ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
03 липня 2025 року Справа № 902/18/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Василишин А.Р.
секретар судового засідання Новак С.Я.
за участю представників сторін:
прокурор: Безпалов А.В.
позивача: не з'явився
відповідача: Єнокян К.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Надбужанське-С" на рішення Господарського суду Вінницької області від 01.05.25р. у справі №902/18/24, ухвалене суддею Яремчук Ю.О., повний текст рішення складено 12.05.25р.
за позовом Керівника Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Немирівської міської ради
до відповідача Фермерського господарства "Надбужанське-С"
про розірвання договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку
До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява керівника Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Немирівської міської ради до Фермерського господарства "Надбужанське-С" про розірвання договору оренди землі № б/н від 28.07.2020, укладеного між Немирівською міською радою та Фермерським господарством "Надбужанське-С" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0523085400:01:001:0994 площею 2,6100 га та зобов'язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку з кадастровим номером 0523085400:01:001:0994 площею 2,6100 га, передану в оренду на підставі договору оренди землі № б/н від 28.07.2020, шляхом підписання акту приймання-передачі з Немирівською міською радою.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 01.05.2025р. позов задоволено. Розірвано договір оренди землі без номеру від 28.07.2020, укладений між Немирівською міською радою та ФГ “Надбужанське-С» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0523085400:01:001:0994 площею 2,6100 га. Зобов'язано Фермерське господарство “Надбужанське-С» повернути Немирівській міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 0523085400:01:001:0994 площею 2,6100 га, передану в оренду на підставі договору оренди землі без номеру від 28.07.2020 шляхом підписання акту приймання-передачі з Немирівською міською радою. Стягнуто з Фермерського господарства "Надбужанське-С" на користь Вінницької обласної прокуратури 6 056,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Не погоджуючись із рішенням господарського суду Вінницької області від 01.05.2025р. Фермерське господарство "Надбужанське-С" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить витребувати у Немирівської окружної прокуратури: Документи, що підтверджують проведення Немирівською окружною прокуратурою аналізу істотності порушення умов договору оренди земельної ділянки, зокрема: a. розрахунки економічної вигоди або збитків для держави та територіальної громади у разі задоволення позову; b. документи, що підтверджують проведення оцінки економічних наслідків для держави та громади в разі відмови у задоволенні позову; c. розрахунки розміру компенсаційних виплат, враховуючи наявність посіву на земельній ділянці. Документи, що підтверджують факт проведення прокурорської перевірки щодо порушення умов договору оренди, зокрема: акти перевірок; висновки експертів щодо розміру завданих збитків; інші матеріали, що стосуються обґрунтування істотності порушення умов договору. Копії документів, що підтверджують проведення розрахунків щодо розміру орендної плати, яка не була сплачена, з урахуванням інфляційних втрат, неустойки та інших можливих фінансових зобов'язань. Апеляційну скаргу - задовольнити, рішення Господарського суду Вінницької області від 01 травня 2025 р. у справі №902/18/24 - скасувати. Винести Постанову, якою в задоволенні позовних вимог - відмовити. Розподілити судові витрати відповідно до законодавства.
Оскільки апеляційна скарга надійшла без матеріалів справи, суд апеляційної інстанції витребував матеріали справи у Господарського суду Вінницької області.
17.06.2025 матеріали справи надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Надбужанське-С" на рішення господарського суду Вінницької області від 01.05.25р. у справі №902/18/24. Відмовлено Фермерському господарству "Надбужанське-С" про витребування доказів у Немирівської окружної прокуратури. Розгляд апеляційної скарги призначено на 03.07.2025 р. об 11:30 год.
20.06.2025 р. до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від Немирівської окружної прокуратури, у якому прокурор просить у задоволенні апеляційної скарги ФГ «Надбужанське-С» на рішення Господарського суду Вінницької області від 01.05.2025 р. у справі №902/20/24 відмовити.
26.06.2025р. в системі "Електронний суд" було сформовано клопотання представника Фермерського господарства "Надбужанське-С" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.06.2025 р. клопотання представника Фермерського господарства "Надбужанське-С" - Єнокян Катерини Леонідівни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/18/24 - задоволено.
В судовому засіданні 03.07.2025 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задоволити.
Прокурор в судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Позивач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд
1.Зміст рішення суду першої інстанції
Суд першої інстанції у рішенні дійшов висновку, що прокурором доведено, що в даному випадку наявна систематична несплата ФГ "Надбужанське-С" орендної плати за земельну ділянку, що є підставою для розірвання договору оренди на підставі п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України. Відтак, враховуючи системну несплату орендної плати суд першої інстанції дійшов висновку, що позов в частині повернення земельної ділянки площею 2,6100 га з кадастровим номером 0523085400:01:001:0994 шляхом підписання акту приймання-передачі з Немирівською міською радою, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи
Фермерське господарство "Надбужанське-С" в апеляційній скарзі вказує на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки дискреційним повноваженням позивача (Немирівської міської ради) та ГУ ДПС у Вінницькій області, що призвело до необґрунтованого висновку щодо відсутності їхньої реалізації.
Крім того, на момент подачі позову заборгованості по сплаті орендних платежів за користування земельними ділянками не існувало, а захист інтересів держави вже здійснювався міською радою та ГУ ДПС у Вінницькій області в рамках поданого позову до ФГ "Надбужанське-С" про зупинення видаткових операцій на рахунках шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках, що розглядається Вінницьким окружним адміністративним судом (справа №120/12539/23).
Отже, суд позбавлений процесуальної можливості задовольняти вимоги на майбутнє для захисту прав особи від потенційних негативних дій учасників відносин у подальшому, оскільки на час розгляду справи таких не існує. Тому, прокурором обрано неефективний спосіб захисту, а судом першої інстанції зроблено висновки, що не відповідають встановленим обставинам справи.
Також, в суді першої інстанції, відповідач просив суд першої інстанції витребувати у позивача (Немирівської окружної прокуратури) економічний розрахунок втрат держави при задоволенні позову та проведенні нового аукціону. Однак, судом першої інстанції у клопотанні про витребування вищевказаних доказів було відмовлено, а відтак апелянт вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням ст.75 ГПК України, що є підставою для його скасування.
Скаржник, також наголошує на тому, що суд першої інстанції не врахував позиції та висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 та окремої думки суддів К.М. Пількова, О.О. Банаська, І.В. Ткача.
Відтак, враховуючи той факт, що між Немирівською міською радою та ФГ "Надбужанське-С" за період розгляду справи було укладено декілька мирових угод, проте всі вони оскаржувались прокурором з формальних причин, а також той факт, що органом місцевого самоврядування подано заяву про відмову від позову, відповідач вважає за доцільне визнати явку Немирівської міської ради - обов'язковою, оскільки саме сторона відповідача зможе визначити істотність порушення умов договору, та реальні втрати держави у зв'язку з несвоєчасною несплатою. Однак, Господарським судом Вінницької області вказане клопотання проігноровано, явку Немирівської міської ради обов'язковою не визнано, оскаржуване рішення прийнято без врахування її думки.
Заперечуючи доводи апеляційної скарги Керівник Немирівської окружної прокуратури у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що з урахуванням змісту визначених підстав позову (обґрунтування в позовній заяві порушення інтересів держави та необхідність їх захисту), а також бездіяльністю позивача стосовно звернення до суду, надається прокурору право на звернення із цим позовом в інтересах держави в особі Немирівської міської ради, а протилежні доводи апелянта є безпідставні. Аргумент апелянта, що захист інтересів держави в цій справі відноситься до повноважень ГУ ДПС у Вінницькій області повинен бути відхилений, оскільки предметом цього позову є саме розірвання договору оренди землі та зобов'язання повернути спірну земельну ділянку; водночас контролюючий орган не є стороною оспорюваного договору та не уповноважений на звернення з таким позовом до суду.
Також прокурор наголошує на тому, що відповідач неодноразово порушував умови договору оренди землі, а саме систематично не сплачував орендну плату в повному обсязі за період з січня 2023 по листопад 2023, що підпадає під дію п. "д" ч.1 ст.141 ЗК України та є самостійною і достатньою підставою для розірвання договору. Також відповідач здійснював часткову сплату орендної плати у попередні роки, що могло б слугувати підставою для розірвання договору оренди згідно ч.2 ст.651 ЦК України (в контексті з'ясування істотності порушення договору іншою стороною), якби не було підстав для розірвання договорів згідно п. "д" ч. 1 ст.141 ЗК України.
Твердження апелянта з приводу не зазначення прокурором заборгованості окремо за договором від 28.07.2020 є безпідставними, оскільки, як зазначено в листі ГУ ДПС у Вінницькій області від 01.05.2023 облік надходжень по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється в цілому по інтегрованій картці платника по КОАТУУ без розмежування та відповідного обліку надходжень окремо по кожній земельній ділянці з зазначенням кадастрового номеру. Водночас, матеріалами справи доведено, а відповідачем не спростовано, що впродовж 2023 останнім сплачувалася заборгованість за договорами оренди за 2022, і лише в грудні 2023 відповідач оплачував оренду за 2023. А тому факт заборгованості по орендній платі за період січень - листопад 2023 є підтверджений матеріалами справи, в тому числі і за зобов'язаннями за договором від 28.07.2020.
Прокурор наголосив на тому, що в даному випадку доведено всі обставини належними доказами, а саме про наявність систематичності несплати орендної плати так і про істотне порушення договорів, які входять в предмет доказування. Усі наявні документи, які стосуються спору в межах справи вже надані суду, будь-якими іншими запитуваними документами, а саме: відповідними розрахунками, оцінками економічних наслідків, актами перевірок, висновками експертів окружна прокуратура не володіє, їх виготовлення не входить до компетенції прокурора, відтак вимога відповідача щодо витребування та долучення нових доказів є безпідставною та підлягає відхиленню.
Також прокурор вказує, на те, що умова мирової угоди про відмову позивача від позову суперечить нормам процесуального законодавства та не може бути затверджена.
Відтак, з огляду на характер спірних правовідносин та беручи до уваги обставини недобросовісного виконання умов договору орендарем, помилковими є доводи апелянта щодо невідповідності заходів втручання в право оренди ФГ "Надбужанське-С" (у виді розірвання договору оренди землі) критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.
3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
28.07.2020 між Немирівською міською радою (надалі - Орендодавець) та Фермерським господарством "Надбужанське-С" (надалі - Орендар) укладено договір оренди землі (надалі - Договір) (а.с.84-86,Т1), за умовами п.1. якого Орендодавець відповідно до протоколу №39 проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки (аукціон №26273 лот №51438) від 28.07.2020 надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0523085400:01:001:0994, яка розташована на території Медвежанської сільської ради (за межами населених пунктів) Немирівського району Вінницької області.
Відповідно до п.2 Договору в оренду передається земельна ділянка площею 2,6100 га, вид угідь - рілля.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення Договору становить 34557,88 грн (п.5 Договору).
Умовами п.8 Договору зазначено, що він укладений на 7 років, до 27.07.2027. Після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.
Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 53,75 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить за результатами земельних торгів 18575,03 грн за один рік (п.9 Договору).
За умовами п.14, 15 Договору: земельна ділянка передається в оренду для ведення сільськогосподарських потреб. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - (код цільового призначення - 01.01).
Відповідно до п.11 Договору: орендна плата за земельну ділянку комунальної власності, набута в оренду за результатами земельних торгів, вноситься:
- за перший рік - не пізніше трьох банківських днів з дня укладення договору оренди;
- починаючи з наступного року - відповідно до Податкового кодексу України.
Згідно п.12 Договору, Розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованих земельних ділянок не з вини орендаря, що підтверджено документами; зміни нормативно-грошової оцінки земельної ділянки; орендна плата за земельну ділянку комунальної власності, передана в оренду на земельних торгах, не може бути зменшена за згодою сторін протягом строку дії договору оренди, а також у разі його поновлення; в інших випадках, передбачених законом (п.12 Договору).
Пунктом 31 Договору сторони узгодили, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря; Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з п.32 Договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.87-88 Т1) 10.06.2020 було зареєстровано право оренди відповідача на земельну ділянку з кадастровим номером 0523085400:01:001:0994.
Відповідно до листа Виконавчого комітету Немирівської міської ради №03-34-1089 від 19.05.2023: на території Немирівської міської територіальної громади у користуванні відповідача знаходяться на умовах оренди такі земельні ділянки:
- площею 16,6737 га з кадастровим номером 0523085900:01:001:0621, згідно з договором оренди землі №874 від 20.12.2019 орендна плата становить 50156,36 грн в рік;
- площею 1,5349 га з кадастровим номером 0523085900:01:001:0799, згідно з договором оренди землі №5 від 01.09.2019 орендна плата становить 3865,31 грн в рік;
- площею 1,8632 га з кадастровим номером 0523085900:01:001:0791, згідно з договором оренди землі №2 від 01.10.2018 орендна плата становить 7057,35 грн в рік;
- площею 1,5106 та з кадастровим номером 0523085900:01:001:0788, згідно з договором оренди землі №4 від 01.10.2018 орендна плата становить 7057,35 грн в рік;
- площею 1,6676 га з кадастровим номером 0523085900:01:001:0792, згідно з договором оренди землі №1 від 01.10.2018 орендна плата становить 7057,35 грн в рік;
- площею 2,1543 га з кадастровим номером 0523085400:01:001:0957, згідно з договором оренди землі від 28.07.2020 орендна плата становить 13011,43 грн в рік;
- площею 3,8179 га з кадастровим номером 0523085400:01:001:0995, згідно з договором оренди землі від 28.07.2020 орендна плата становить 26533,81 грн в рік;
- площею 2,6100 га з кадастровим номером 0523085400:01:001:0994, згідно з договором оренди землі від 28.07.2020 орендна плата становить 18575,03 грн в рік;
- площею 1,500 га з кадастровим номером 0523084000:06:002:0984, згідно з договором оренди землі від 31.01.2020 орендна плата становить 68394,49 грн в рік;
- площею 3,4738 га з кадастровим номером 0523085900:01:001:0802, згідно з договором оренди землі №530 від 29.09.2020 орендна плата становить 57007,05 грн в рік;
- площею 3,2196 га з кадастровим номером 0523085400:01:001:1004, згідно з договором оренди землі №1 від 06.05.2021 орендна плата становить 62069,79 грн в рік.
У відповідності до п. 32 дія Договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання іншою стороною передбачених договором обов'язків та випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає його використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до інформації ГУ ДПС у Вінницькій області №1018/5/02-32-04-11-12 від 24.01.2023 в ФГ «Надбужанське-С» рахується заборгованість в сумі 221 758,97 грн.
Відповідно до інформації Немирівської міської ради від 03.05.2023 №03-34-967 вбачається, в ФГ «Надбужанське-С» рахується заборгованість в сумі 262 818,92 грн.
Станом на 22.06.2023 відповідно до листа ГУ ДПС у Вінницькій області До 8756/5/02-32-13-09-14 від 22.06.2023 в ФГ «Надбужанське-С» рахується заборгованість в сумі 390 614,13 грн.
Станом на 18.08.2023 відповідно до листа ГУ ДПС у Вінницькій області № 11600/5/02-32-13-09-14 від 18.08.2023 в ФГ «Надбужанське-С» рахується заборгованість в сумі 469 178,45 грн.
Відповідно до інформації Немирівської міської ради від 01.09.2023 № 03-34-2167 вбачається, в ФГ «Надбужанське-С» рахується заборгованість в сумі 360 218,84 грн (погашення відбулось внаслідок сплати заборгованості, яка виникла у 2022 році).
Станом на 01.11.2023 відповідно до листа ГУ ДПС у Вінницькій області №15589/5/02-32-04-02-17 від 20.11.2023 в ФГ «Надбужанське-С» рахується заборгованість в сумі 415 658,8 грн.
Станом на 27.11.2023 відповідно до листа ГУ ДПС у Вінницькій області № 15946/5/02-32-13-09-14 від 27.11.2023 в ФГ «Надбужанське-С» рахується заборгованість в сумі 599 030,22 грн.
Відповідно до інформації фінансового управління Немирівської міської ради від 30.10.2023 № 03-22/6/2, а саме згідно довідки про рух коштів 17.03.2023 ФГ «Надбужанське-С» сплатило грошові кошти в сумі 69 820 грн (призначення платежу орендна плата з юридичних осіб за 2022 рік), 11.05.2023 в сумі 8400 грн (призначення платежу орендна плата з юридичних осіб за 2022 рік) та 08.06.2023 в сумі 5080 грн (призначення платежу орендна плата з юридичних осіб за 2022 рік). Станом на 01.10.2023 заборгованість зі сплати орендної плати становить 360 218,84 грн.
Також, судами встановлено, що ГУ ДПС у Вінницькій області до Вінницького окружного адміністративного суду подано позовну заяву до ФГ «Надбужанське-С» про зупинення видаткових операцій на рахунках шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках (справа №120/12539/23).
З підстав викладеного, та оскільки ФГ "Надбужанське-С" тривалий час належним чином не виконувало взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, що є порушенням вимог договору оренди землі, ст.ст. 96, 206 Земельного кодексу України, ст.25 Закону України "Про оренду землі", керівник Немирівської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди землі без номеру від 28.07.2020, укладеного між Немирівською міською радою та Фермерським господарством "Надбужанське-С" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0523085400:01:001:0994 площею 2,6100 га та зобов'язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку з кадастровим номером 0523085400:01:001:0994 площею 2,6100 га, передану в оренду на підставі договору оренди землі без номеру від 28.07.2020, шляхом підписання акту приймання-передачі з Немирівською міською радою.
4.Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 ЦК України. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.
Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно із ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
За приписами ст.1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно із ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
У статті 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
Положеннями статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі" визначено права та обов'язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі та зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди.
Пунктом "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України визначено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
За змістом частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
За змістом ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з положеннями ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
З урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав), для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Водночас, згідно зі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення де суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
У рішенні від 05.06.2019 №4-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Позов у справі, судове рішення в якій переглядається, подано прокурором в інтересах держави в особі Немирівської міської ради як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, оскільки земельна ділянка належать до комунальної власності та розташована на території цієї ради. Наявність підстав для представництва інтересів держави у спірних відносинах прокурор обґрунтував бездіяльністю позивача щодо захисту належним чином інтересів держави.
На думку прокурора порушення інтересів держави полягає у користуванні відповідачем земельною ділянкою комунальної власності без здійснення плати за неї у обсязі та в строки, передбачені умовами укладеного договору, внаслідок чого до бюджету територіальної громади не надходять кошти. Крім того, інтерес держави полягає у ефективному використанні земель комунальної власності.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що прокурор обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Також, як встановлено апеляційним судом, керівник Немирівської окружної прокуратури звернувся до позивача з листом, яким повідомив, що Немирівською окружною прокуратурою здійснюється вивчення стану додержання вимог законодавства щодо використання земельних ділянок на території Немирівської об'єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області. У цьому листі прокурор, посилаючись на інформацію ГУ ДПС у Вінницькій області, зазначає про систематичне невиконання Орендарем обов'язків, передбачених статтями 24, 25 Закону України "Про оренду землі" №161-XIV від 06.10.1998 та умовами Договору в частині сплати орендної плати за використання земельної ділянки. В зв'язку з наведеним просив Немирівську міську раду повідомити чи планує вона звернутися до суду з позовною заявою про розірвання договору оренди земельної ділянки б/н від 28.07.2020 та зобов'язання ФГ "Надбужанське-С" повернути земельну ділянку з кадастровим номером 0523085400:01:001:0994 площею 2,6100 га.
В матеріалах справи наявний лист Немирівської міської ради, якою у відповідь на лист повідомлено керівника Немирівської окружної прокуратури, що Немирівська міська рада не планує звертатись до суду щодо розірвання Договору.
Таким чином, прокурор у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", до подання позову звернувся до позивача для надання йому можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави.
Разом з тим, орган, уповноважений на виконання функцій захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, будучи поінформованим про їх порушення, проявив пасивність та не вжив жодних дій для захисту інтересів держави, тим самим допустивши невиконання покладених на нього функцій. Не вжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаного органу або немотивована відмова вжити такі заходи є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності, які дають підстави прокурору для звернення із позовом до суду в інтересах держави в особі позивача.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі про те, що захист інтересів держави в цій справі відноситься до повноважень ГУ ДПС у Вінницькій області, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги із урахуванням предмету та підстав заявленого позову, а також того, що контролюючий орган неуповноважений на звернення із таким позовом до суду.
Із вказаних вище підстав колегія суддів також вважає безпідставними посилання відповідача на те, що захист інтересів держави вже здійснювався Немирівською міською радою та ГУ ДПС у Вінницькій області в рамках поданого позову до ФГ "Надбужанське-С" про зупинення видаткових операцій на рахунках шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках, що розглядається Вінницьким окружним адміністративним судом (справа №120/12539/23).
Щодо суті позовних вимог, апеляційний суд зазначає наступне.
Причиною виникнення спору в цій справі стало питання систематичної несплати відповідачем орендної плати за земельну ділянку, в зв'язку із чим прокурор просить розірвати договір оренди та повернути міській раді спірну земельну ділянку.
Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 деталізувала та диференціювала питання систематичної несплати орендної плати як підстави припинення договору оренди землі шляхом його розірвання. Колегія суддів вважає за необхідне врахувати відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду.
Так, у наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду вважала необхідним відступити від висновку, викладеного в раніше прийнятій постанові від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17, конкретизувавши, що:
- пункт "д" частини першої статті 141 ЗК України як спеціальна норма права передбачає самостійну і достатню підставу для розірвання договору оренди землі у разі систематичної повної несплати орендної плати. У цьому випадку немає потреби оцінювати істотність порушення та застосовувати загальне правило, передбачене в частині 2 статті 651 ЦК України, оскільки законодавство передбачає додаткову (до загальних) підставу розірвання договору оренди землі;
- якщо орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, то застосуванню підлягає загальне правило частини 2 статті 651 ЦК України, а не припис пункту "д" частини 1 статті 141 ЗК України. Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, укладаючи такий договір, то такий договір має бути розірваний саме на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.
До того ж у наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що поняття "несплата", вжите у пункті "д" частини 1 статті 141 ЗК України, потрібно розуміти саме як повна несплата орендної плати, у строки, визначені договором, що відповідатиме дотриманню принципу збереження договору та забезпечення справедливого балансу інтересів сторін договору оренди землі.
Окрім того, наголосила, що той факт, що на момент розгляду справи орендар погасив заборгованість за орендною платою, не впливає на право орендодавця вимагати розірвання договору як на підставі частини 2 статті 651 ЦК України (у разі часткової несплати (недоплати) орендної плати та істотності такого порушення), так і на підставі пункту "д" частини 1 статті 141 ЗК України (у разі систематичної (два та більше випадки) повної несплати орендної плати).
У контексті частини 2 статті 651 ЦК України систематична несплата може підтверджувати ненадійність контрагента і те, що кредитор не може бути впевнений у належному виконанні договору в майбутньому, і такий висновок не спростовується подальшим погашенням заборгованості. У пункті "д" частини першої статті 141 ЗК України йдеться про факт систематичної повної несплати, і такий факт уже завершився в минулому, тому підстава для пред'явлення позову (і для його задоволення) продовжує існувати.
Колегія суддів звертає увагу на те, що п. 9, 11 договору оренди передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 53,75 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 18575 рн. 03 коп. за один рік. Орендна плата за земельну ділянку комунальної власності, набута в оренду за результатами земельних торгів, вноситься за перший рік - не пізніше трьох банківських днів з дня укладення договору; починаючи з наступного року - відповідно до Податкового кодексу України.
В той же час, як вбачається із матеріалів справи, станом на 27.11.2023 у ФГ "Надбужанське-С" обліковувався борг з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 599 030,22 грн, що підтверджується листом ГУ ДПС у Вінницькій області від 27.11.2023 № 15946/5/02-32-13-09-14.
Також згідно із інформації фінансового управління Немирівської міської ради від 30.10.2023 №03-22/6/2, станом на 01.10.2023 заборгованість зі сплати орендної плати становила 360 218,84 грн.
Наведене свідчить, що у відповідача обліковувалася заборгованість за спірним договором оренди. Ці обставини щодо розміру заборгованості за орендною платою та періодів її виникнення ФГ "Надбужанське-С" не спростовувало, а навпаки - вчинило дії, які підтверджують визнання цих обставин, як-от сплатило орендну плату за користування земельною ділянкою.
Колегія суддів зазначає, що підставою розірвання договору оренди землі згідно з п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором. Ця спеціальна норма у такому випадку є самостійною й достатньою, і звертатися до більш загального правила ч. 2 ст. 651 ЦК України - з метою оцінки істотності порушення договору його стороною - немає потреби.
З огляду на те, що ФГ "Надбужанське-С" неодноразово порушувало умови договору оренди від 28.07.2020 р. та систематично (два та більше випадки) у повному обсязі не сплачувало орендну плату у строки, визначені договором, тому суд вважає, що таке порушення умов договору кваліфікується за п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України та є самостійною і достатньою підставою для розірвання договору, а тому позовні вимоги про розірвання договору оренди землі від 28.07.2020р. є правомірними й обґрунтованими та, як наслідок, підлягають задоволенню.
Відтак, суд апеляційної інстанції, за наявності в матеріалах справи доказів систематичної (два і більше випадки) повної несплати орендної плати за договором оренди та неспростування цих обставин відповідачем, дійшов висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди від 28.07.2020 відповідно до п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України та не вдається до оцінки істотності порушення умов договору згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України.
Наведене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23.
При цьому, із урахуванням викладених висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №918/391/23, погашення на момент розгляду справи заборгованості за орендною платою, не впливає на право вимагати розірвання договору, в тому числі на підставі п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України. Сам лише факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи сплачена заборгованість після звернення позивача з позовом про розірвання договору. Наведеним спростовуються доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі про відсутність підстав для розірвання договору оренди.
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача з приводу не зазначення прокурором заборгованості окремо за договором від 28.07.2020, оскільки, як зазначено в листі ГУ ДПС у Вінницькій області від 01.05.2023 облік надходжень по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється в цілому по інтегрованій картці платника по КОАТУУ без розмежування та відповідного обліку надходжень окремо по кожній земельній ділянці з зазначенням кадастрового номеру. Водночас, матеріалами справи доведено, а відповідачем не спростовано, що впродовж 2023 останнім сплачувалася заборгованість за договорами оренди за 2022, і лише в грудні 2023 відповідач оплачував оренду за 2023. А тому факт заборгованості по орендній платі за період січень - жовтень 2023 є підтверджений матеріалами справи, в тому числі і за зобов'язаннями за договором від 28.07.2020.
Також суд зазначає, що наслідки припинення або розірвання договору оренди землі визначені у ст. 34 Закону України "Про оренду землі". Так, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.
У наведеній вище постанові від 20.11.2024 у справі №918/391/23 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що вимога про повернення земельних ділянок є похідною від вимоги про розірвання договорів оренди. Тож за наявності правових підстав (у цій справі - п. "д" ч. 1 ст.141 ЗК України) для розірвання договорів оренди неодмінним є обов'язок орендаря повернути земельні ділянки, що були у його користуванні. Ураховуючи встановлені обставини щодо наявності підстав для розірвання договорів оренди землі та перебування спірних земельних ділянок у фактичному користуванні орендаря, суд касаційної інстанції вказав, що ефективним та правомірним способом захисту порушеного права територіальної громади буде повернення їй спірних ділянок у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому відповідач отримав їх в оренду. Як і розірвання договорів оренди землі, таке повернення прямо передбачене законом, переслідує легітимну мету і є пропорційним цій меті.
З огляду на наведене, враховуючи установлені в цій справі обставини щодо систематичної несплати відповідачем орендної плати за земельну ділянку, що є підставою для розірвання договору оренди на підставі п. "д" ч.1 ст. 141 ЗК України, колегія суддів вважає, що позов в частині повернення земельної ділянки 0523085400:01:001:0994 площею 2,6100 га, яка є предметом договору у власність органу місцевого самоврядування є обґрунтованим, тому підлягає задоволенню.
Щодо посилання відповідача на укладену між Немирівською міською радою та ФГ "Надбужанське-С" мирову угоду, апеляційний суд вказує наступне.
Як встановлено апеляційним судом, 06.03.2024 позивач та відповідач подали суду на затвердження мирову угоду від 05.04.2024, яка ухвалою Господарського суду у Вінницькій області від 02.04.2024 була затверджена.
В той же час, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 ухвалу суду першої інстанції скасовано. Під час перегляду ухвали суду першої інстанції, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що умови угоди не містять поступок зі сторони відповідача, оскільки умови підпунктів 1.1, 1.2 пункту 1 мирової угоди фактично є констатацією вже так наявного у відповідача обов'язку належним чином виконувати взяті на себе за спірним правочином зобов'язання. Такі умови не можуть вважатися окремими зобов'язаннями чи поступками в розумінні змісту умов мирової угоди. Крім того, п. 2 мирової угоди передбачено, що позивач відмовляється від заявлених позовних вимог.
Апеляційний господарський суд зауважив, що відмова від позову та укладання між сторонами мирової угоди є різними процесуальними інститутами, котрі не можуть бути застосовані одночасно.
Більше того, на відміну від укладення мирової угоди, при відмові позивача від позову у цій справі, прокурор може заперечувати проти неї та стверджувати про подальший розгляд справи, підтримуючи заявлені позовні вимоги.
У постанові Верховного Суду від 11.01.2023 у справі № 461/56/20 вказано, що мирова угода укладається щодо прав і обов'язків стосовно предмета спору, а не вчинення процесуальних дій. Відмова від позову є процесуальною дією, відмінною від укладення мирової угоди.
Судом апеляційної інстанції під час перегляду ухвали Господарського суду у Вінницькій області від 02.04.2024р., якою була затверджена мирова угода, було встановлено, що вона суперечить нормам процесуального законодавства та не може бути затверджена, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на цю мирову угоду апеляційний суд вважає непереконливим, таким, що не може вплинути на загальний висновок щодо необґрунтованості апеляційних доводів.
Щодо посилання відповідача на неможливість встановити економічну вигоду держави при задоволенні позову, апеляційний суд вважає, що саме задоволення позову приведе до забезпечення інтересів держави та територіальної громади, оскільки орендар, який тривалий час не сплачував орендну плату як повністю, так і частково, є недобросовісним контрагентом, а тому збереження договірних відносин з таким орендарем не відповідатиме інтересам територіальної громади як власника земельної ділянки, які визначаються доцільністю та ефективністю використання майна, а також не сприятиме досягненню максимального економічного ефекту задля соціально-економічного розвитку територіальної громади.
Відтак продовження договірних відносин з орендарем, який систематично не виконує договірні умови щодо сплати орендної плати, є неефективним використанням наявних у громаді ресурсів як орендодавця, оскільки має місце недонадходження коштів до бюджету відповідного органу місцевого самоврядування.
Апеляційний суд констатує, підставою позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі Ради, слугувала та обставина, що орендар протягом тривалого часу не виконував свої обов'язки, визначені договором оренди належно та добросовісно, хоча, укладаючи договір оренди землі, відповідач зобов'язувався сплачувати орендну плату в установленому розмірі та у строк, передбачений умовами договору, а також був обізнаний з негативними для нього наслідками в разі порушення ним зобов'язань.
Розірвання договору та повернення у власність територіальної громади земельної ділянки у випадку встановлення протиправної поведінки самого орендаря здійснюється на підставі закону та укладеного з ним договору, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до суспільних інтересів у тому, щоб така передача в оренду землі сприяла досягненню максимального економічного ефекту від оренди об'єктів комунальної власності, оскільки ненадходження до бюджету плати за оренду землі створює перешкоди для утворення та використання фінансових ресурсів, потрібних для забезпечення функцій та повноважень органів місцевого самоврядування. Також задоволення позовних вимог не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право на мирне володіння майном, оскільки таке втручання є прогнозованим наслідком недобросовісних дій самого орендаря, який свідомо допустив систематичне неналежне виконання договірних зобов'язань у повному обсязі.
Також суд апеляційної інстанції не встановив, а відповідач не довів підстав для залишення позову без розгляду на підставі ч.10 ст.81 ГПК України; дані посилання відповідача є необґрунтованими.
Відтак, місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.
У Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Отже, судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.
6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Таким чином, у апеляційній скарзі Фермерського господарства "Надбужанське-С" не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.
Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.
Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Надбужанське-С" на рішення Господарського суду Вінницької області від 01.05.2025р. у справі №902/18/24 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Вінницька області - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №902/18/24 повернути Господарському суду Вінницької області.
Повний текст постанови складений "07" липня 2025 р.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Василишин А.Р.