09 липня 2025 року м. Харків Справа № 922/488/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Слободін М.М. , суддя Тихий П.В.,
без виклику представників сторін,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання "Термосистеми", м. Харків, (вх.№1092 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2025 у справі №922/488/25 (суддя Лавренюк Т.А., постановлену в м.Харків, дата складення повного тексту - 23.04.2025)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Стальконструкція", м.Дніпро,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання "Термосистеми", м. Харків,
про стягнення 228037,17грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Солар Стальконструкція" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання "Термосистеми" про стягнення штрафу в розмірі 228037,17грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору про реструктуризацію заборгованості від 14.11.2024 за договором субпідряду №30112021-01СП від 30.11.2021 в частині здійснення своєчасної оплати штрафу.
У відзиві на позовну заяву поданому до господарського суду Харківської області 06.03.2025 відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність, посилаючись на те, що причиною затримки у розрахунках за договором субпідряду №30112021-01СП від 30.11.2021 стали порушення умов договору з боку позивача, порушення строків виконання будівельних робіт, невиконання робіт з проведення випробувань та запуску сонячної електростанції, що у розумінні частини 4 статті 612 ЦК України є підтвердженням відсутності вини відповідача і доводить відсутність підстав для притягнення його до відповідальності з застосуванням санкцій у вигляді штрафу.
Відповідач також зазначав, що позивачем не доведено, що затримка останнього платежу за договором про реструктуризацію на два календарних дні завдала позивачу збитків на суму штрафу, яку позивач заявляє до стягнення.
Крім того, відповідачем було вчинено дії з метою погашення грошових зобов'язань у строки, що передбачені договором про реструктуризацію, що зумовлює необхідність зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до статті 233 ГК України, частини 3 статті 551 ЦК України на 100%.
Рішенням господарського суду Харківської області від 23.04.2025 у справі №922/488/25 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання "Термосистеми" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Стальконструкція" - 228037,17грн. штрафу, 3420,56грн. судового збору.
Відповідні висновки місцевого господарського суду мотивовані тим, що укладаючи договір про реструктуризацію заборгованості за договором субпідряду №30112021-01СП від 30.11.2021 за яким позивачем, як кредитором було заявлено до стягнення штраф у розмірі 228037,17грн., що є предметом спору у даній справі, сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов'язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.
Отже, враховуючи принцип свободи договору, сторонами було самостійно визначено та погоджено строк оплати суми основного боргу, який утворився за договором субпідряду №30112021-01СП від 30.11.2021, а також розмір штрафу, який відповідач взяв на себе зобов'язання сплатити у чітко визначеній сумі та у чітко визначений строк.
З договору про реструктуризацію також вбачається, що відповідач визнав наявність у нього кредиторської заборгованості перед позивачем за договором субпідряду №30112021-01СП від 30.11.2021 шляхом розстрочення її погашення та взяв на себе зобов'язання сплатити позивачу разом із сумою основного боргу 10% штрафу від загальної суми заборгованості в термін до 31.12.2024.
Враховуючи доведення факту невиконання відповідачем зобов'язання щодо сплати 10% штрафу в строк, визначений договором про реструктуризацію заборгованості від 14.11.2024 за договором субпідряду №30112021-01СП від 30.11.2021, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання "Термосистеми" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2025 у справі №922/488/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим відповідачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання "Термосистеми" на рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2025 у справі №922/488/25; встановлено позивачу у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання "Термосистеми" на рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2025 у справі №922/488/25 ухвалено розпочати з 13.05.2025 без повідомлення учасників справи.
15.05.2025 позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№6132), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання "Термосистеми", рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2025 у справі №922/488/25 залишити без змін.
Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з частиною 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Ухвала суду про відкриття апеляційного провадження була направлена учасникам справи через підсистему Електронний суд до кабінету користувача і доставлена їм 12.05.2025 року.
Клопотань від учасників справи про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням не надійшло.
За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 30.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Солар Стальконструкція" (надалі- субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання "Термосистеми" (надалі - генпідрядник) було укладено договір субпідряду № 30112021-01СП (надалі - договір субпідряду т.1 а.с.40-45), відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язався здійснити роботи на об'єкті будівництва - "Нове будівництво сонячної фотоелектричної електростанції Малоандріївка-2 на території Олександрійської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області", а генпідрядник зобов'язався надати субпідряднику будівельний майданчик, затверджену проектну документацію, прийняти роботи та оплатити їх вартість. Субпідрядник в межах договірної ціни, на свій ризик, власними і залученими силами із власних матеріалів виконує роботи по будівництву об'єкту, здійснює контроль та технічний нагляд за виконанням окремих видів робіт на об'єкті третіми особами - субпідрядниками, здає генпідряднику виконані роботи, усуває протягом гарантійного строку допущені недоліки та організовує запуск сонячної електростанції (пункт 2.1. договору субпідряду).
Загальна вартість робіт по даному договору визначається, виходячи із фактичного об'єму виконаних робіт та договірної ціни (додаток № 1 "Договірна ціна" до договору субпідряду т.1 а.с.46).
Так, у додатку № 1 до договору сторони дійшли згоди, що загальна вартість робіт на дату підписання договору складає 8826652,80грн.
В подальшому, 04.12.2023 між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору, якою сторони виклали додаток № 1 "Договірна ціна" до договору субпідряду в новій редакції та визначили загальну вартість робіт в розмірі 10125063,82грн. (т.1 а.с.9).
Додатком №2 до договору №30112021-01СП від 30.11.2021 є "Графік платежів" (т.1 а.с.47-48).
Додатком №3 до договору №30112021-01СП від 30.11.2021 є "Перелік обладнання, яке передається генпідрядником для монтажу" (т.1 а.с.49).
Відповідно до пункту 4.1 договору субпідряду генпідрядник забезпечує безперебійне фінансування робіт на об'єкті у відповідності до умов договору.
Пунктом 4.3 договору визначено, що генпірядник здійснює платежі за виконані роботи відповідно до графіку платежів, складеному у Додатку № 2, а саме: 30% від загальної вартості робіт до 31.12.2021; 20% - до 30.01.2022; 20% до 28.02.2022, але не раніше дати реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю; 20% - до 31.03.2022, але не раніше дати реєстрації декларації про готовність до експлуатації об'єктів; 10% - до 01.03.2022, але не раніше початку генерації та продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом.
Звертаючись до суду з відповідним позовом позивач зазначав, що відповідач, як генпідрядник в порушення умов договору, не здійснив оплату за виконані у строки обумовлені договором, у зв'язку із чим, 22.08.2024 субпідрядником було направлено претензію (вих. № 21/08/2024-02 від 21.08.2024) з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 3112 878,04грн. (т.1 а.с.12-13).
У відповідь на вказану претензію відповідач листом від 11.11.2024 повідомив, що не заперечує проти існування боргу, та надав гарантію здійснити погашення існуючого боргу за договором в межах 90% вартості робіт у строк до 31.12.2024, 10% - після запуску станції та запропонував позивачу закріпити свої зобов'язання з погашення заборгованості перед позивачем у відповідних додаткових угодах (т.1 а.с.27).
14.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Солар Стальконструкція" (надалі- кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання "Термосистеми" (надалі - боржник) було укладено договір про реструктуризацію заборгованості за договором субпідряду № 30112021-01СП від 30.11.2021 (надалі - договір реструктуризації т.1 а.с.28-29), відповідно до умов якого сторони у порядку та на умовах, визначених цим договором, домовились про реструктуризацію кредиторської заборгованості за виконання робіт, що виникла у відповідача перед позивачем за договором субпідряду № 30112021-01СП від 30.11.2021 шляхом розстрочення її погашення (пункт 1.1. договору реструктуризації).
Умовами пункту 1.2. договору про реструктуризацію передбачено, що до складу заборгованості, реструктуризація якої здійснюється згідно з даним договором, включаються суми основного боргу та неустойки (штрафу).
Згідно пункту 1.3. договору про реструктуризацію сума заборгованості, що підлягає реструктуризації відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. цього договору, має бути погашена боржником в наступному порядку: 2280371,66грн. - основна сума боргу, сплачується в термін до 31.12.2024; 1012506,38грн. - 10% від вартості робіт, сплачується протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту початку генерації НФСЕ "Малоандріївка-2"; 228037,17грн. - штраф у розмірі 10% від загальної суми заборгованості сплачується TOB HBO "Термосистсеми" в термін до 31.12.2024.
Зобов'язання відповідача зі сплати заборгованості за договором субпідряду № 30112021-01СП від 30.11.2021 вважаються виконаними за умови надходження на рахунок позивача грошових коштів у сумі, визначеній в п.1.3 цього договору (пункт 2.2 договору реструктуризації).
Згідно пункту 2.3. договору про реструктуризацію боржник має право на дострокове погашення заборгованості.
Відповідно до умов пункту 2.5. договору про реструктуризацію у разі порушення боржником умов даного договору, домовленості погодженні в ньому, втрачають силу. Кредитор повертає собі право звернутись до суду для стягнення основної суми боргу, штрафних санкцій (пені, 3% річних, інфляційних втрат) за невиконання умов договору субпідряду №30112021-01СП від 30.11.2021 в судовому порядку.
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань за цим договором (пункт 6.1 договору реструктуризації).
Позивач зазначав, що відповідачем на виконання умов договору реструктуризації було перераховано на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 2280371,70грн., що підтверджується копією картки рахунку 361 за 01.11.2020-12.02.2025 доданою до позовної заяви (т.1 а.с.16).
Так, платежі за договором про реструктуризацію були здійснені відповідачем в наступному порядку: 20.11.2024 на суму 450000,00грн., 29.11.2024 на суму 480000,00грн., 30.12.2024 на суму 680000,00грн., 03.01.2025 на суму 670371,70грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, в порушення умов договору про реструктуризацію, відповідач суму заборгованості перед позивачем погасив лише 03.01.2025, а суму штрафу в розмірі 10% від загальної суми заборгованості у розмірі 228037,17грн. взагалі сплачено не було, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом (т.1 а.с.1-49).
Рішенням господарського суду Харківської області від 23.04.2025 у даній справі позов задоволено повністю, з підстав викладених вище (т.1 а.с.101-107).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
В контексті спірних правовідносин, судова колегія також враховує правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 у справі №909/51/19, в якій Суд вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору.
Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6, 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В частині 1 статті 638 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Матеріалами справи підтверджується, що 14.11.2024 між ТОВ "Солар Стальконструкція" (надалі- кредитор) та ТОВ НВО "Термосистеми" (надалі - боржник) було укладено договір про реструктуризацію заборгованості за договором субпідряду № 30112021-01СП від 30.11.2021 (т.1 а.с.28-29), відповідно до умов якого сторони у порядку та на умовах, визначених цим договором, домовились про реструктуризацію кредиторської заборгованості за виконання робіт, що виникла у відповідача перед позивачем за договором субпідряду № 30112021-01СП від 30.11.2021 шляхом розстрочення її погашення.
Умовами пункту 1.2. договору про реструктуризацію передбачено, що до складу заборгованості, реструктуризація якої здійснюється згідно з даним договором, включаються суми основного боргу та неустойки (штрафу).
Відповідно до умов пункту 2.5. договору про реструктуризацію у разі порушення боржником умов даного договору, домовленості погодженні в ньому, втрачають силу. Кредитор повертає собі право звернутись до суду для стягнення основної суми боргу, штрафних санкцій (пені, 3% річних, інфляційних втрат) за невиконання умов договору субпідряду №30112021-01СП від 30.11.2021 в судовому порядку.
Таким чином, укладаючи та підписуючи договір про реструктуризацію заборгованості за договором субпідряду №30112021-01СП від 30.11.2021 за яким позивачем, як кредитором заявлено до стягнення штраф у розмірі 228037,17грн., що є предметом спору у даній справі, сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов'язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.
Приймаючи до уваги встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України та неспростовану в межах цієї справи в порядку статті 215 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності зазначеного договору, судова колегія вважає його належною у розумінні статей 11, 509 Цивільного кодексу України та статей 173, 174 Господарського кодексу України підставою для виникнення обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов'язків сторін.
Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких, відповідно до частини 1 статті 230 ГК України віднесено штраф, який учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України , у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 2, 3 статті 6 та статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено право сторін врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки (відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).
Системний аналіз положень чинного законодавства свідчить, що забезпечення виконання зобов'язання має своєю правовою метою надання контрагентам можливості передбачити у відповідному правочині правові наслідки неналежного виконання обов'язків за відповідним правочином.
При цьому, судова колегія зазначає, що право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, що узгоджується із свободою договору, передбаченою статтею Цивільного кодексу України .
Як було зазначено вище, пунктом 1.3. договору про реструктуризацію сторони погодили, що сума заборгованості, що підлягає реструктуризації відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. цього договору, має бути погашена боржником в наступному порядку: 2280371,66грн. - основна сума боргу, сплачується в термін до 31.12.2024; 1012506,38грн. - 10% від вартості робіт, сплачується протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту початку генерації НФСЕ "Малоандріївка-2"; 228037,17грн. - штраф у розмірі 10% від загальної суми заборгованості сплачується TOB HBO "Термосистсеми" в термін до 31.12.2024
Отже, враховуючи принцип свободи договору, сторонами було самостійно визначено та погоджено строк оплати суми основного боргу, який утворився за договором субпідряду №30112021-01СП від 30.11.2021, а також розмір штрафу, який відповідач взяв на себе зобов'язання сплатити у чітко визначеній сумі та у чітко визначений строк.
З договору про реструктуризацію також вбачається, що відповідач визнав наявність у нього кредиторської заборгованості перед позивачем за договором субпідряду №30112021-01СП від 30.11.2021 шляхом розстрочення її погашення та взяв на себе зобов'язання сплатити позивачу разом із сумою основного боргу 10% штрафу від загальної суми заборгованості в термін до 31.12.2024.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частинами 1 та 4 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Тобто, однією із основних умов виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання.
Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц зазначив, що принцип належного виконання зобов'язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).
Натомість матеріали справи свідчать про те, що відповідачем на користь позивача було здійснено платежі за договором про реструктуризацію в наступному порядку: 20.11.2024 на суму 450000,00грн., 29.11.2024 на суму 480000,00грн., 30.12.2024 на суму 680000,00грн., 03.01.2025 на суму 670371,70грн. Всього - 2280371,70грн., що також не заперечується відповідачем.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що в порушення умов пункту 1.3. укладеного договору про реструктуризацію, відповідачем здійснено оплату суми основного боргу на користь позивача лише 03.01.2025.
При цьому, з матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що передбачена умовами пункту 1.3. договору про реструктуризацію сума штрафу в розмірі 10% від загальної суми заборгованості у розмірі 228037,17грн. в погоджений умовами договору про реструктуризацію строк, відповідачем не сплачена.
Щодо доводів апелянта про те, що позивачем не доведено жодними доказами факт того, що затримка останнього платежу за договором реструктуризації на два календарних дні завдала позивачу збитків на суму штрафу, яку позивач заявляє до стягнення, судова колегія зазначає, що відповідач укладаючи договір про реструктуризацію погодився з тим, що до складу заборгованості, реструктуризація якої здійснюється за спірним договором, також включаються суми основного боргу та штрафу.
Також, договір про реструктуризацію не містить жодних застережень стосовно того, що штраф підлягає сплаті відповідачем лише у разі затримки ним оплати суми основного боргу.
Крім того, як було зазначено вище, відповідно до умов пункту 1.3. договору про реструктуризацію, відповідач свідомо прийняв на себе зобов'язання здійснити оплату штрафу в строки, визначені договором, чого останнім зроблено не було, а тому заперечення апелянта в цій частині є безпідставними.
Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України).
При цьому, відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Колегія суддів звертає увагу на те, що сплата штрафу та відшкодування збитків є самостійними формами цивільно-правової відповідальності, а тому посилання апелянта на приписи статей 224, 225 Господарського кодексу України, які визначають поняття та склад збитків, в той час як предметом позову у даній справі є стягнення штрафу, є безпідставними та необґрунтованими, як і посилання на відсутність з його боку вини.
Судова колегія також вважає безпідставними та такими, що не стосуються предмету спору доводи апелянта про порушення позивачем строків виконання зобов'язань за договором субпідряду, оскільки предметом та підставою даного позову є стягнення штрафу саме за договором про реструктуризації від 14.11.2024.
Враховуючи доведення факту невиконання відповідачем зобов'язання щодо сплати 10% штрафу в строк, визначений договором про реструктуризацію заборгованості від 14.11.2024 за договором субпідряду №30112021-01СП від 30.11.2021, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в сумі 228037,17грн.
Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2025 у справі №922/488/25 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання "Термосистеми" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2025 у справі №922/488/25 залишити без змін.
Повна постанова складена 09.07.2025.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя М.М. Слободін
Суддя П.В. Тихий