вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"08" липня 2025 р. Справа№ 911/1831/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Хрипуна О.О.
Тищенко О.В.
секретаря судового засідання Антонюк А.С.
за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 08.07.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.ЕН.ПІ.Трейдінг» про ухвалення додаткового рішення
подані за наслідками розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Мотовилівський меблевий комбінат»
на рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2025 (повний текст складено і підписано 08.04.2025)
у справі № 911/1831/24 (суддя Рябцева О.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.ЕН.ПІ.Трейдінг»
до Приватного акціонерного товариства «Мотовилівський меблевий комбінат»
про стягнення 108 161,81 грн.
та
за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Мотовилівський меблевий комбінат»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.ЕН.ПІ.Трейдінг»
про стягнення 275 187,50 грн.
Первісний позов заявлено про стягнення з відповідача за первісним позовом (далі відповідач) 108 161,81 грн., з яких 33 786,81 грн. - забезпечення, 74 375,00 грн. - орендний платіж за грудень 2023 року.
Зустрічний позов заявлено про стягнення з позивача за первісним позовом (далі позивач) заборгованості по сплаті орендних платежів за договором оренди нежитлового приміщення № 1ММК0220006 від 03.10.2022 нарахованих за період з січня по 21.04.2024 у загальній сумі 275 187,50 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 06.02.2025 у справі № 911/1831/24:
- первісний позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 62 379,03 грн. орендного платежу за грудень 2023 року, 33 786,81 грн. грошових коштів забезпечення та 2 692,17 грн. судового збору, в іншій частині первісного позову відмовлено;
- в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 06.03.2025 у справі № 911/1831/24 заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/1831/24 задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 25 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу; в задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Мотовилівський меблевий комбінат» на рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2025 у справі № 911/1831/24 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2025 у справі № 911/1831/24 залишено без змін.
Крім того, постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Мотовилівський меблевий комбінат» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 06.03.2025у справі № 911/1831/24 залишено без задоволення, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 06.03.2025 у справі № 911/1831/24 залишено без змін.
01.07.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.ЕН.ПІ.Трейдінг» надійшли заяви про ухвалення додаткового рішення, в яких заявник просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Мотовилівський меблевий комбінат» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.ЕН.ПІ.Трейдінг» витрати на професійну правничу допомогу за представлення інтересів клієнта у суді апеляційної інстанції в сумі 40 000,00 грн.
Згідно протоколів передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.07.2025 заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.ЕН.ПІ.Трейдінг» про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/1831/24 передані для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Тищенко О.В., Хрипун О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.ЕН.ПІ.Трейдінг» про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/1831/24 призначені до розгляду у судовому засіданні на 08.07.2025 об 11:10 год.
08.07.2025 представник позивача звернувся до суду з заявою про участь у судовому засіданні у справі № 911/1831/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «Елекьтронний суд». Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 вказану заяву задоволено.
В судове засідання позивач та відповідача представників не направили.
Дослідивши матеріали заяв позивача про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів дійшла до висновку про те, що вказана заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Стаття 221 ГПК України встановлює, що:
- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1);
- для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2);
- у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ГПК України в суді апеляційної та касаційної інстанції є апеляційна та касаційна скарга, а також відзиви на апеляційну та касаційну скаргу, а докази понесення таких витрат - до винесення постанови або протягом п'яти днів після ухвалення постанови, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи слідує, що:
- позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив покласти на відповідача судові витрати, у тому числі витрати на правову допомогу, а до відзиву додав копію доручення № 1/2025 від 22.05.2025 до договору про надання правової допомоги № 18/31 від 29.12.2018, з якого слідує, що розмір витрат позивача, пов'язаних з представництвом його інтересів у Північному апеляційному господарському суді з питань апеляційного оскарження рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2025 у справі № 911/1831/24 становить 40 000,00 грн.;
- в судовому засіданні 24.06.2025 до початку судових дебатів представник позивача зазначив про те, що докази понесення судових витрат будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду;
- заяви про ухвалення додаткового рішення до яких додані докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, надійшли до суду 01.07.2025, тобто у строк, який не перевищує п'ять днів (з урахуванням вихідних днів) з дня ухвалення судом апеляційної інстанції постанови у цій справі (24.07.2025);
Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.
Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Наданими позивачем документами підтверджено наступне.
29.12.2018 між Адвокатським об'єднанням «Бахмач та партнери» (об'єднання) та позивачем (клієнт) укладено договір № 18/31 про надання правової допомоги (далі договір).
Відповідно до п. 1.1 договору клієнт доручає, а об'єднання, відповідно до чинного законодавства, приймає на себе доручення по наданню клієнту правової допомоги та захисту його інтересів у кримінальних справах (провадженнях), справах про адміністративні правопорушення, цивільних та господарських справах, адміністративних правах, виконавчих провадженнях. Правова допомога надається на всій території України. За цим договором послуги клієнту надаються адвокатами об'єднання.
Згідно з п. 1.2 договору клієнт доручає, а об'єднання (в особі визначених ним згідно із ордером адвокатів) зобов'язується надавати послуги адвоката, а саме виконувати адвокатську діяльність в межах видів, визначених ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», зокрема складати заяви, скарги, процесуальні та інші документи правового характеру; захищати права, свободи і законні інтереси клієнта; представляти інтереси клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Пунктом 2.1 договору встановлено, що клієнт має право отримувати від об'єднання правову допомогу, юридичні консультації, роз'яснення, довідки, висновки, обумовлені цим договором, у письмовій або усній формі залежно від вимоги клієнта, вказаної в конкретному дорученні або в зверненні.
Відповідно до п. 2.5 договору об'єднання має право вчиняти в інтересах та/або від імені клієнта всі юридичні та фактичні дії, необхідні для виконання цього договору, в тому числі (але не обмежуючись): представляти інтереси клієнта, зокрема в господарському судовому процесі; брати участь та/або вчиняти будь-які процесуальні дії, користуватися всіма без обмежень процесуальними правами у відповідних судових справах, в тому числі і процесуальними правами, які встановлені ст.ст. 42, 44-46, 49-55 ГПК України та іншими нормами законодавства; складати, підписувати та подавати будь-які заяви, скарги та повідомлення в позасудовому порядку та/або в господарському судовому процесі, отримувати належні Клієнту копії документів, ознайомлюватись з матеріалами, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи, одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення.
Згідно з абз. 2 п. 3.2 договору за надання об'єднанням (в особі визначених ним згідно із ордером адвокатів) правової допомоги (надання послуг адвоката) виконання адвокатської діяльності за цим договором, а саме представництво адвокатами об'єднання інтересів клієнта під час вирішення спорів за участі клієнта в судах загальної юрисдикції, третейських судах, представництво інтересів клієнта в органах державної та органах місцевого самоврядування, надання інших послуг за окремим письмовим погодженням сторін, клієнт зобов'язується виплачувати об'єднанню гонорар, в розмірі та в порядку, що додатково погоджуються сторонами в окремому дорученні.
Цей договір набуває чинності з 01.01.2019 і діє до 31.12.2021 включно. У разі, якщо жодна із сторін не повідомляє іншу про припинення цього договору не пізніше ніж за один календарний місяць до закінчення його терміну дії, вказаної в абзаці першому цього пункту, цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах автоматично (без вчинення додаткових правочинів). Термін дії договору може бути автоматично продовжений необмежену кількість разів (п. 6.1 договору).
22.05.2025 об'єднання та позивач склали доручення № 1/2025 до договору, яким передбачено:
1) зміст доручення: представництво інтересів позивача у Північному апеляційному господарському суді з питань апеляційного оскарження рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2025 у справі № 911/1831/24 становить 40 000,00 грн.;
2) форма виконання доручення: надання усних консультацій та роз'яснень; підготовка відзиву на апеляційну скаргу; складання процесуальних документів та представництво інтересів клієнта в судових засіданнях у Північному апеляційному господарському суді;
3) термін виконання доручення: на розсуд об'єднання;
4) розмір оплати: 40 000,00 грн.;
5) умови оплати: оплата у розмірі 40 000,00 грн. здійснюється протягом п'яти календарних днів з моменту ухвалення рішення Північним апеляційним господарським судом.
25.06.2025 об'єднання та позивач підписали акт № 59 до доручення № 1/2025 від 22.05.2025 до договору про надання правової допомоги № 18/31 від 29.12.2018, в якому погодили, що об'єднання якісно та в строк надало позивачу правову допомогу передбачену дорученням.
Згідно з абз. 2 акта вартість послуг, зазначених в цьому акті становить 40 000,00 грн. без ПДВ. Оплата здійснюється згідно умов договору і доручення № 1/2025 від 22.05.2025.
26.06.2025 позивачем об'єднанню перераховано 40 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 5731 від 26.06.2025.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу об'єднанням послуг на заявлену до стягнення суму.
Щодо обставин, пов'язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом першої інстанції, слід зазначити таке.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідач письмових заперечень до суду апеляційної інстанції не подав.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/1929/19 від 09.06.2022.
За практикою Верховного Суду у справах №756/2114/17 і №911/3386/17 зазначено, що оскільки правова позиція позивача в судах попередніх інстанцій не змінювалася, то не підтверджується наявність об'єктивної необхідності для адвокатів, які надавали правову допомогу відповідачу в судах попередніх інстанцій, вивчати додаткові джерела права, бо відповідач не міг бути необізнаним із позицією позивача, законодавство, яким регулюється спір у справі, документи й доводи, якими позивач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, отже підготовка цієї справи в суді касаційної інстанції не вимагала великого обсягу юридичної й технічної роботи.
Колегія суддів зазначає про те, що з матеріалів справи слідує, що правова позиція позивача не змінювалась протягом розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, представництво його інтересів здійснювалось тим саме адвокатським об'єднанням, адвокат, який складав відзив на апеляційну скаргу був обізнаний з обставинами даної справи. При цьому за наслідками розгляд справи в суді першої інстанції з відповідача на користь позивача було присуджено витрати на професійну правничу допомогу у загальній сумі 25 000,00 грн.
З огляду на ступінь складності справи, наданий адвокатом обсяг послуг, затрачений ним час на надання таких послуг, колегія суддів вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), такі витрати не мають характеру необхідних і неспіврозмірні з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеному вище розмірі.
Враховуючи наведене, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ними витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин справи, колегія суддів, дійшла висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу не відповідає критеріям обґрунтованості, розумності, співмірності та пропорційності, а також у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг є завищеним, а відтак стягненню підлягають витрати позивача у загальній сумі 20 000,00 грн.
Таким чином заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.ЕН.ПІ.Трейдінг» про ухвалення додаткового рішення задовольняються частково.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244, 252 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1 Заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.ЕН.ПІ.Трейдінг» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Мотовилівський меблевий комбінат» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.ЕН.ПІ.Трейдінг» витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в сумі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.
3. В іншій частині вимог заяв Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.ЕН.ПІ.Трейдінг» про ухвалення додаткового рішення про ухвалення додаткового рішення відмовити.
4. Видачу наказу із зазначенням реквізитів сторін доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 08.07.2025.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді О.О. Хрипун
О.В. Тищенко