вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" липня 2025 р. Справа№ 911/3337/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Коротун О.М.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання : Гончаренка О.С.
за участю представників сторін
від позивача: Шпінь В.І.
від відповідача: Поцелов А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Медичні закупівлі України»
на рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2025, повний текст якого складений 12.05.2025,
у справі № 911/3337/24 (суддя Бацуца В.М.)
за позовом Державного підприємства «Медичні закупівлі України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром»
про стягнення 1 116 000, 00 грн
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2024 року Державного підприємства «Медичні закупівлі України» (далі-позивач) звернулось в Господарський суд Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» (далі-відповідач) про стягнення 465 000, 00 грн пені та 651 000, 00 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо поставки товару згідно з договором № 09/20-05/2024 від 06.05.2024 про закупівлю.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 12.03.2025 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» на користь Державного підприємства «Медичні закупівлі України» 227 850,00 грн - пені, 325 500,00 грн - штрафу та судового збору у розмірі 13 280,40 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Повернуто Державному підприємству «Медичні закупівлі України» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 348,00 грн перерахований (сплачений) за платіжною інструкцією № 8634 від 06.12.2024.
Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач у встановлений строк (до 20 червня 2024 року включно) у повному обсязі свого обов'язку щодо передання у власність (поставки) позивачу товару згідно з договором № 09/20-05/2024 від 06.05.2024 про закупівлю не виконав, у зв'язку з чим, відповідно до п.9.2. позивачем нараховано штрафні санкції (пеню та штраф) за прострочення виконання.
Так, суд першої інстанції встановив, що розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є неправильний, оскільки включає в себе день виконання відповідачем в повному обсязі свого зобов'язання з поставки товару за до говором (09 серпня 2024 року), тому прострочення грошового зобов'язання за у періоді з 21.06.2024 до 08.08.2024 складає 49 днів. Отже, загальний розмір пені від суми основної заборгованості за договором у вищевказаний період становить суму 455 700, 00 грн.
Розрахунок 7 % штрафу від ціни продукції строк поставки якої порушено за договором № 09/20-05/2024 від 06.05.2024 про закупівлю на загальну суму 651 000, 00 грн суд першої інстанції вважав обґрунтованим та правильним.
Також судом першої інстанції зазначено, що положеннями пункту 12.1 договору визначено, що сторони свідомо укладають договір, який буде виконуватися протягом строку дії офіційно встановленого і визнаного воєнного стану, який не буде вважатися сторонами форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) у розумінні цього розділу договору, тому заперечення відповідача, щодо існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), що безпосередньо вплинули на можливість (об'єктивно унеможливили) виконання ним у повному обсязі у встановлений строк своїх зобов'язань за договором суд вважав безпідставним.
Крім того, суд дійшов висновку, що наявні всі правові підстави для реалізації його права на зменшення розміру пені та штрафу, заявлених позивачем, з 455 700, 00 грн пені до 227 850, 00 грн та з 651 000, 00 грн штрафу до 325 500, 00 грн, що становить 50 % від розміру пені та штрафу, заявлених позивачем і визнаних судом обґрунтованими, і такий розмір є справедливим та забезпечує розумний баланс інтересів обох сторін.Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені та штрафу від вартості несвоєчасно поставленого товару за договором за наслідками їх зменшення судом у розмірі 227 850, 00 грн та у розмірі 325 500, 00 грн відповідно.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим рішенням, ДП «Медичні закупівлі України» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 скасувати повністю та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Апелянт вказує, що суд при нарахуванні пені не взяв до уваги, що пунктом 9.2. договору встановлено, що пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за договором, включаючи день виконання такого зобов'язання.
Скаржник також зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені та штрафу, оскільки відповідачем не наведено жодних обґрунтувань та не надано належних доказів на підтвердження виключних обставин для можливості зменшення розміру пені та штрафу, як і належних доказів скрутного фінансового стану. Звертає увагує, що договір було укладено на загальну суму вартості товару 68 200 000,00 грн, а тому сума 1 116 000,00 грн неустойки, це лише 1,6365% від загальної вартості.
Також апелянт зауважує, що відповідач укладаючи договір усвідомлював всі ризики, які існують з виконанням договору та те, що договір укладється в період дії офіційно встановленого воєнного стану, який не буде вважатись сторонами форс-мажорними обставинами. Крім того, звертає увагу, що відсутні докази повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин, а також не має жодного повідомлення від відповідача про неможливість виконання договору. Лише після звернення ДП «Медзакупівлі України» до суду відповідач почав звертатись до ТПП про підтвердження форс-мажору. Також звертає увагу, що укладаючи договір у травні 2024 року відповідач повинен був усвідомлювати короткі терміни поставки товару, а саме 20.06.2024 року.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 04.06.2025, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.
Відповідач, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі №911/952/22, зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є неправильний, оскільки включає в себе день виконання відповідачем в повному обсязі свого зобов'язання з поставки товару за договором (09 серпня 2024 року).
Крім того, відповідач вказує, що скаржник у своїй апеляційній скарзі не спростував правильність висновків суду першої інстанції щодо зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки, позивачем дійсно не було надано суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів, що б підтверджували виникнення для нього будь-яких негативних наслідків чи понесення ним будь-яких збитків, завданих відповідачем внаслідок порушення умов договору щодо своєчасної поставки товару; їх розмір; наявність вини саме відповідача у заподіянні збитків позивачу; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою саме відповідача і заявленими збитками позивача. Вважає, що скаржником не було наведено переконливих обґрунтувань на спростування того, що прострочення було незначним, а також, судом під час зменшення не враховувались причини прострочення виконання зобов'язання, на які посилався скаржник.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства «Медичні закупівлі України» на рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2025 у справі № 911/3337/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Медичні закупівлі України» на рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2025 у справі № 911/3337/24 та призначено розгляд справи на 07.07.2025.
Позиції учасників справи
Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 07.07.2025 наполягав на задоволенні його апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 у справі №911/3337/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції 07.07.2025 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що 06.05.2024 між позивачем (далі - замовник) та відповідачем (далі - постачальник) було укладено договір про закупівлю № 09/20-05/2024 (далі-договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник бере на себе зобов'язання у строки, в порядку та на умовах визначених цим договором, поставити замовнику автомобіль швидкої медичної допомоги тип С спеціалізований санітарний транспорт (неброньований) типу (-ів) С, 4х4 як систему медичних виробів, допоміжних засобів до них та устаткування (Код згідно з УКТЗЕД 8703 32 19 00) ДК 021:2015 - 34110000-1 Легкові автомобілі (НК 024:2023 - 35988 Автомобільна швидка допомога) (далі - товар), (номер оголошення про проведення запиту пропозицій постачальників, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA-2024-04-26-010628-а), а замовник прийняти такий товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 1.2. договору найменування (номенклатура, асортимент) товару, обсяг та кількість товару, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказується в специфікації (додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 2.1. договору поставка товару здійснюється відповідно до Incoterms 2020.
Пунктом 2.2. договору визначено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP.
Пунктом 2.3. визначено, що адреса (-и) пункту (-ів) поставки товару визначаються замовником в заявці на поставку товару, складеної замовником за формою, встановленою у додатку № 2 до цього договору (далі - заявка на поставку) на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я України про розподіл товару.
Згідно з п. 2.4. договору право власності на товар переходить від постачальника до замовника після підписання уповноваженими представниками постачальника та кінцевого набувача, якому здійснено поставку товару, акту приймання-передачі транспортного засобу за формою, наведеною у додатку 6 до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388, акту огляду реалізованого транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 11 до Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 р. № 1200, та підписання сторонами видаткової накладної та/або акту приймання товару, згідно з Розділом 6 цього договору.
Відповідно до п. 2.5.2. договору підписанням акту приймання-передачі транспортного засобу за формою, наведеною у додатку 6 до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388, та акту огляду реалізованого транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 11 до Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 р. № 1200, постачальник підтверджує факт поставки товару, а з моменту фактичного отримання товару та підписання між замовником та кінцевим набувачем видаткової накладної та/або акту приймання товару у кінцевого набувача виникає право власності на товар.
Згідно з п. 3.1. договору валютою цього договору є національна валюта України - гривня. Загальна ціна товару складає 68 200 000, 00 грн без ПДВ. Ціна за одиницю товару вказується у Специфікації (додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього договору. Оплата за товар, який є предметом цього договору, звільняється від оподаткування податком на додану вартість, оскільки на таку операцію розповсюджується податкова пільга, встановлена пунктом 32 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України.
Положеннями п. 3.4. договору визначено, що оплата за партію поставленого товару за цим договором здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної за місцем призначення, визначеним відповідно до п. 2.3. нього договору, за умов відсутності будь-яких зауважень до товару з боку замовника.
Відповідно до п. 4.1. договору постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару за цим договором у строк до 20 червня 2024 року включно. У випадку, якщо на дату поставки товару, зазначену у першому абзаці пункту 4.1. договору, відсутній наказ Міністерства охорони здоров'я України про розподіл товару, то поставка товару до кінцевих набувачів має бути здійснена у термін не пізніше, ніж через 10 (десять) робочих днів після направлення замовником постачальнику Наказу Міністерства охорони здоров'я України про розподіл товару засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим договором.
Згідно з п. 4.2. договору поставка товару здійснюється окремими партіями відповідно до заявки на поставку товару, направленої замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим договором.
Пунктом 4.6. договору визначено, що датою поставки товару за договором вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.
Відповідно до п. 11.1. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами з моменту надання згоди уповноваженим органом управління на вчинення даного значного господарського зобов'язання (у разі, якщо надання такої згоди передбачено законодавством) та діє до 20 липня 2024 року, а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, у тому числі в частині штрафних санкцій та поставки товару - до повного виконання.
Пунктом 11.2. договору передбачено, що дія цього договору може бути подовжена за взаємною згодою сторін, шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.
Відповідно до п.п. 12.1.-12.5. договору укладаючи цей договір, сторони розуміють та усвідомлюють, що на момент його підписання: і) в Україні діє правовий режим воєнного стану; іі) відповідно до загального офіційного листа Торгово-промислової палати України (надалі ТПП України) від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1 військова агресія Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану, засвідчена ТПП України як форс-мажорна обставина (обставина непереборної сили); цим листом ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили); ііі) строк дії воєнного стану може бути змінений та/або подовжений в будь-який час після укладання цього договору. Таким чином, сторони свідомо укладають договір, який буде виконуватися протягом строку дії офіційно встановленого і визнаного воєнного стану, який не буде вважатися сторонами форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) у розумінні цього розділу договору (п. 12.1).
Пунктом 12.2. договору передбачено, що при настанні надзвичайних та невідворотних форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема тих, які передбачені в частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», які об'єктивно унеможливлюють повне або часткове виконання сторонами зобов'язань, передбачених умовами договору, строк виконання таких зобов'язань може бути відкладений на час, протягом якого діятимуть такі обставини, за умови, якщо сторони не знайдуть інших прийнятних альтернативних способів виконання таких зобов'язань.
Згідно із 12.3. договору у разі настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сторона, яка підпала під їх дію, має негайно упродовж 3 (трьох) робочих днів повідомити про це іншу сторону на електронну пошту, що зазначена в розділі 14 цього договору (одночасно з цим відповідне повідомлення дублюється та направляється в паперовій формі на фактичну адресу, що зазначена в розділі 14 договору), вказавши характер цих обставин та очікуваний строк їхньої тривалості. Якщо інша сторона не надає інших письмових інструкцій, сторона, що підпадає під дію обставин непереборної сили, має докласти всіх можливих зусиль для того, щоб і надалі виконувати свої зобов'язання за цим договором, наскільки це буде можливо в конкретних обставинах, та шукати інших прийнятних альтернативних способів виконання своїх зобов'язань, яким би не заважала дія форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Після закінчення дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сторона, яка підпала під дію таких обставин, повинна повідомити про це іншу сторону протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту припинення дії таких обставин у порядку зазначеному вище.
Відповідно до п.12.4 договору не зважаючи на будь-які інші положення цієї статті договору, дефекти або неналежна якість товару не вважатимуться обставинами непереборної сили.
Сторона не має права посилатися на обставини непереборної сили, як на підставу звільнення її від відповідальності, якщо на момент виникнення обставин непереборної сили сторона, яка підпала під їх дію, прострочила виконання своїх зобов'язань за договором (п.12.5 договору).
Водночас із укладенням договору між позивачем та відповідачем було підписано додаток № 1 до договору про закупівлю № 09/20-05/2024 від 06.05.2024 специфікація (далі -додаток № 1), додаток № 2 до договору про закупівлю № 09/20-05/2024 від 06.05.2024 форма, за якою має складатись заява на поставку, додаток № 3 до договору про закупівлю № 09/20-05/2024 від 06.05.2024 форма, за якою має складатись акт контролю кількості, комплектності та якості товару.
Згідно з п.п. 1. - 3. додатку № 1 під товаром, що постачається за договором про закупівлю № 09/20-05/2024 від 06.05.2024 (далі-договір) розуміється: Автомобіль швидкої медичної допомоги тип С, що відповідає: Спеціалізований санітарний транспорт (неброньований) згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1447 типу(-ів) С, 4х4 як система медичних виробів, допоміжних засобів до них та устаткування (Код згідно з УКТЗЕД 8703 32 19 00) ДК 021:2015 34110000-1 Легкові автомобілі (НК 024:2023 - 35988 Автомобільна швидка допомога) (п. 1.).
Обсяг партії товару, - спеціалізований автомобіль швидкої медичної допомоги на базі DANGEL Jumper 4x4, тип С (Автомобіль швидкої медичної допомоги тип С) (Спеціалізований санітарний транспорт (неброньований), тип С 4х4), 22 одиниць, на загальну суму 68 200 000, 00 грн.
Ціна товару складає 68 200 000,00 грн. без ПДВ.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 829 від 14.05.2024 «Про розподіл спеціалізованого санітарного транспорту для задоволення потреб охорони здоров'я» затверджено розподіл спеціалізованого санітарного транспорту (неброньованого) (типу С, 4х4), закуплених за кошти, що надійшли на рахунок для задоволення потреб охорони здоров'я наступним чином: 1. Область Сумська, Назва закладу - КНП Сумської обласної ради «Сумський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», Спеціалізований автомобіль швидкої медичної допомоги на базі DANGEL Jumper 4x4, тип С (Автомобіль швидкої медичної допомоги тип С) (Спеціалізований санітарний транспорт (неброньований), тип С 4х4 8 одиниць; 2. Область Харківська, Назва закладу - КНП Харківської обласної ради «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», Спеціалізований автомобіль швидкої медичної допомоги на базі DANGEL Jumper 4x4, тип С (Автомобіль швидкої медичної допомоги тип С) (Спеціалізований санітарний транспорт (неброньований), тип С 4х4 9 одиниць; 3. Область Чернігівська, Назва закладу - КНП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Чернігівської обласної ради, Спеціалізований автомобіль швидкої медичної допомоги на базі DANGEL Jumper 4x4, тип С (Автомобіль швидкої медичної допомоги тип С) (Спеціалізований санітарний транспорт (неброньований), тип С 4х4 5 одиниць.
20.05.2024 позивачем на електронну пошту було направлено відповідачу заявку на поставку №1 до договору про закупівлю № 09/20-052024 від « 06» травня 2024 року, зі змісту якої вбачається наступне:
1. Під товаром, що постачається за договором про закупівлю № 09/20-05/2024 від « 06» травня 2024 року (далі-договір) розуміється: Автомобіль швидкої медичної допомоги тип С, що відповідає: Спеціалізований санітарний транспорт (неброньований) згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1447 типу(-ів) С, 4х4 як система медичних виробів, допоміжних засобів до них та устаткування (Код згідно з УКТЗЕД 8703 32 19 00) ДК 021:2015 34110000-1 Легкові автомобілі (НК 024:2023 - 35988 Автомобільна швидка допомога).
2. Обсяг партії Товару: Спеціалізований автомобіль швидкої медичної допомоги на базі DANGEL Jumper 4x4, тип С (Автомобіль швидкої медичної допомоги тип С) (Спеціалізований санітарний транспорт (неброньований), тип С 4х4 22 одиниці.
3. Загальна вартість партії Товару складає 68 200 000, 00 грн. без ПДВ.
4. Дата поставки товару за місцем поставки, визначеним п. 6 цієї заявки на поставку: до 20.06.2024 включно.
5. Умови оплати: постоплата.
6. Умови поставки: поставка товару здійснюється транспортом постачальника або третьої особи, номінованої постачальником, на умовах DDP відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 14.05.2024 № 829 за адресою(-ами): 1. КНП Сумської обласної ради «Сумський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» (Сумська обл., м. Суми, провулок Громадянський, буд. 4 А); 2. КНП Харківської обласної ради «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» (Харківська обл., м. Харків, проспект Незалежності, буд. 13); 3. КНП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Чернігівської обласної ради (Чернігівська обл., м. Чернігів, вулиця Шевченка, буд. 160).
На виконання умов договору відповідачем 20.06.2024 було здійснено поставку і передано у власність позивача товар - спеціалізовані автомобілі швидкої медичної допомоги на базі DANGEL Jumper 4x4, тип С (Автомобіль швидкої медичної допомоги тип С) (Спеціалізований санітарний транспорт (неброньований), тип С 4х4 у кількості 19 одиниць на загальну суму 58 900 000, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 62-4 від 20.06.2024, видатковою накладною № 62-5 від 20.06.2024, видатковою накладною № 62-6 від 20.06.2024, видатковою накладною № 62-7 від 20.06.2024, видатковою накладною № 62-8 від 20.06.2024, видатковою накладною № 62-9 від 20.06.2024, видатковою накладною № 62-10 від 20.06.2024 р., видатковою накладною № 62-11 від 20.06.2024, видатковою накладною № 62-12 від 20.06.2024, видатковою накладною № 62-13 від 20.06.2024, видатковою накладною № 62-14 від 20.06.2024, видатковою накладною № 62-15 від 20.06.2024, видатковою накладною № 62-16 від 20.06.2024, видатковою накладною № 62-17 від 20.06.2024, видатковою накладною № 62-18 від 20.06.2024, видатковою накладною № 62-19 від 20.06.2024, видатковою накладною № 62-20 від 20.06.2024, видатковою накладною № 62-21 від 20.06.2024, видатковою накладною № 62-22 від 20.06.2024, наявними у матеріалах справи.
19.07.2024 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до договору про закупівлю № 09/20-05/2024 від 06.05.2024, відповідно до п.п. 1., 2. якої керуючись пунктами 11.3., 15.7. договору, сторони дійшли згоди внести наступні зміни до договору: 1.1. У пункті 11.1. договору цифри та слова 20 липня 2024 року замінити цифрами та словами 10 серпня 2024 року (п. 1.).
Пунктом 2 додаткової угоди №1 передбачено, що усі інші умови договору залишаються без змін і сторони підтверджують по них свої зобов'язання. При цьому, постачальник не звільняється від зобов'язань щодо сплати пені та штрафу, передбачених договором, а також відшкодування замовнику документально підтверджених витрат, спричинених порушенням строків поставки, непередачею (несвоєчасною передачею) товару, що мали місце на момент підписання цієї додаткової угоди.
На виконання умов договору відповідачем 09.08.2024 було здійснено поставку і передано у власність позивача товар - спеціалізовані автомобілі швидкої медичної допомоги на базі DANGEL Jumper 4x4, тип С (Автомобіль швидкої медичної допомоги тип С) (Спеціалізований санітарний транспорт (неброньований), тип С 4х4 у кількості 3 одиниць на загальну суму 9 300 000, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 85-1 від 09.08.2024, видатковою накладною № 85-2 від 09.08.2024, видатковою накладною № 85-3 від 09.08.2024, наявними у матеріалах справи.
На виконання умов договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в загальному розмірі 68 200 000, 00 грн, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями на загальну суму 68 200 000, 00 грн, наявними у матеріалах справи.
У грудні 2024 рроку позивач звернувся до відповідача з претензією №05/3160-08/2024 від 19.08.2024, у якій просив останнього сплатити пеню та штраф за прострочення поставки товару за договором про закупівлю №09/20-05/2024 від 06 травня 2024 року на загальну суму 1 116 000,00 грн.
У жовтні 2024 року відповідач звернувся до позивача із листом № 100/1 від 03.10.2024, в якому зазначив, що прострочка поставки за договором була спричинена існуванням обставин непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин, що безпосередньо вилинули на можливість (об?єктивно унеможливили) виконання ТОВ "Автоспециром" зобов'язань за договором про закупівлю, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які ТОВ "Автоспециром" понесло. Крім того, відповідач у даному листі повідомив позивача, що готує звернення до Торгово-промислової палати для підтвердження наявності (існування) обставин непереборної сили, що безпосередньо вплинули на можливість (об'єктивно унеможливили) виконання ТОВ "Автоспециром" зобов'язань за договором про закупівлю № 09/20-05/2024 від 06 гравня 2024 року.
Звертаючись з даним позовом позивач просив стягнути з відповідача пеню передбачену договором № 09/20-05/2024 від 06.05.2024 про закупівлю, за періоди прострочення відповідачем виконання у повному обсязі свого обов'язку щодо поставки товару з 21.06.2024 по 09.08.2024 всього на загальну суму 465 000,00 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку, а також за порушення строку поставки продукції понад 30 календарних днів 7 % штрафу від ціни продукції строк поставки якої порушено, всього на загальну суму 651 000,00 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України вбачається, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки, зобов'язання за яким регулюються статтею 712 Цивільного кодексу України, де визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Водночас порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом першої інстанції встановлено, що у встановлений договором строк (до 20 червня 2024 року включно) відповідач свій обов'язок щодо передачі (поставки) товару позивачу у повному обсязі не виконав, оскільки останнім було передано (поставлено) позивачу 19 одиниць автомобілів (на загальну суму 58 900 000,00 грн) із необхідних 22 одиниць, що підтверджується договором №09/20-05/2024 від 06.05.2024 про закупівлю, видатковою накладною № 62-4 від 20.06.2024, видатковою накладною № 62-5 від 20.06.2024, видатковою накладною № 62-6 від 20.06.2024, видатковою накладною № 62-7 від 20.06.2024, видатковою накладною № 62-8 від 20.06.2024, видатковою накладною № 62-9 від 20.06.2024, видатковою накладною № 62-10 від 20.06.2024, видатковою накладною № 62-11 від 20.06.2024, видатковою накладною № 62-12 від 20.06.2024, видатковою накладною № 62-13 від 20.06.2024, видатковою накладною № 62-14 від 20.06.2024, видатковою накладною № 62-15 від 20.06.2024, видатковою накладною № 62-16 від 20.06.2024, видатковою накладною № 62-17 від 20.06.2024, видатковою накладною № 62-18 від 20.06.2024, видатковою накладною № 62-19 від 20.06.2024, видатковою накладною № 62-20 від 20.06.2024, видатковою накладною № 62-21 від 20.06.2024, видатковою накладною № 62-22 від 20.06.2024, наявними в матеріалах справи.
Як вірно встановлено і досліджено судом першої інстанції, відповідач свій обов'язок щодо передачі (поставки) товару за договором виконав у повному обсязі (залишок у кількості 3-ох одиниць) на загальну суму 68 200 000, 00 грн лише 09.08.2024, що підтверджується видатковою накладною № 85-1 від 09.08.2024, видатковою накладною № 85-2 від 09.08.2024, видатковою накладною № 85-3 від 09.08.2024, наявними у матеріалах справи.
Відповідачем у відповідності не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували виконання ним у встановлений строк (до 20.06.2024 включно) в повному обсязі свого обов'язку щодо передання у власність (поставки) позивачу товару згідно з договором № 09/20-05/2024 від 06.05.2024 про закупівлю.
Цивільно-правова та господарсько-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України.
Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У даному випадку, укладаючи спірний договір поставки, сторони передбачили, відповідальність за порушення строків поставки товару. Так, пунктом 9.2. договору визначено, що у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі, а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за договором, включаючи день виконання такого зобов'язання, що відповідає поняттям закріпленим у ст. 549 Цивільного кодексу України.
Фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо термінів поставки товару, що визнається останнім, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача передбаченої пунктом 9.2 договору неустойки.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Враховуючи, що домовленість позивача та відповідача про застосування, зокрема, штрафу та пені сформульована безпосередньо у самому договорі, вимоги ст.547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України є неустойка, у даному випадку дотримані, в зв'язку з чим колегія суддів визнає обґрунтованим нарахування позивачем пені та штрафу.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 виснувала наступне: «Текстуальне тлумачення положень статті 549 ЦК України свідчить, що законодавець у цій нормі пов'язує визначення пені як виду неустойки з такими кваліфікуючими ознаками як її обчислення:1) за кожен день прострочення виконання; 2) у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання.
Системний аналіз наведених норм дозволяє стверджувати, що незалежно від того, які правовідносини урегульовано конкретними нормами права, наразі в законодавстві сформований єдиний підхід до застосування пені як виду неустойки (штрафної санкції), конститутивною ознакою якої є її нарахування за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Отже, поденне нарахування пені є ознакою, яка вирізняє її серед інших видів неустойки (штрафних санкцій) та визначає механізм обчислення (визначення розміру) пені.
Тобто вжитий законодавцем у цьому випадку займенник "кожний (кожен)" пояснює формулу обчислення пені, за якою загальна сума пені визначається шляхом множення ставки пені на кількість днів прострочення.
День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені».
З огляду на викладене, суд першої інстанції вірно встановив, що розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є неправильний, оскільки включає в себе день виконання відповідачем в повному обсязі свого зобов'язання з поставки товару за договором (09 серпня 2024 року).
Так, правильний розрахунок пені від суми основної заборгованості за договором наступний.
Розрахунок здійснюється за формулою:
Пеня = С x РП x Д : 100, де
С - Сума заборгованості за період,
РП - розмір пені, зазначений в договорі (в калькуляторі вказується користувачем в окремому віконці),
Д - Кількість днів прострочення.
Відповідно до пункту 9.2. договору розмір пені складає 0,1 % від ціни продукції, строк поставки якої порушено, за кожний день прострочення. Сума пені за кожен день прострочення - 9 300,00 грн. (9 300 000,00 грн * 0,1%). Кількість днів нарахування пені - 49 (з 21.06.2024 по 08.08.2024). Сума пені 455 700,00 грн (9 300,00 грн *49 днів).
Отже, суд першої інстанції дішов правильного висновку, що загальний розмір пені від суми основної заборгованості за договором за 49 днів, у період прострочення з 21.06.2024 по 08.08.2024 становить суму 455 700,00 грн.
Також колегія суддів вважає обґрунтованим та правильним розрахунок 7 % штрафу від ціни продукції строк поставки якої порушено за договором № 09/20-05/2024 від 06.05.2024 про закупівлю на загальну суму 651 000, 00 грн.
Також суд першої інстанції інстанції вірно не взяв до уваги посилання відповідача на існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), що безпосередньо вплинули на можливість (об'єктивно унеможливили) виконання ним у повному обсязі у встановлений строк своїх зобов'язань за договором № 09/20-05/2024 від 06.05.2024 про закупівлю, а саме постійні тривоги в Київській області, де знаходиться усі виробничі потужності ТОВ «Автоспецпром» та відсутність електропостачання на виробничих потужностях у зв'язку з стабілізаційними та екстренними відключеннями протягом тривалого часу у період з 01.06.2024 по 31.07.2024, на підтвердження чого відповідачем було отримано сертифікат торговельно-промислової палати № 1200-24-2502 від 30.12.2024, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно зі ст. 617 цього ж Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Положеннями ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Як було зазначено вище, положеннями пункту 12.1 договору визначено, що сторони свідомо укладають договір, який буде виконуватися протягом строку дії офіційно встановленого і визнаного воєнного стану, який не буде вважатися сторонами форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) у розумінні цього розділу договору.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач взяв на себе зобов'язання щодо поставки позивачу 22 одиниці товару у строк до 20.06.2024 вже під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому постійні тривоги в Київській області та відсутність електропостачання на виробничих потужностях відповідача за своєю суттю не можуть класифікуватись, як надзвичайні і невідворотні зовнішні подія, оскільки дані події були повністю передбачувані та прогнозовані для відповідача на момент укладення договору.
Крім того, суд першої інстанції правильно звернув увагу, що сторони у самому договорі погодили порядок та строки засвідчення форс-мажорних обставин. Зокрема, визначили, що сторона, для якої настали форс-мажорні обставини, зобов'язана негайно упродовж 3 робочих днів повідомити про це іншу сторону на електронну пошту, при цьому відповідач, не дивлячись на те, що за його твердженням, форс-мажорні обставини тривали з 01.06.2024 по 09.08.2024, своєчасно не повідомив позивача про їх настання, а 19.07.2024 (тобто, у період, коли відповідачеві вже було відомо про існування форс-мажорних обставин) уклав із позивачем додаткову угоду № 1 до договору, в якій сторони продовжили строк дії самого договору до 10.08.2024, і лише в грудні 2024 року звернувся до Торгово-промислової палати України про засвідчення відповідних обставин, що також додатково вказує на те, що наведені відповідачем і зазначені в сертифікаті Торгово-промислової палати України форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) не можуть бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань за договором № 09/20-05/2024 від 06.05.2024 про закупівлю у формі сплати штрафних санкцій.
Таким чином, у процесі розгляду справи відповідачем не було надано суду всіх належних та допустимих доказів, що б у своїй сукупності підтверджували факт існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які об'єктивно унеможливили виконання ним у вставлений строк своїх зобов'язань за договором № 09/20-05/2024 від 06.05.2024 про закупівлю.
Стосовно клопотання відповідача б/н від 21.01.2025 про зменшення розміру штрафних санкцій (пені та штрафу) на 90 %, колегія суддів зазначає таке.
В обґрунтування свого клопотання відповідач зазначив, що, оскільки ним були виконані в повному обсязі взяті на себе зобов'язання за договором та було здійснено всі можливі дії для виконання взятих на себе зобов'язання, а також враховуючи той факт, що внаслідок прострочення виконання відповідачем зобов'язань за договором позивач не поніс ніяких збитків та йому не було заподіяно шкоди, сума штрафних санкцій підлягає зменшенню на 90 %.
Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16 та у постанові від 27.02.2019 у справі №910/9765/18.
У постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 зазначено, що зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
При цьому, у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).
У зв'язку з викладеним суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Так, у процесі розгляду справи позивачем не було надано суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів, що б підтверджували виникнення для нього будь-яких негативних наслідків чи понесення ним будь-яких збитків, завданих відповідачем внаслідок порушення умов договору щодо своєчасної поставки товару; їх розмір; наявність вини саме відповідача у заподіянні збитків позивачу; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою саме відповідача і заявленими збитками позивача.
При цьому, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачем допущено незначне прострочення виконання своїх обов'язків щодо своєчасної поставки товару згідно з договором № 09/20-05/2024 від 06.05.2024 про закупівлю (лише на 49 днів) та в результаті було поставлено позивачу всю кількість товару згідно з договором в повному обсязі без будь-яких зауважень останнього.
Таким чином, враховуючи значний розмір пені та штрафу, обґрунтовано заявлений позивачем до стягнення з відповідача в межах даного позову (загальний розмір штрафних санкцій за договором - 1 106 700, 00 грн (з яких 455 700, 00 грн пені та 651 000, 00 грн штрафу), їх неспівмірність порівняно з розміром несвоєчасно виконаного відповідачем зобов'язання з поставки товару за договором (3 одиниці товару на загальну вартість 9 300 000, 00 грн), оскільки дані штрафні санкції складають орієнтовно 12 % від договірної вартості товару, строк поставки якого було порушено, а також те, що весь товар за договором був поставлений відповідачем позивачу у повному обсязі без будь-яких зауважень останнього із незначним простроченням їх виконання задовго до звернення позивача в суд із даним позовом до відповідача, враховуючи, що позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували виникнення для нього будь-яких негативних наслідків чи понесення ним будь-яких збитків, завданих відповідачем внаслідок порушення умов договору щодо своєчасної поставки товару; їх розмір; наявність вини саме відповідача у заподіянні збитків позивачу; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою саме відповідача і заявленими збитками позивача, та керуючись загальними засадами цивільного законодавства, - розумністю, добросовісністю та справедливістю, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що наявні всі правові підстави для реалізації його права на зменшення розміру пені та штрафу, заявлених позивачем і визнаних судом обґрунтованими, з 455 700, 00 грн пені до 227 850, 00 грн та з 651 000, 00 грн штрафу до 325 500, 00 грн, що становить 50 % від розміру пені та штрафу, заявлених позивачем і визнаних судом обґрунтованими, і такий розмір є справедливим та забезпечує розумний баланс інтересів обох сторін.
З огляду на вищевикладене, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені та штрафу від вартості несвоєчасно поставленого товару за договором за наслідками їх зменшення судом у розмірі 227 850, 00 грн та у розмірі 325 500, 00 грн відповідно.
Таким чином, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду, а зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Таким чином, на переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Державного підприємства «Медичні закупівлі України» на рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2025 у справі № 911/3337/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2025 у справі № 911/3337/24 слід залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму дло працезданих осіб, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням відмови у задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Медичні закупівлі України» на рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2025 у справі № 911/3337/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2025 у справі № 911/3337/24 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №911/3337/24 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 08.07.2025.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді О.М. Коротун
В.В. Сулім