02 липня 2025 року
м. Київ
справа № 341/407/23
провадження № 61-8174св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А, Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «МІГС»,
треті особи: ОСОБА_2 , Галицький відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління юстиції,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2023 року в складі судді Островської Н. І. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року в складі колегії суддів: Баркова В. М., Луганської В. М., Девляшевського В. А.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «МІГС» (далі - СТОВ «МІГС»), третя особа - Галицький відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління юстиції (далі - Галицький ВДВС в Івано-Франківському районі), про визнання права власності на майно і зняття з нього арешту.
Позов мотивований тим, що 20 березня 2000 року здійснено державну реєстрацію СТОВ «МІГС». Відповідно до змісту доповнень до статуту сільськогосподарського товариства, затвердженого протоколом зборів учасників товариства від 23 березня 2000 року, СТОВ «МІГС» є правонаступником спілки селян «Луква» у частині майнових прав та обов'язків відповідно до розподільчого балансу. У пайовому фонді вказаного товариства знаходилось нежитлове приміщення реммайстерні.
Згідно з протоколом від 15 квітня 2014 року № 1 ОСОБА_1 виділено із пайового фонду господарства нежитлове приміщення реммайстерні загальною площею 857,3 кв. м та оціночною вартістю 186 000,00 грн. На виконання вказаного протоколу ОСОБА_1 сплатив СТОВ «МІГС» кошти в указаному розмірі, які були розподілені між пайовиками товариства.
Через неможливість державної реєстрації права власності на об'єкт у зв'язку зі змінами у законодавстві, ОСОБА_1 звернувся до суду.
Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2014 року та додатковим рішенням цього ж суду від 03 листопада 2014 року в справі № 341/1319/14-ц за ОСОБА_1 визнано право власності на нерухоме майно - приміщення реммайстерні.
Надалі на підставі вказаного рішення суду проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на спірний об'єкт.
У 2016 році рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2014 року було оскаржене ОСОБА_2 , який вважав, що майно має належати йому. Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2017 року в справі № 341/1319/14-ц апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено лише з тих підстав, що він повинен був брати участь у справі. Питання щодо оспорення протоколу № 1 не досліджувалось.
Надалі ОСОБА_2 звернувся до суду з вимогою про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на спірний об'єкт, у задоволенні якої йому відмовлено.
26 січня 2023 року позивач отримав інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої йому стало відомо, що 07 лютого 2022 року Галицьким ВДВС в Івано-Франківському районі без зазначення посади особи було зареєстровано обтяження на спірний об'єкт, а саме арешт нерухомого майна.
ОСОБА_1 просив:
визнати за ним право власності на об'єкт нерухомого майна - реммайстерню загальною площею 857,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
зняти арешт, накладений на нерухоме майно - реммайстерню загальною площею 857,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 538330026212, номер запису про право власності 8220311 від 26 листопада 2014 року, власник: ОСОБА_1 , дані арешту: дата державної реєстрації 07 лютого 2022 року, державний реєстратор Зельманович М. П., Галицький ВДВС в Івано-Франківському районі, підстава для державної реєстрації: постанова, арешт майна боржника, серія та номер: 48134995, виданий 07 серпня 2019 року, видавник: старший державний виконавець Галицького ВДВС.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 14 червня 2023 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, - ОСОБА_2 .
Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2023 року, яке залишене без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на об'єкт нерухомого майна - реммайстерню площею 857,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Знято арешт, накладений на нерухоме майно - реммайстерню загальною площею 857,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 538330026212, номер запису про право власності 8220311 від 26 листопада 2014 року, власник ОСОБА_1 , дані арешту: дата державної реєстрації 07 лютого 2022 року, державний реєстратор Зельманович М. П., Галицький ВДВС в Івано-Франківському районі, підстава для державної реєстрації: постанова, арешт майна боржника, серія та номер: 48134995, виданий 07 серпня 2019 року, видавник: старший державний виконавець Галицького ВДВС.
Суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду першої інстанції про визнання права власності на спірне майно скасоване, але згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна нежитлове приміщення - реммайстерня загальною площею 857,3 кв. м зареєстрована за ОСОБА_1 , розмір частки 1/1.
Відповідно до наданого третьою особою договору оренди від 16 лютого 2006 року, укладеного між СТОВ «МІГС» і ОСОБА_2 у простій письмовій формі орендодавець надає орендарю у користування з правом викупу приміщення майстерні, що знаходиться у с. Комарів Івано-Франківської області. Термін оренди приміщення встановлюється з часу підписання договору і діє до часу повної виплати вартості об'єкта та відповідає терміну дії цього договору. Орендований об'єкт є власністю орендодавця з переходом у власність орендаря після повної виплати об'єкта.
Суд вважав, що оскільки між СТОВ «МІГС» та ОСОБА_2 укладений договір у простій письмові формі, тобто не дотримано вимог закону щодо його нотаріального посвідчення, то такий правочин є нікчемним, укладення якого не породжує правових наслідків.
ОСОБА_2 не вчиняв дій на набуття права власності на об'єкт оренди, не приступив до виконання договору оренди та не вступив у фактичне володіння (користування) орендованим майном, а у задоволенні його вимог відмовлено.
Суд встановив і ця обставина визнається сторонами, що спірне приміщення реммайстерні є частиною майна колективного сільськогосподарського підприємства, майнові права на яке наявні у пайовиків.
Позивач у судовому засіданні довів, що СТОВ «МІГС» є правонаступником спілки «Луква» в частині майнових прав та обов'язків згідно розподільчому балансу, а також той факт, що спірна реммайстерня включена до статутного фонду товариства та відповідно до протоколу від 15 квітня 2014 року № 1 ОСОБА_1 виділено з пайового фонду господарства вказане нежитлове приміщення загальною площею 857,3 кв. м та оціночною вартістю 186 000,00 грн, які сплачено ним, і які розподілені між пайовиками товариства.
За таких обставин наявні підстави для визнання права власності на спірне нежитлове приміщення реммайстерні за ОСОБА_1 .
Крім того, згідно з актуальною інформацією про державну реєстрацію обтяжень державним виконавцем Зельманович М. П. на підставі постанови про арешт майна боржника від 07 серпня 2019 року № 48134995 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме арешт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , боржник - СТОВ «МІГС».
На виконання ухвали суду начальником Галицького ВДВС в Івано-Франківському районі надано заяву ОСОБА_2 та постанову про накладення арешту на приміщення реммайстерні, що стали підставою для реєстрації обтяження. Так, заявою ОСОБА_2 від 17 листопада 2021 року повідомлено, що рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2014 року, яким визнано право власності за ОСОБА_1 , скасовано, а спірне майно належало СТОВ «МІГС».
Як вбачається з наданої органом державної виконавчої служби постанови, арешт майна боржника накладений постановою від 11 жовтня 2016 року. В судовому засіданні представник органу державної виконавчої служби пояснила, що підставою для накладення арешту на спірне нежитлове приміщення помилково зазначена постанова від 07 серпня 2019 року, вважає арешт неправомірним, адже власника на той час не було. Правильною підставою слід вважати саме постанову державного виконавця від 11 жовтня 2016 року.
Отже, враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість його скасування в позасудовому порядку, та оскільки позивач в інший спосіб захистити порушене право власності не може, суд дійшов висновку про законність вимог, що ґрунтуються на правових підставах та знайшли підтвердження під час судового розгляду.
Апеляційний суд зазначив, що доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди із постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 липня 2022 року в справі № 341/26/22, доказів, які б свідчили про порушення прав ОСОБА_2 як орендаря або власника спірного приміщення, матеріали справи не містять, тому доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У травні 2024 року ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких завлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Тому саме позивач ОСОБА_1 як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, у встановлений законом строк визначає суб'єктний склад учасників справи, у тому числі і належних відповідачів. Позивач шляхом неправильного встановлення складу відповідачів безумовно ставить іншу сторону в невигідне становище, зокрема ОСОБА_2 , який у спірних правовідносинах залучений як третя особа. Така ситуація надає перевагу позивачу, наприклад: змінювати позовні вимоги необмежену кількість разів, спонукає інших відповідачів до зміни стратегії правового захисту у тому числі шляхом визнання позовних вимог. При цьому у спірних правовідносинах відповідач лобіює інтересах позивача, збільшує строки розгляду справи тощо;
рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2023 року визнано за ОСОБА_1 право власність на нежитлове приміщення реммайстерні загальною площею 857,3 кв. м, яке відчужене СТОВ «МІГС» на підставі протоколу зборів пайовиків від 15 квітня 2015 року № 1 без врахування договору оренди від 16 лютого 2006 року, укладеного із ОСОБА_2 , яке постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року залишено без змін. Отже, щодо спірного нежитлового приміщення реммайстерні існує спір і на нього претендує ОСОБА_2 , а не СТОВ «МІГС». Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04 вересні 2019 року в справі № 341/1319/14-ц (провадження № 61-30431св18);
оскаржуване рішення впливає на права та обов'язки ОСОБА_2 , а не на права та обов'язки СТОВ «МІГС», а тому належним відповідачем у справі про визнання права власності на нежитлове приміщення реммайстерні є ОСОБА_2 . При цьому позивач не вживав процесуальних заходів щодо заміни неналежного відповідача на належного чи залучення в якості співвідповідача ОСОБА_2 . Суди, не перевіривши склад учасників справи, порушили принцип змагальності та диспозитивності, що надало перевагу позивачу;
оскільки ОСОБА_1 пред'явив позов про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту до неналежного відповідача суд зобов'язаний був відмовити у задоволенні позову.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У серпні 2024 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, який підписаний його представником ОСОБА_3 , в якому він просив у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 відмовити повністю.
Відзив обґрунтований тим, що:
відповідачів та учасників процесу визначено позивачем відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18;
спосіб захисту обраний відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», а зняття арешту з майна без пред'явлення вимоги про визнання права власності на нього було б неналежним способом захисту;
ОСОБА_2 не довів, що він має будь-які права щодо спірного об'єкта чи може відповідати за позовом, а також не наводить аргументів з приводу того, яким чином незалучення його до участі у справі як відповідача вплинуло на повноту судового розгляду;
усі аргументи ОСОБА_2 зводяться лише до договору оренди, доказів виконання якого не надано, і такий договір одночасно містить ознаки неукладеності та нікчемності;
постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 липня 2022 року в справі № 341/26/22 встановлено преюдицію про те, що жодних порушених прав ОСОБА_2 не існує, отже він взагалі не повинен був залучатись до участі в справі;
арешт накладений незаконно, без відповідних правових підстав, а суду навіть не була надана відповідна постанова державного виконавця;
незаконне втручання у право власності особою, яка не має жодних прав на спірне майно, є неприпустимим.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 341/407/23 та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У серпні 2024 року матеріали справи № 341/407/23 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2025 року справу призначено до судового розгляду у складі колегії суддів у кількості п'яти суддів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2025 року заяву (письмові пояснення) ОСОБА_4 від 30 вересня 2024 року повернуто.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 23 липня 2024 року зазначено, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 341/1319/14-ц, від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 24 лютого 2021 року у справі № 200/15072/16-ц; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що відповідно до статуту СТОВ «МІГС» здійснено державну реєстрацію товариства, засновником якого є ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 СТОВ «МІГС» є правонаступником спілки селян «Луква» в частині майнових прав та обов'язків згідно розподільчого балансу.
Згідно з переліком майна, що складає пайовий фонд господарства в с. Комарів є реммайстерня. Це також підтверджено актом прийому-передачі основних та оборотних засобів із списку селян «Луква» СТОВ «МІГС» в пайовій фонд господарства, оціночною вартістю 186 550,00 грн.
На зборах пайовиків СТОВ «МІГС» 15 квітня 2014 року (протоколом № 1) вирішено виділити ОСОБА_1 із пайового фонду господарства нежитлове приміщення реммайстерні оціночною вартістю 186 000,00 грн, а отримані кошти розподілити між пайовиками господарства. Вказані кошти ОСОБА_1 сплатив, що підтверджено накладною від 16 квітня 2014 року № 1 та квитанцією до прибуткового касового ордера.
Рішенням Комарівської сільської ради від 27 травня 2014 року № 18 вирішено присвоїти поштову адресу реммайстерні, що належить ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_2 .
Технічний паспорт на виробничий будинок - реммайстерню на АДРЕСА_2 виготовлено на замовлення ОСОБА_1 .
На підставі договору від 23 травня 2017 року № 210199, укладеного між ОСОБА_1 і Галицьким РЕМ здійснюється постачання електроенергії у спірне нежитлове приміщенні.
Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2014 року та додатковим рішенням цього ж суду в справі № 341/1319/14-ц за ОСОБА_1 визнано право власності на нерухоме майно - приміщення реммайстерні оціночною вартістю 186 000,00 грн, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
19 вересня 2017 року за апеляційною скаргою ОСОБА_2 рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2014 року скасовано з підстав порушення права останнього брати участь у розгляді судом цієї справи. Апеляційним судом ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до СТОВ «МІГС», Комарівської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно відмовлено. Постановою Верховного Суду від 04 березня 2019 року рішення апеляційної інстанції залишено в силі.
Рішенням Галицького районного суду Івано - Франківської області від 08 квітня 2022 року у справі № 341/26/22 частково задоволено позов ОСОБА_2 , скасовано архівний запис, відповідно до якого зареєстровано право приватної власності на нежитлове приміщення реммайстерні загальною площею 857,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . У скасуванні рішення державного реєстратора, відповідно до якого зареєстровано право приватної власності на нежитлове приміщення реммайстерні загальною площею 857,3 кв. м, що знаходиться за цією ж адресою, відмовлено.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 липня 2022 року рішення Галицького районного суду від 08 квітня 2022 року у частині задоволення позову та скасування архівного запису державного реєстратора скасовано. Ухвалено у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора залишено без змін.
16 лютого 2006 року між СТОВ «МІГС» і ОСОБА_2 у простій письмовій формі укладений договір оренди за умовами якого ОСОБА_2 надано у користування з правом викупу приміщення майстерні, що знаходиться у с. Комарів Івано-Франківської області. Укладаючи цей договір сторони домовились, що термін оренди спірного приміщення встановлюється з часу підписання договору і діє до часу повної виплати вартості об'єкта. Орендований об'єкт є власністю орендодавця та переходить у власність орендаря після повної виплати його вартості. Орендар за власні кошти проводить ремонт та перекриття. Орендна плата за цим договором встановлюється згідно із домовленістю сторін. Акт приймання - передачі майна, що є предметом договору оренди між сторонами не складався.
Згідно з довідкою СТОВ «МІГС» від 28 січня 2015 року № 1 ОСОБА_2 не є власником нежитлового приміщення реммайстерні, що знаходиться у с. Комарів, адже договір оренди з ним розірвано з 25 жовтня 2009 року через несплату за електроенергію. Власником нежитлового приміщення є ОСОБА_1 , який придбав вказане приміщення із пайового фонду господарства відповідно до рішення зборів пайовиків СТОВ «МІГС» від 15 квітня 2014 року.
Позиція Верховного Суду
Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено статтею 59 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ) (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду).
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 59 Закону № 1404-VІІІ особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно (частина перша статті 50 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов'язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17 (провадження № 61-43201св18)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що під час розгляду скарг стягувача чи боржника на дії органу державної виконавчої служби, пов'язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57, 58 Закону України «Про виконавче провадження». Вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності (стаття 20 Господарського процесуального кодексу України) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
Аналогічний за змістом висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19-ц (провадження № 61-12594св21), від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109св22).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21)).
У справі, що переглядається:
позов ОСОБА_1 про зняття арешту зі спірного майна пред'явлений до СТОВ «МІГС»;
суди розглянули справу по суті спору та зробили висновок, що СТОВ «МІГС» є правонаступником спілки «Луква» в частині майнових прав та обов'язків згідно розподільчому балансу, а спірна реммайстерня включена до статутного фонду товариства та відповідно до протоколу від 15 квітня 2014 року № 1 ОСОБА_1 виділено з пайового фонду господарства вказане нежитлове приміщення загальною площею 857,3 кв. м та оціночною вартістю 186 000,00 грн. Кошти у вказаному розмірі сплачено позивачем та розподілені між пайовиками товариства. Між тим, згідно з довідкою СТОВ «МІГС» від 28 січня 2015 року № 1 ОСОБА_2 не є власником спірного нежитлового приміщення, адже договір оренди з ним розірвано з 25 жовтня 2009 року. За таких обставин наявні підстави для визнання права власності на спірне нежитлове приміщення реммайстерні за ОСОБА_1 ;
проте суди не врахували, що позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення;
суди встановили, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 07 лютого 2022 року Галицьким ВДВС в Івано-Франківському районі було зареєстровано обтяження на спірний об'єкт, а саме арешт нерухомого майна. Орган державної виконавчої служби вважав, що спірне майно належить не ОСОБА_1 , а СТОВ «МІГС»;
представник органу державної виконавчої служби у засіданні суду першої інстанції пояснила, що підставою для накладення арешту на спірне нежитлове приміщення помилково зазначена постанова від 07 серпня 2019 року, адже арешт накладено на підставі постанови державного виконавця від 11 жовтня 2016 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 (т.2, а.с. 75);
отже, у спірних правовідносинах відповідачем / співвідповідачем у справі має бути боржник - СТОВ «МІГС» та особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчому провадженні, - Галицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, адже вирішення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.
За таких обставин суди зробили передчасний висновок про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на майно і зняття з нього арешту.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що:
касаційну скаргу слід задовольнити;
оскаржені судові рішення скасувати;
ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «МІГС», треті особи: ОСОБА_2 , Галицький відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління юстиції, про визнання права власності на майно і зняття з нього арешту відмовити.
З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2023 року та постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко