будівлі, площею 102,4 м2.
За усталеною судовою практикою належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об'єкта самочинного будівництва слід визначати не забудовника, а саме останнього набувача такого об'єкта, який зареєстрував за собою право власності на самочинне будівництво (див. постанови від 02.06.2021 у справі № 509/11/17, від 30.09.2022 у справі № 201/2471/20, від 15.03.2023 у справі № 205/213/22, від 05.04.2023 у справі № 199/6251/18, від 31.05.2023 у справі № 201/4483/20).
Отже, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у позові до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕДІЛЕНС", оскільки на момент вирішення спору зазначене товариство не є останнім набувачем спірного об'єкта, який зареєстрував за собою право власності на самочинне будівництво.
Водночас, враховуючи затвердження судом мирової угоди, укладеної між власником земельної ділянки - Криворізькою міською радою та відповідачем-1, судова колегія відзначає, що суд першої інстанції дійшов також правильного висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКЕТ ЛТД КР".
Щодо посилання апелянта на те, що затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі здійснено судом першої інстанції різними процесуальними документами, у чому прокурор вбачає порушення судом першої інстанції норм процесуального права, та що на переконання апелянта є підставою для скасування оскаржуваних ухвали та рішення, судова колегія зазначає наступне.
Дійсно, частиною четвертою статті 192 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції однією датою постановив ухвалу про затвердження мирової угоди у цій справі і ухвалив рішення про закриття провадження у справі.
Судова колегія зауважує, що в силу ч. 2 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого у цьому випадку апеляційним судом не встановлено.
За таких обставин судова колегія відхиляє доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права як таких, що не мають значення для вирішення справи у суді апеляційної інстанції.
З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржувані ухвала та рішення відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2025р. у цій справі відсутні.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 14 534,40 грн слід покласти на апелянта.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2025 р. у справі № 904/3844/24 - залишити без задоволення.
Ухвалу та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2025 р. у справі № 904/3844/24 - залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Дніпропетровську обласну прокуратуру.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена та підписана 08.07.2025 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя Ю.Б. Парусніков