Ухвала
Іменем України
18 червня 2025 року
м. Київ
справа № 521/18868/24
провадження № 61-6934ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка підписана представником Хітрук Наталією Володимирівною , на постанову Одеського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року в складі колегії суддів:Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Вадовської Л. М., у справі за заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви,
21 листопада 2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_4 одноособово на праві власності належить за договором купівлі-продажу № 818 від 15 березня 2021 року наступне майно:
земельна ділянка, кадастровий номер: 5110137300:52:027:0005, загальною площею 0,1186 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресом: АДРЕСА_1 ;
житловий будинок, загальною площею 30.2 кв. м, що розташований на земельній ділянці, кадастровий номер: 5110137300:52:027:0005, загальною площею 0,1186 га, за адресом: АДРЕСА_1 .
По сусідству із вказаною земельною ділянкою знаходяться житлові будинки заявників, в яких вони проживають разом з своїми сім'ями.
Позивачі вказували, що у жовтні 2023 року ОСОБА_4 на вказаній земельній ділянці, без дозвільних документів на початок будівельних робіт по будівництву авто мийки самообслуговування почав зводити автомийку самообслуговування, а наприкінці 2023 року почав надавати послуги по миттю автомобілів на 6 боксів (авто мийка самообслуговування). Станом на сьогоднішній день, автомийка самообслуговування надає послуги по миттю автомобілів з великими габаритами (довгоміри, автобуси), на території авто мийки водії паркують свої автомобілі біля вікон їхніх житлових будинків, займаються поточними ремонтами своїх авто (фарбують з балончиків, при цьому можуть неподалік стояти і курити, пилососять салони авто, вибивають килимки, включають на велику гучність музику, висловлюються нецензурною лайкою на їх зауваження.
Заявники стверджували, що своїми неправомірними діями ОСОБА_5 , завдає їм шкоду, зокрема, під час роботи автомийки виникає підвищений рівень шуму, внаслідок чого вони не в змозі зосередитись на своїх справах чи роботі, яку виконують вдома, не мають можливості відпочити у себе у домі, спати вночі, так як авто мийка іноді працює з 06:00 години до 23:30 години. Розміщення комплексу автосервісу (миття автомобілів) біля житлових будинків (на відстані менше 50 м) порушує вимоги санітарних правил та при відсутності можливості встановлення необхідної санітарної зони є джерелом викидів шкідливих речовин та створення шуму. Крім того, створення комплексу автосервісу (миття автомобілів, самостійне фарбування автомобілів, внутрішнє прибирання за допомогою пилососа) порушує будівельні норми.
Позивачі наголошували, що вказаними незаконним діями ОСОБА_4 також завдає їм моральних страждань. Функціонування авто мийки-самообслуговування створює надмірний шум та нестерпні умови проживання для них та їхніх родин. Робота автомийки-самообслуговування негативно відображається на стані їхнього здоров'я, що підтверджується медичними консультативними висновками, відповідно до яких у матері заявника - ОСОБА_6 на фоні постійних стресових ситуацій розвився психо-невротичний синдром, у батька заявника - ОСОБА_7 , гіпертонічна хвороба ІІ ст., цукровий діабет, хворе серце, у нього - ОСОБА_2 , погіршення стану здоров'я, головний біль, погіршення сну, дратівливість, у ОСОБА_1 хронічна ішемія мозку ІІ ст. у вигляді церабралічного, вестибулапатичного симптомів, виражений астеноневротичний синдром, гостра реакція на стрес (F 43.0), церебральний крих від 18 квітня 2024 року, цефалгія, хронічна анемія мозку II ст.
07 грудня 2023 року Департамент архітектури та містобудування (ДАМ) розглянув депутатське звернення та надав відповідь вих. №01-05/19, в якому повідомляє: «..... що Департаментом архітектури та містобудування (ДАМ) надані вихідні дані на проектування - будівельний паспорт № -1-07/42 від 20.04.2023 (реєстраційний номер ЄДЕССБ ВР01:9936-7555-6297-2554) на об?єкт: «Нове будівництво житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 5110137300:52:027:0005». Вихідні дані (містобудівні умови та обмеження) за адресою: АДРЕСА_1 , на будівництво автомийки Департаментом не видавались.
26 грудня 2023 року при заїзді на авто мийку великої вантажної машини (довгомір), відбулося пошкодження газової магістральної труби, приблизно довжиною 7 метрів.
05 лютого 2024 ДУ «Одеським ОЦКПХ МОЗ» проведено дослідження шумового навантаження та інфразвуку в житлових будинках за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 . За результатами дослідження складені Протоколи №04/05 від 05.02.2024 №04/06 від 05.02.2024 та складені відповідні Висновки, що рівні шуму в житловій кімнаті 40 кв. м та 25 кв. м при роботі техобладнання автомийки перевищують гранично-допустимі рівні, що не відповідає ДСН «Допустимі рівні шуму в приміщеннях житлових, громадських будинках і на території житлової забудови».
Згідно Висновку експерта № 10/2024 від 02 квітня 2024 року будівельно-технічного експертного дослідження, робота (функціонування) авто мийки самообслуговування за адресою: АДРЕСА_1 порушує вимоги державних будівельних норм та державних санітарних норм допустимих рівнів шуму в приміщеннях житлових та громадських будинків і на території житлової забудови тощо.
З листів Управління споживчого розвитку та захисту прав споживачів № 968/0116 від 04 вересня 2024 року та № 968/0116 від 12 вересня 2024 року вбачається, що представником господаруючого суб'єкта адресою: АДРЕСА_1 не було надано комісії дозвільних документів на роботу автомийки.
Заявники стверджували, що мають намір звернутися до суду із позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю, припинення дії, яка порушує право, зобов'язання вчинення певної дії, за участі третіх осіб: Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської Ради, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
Зазначали, що мають підстави побоюватись, що ОСОБА_4 може розпорядитися своїм майном за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться у нього на праві власності та відчужити його на користь інших осіб, для ухилення від виконання рішення суду, що в свою чергу ускладнить або навіть зробить неможливим виконання рішення суду, оскільки новий власник буде вважатися добросовісним набувачем, а відтак це послужить поданню нового позову та уникнення від відповідальності ОСОБА_10 . Будь-яка із перелічених подій робить неможливим виконання рішення суду у цій справі та усунення наслідків порушення прав позивачів. Натомість, невжиття заходів значно ускладнить відновлення порушених прав позивачів, а за певних обставин може бути навіть неможливим. Вказують, що даний вид забезпечення спрямований для захисту їхніх прав, оскільки відчуження відповідачем вказаної власності призведе до ускладнення розгляду справи та виконання рішення суду. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким завершується розгляд справи по суті, спрямованої на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити реальне та ефективне виконання судового рішення. Вважають, що обраний вид забезпечення позову ніяким чином не спрямований на порушення прав ОСОБА_4 , чи порушення прав третьої особи, а лише для збереження немайнових та майнових прав заявників на період розгляду спору в суді.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просили:
заборонити ОСОБА_4 , та особам, які діють в його інтересах, здійснювати відчуження та розпорядження будь-яким способом, а також проводити реконструкції, перепланування, здійснення будь-якого поліпшення нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці, кадастровий номер: 5110137300:52:027:0005, загальною площею 0,1186 га, та земельної ділянки, кадастровий номер: 5110137300:52:027:0005, загальною площею 0,1186 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;
заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, кадастровий номер: 5110137300:52:027:0005, загальною площею 0,1186 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;
заборонити ОСОБА_4 самостійно, або шляхом залучення (через) будь-яких осіб здійснювати дії по наданню комплексу послуг пов'язаних з обслуговуванням миття автомобілів (автомийка самообслуговування), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці, кадастровий номер: 5110137300:52:027:0005, загальною площею 0,1186 га, до набрання рішенням суду у даній справі законної сили.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2024 року з урахуванням ухвали цього суду від 25 листопада 2024 року про виправлення описки, заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви - задоволено:
заборонено ОСОБА_4 , та особам, які діють в його інтересах, здійснювати відчуження та розпорядження будь-яким способом, а також проводити реконструкції, перепланування, здійснення будь-якого поліпшення нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці, кадастровий номер: 5110137300:52:027:0005, загальною площею 0,1186 га, та земельної ділянки, кадастровий номер: 5110137300:52:027:0005, загальною площею 0,1186 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;
заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, кадастровий номер: 5110137300:52:027:0005, загальною площею 0,1186 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;
заборонено ОСОБА_4 самостійно, або шляхом залучення (через) будь-яких осіб здійснювати дії по наданню комплексу послуг пов?язаних з обслуговуванням миття автомобілів (авто мийка самообслуговування), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці, кадастровий номер: 5110137300:52:027:0005, загальною площею 0,1186 га, до набрання рішенням суду у даній справі законної сили.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення;
суд першої інстанції зазначив, що обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 посилаються на те, що ОСОБА_4 може розпорядитися своїм майном за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться у нього на праві власності та відчужити його на користь третіх осіб, для ухилення від виконання рішення суду про задоволення позову, що в свою чергу, ускладнить або навіть зробить неможливим виконання рішення суду, а відтак, це послужить поданню нового позову та уникнення від відповідальності ОСОБА_10 . Натомість, невжиття заходів значно ускладнить відновлення порушених прав позивачів;
вказані обставини дають суду підстава вважати, що між сторонами дійсно виник спір та невжиття заходів у вигляді заборони проводити реконструкції, перепланування нежитлової будівлі, заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нежитлової будівлі та земельної ділянки, а також заборони здійснювати дії по наданню комплексу послуг, пов'язаних з обслуговуванням миття автомобілів може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявників, за захистом яких вони звернулись до суду;
забезпечення позову в частині заборонити здійснювати дії по наданню комплексу послуг, пов'язаних з обслуговуванням миття автомобілів, не перешкоджатимуть господарській діяльності ОСОБА_10 , оскільки згідно листа Департаменту архітектури та містобудування (ДАМ) від 07 грудня 2023 року, вихідні дані (містобудівні умови та обмеження) за адресою: АДРЕСА_1 , на будівництво автомийки Департаментом не видавались. При цьому, суд вважав, що зустрічне забезпечення у цій справі не підлягає застосуванню.
Постановою Одеського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року:
апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково;
ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2024 року скасовано в частині задоволення заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви шляхом заборони ОСОБА_4 самостійно, або шляхом залучення (через) будь-яких осіб здійснювати дії по наданню комплексу послуг пов?язаних з обслуговуванням миття автомобілів (авто мийка самообслуговування), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці, кадастровий номер: 5110137300:52:027:0005, загальною площею 0,1186 га, до набрання рішенням суду у цій справі законної сили;
ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви шляхом заборони ОСОБА_4 самостійно, або шляхом залучення (через) будь-яких осіб здійснювати дії по наданню комплексу послуг пов?язаних з обслуговуванням миття автомобілів (авто мийка самообслуговування), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці, кадастровий номер: 5110137300:52:027:0005, загальною площею 0,1186 га, до набрання рішенням суду у даній справі законної сили;
в іншій частині ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2024 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
в судове засідання до апеляційного суду заявники ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином та завчасно, про що свідчать рекомендовані повідомлення про отримання ними судових повісток-повідомлень. 08 квітня 2025 року від представника ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - адвоката Хітрук Н.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку із її хворобою. Однак, розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів зробила висновок про недоцільність відкладення розгляду справи та вважає, що у задоволенні клопотання слід відмовити, з огляду на наступне. Апеляційний також враховує, що матеріали справи містять відзив представника ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - адвоката Хітрук Н. В. на апеляційну скаргу, в якому чітко викладена позиція заявників щодо цієї справи. Крім того, надана адвокатом Хітрук Н.В. інформаційна довідка з електронної системи охорони здоров'я, яка не є документом, про що наявна в ній відповідна відмітка, не містять інформації про захворювання та про ім'я пацієнта. Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. З врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду колегія суддів вважала можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про дату судового засідання;
із матеріалів справи та з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що 28 листопада 2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_11 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спора: Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 про усунення перешкод в користуванні власністю, припинення дій, які порушують право, зобов'язання вчинити дії (справа № 521/19180/24), у якому просили суд: усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні житлом, квартирою АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 у користуванні житлом, житловим будинком по АДРЕСА_4 , зобов'язавши ОСОБА_4 припинити діяльність автомийки самообслуговування на земельній ділянці, загальною площею 0,1186 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов'язати ОСОБА_4 привести земельну ділянку до попереднього стану шляхом демонтажу автомийки самообслуговування за адресою: АДРЕСА_1 , з житлової зони; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000,00 гривень; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000 грн. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2024 року відкрито провадження у зазначеній справі;
у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року по справі №381/4019/18 (провадження №14-72919) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу;
при залишенні без змін ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову в частині заборони ОСОБА_4 , та особам, які діють в його інтересах, здійснювати відчуження та розпорядження будь-яким способом, а також проводити реконструкції, перепланування, здійснення будь-якого поліпшення нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці, кадастровий номер: 5110137300:52:027:0005, загальною площею 0,1186 га, та земельної ділянки, кадастровий номер: 5110137300:52:027:0005, загальною площею 0,1186 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, кадастровий номер: 5110137300:52:027:0005, загальною площею 0,1186 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , апеляційний суд виснував, що такий вид забезпечення позову є цілком співмірним із вимогами позивачів, оскільки між сторонами дійсно існує спір, який перебуває на розгляді в суді, а тому вказаний вид забезпечення позову відповідає ефективному захисту прав позивачів, не порушуючи при цьому балансу інтересів сторін. Невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду;
при скасуванні ухвали суду першої інстанції в частині задоволення заяви про забезпечення позову щодо заборони ОСОБА_4 самостійно, або шляхом залучення (через) будь-яких осіб здійснювати дії по наданню комплексу послуг пов'язаних з обслуговуванням миття автомобілів (авто мийка самообслуговування), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці, кадастровий номер: 5110137300:52:027:0005, загальною площею 0,1186 га, до набрання рішенням суду у цій справі законної сили, апеляційний зазначив наступне. При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків;
у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 зазначено, що під забезпеченням позову потрібно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 зроблено правові висновки, що конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача;
забезпечення позову, за яким фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, суперечить меті процесуального інституту забезпечення позову та нівелює принципи цивільного процесуального законодавства, оскільки саме під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (частина перша статті 264 ЦПК України). Тому позов не може бути забезпечений таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10 травня 2023 року у справі №592/5961/22 (провадження №61-11725св22);
при задоволенні заяви про забезпечення позову в частині заборони ОСОБА_4 самостійно, або шляхом залучення (через) будь-яких осіб здійснювати дії по наданню комплексу послуг пов?язаних з обслуговуванням миття автомобілів (авто мийка самообслуговування), суд першої інстанції вказав, що заборона здійснювати дії по наданню комплексу послуг пов'язаних з обслуговуванням миття автомобілів не перешкоджатимуть господарській діяльності ОСОБА_10 , оскільки згідно листа Департаменту архітектури та містобудування (ДАМ) від 07 грудня 2023 року, вихідні дані (містобудівні умови та обмеження) за адресою: АДРЕСА_1 , на будівництво автомийки Департаментом не видавались. Колегія суддів вважала такий висновок суду першої інстанції передчасним, оскільки такий вид забезпечення позову, як заборона ОСОБА_4 здійснювати дії по наданню комплексу послуг пов'язаних з обслуговуванням миття автомобілів (автомийка самообслуговування), є фактично тотожними заявленим позовним вимогам про зобов'язання припинити діяльність автомийки самообслуговування та приведення земельної ділянки до попереднього стану шляхом демонтажу автомийки самообслуговування. Застосування такого заходу забезпечення позову призведе до фактичного вирішення позову шляхом його часткового задоволення без розгляду справи по суті. При цьому, як слідує із зазначених висновків Верховного Суду, при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, а також не вирішується наперед результат розгляду справи по суті позову;
таким чином, керуючись загальними засадами цивільного судочинства про стадійність цивільного процесу і неможливість вирішення спору до розгляду справи по суті, яка завершується ухваленням судового рішення, враховуючи актуальну практику Верховного Суду, колегія суддів вважала за необхідне відмовити в задоволенні заяви в частині заборони ОСОБА_4 самостійно, або шляхом залучення (через) будь-яких осіб здійснювати дії по наданню комплексу послуг пов'язаних з обслуговуванням миття автомобілів (авто мийка самообслуговування), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці, кадастровий номер: 5110137300:52:027:0005, загальною площею 0,1186 га, до набрання рішенням суду у цій справі законної сили, так як така вимога за змістом є тотожним частковому задоволенню позовних вимог.
28 травня 2025 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подали до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Хітрук Н. В. , на постанову Одеського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції в частині заборони ОСОБА_4 самостійно, або шляхом залучення (через) будь-яких осіб здійснювати дії по наданню комплексу послуг пов'язаних з обслуговуванням миття автомобілів (авто мийка самообслуговування), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці, кадастровий номер: 5110137300:52:027:0005, загальною площею 0,1186 га, до набрання рішенням суду у даній справі законної сили.
У клопотанні, яке додано до касаційної скарги, особи, які подали касаційну скаргу, просять поновити строк на касаційне оскарження, мотивуючи тим, що постанову апеляційного суду було отримано представником 30 квітня 2025 року. На підтвердження чого було надано копію клопотання адвоката Хітрук Н. про видачу постанови Одеського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року з розпискою про отримання 30 квітня 2025 року.
Європейський суд з прав людини вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року).
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України).
Аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів свідчить, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин. Тому суд, на підставі статті 390 ЦПК України, поновлює його.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказано, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів;
звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивачі посилалися на необхідність забезпечення позову шляхом заборони відповідачу або шляхом залучення (через) будь-яких осіб здійснювати дії по наданню комплекту послуг пов'язаних з обслуговуванням автомийки самообслуговування до набрання рішенням суду у даній справі законної сили, оскільки вказана автомийка працює без дозвільних документів. Її функціонування створює надмірний шум та нестерпні умови проживання для заявників та їх родин. До заяви було додано протоколи від 05 лютого 2024 року по проведенню дослідження шумового навантаження та інфразвуку в житлових будинках та висновки щодо перевищення шуму при роботі технічного обладнання автомийки, що перевищують гранично-допустимі рівні, а також висновок експерта від 02 квітня 2024 року про те, що робота автомийки самообслуговування порушує вимоги ДБН та державних санітарних норм допустимих рівнів шуму в приміщеннях житлових та громадських будинків на території житлової забудови;
з огляду на обставини справи, звернення заявників у різні інстанції за захистом своїх прав та здоров'я не принесли результатів, апеляційний суд не урахував того, що вищезазначене порушення є тривалим з 2023 року і триває по теперішній час. За даних обставин справи, у правовідносинах. Що стосуються здоров'я людини, малолітніх дітей заявників, ураховуючи можливий тривалий судовий розгляд цивільної справи № 521/19180/24, сприяння захисту порушеного права на життя та здоров'я заявників та членів їх сімей має переважати над намаганнями відповідача обмежити ці права. Подібний правовий висновок щодо необхідності вжиття судом забезпечення позову при тривалому розгляді справи, викладений у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц (хоча даний приклад стосується процесу, що регулюється СК України, захистом дитини, але аналогією можна привести і в процесу згідно ЦПК в частині тривалого розгляду справи);
забезпечення позову в частині заборони здійснювати дії по наданню комплексу послуг пов'язаних з обслуговуванням миття автомобілів не перешкодить господарській діяльності Мохаммада Валі та не позбавляє його доходу від підприємницької діяльності, оскільки цільове призначення земельної ділянки не відповідає виду діяльності за КВЕД 45.20, відсутні відомості про те, що будівля автомийки є адміністративним будинком, відповідач має право на здійснення господарської діяльності за іншими КВЕД;
позовні вимоги не є тотожними із забезпеченням позову, оскільки при забезпечення позову позивачі просили заборонити надання послуг автомийки до набрання рішенням суду у справі № 521/19180/24 законної сили, а позовними вимогами є приведення земельної ділянки до попереднього стану, шляхом демонтажу та перенесенням автомийки з житлової забудови;
при розгляді справи про забезпечення позову апеляційний суд порушив норми матеріального права та не надав оцінки доказам, що мають значення для справи: протоколам від 05 лютого 2024 року, висновку експерта від 02 квітня 2024 року, витягу з ЄДРЮОФОПГФ, листу Департаменту архітектури та містобудування від 07 грудня 2023 року. Таким чином, заявники аргументовано просили суд вжити спосіб забезпечення шляхом заборони відповідачу здійснювати діє по наданню комплексу послуг, пов'язаних з обслуговуванням автомийки самообслуговування, оскільки надання таких послуг шкодить їх здоров'ю та здоров'ю членів їх сім'ї, а тривалість розгляду справи призведе до ускладнень здоров'я. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду;
апеляційний суд дійшов неправильного висновку про неповажність причин неявки до суду представника заявників Хітрук Н. В., також невірно оцінив докази, представлені представником на підтвердження тимчасової непрацездатності та дії сторони по справи такими, що затягують розгляд справи.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Апеляційний суд встановив, що 28 листопада 2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись із позовом до ОСОБА_11 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спора: Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 про усунення перешкод в користуванні власністю, припинення дій, які порушують право, зобов'язання вчинити дії (справа №521/19180/24), у якому просили суд:
усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні житлом, квартирою АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 у користуванні житлом, житловим будинком по АДРЕСА_4 , зобов'язавши ОСОБА_4 припинити діяльність авто мийки самообслуговування на земельній ділянці, загальною площею 0,1186 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
зобов'язати ОСОБА_4 привести земельну ділянку до попереднього стану шляхом демонтажу авто мийки самообслуговування за адресою: АДРЕСА_1 з житлової зони;
стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000 гривень;
стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000 грн;
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2024 року в справі № 521/19180/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/123433622) відкрито провадження у зазначені справі.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частина перша та друга статті 149 ЦПК України).
Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності (пункт 4 частини першої статті 151 ЦПК України).
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суд повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (абзац 1 частини десятої статті 150 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Після набрання чинності Законом № 2147-VIII частини першу, другу статті 149 ЦПК України викладено в такій редакції: «суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом». Тобто з 15 грудня 2017 року законодавець серед передумов забезпечення позову визначає можливий вплив невжиття заходів забезпечення позову не тільки на виконання рішення суду, а й на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Можливість забезпечення судом позову не пов'язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню. Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред'явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача. Як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (див. пункти 40 - 43, 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року в справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18 зазначено, що «під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року у справі № 592/5961/22 (провадження № 61-11725св22) вказано, що:
«застосування такого виду забезпечення позову, за змістом якого фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, суперечитиме меті процесуального інституту забезпечення позову та знівелює принципи цивільного процесуального законодавства, оскільки саме під час ухвалення рішення по суті спору суд вирішує такі питання, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи потрібно позов задовольнити або в позові відмовити (частина перша статті 264 ЦПК України).
Позов не може бути забезпечений таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що:
«8.7. За частиною одинадцятою статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
8.8. Слід зауважити, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
8.9. Скасовуючи ухвалу місцевого суду про забезпечення позову, апеляційний господарський суд вказав, що, задовольняючи заяву про забезпечення, суд фактично унеможливив імпорт спірного товару та його вільний обіг на території України, що по змісту є тотожним задоволенню позовних вимог про заборону імпорту та продажу товару».
Апеляційний суд встановив, що: такий вид забезпечення позову, як заборона ОСОБА_4 здійснювати дії по наданню комплексу послуг пов?язаних з обслуговуванням миття автомобілів (автомийка самообслуговування), є фактично тотожними заявленим позовним вимогам про зобов'язання припинити діяльність автомийки самообслуговування та приведення земельної ділянки до попереднього стану шляхом демонтажу автомийки самообслуговування; застосування такого заходу забезпечення позову призведе до фактичного вирішення позову шляхом його часткового задоволення без розгляду справи по суті.
Таким чином, встановивши відсутність підстав для забезпечення позову в частині заборони ОСОБА_4 самостійно або шляхом залучення (через) будь-яких осіб здійснювати дії по наданню комплексу послуг пов?язаних з обслуговуванням миття автомобілів (авто мийка самообслуговування), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці, кадастровий номер: 5110137300:52:027:0005, загальною площею 0,1186 га, до набрання рішенням суду у цій справі законної сили, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні заяви у цій частині.
Посилання у касаційній скарзі на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц є необґрунтованим, оскільки вони зроблені за інших фактичних обставин.
Аргумент касаційної скарги про те, що апеляційний суд дійшов неправильного висновку про неповажність причин неявки до суду представника заявників Хітрук Н. В., касаційний суд відхиляє з таких підстав.
Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (стаття 372 ЦПК України).
Апеляційний суд встановив, що в судове засідання до апеляційного суду заявники ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином та завчасно, про що свідчать рекомендовані повідомлення про отримання ними судових повісток-повідомлень. 08 квітня 2025 року від представника ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - адвоката Хітрук Н. В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку із її хворобою. Аналіз оскарженої постанови апеляційного суду свідчить, що апеляційний суд розглянув клопотання представника заявників Хітрук Н. В. про відкладення, і відмовив в його задоволенні, оскільки матеріали справи містять відзив представника ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - адвоката Хітрук Н.В. на апеляційну скаргу, в якому чітко викладена позиція заявників щодо цієїсправи. Крім того, надана адвокатом Хітрук Н.В. інформаційна довідка з електронної системи охорони здоров'я, яка не є документом, про що наявна в ній відповідна відмітка, не містять інформації про захворювання та про ім'я пацієнта. Тому апеляційний суд обґрунтовано відмовив в його задовленні.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).
Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка підписана представником Хітрук Наталією Володимирівною , на постанову Одеського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков