Справа №213/4832/24
Провадження №2/197/207/25
Широківський районний суд Дніпропетровської області
(заочне)
20 червня 2025 року
приміщення суду за адресою: вул. Соборна, 86, с-ще Широке, 53700
Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Гері О.Г.,
за участі секретаря судового засідання - Слобідської Л.О.,
при розгляді у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою представника позивача - адвоката Шеремета Ігоря Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів,
встановив:
У листопаді 2024 року до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла позовна заява представника позивача - адвоката Шеремета Ігоря Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів.
Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 листопада 2024 року зазначену справу передано 03 січня 2025 року за підсудністю до Широківського районного суду Дніпропетровської області.
В обґрунтування позову представник позивача зазначає, що на даний час син позивача, на утримання якого з позивача стягуються аліменти, переважну частину часу проживає разом з батьком, а тому, зважаючи на дану обставину, просить суд задовольнити позов та припинити стягнення аліментів з позивача.
Провадження у справі відкрито 06.01.2025.
Представник позивача та позивач в судове засідання не з'явилися, просили розглянути справу у їх відсутність, заявлені вимоги підтримують повністю, наполягають на їх задоволенні, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечують.
Відповідачка в судове засідання повторно не з'явилася, про причини своєї неявки не повідомила, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Третя особа в судове засідання повторно не з'явився, про причини своєї неявки не повідомив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Приймаючи до уваги, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, тому суд розглядав справу на підставі ст.ст.208-283 ЦПК України заочно.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянув позовну заяву та додані матеріали, повно та всебічно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, і, об'єктивно оцінивши докази, доходить наступного висновку.
Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками у свідоцтві про народження вказані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
04 серпня 2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було укладено шлюб, під час реєстрації якого позивачем було змінено прізвище на ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 .
Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 серпня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітної плати (доходу), щомісячно, на період навчання, починаючи з 24 травня 2024 року і до закінчення ним навчання, але не більше ніж до досягнення сином 23 років.
Згідно з довідкою від 11.11.2024 року ОСОБА_3 , 2005 року народження, проживає без батьків в гуртожитку ПДАБА №3 в АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч.2 ст.18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Відповідно до Закону батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
Положеннями частин другої та третьої статті 181 СК України визначено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст.273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.
Відповідно до п.17 постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.
Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267 - 271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
З аналізу статей 267 - 271 СК України вбачається, що припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад, мати дитини, не витрачає отримувані нею аліменти на дитину, або ж у випадку, коли дитина з певного часу перебуває на утриманні іншого з батьків, з якого вже стягуються аліменти. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов'язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.
З наведеного слідує, що факт проживання дитини з батьком, з якого стягуються аліменти на користь матері на її утримання, є істотною обставиною для звільнення позивача від сплати аліментів.
У зв'язку із зазначеним, з урахуванням предмета цього спору однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі є те, з ким саме з батьків проживає повнолітній син на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом, та ухвалення рішення по справі, зокрема, з одержувачем аліментів чи з їх платником.
Судом встановлено, що згідно з довідкою, яка міститься в матеріалах справи, ОСОБА_3 , 2005 року народження, проживає без батьків в гуртожитку ПДАБА №3 в АДРЕСА_1 . Належні докази, які б підтверджували ту обставину, що ОСОБА_3 проживає з батьком за адресою: АДРЕСА_2 , на які посилається позивач у своєму позову, суду не надані.
Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з чч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні кожного отриманого у справі доказу, зокрема, та належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є недоведені, тому в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст.141 ЦПК України.
На підставі ст.ст.180-182, 184, 192 СК України, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволені позову представника позивача - адвоката Шеремета Ігоря Олеговича (місцезнаходження: 50002, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Гірничих інженерів, 3/19), який діє в інтересах ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ), третя особа - ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) про припинення стягнення аліментів - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач може оскаржити рішення суду до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
С у д д я: О.Г. Геря