вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" липня 2025 р. Справа№ 910/13288/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Суліма В.В.
Майданевича А.Г.
за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Шевченко І.Є - в порядку самопредставництва;
від відповідача 1: Пелих О.Д. - адвокатка, посвідчення № 000472;
від відповідача 2, третьої особи: не з'явились;
за апеляційною скаргою Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 (повний текст - 26.03.2025)
у справі № 910/13288/24 (суддя - Удалова О.Г.)
за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до 1) Державного підприємства "ГЕНЕРАЛЬНА ДИРЕКЦІЯ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ІНОЗЕМНИХ ПРЕДСТАВНИЦТВ",
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю "Данфорт"
про стягнення 2 426 429,89 грн.
1. Короткий зміст заявлених вимог
До Господарського суду міста Києва звернувся Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач, Департамент) з позовом до Державного підприємства «ГЕНЕРАЛЬНА ДИРЕКЦІЯ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ІНОЗЕМНИХ ПРЕДСТАВНИЦТВ» (далі - відповідач-1, Підприємство), Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» (далі - відповідач-2, Компанія) про солідарне стягнення 4 747 641,66 грн безпідставно збережених грошових коштів пайової участі.
16.12.2024 позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач зменшив позовні вимоги у даній справі до 2 426 429,89 грн. Ухвалою суду від 16.12.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у позові відмовлено повністю до обох відповідачів.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду
Не погодившись з ухваленим рішенням, Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 15.04.2025 (через Електронний суд) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (була зареєстрована 16.04.2025), в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі № 910/13288/24. Прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити провадження у справі. Скасувати рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі №910/13288/24 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Департаменту задовольнити в повному обсязі. Стягнути з відповідачів на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги у сумі 72 792,89 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі № 910/13288/24. Розгляд справи призначено на 27.05.2025.
24.04.2025 та 28.04.2025 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від відповідача 1 надійшли відзивм на апеляційну скаргу, який було прийнято судом апеляційної інстанції, в порядку ст. 263 ГПК України.
24.04.2025 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, який було прийнято судом апеляційної інстанції, в порядку ст. 263 ГПК України.
20.05.2025 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою призначено до розгляду в судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі № 910/13288/24 на 04.06.2025.
Розгляд справи відкладався, зокрема 04.06.2025 - на 01.07.2025. В судовому засіданні 01.07.2025 суд апеляційної інстанції заслухав учасників апеляційного провадження. Представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, представник відповідача 1 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити без задоволення. Представники відповідача 2 та третьої особи в судове засідання 01.07.2025 та 08.07.2025 не з'явились про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
У зв'язку зі складністю справи, враховуючи винятковий випадок, було відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 08.07.2025 в порядку ч. 1 ст. 219 ГПК України.
В судове засідання 08.07.2025 з'явились представники позивача та відповідача 1.
Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин, враховуючи складність справи, необхідність повідомлення третьої особи, поведінку сторін: узгодження учасниками провадження продовження строку розгляду справи), враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу “повітряна тривога» та інші чинники.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів
У поданій апеляційній скарзі позивач зазначив, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Так, основні доводи апеляційної скарги полягають у тому, що судом не були враховані положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 132-IX, Порядку залучення пайової участі та статті 530, 541, 1212 Цивільного кодексу України. Апелянт зазначає, що відповідач 1 ввів в експлуатацію об'єкт із більшою площею, ніж та, за яку сплачено пайовий внесок, а тому має обов'язок доплатити пайову участь за надлишкову площу.
Також апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду, згідно з якими забудовники, які розпочали будівництво до 2020 року, але ввели об'єкт в експлуатацію після 01.01.2020, зобов'язані сплатити пайову участь.
Окремо апелянт зазначає, що між відповідачами існує солідарна відповідальність на підставі договору про забудову та норм Цивільного кодексу України, тому позовні вимоги могли бути заявлені до кожного з відповідачів як окремо, так і разом.
Крім того, апелянт вказує, що наданий розрахунок розміру пайової участі є обґрунтованим, а суд першої інстанції безпідставно не дослідив його.
Також апелянт зазначає про неврахування судом першої інстанції листів відповідача 1, в яких останній фактично визнав обов'язок сплатити пайову участь, просивши провести оновлений розрахунок.
А тому скаржник просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про задоволення позову в повному обсязі, наголошуючи на порушеннях норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції.
5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Відповідач 1 у поданому відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, прийнятим із дотриманням норм матеріального і процесуального права. Основним доводом відзиву є відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, яка, на думку сторони, не ґрунтується на реальних обставинах справи та належних доказах.
Зокрема, відповідач 1 заперечує наявність солідарної відповідальності між сторонами, доводячи, що умови договору прямо покладають обов'язок сплати пайового внеску виключно на іншу компанію, а ДП «ГДІП» взагалі не є належним відповідачем у цій справі. Свої висновки відповідач підтверджує посиланнями на положення договору та норми Цивільного кодексу України.
Також відповідач 1 зазначив, що пайова участь за об'єкт будівництва була повністю сплачена попереднім забудовником, що підтверджується відповідними документами. При цьому правильний розрахунок пайового внеску, на думку цього відповідача, має враховувати лише додатково створену площу, а не всю загальну площу об'єкта, як це безпідставно намагається довести апелянт.
Крім того, сторона зазначила, що апеляційна скарга не містить належного обґрунтування розрахунків та не доводить існування солідарної відповідальності. Натомість суд першої інстанції всебічно та об'єктивно дослідив обставини справи, оцінив докази належним чином і дійшов обґрунтованих висновків щодо відсутності підстав для задоволення позову.
А тому відповідач 1 просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідач 2 у поданому відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою з урахуванням наступного.
Так, за доіодами сторони, позивачем безпідставно заявлено вимоги про стягнення пайового внеску за всю площу об'єкта будівництва, хоча попереднім забудовником пайова участь вже була сплачена у повному обсязі за 11 484,66 кв. м загальної площі, що підтверджується належними доказами. Наразі мова може йти виключно про сплату пайового внеску за додатково створену площу, яка фактично становить 1 465,64 кв. м. Однак позивач свідомо ігнорує ці обставини та вимагає сплатити пайову участь за всю площу об'єкта, що є порушенням законодавства та принципу добросовісності.
Крім того, розрахунок позивача є неправильним, оскільки при визначенні розміру пайового внеску безпідставно застосовано норматив опосередкованої вартості будівництва станом на дату введення об'єкта в експлуатацію. Водночас Верховний Суд послідовно зазначає, що до подібних правовідносин підлягає застосуванню норматив, чинний на момент виникнення обов'язку щодо сплати пайової участі, тобто у 2020 році. Відтак розрахунок позову має ґрунтуватися на показниках, встановлених на початок 2020 року, що призводить до значно меншої суми зобов'язань.
Окрім цього, відповідач 2 вважає, що безпідставною є вимога позивача про солідарне стягнення коштів з обох відповідачів, оскільки єдиним замовником будівництва є ДП «ГДІП». ТОВ «Газова будівельна компанія» не є замовником, не має статусу землекористувача або власника земельної ділянки, не зверталося за отриманням дозвільних документів, а отже, не несе перед органом місцевого самоврядування обов'язку зі сплати пайового внеску. Між відповідачами укладено договір про забудову, однак такий договір не є договором доручення і не створює обов'язку для ТОВ «ГБК» звертатися до органу влади та сплачувати пайову участь від імені замовника. Всі обов'язки у відносинах із позивачем покладені виключно на ДП «ГДІП».
З огляду на зазначене, апеляційна скарга, на думку цього відповідача, є безпідставною, а рішення суду першої інстанції - законним і обґрунтованим, тому підстав для його скасування немає. А тому відповідач 2 у поданому відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.
6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом першої інстанції
Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, 11.09.2006 Головним управлінням економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації, ТОВ «Данфорт» і Генеральною дирекцією з обслуговування іноземних представництв укладено договір № 807 про сплату пайової участі у зв'язку із будівництвом готельно-житлового комплексу «Дипломат» з загальною площею 12 937,61 кв. м (в т. ч. апартаменти - квартири - 7 086,37, готельна частина - 1 061,00 кв. м, офісна частина - 548,99 кв.м, підземний паркінг - 1 452,95 кв. м) на вул. Гоголівській, 44-46 у Шевченківському районі міста Києва (далі - договір № 807).
10.06.2008 Головним управлінням економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації видано довідку № 049-18/4873, якою підтверджується, що Товариством відповідно до договору № 807 перераховано пайові кошти у сумі 2 129,25 тис. грн, у тому числі відповідно до пункту 3.1 - 157,24 тис. грн (без ПДВ) на відповідний бюджетний рахунок.
Відповідно до пункту 4.1 договору № 807 у разі збільшення вказаної загальної площі споруди Товариство повинно укласти договір з Головним управлінням економіки та інвестицій та перерахувати на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету пайові кошти на створення інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва за додатково створені площі.
20.05.2014 Підприємством і Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Міськбудінвест» укладено договір № 64/14 про забудову земельної ділянки на вул. Гоголівській, 44-46 в м. Києві (далі - договір про забудову № 64/14), відповідно до якого об'єктом будівництва є готельно-житловий комплекс «Дипломат».
26.11.2018 Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві зареєстрував повідомлення про зміну даних № КВ122183301365 у дозволі на будівельні роботи № КВ124170530440.
Вказаним повідомленням визначено, що замовником будівництва є Підприємство, об'єктом - будівництво готельно-житлового комплексу за адресою: вул. Гоголівська, 44-46 у Шевченківському районі м. Києва (Коригування).
01.08.2019 Підприємством, ТОВ «БК «Міськбудінвест» і Компанією укладено додаткову угоду № 6 до Договору про забудову № 64/14, відповідно до якої відповідач-2 приймає на себе та набуває на майбутнє всі права та обов'язки, які належали ТОВ «БК «Міськбудінвест».
Відповідно до пункту 3.11 договору про забудову № 64/14 зобов'язання по сплаті пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури, пов'язані з будівництвом об'єкта, а також всі інші зобов'язання перед третіми особами, що є, або можуть виникнути в майбутньому, виконуються (сплачуються) Компанією самостійно у повному обсязі за рахунок власних чи залучених коштів.
23.09.2021 Підприємством було подано акт готовності об'єкта до експлуатації, відповідно до якого загальною площею об'єкту є 14 592,00 кв.м.
27.10.2021 Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видав Підприємству сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів № КВ122211013138 (далі - сертифікат про прийняття об'єктів в експлуатацію), відповідно до якого об'єктом є будівництво готельно-житлового комплекс «Дипломат» на вул. Гоголівській, 44-46 у Шевченківському районі м. Києва. Зазначені обставини не заперечуються сторонами на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.
7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджував докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Тоді як підстав для прийняття нових доказів - суд апеляційної інстанції не знайшов.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI).
Відповідно до ст. 1 вказаного Закону замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву. Частиною першою статті 2 цього Закону вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Частиною 1 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Водночас, пунктом 3.4. Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 (далі - Порядок) передбачено, що Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент економіки та інвестицій) є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь (з урахуванням особливостей інших положень цього Порядку).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обов'язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, перестав існувати.
Разом з тим законодавцем під час внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні») було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (абзац другий пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні») у таких розмірах та порядку:
розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):
- для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;
- для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;
замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва;
пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію;
кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;
інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
Порядок пайової участі замовника будівництва, передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», був впроваджений законодавцем для:
(1) об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;
(2) об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
У вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що у випадку, якщо замовниками зазначених об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування (в інтересах якого у цій справі діє Прокурор і питання про участь якого у цій справі скаржником не оскаржується) з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.
Наведене свідчить про те, що норми абзаців першого та другого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» не перебувають у взаємозв'язку та не є взаємодоповнюючими. Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 20.02.2024 у справі № 910/20216/21 та від 23.05.2024 у справі № 915/149/23.
Суд апеляційної інстанції щодо доводів учасників апеляційного провадження про розрахунок розміру пайової участі зазначає наступне.
Загальна площа, що підлягає сплаті, становить: 1 465,64 кв.м. (загальна площа готельно-житлового комплексу: 14 592 кв.м. - 11 484. 66 кв.м. (площа, за яку сплачено попереднім забудовником, ТОВ «Данфорт») - 1 641,7 кв.м (площа паркінгу, за який пайова участь не сплачується) = 1 465,64 кв.м.).
Крім того при розрахунку розміру пайової участі має бути враховано опосередковану вартість спорудження житла для міста Києва, яка була чинна станом на дату введення об?єкта будівництва в експлуатацію. Аналогічна правова позиція зазначена в постановах Верховного Суду від 24.06.2025 від 911/1654/24.
Підстави для застосування нормативу станом на дату введення об?єкта будівництва в експлуатацію обгрунтовується наступним.
Стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначала зобов?язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об?єкта в експлуатацію. Одночасно з прийняттям об?єкта в експлуатацію у відповідності із частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України забудовник стає власником забудованого об?єкта, а, отже, і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються. Тому відсутні правові підстави для відмови в позові до обох відповідачів з підстав, зазначених судом першої інстанції, що є підставою для скасування рішення суд першої інстанції на підставі ст. 275, 277 ГПК України.
3 огляду на викладене, до вказаних правовідносин слід застосовувати норматив, чинний станом на дату прийняття такого об?єкта в експлуатацію.
Об?єкт будівництва прийнято в експлуатацію відповідно до чинного законодавства України та на підставі Акту готовності об?єкта до експлуатації від 23.09.2021. Показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розраховані станом на 01 липня 2021 року), затверджені Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 10 вересня 2021 року № 230, та чинні станом на 23.09.2021 визначають, що вартість 1 кв. м загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ) по м. Києву дорівнює 16 982 грн.
Отже, розмір пайової участі за 1 465,64 кв.м. з урахуванням показника 16 982 грн. за 1 кв. м. та визначеної методики розрахунку (2 відсотки вартості будівництва об?єкта) становить 497 789,97 грн. Саме вказана сума підлягає до задоволення з відповідача 1 як замовника будівництва. В цій частині суд апеляційної інстанції також зазначає, що за розрахунком відповідача 1 (поданим до суду першої інстанції) розмір пайового внеску, який необхідно сплатити, складає саме 497 789,97 грн.
Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).
Колегія суддів вважає, що у відповідача 2 відсутній солідарний обов'язок щодо сплати коштів пайового внеску, виходячи з такого.
Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції від 18.12.2017) фізична чи юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває в її власності або користуванні, має право на одержання технічних умов згідно із поданою нею заявою.
Відповідно до п. 4, 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, в редакції від 10.06.2017, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011, №466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» підготовчі роботи, визначені будівельними нормами, стандартами і правилами, можуть виконуватися замовником після набуття права на земельну ділянку відповідного цільового призначення та подання повідомлення про початок виконання підготовчих робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю, а також отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію.
Передбачені законодавством права та обов'язки замовника, які складають зміст його діяльності з будівництва та набуття права власності на новостворене нерухоме майно, як самим замовником, так і третіми особами, є його функціями, без реалізації яких будівництво об'єктів нерухомого майна є неможливим з правової точки зору.
Функції замовника будівництва носять імперативний характер, оскільки законодавство прямо передбачає механізм послідовних дій у будівництві. Законодавство визначає спеціальних суб'єктів у сфері будівництва та їх правий статус із закріпленими правами та обов'язками, що нерозривно пов'язані з такими суб'єктами, в т.ч. особами, які мають намір забудувати земельну ділянку.
В цій частині суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про солідарний обов'язок відповідачів з посиланням на умовами пункту 6.2 договору про забудову № 64/14, яким передбачено, що Підприємство та Компанія несуть солідарну відповідальність за вирішення правових і фінансових питань із третіми особами, які можуть виникнути з приводу реалізації умов даного договору. В даному аспекті сплата пайового внеску не підпадає під вирішення фінансових питань із третіми особами, які можуть виникнути з приводу реалізації умов вказаного договору. А тому доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими.
Разом з цим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що саме звернення з позовом про стягнення солідарного обов'язково - є підставою для відмови в позові до обох відповідачів. В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що вказане не є підставою для відмови в позові до відповідача 1 з урахуванням тієї обставини, що позивач, звертаючись з позовом у даній справі, також як підставу позову зазначив не лише наявність солідарного обов'язку, а й ст. 1212 ГПК України. А тому в даному випадку в частині стягнення суми пайової участі до відповідача 1 (як забудовника) необхідно було застосувати норму матеріального права, зокрема ст. 1212 ЦК України, чого помилкового не було здійснено судом першої інстанції. В цій частині на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України суд апеляційної інстанції враховує постанову Верховного Суду від 13.02.2025 у справі № 910/3935/24 (обставини в якій є релевантні обставинам даної справи).
Відповідно до статті 10 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (в редакції від 17.01.2017) виконання зобов'язань забудовника за договором, укладеним між ним та управителем фонду, забезпечується встановленням іпотеки. Предметом іпотеки за іпотечним договором можуть бути майнові права на нерухомість, яка є об'єктом будівництва, або, за згодою управителя, об'єкт незавершеного будівництва, або інше нерухоме майно, яке належить забудовникові на праві власності. Іпотечний договір має бути укладений у письмовій формі та нотаріально посвідчений відповідно до закону. За кожним об'єктом будівництва забудовник та управитель укладають договір доручення з відкладальними умовами, за яких управителю у разі порушення забудовником умов договору доручається виконувати функції забудовника, у т.ч. шляхом передоручення цих функцій іншим особам. При цьому забудовник на час дії договору має право надавати безвідкличну довіреність управителю на право делегування третім особам функцій забудовника у разі порушення останнім умов договору з управління.
Згідно з підп. 2) п. а) ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції від 02.08.2017) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить власне (самоврядне) повноваження щодо виконання або делегування на конкурсній основі генеральній будівельній організації (підрядній організації) функцій замовника на будівництво, реконструкцію і ремонт житла, інших об'єктів соціальної та виробничої інфраструктури комунальної власності.
На підставі ч. 3 ст. 33 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» функції замовника на будівництво виконавчий орган місцевої ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації виконують безпосередньо або можуть делегувати їх на конкурсній основі генеральному підряднику (підряднику) у порядку, встановленому законодавством при здійсненні комплексної забудови території. Функції замовника комплексної забудови території може виконувати власник (користувач) відповідної земельної ділянки в межах такої земельної ділянки, переданої (наданої) йому в установленому законом порядку.
А отже, правовий статус замовника будівництва може мати лише та фізична чи юридична особа, яка є власником або користувачем земельної ділянки, щодо якої вона має намір забудови. Право на забудову земельної ділянки та функції замовника будівництва нерозривно пов'язані з правом власності особи на земельну ділянку або правом користування земельною ділянкою, наданою для будівництва.
Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову до відповідача 2 з наведених підстав, врахувавши доводи відзиву відповідача 2 на апеляційну скаргу. Тоді як позов до відповідача 1 на вказану суму (497 789,97 грн) підлягає до задоволення, як і апеляційна скарга в розумінні ст. 275-277 ГПК України.
Функції замовника будівництва можуть перейти до іншої особи у разі набуття такою особою статусу замовника будівництва, а для цього необхідно отримати належним чином оформлене право на використання під будівництво земельної ділянки, або право на забудову чужої земельної ділянки (суперфіцій). Делегування функцій замовника будівництва без набуття права користування земельною ділянкою можливе лише у випадках, прямо передбачених законом.
Обов'язок перерахувати до відповідного місцевого бюджету кошти пайової участі законодавство покладає виключно на замовника будівництва, правовий статус якого пов'язується з правом забудови належної на відповідному речовому праві земельної ділянки.
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів вважає, що у цьому випадку відсутні визначені ст. 541 ЦК України підстави виникнення солідарного зобов'язання, оскільки таке зобовязання наявне лише у Державного підприємства «ГЕНЕРАЛЬНА ДИРЕКЦІЯ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ІНОЗЕМНИХ ПРЕДСТАВНИЦТВ» як замовника будівництва на підставі ст. 1212 ЦК України.
За таких підстав вимоги Департаменту до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" задоволенню не підлягають, як і апеляційна скарга в цій частині.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підставами для зміни судового рішення є, зокрема, незастосування наведених норм матеріального права, зокрема, ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», положень «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», ст. 1212 ЦК України, а також нез'ясування обставин, що мають значення для справи щодо наявності у відповідача 1 обов'язку зі сплати пайової участі.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про часткове задоволення позову до відповідача 1.
9. Судові витрати
З урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги та позову, судовий збір як за розгляд справи в суді першої інстанції, так і за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача 1 пропорційно задоволеним вимогам на підставі ст. 129 ГПК України. Таким чином, з відповідача 1 (пропорційно задоволеним позовним вимогам, зокрема, про стягнення 497 789,97 грн із заявлених 2 426 429,89 грн) за розгляд справи в суді першої інстанції підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5 973,48 грн, а також 8 960,22 грн - за розгляд справи в суді апеляційної інстанції з урахуванням застосування ставки 0,8 в розумінні ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір».
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, ст. 275-277, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі № 910/13288/24 - задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі № 910/13288/24 - скасувати, з ухваленням нового рішення - про задоволення позову частково до Державного підприємства "ГЕНЕРАЛЬНА ДИРЕКЦІЯ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ІНОЗЕМНИХ ПРЕДСТАВНИЦТВ".
Стягнути з Державного підприємства "ГЕНЕРАЛЬНА ДИРЕКЦІЯ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ІНОЗЕМНИХ ПРЕДСТАВНИЦТВ" (01054, м. Київ, вул. Гончара Олеся, буд. 84, ідентифікаційний код 04013583) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, вул. Хрещатик, будинок 36, Ідентифікаційний код 04633423) безпідставно збережених грошових коштів пайової участі у розмірі 497 789 (чотириста дев'яносто сім тисяч сімсот вісімдесят дев'ять) грн 97 коп.
3. В решті задоволення позовних вимог до Державного підприємства "ГЕНЕРАЛЬНА ДИРЕКЦІЯ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ІНОЗЕМНИХ ПРЕДСТАВНИЦТВ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" та апеляційної скарги - відмовити.
4. Судовий збір, понесений у зв'язку з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанцій, покласти на відповідача 1 пропорційно задоволеним вимогам.
Стягнути з Державного підприємства "ГЕНЕРАЛЬНА ДИРЕКЦІЯ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ІНОЗЕМНИХ ПРЕДСТАВНИЦТВ" (01054, м. Київ, вул. Гончара Олеся, буд. 84, ідентифікаційний код 04013583) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, вул. Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 04633423) 14 933 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот тридцять три) грн. 70 коп судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції.
5. Видачу наказів доручити суду першої інстанції.
6. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядки та строки, передбачені ст. 287-289 ГПК України.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді В.В. Сулім
А.Г. Майданевич