Справа № 191/1939/24
Провадження № 2/191/689/24
25 червня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Окладнікової О.І.,
за участі секретаря судового засідання Набокової А.В.,
представника позивачів - адвоката Кім Г.В.,
представника відповідача - адвоката Лисенка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Синельниківського районного нотаріального округу Новікова Ірина Юріївна, про встановлення факту неприйняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування,
02.05.2024 року до суду звернулася представник позивачів - адвокат Кім Г.В. в інтересах ОСОБА_1 , неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із позовною заявою до відповідача про встановлення факту неприйняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування.
У позовній заяві представник позивачів посилалася на те, що позивач ОСОБА_1 в період з 28 квітня 2007 року перебувала у шлюбі із ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . У шлюбі позивача та ОСОБА_5 народились спільні діти - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , надалі також позивач 2, та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Приблизно ІНФОРМАЦІЯ_4 (точну дату смерті встановити не вдалось), ОСОБА_5 , який проходив військову службу за мобілізацією, загинув у селищі міського типу Велика Новосілка Волноваського району Донецької області, про що 25 січня 2023 року Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 .
Після смерті ОСОБА_5 позивач як його дружина звернулась до приватного нотаріусу Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Новікової І.Ю. із заявою про прийняття спадщини від власного імені (заява від 01.02.2023 року про прийняття спадщини за № 20, якою остання просила також видати свідоцтво про право на частку у спільному майні подружжя), від імені малолітнього ОСОБА_3 (заява від 01.02.2023 року про прийняття спадщини за № 21). Також заяву про прийняття спадщини було подано ОСОБА_2 (заява від 01.02.2023 року про прийняття спадщини за № 22).
У свою чергу, мати загиблого ОСОБА_5 відповідач, та батько ОСОБА_6 подали заяви про відмову від спадщини (від 01.02.2023 року заяви за №№ 23 та 24 відповідно).
За заявами про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_5 приватним нотаріусом Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Новіковою І.Ю. було заведено спадкову справу № 09/2023, в рамках якої наразі не завершено оформлення спадкових прав, адже між позивачем та відповідачем виник спір щодо прийняття спадщини та відповідно, розподілу спадкового майна.
13 квітня 2023 року відповідачем було подано приватному нотаріусу Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Новіковій І.Ю. заяву про відкликання заяви про відмову від прийняття спадщини, підпис на якій посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г 11 квітня 2023 року за реєстровим номером 952.
Заявляючи про відкликання заяви про відмову від спадщини, відповідач вказала, що нібито прийняла спадщину фактично, постійним сумісним проживанням з померлим за однією адресою (адресою реєстрації місця проживання померлого та відповідача - АДРЕСА_1 ) на день його смерті згідно з пунктом 3 статті 1268 ЦК України, та просить видати на її ім'я свідоцтво про право на спадщину або постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Проте відповідач, ОСОБА_4 , ані станом на день смерті, ані тривалий час до цього (з дня реєстрації загиблим ОСОБА_5 шлюбу з позивачем), разом із ним не проживала, адже ОСОБА_5 проживав спільно зі своєю родиною за адресою: АДРЕСА_2 . Більше того, навіть сама ОСОБА_4 за вказаним нею місцем реєстрації не проживає, що виключає можливість прийняття нею спадщини на підставі пункту 3 статті 1268 ЦК України, проте спростування факту прийняття спадщини ОСОБА_4 в даному випадку можливе виключно у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звертається до суду у власних інтересах та від імені малолітніх дітей із позовом про визнання права власності на спадкове майно з метою забезпечення ефективного способу захисту належних останнім прав, а також просить суд встановити факт відсутності прийняття спадщини ОСОБА_4 .
У процесі перебування у шлюбі у спільну сумісну власність згідно статті 60, 61 Сімейного кодексу України було набуто майно, як на ім'я ОСОБА_5 , так і на ім'я ОСОБА_1 . Також на ім'я ОСОБА_5 у спільну сумісну власність набуто корпоративні права. Крім того, на ім'я на ім'я ОСОБА_5 у спільну сумісну власність набуто рухоме майно - транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER, тип - загальний легковий універсал, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_4 , об'єм двигуна 3956, колір: чорний, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , дата реєстрації - 18.04.2017 року.
Зважаючи на те, що частки у спільному майні подружжя є рівними, в силу вимог статті 70 СК України ОСОБА_1 належить право власності на частину набутого подружжям майна, та відповідно, до складу спадкового майна належить право загиблого ОСОБА_5 на частину спільного майна за вказаним вище переліком.
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 прийняли спадщину після померлого батька, ОСОБА_5 , на підставі частини 4 статті 1268 ЦК України. ОСОБА_1 прийняла спадщину в силу частини 3 статті 1268 ЦК України, адже постійне спільне проживання ОСОБА_1 разом із загиблим ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_2 , підтверджується обставинами та доказами, наведеними у даному позові, в той час, як ОСОБА_4 спадщину після загиблого ОСОБА_5 не прийняла, адже у строк, визначений статтею 1270 ЦК України заяву про прийняття спадщини не подала, та фактично разом із спадкодавцем не проживала.
21 квітня 2024 року позивачем ОСОБА_1 приватному нотаріусу Синельниківського районного нотаріального округу Новіковій І.Ю. було подано заперечення проти доводів заяви ОСОБА_4 від 13.04.2024 року про відкликання раніше поданої заяви про прийняття спадщини із проханням відмовити ОСОБА_4 у видачі свідоцтв про право на спадщину, проте станом на даний час приватним нотаріусом не прийнято рішення про відмову ОСОБА_4 у видачі відповідного свідоцтва, що зумовлює наявність спору між сторонами щодо переліку спадкоємців після загиблого.
Зважаючи на те, що позивачі є спадкоємцями першої черги, прийняли спадщину у встановленому порядку, їх частки у спадщині їх є рівними та складають по 1/6 та розраховані шляхом поділу належної загиблому ОСОБА_5 частки у спільному майні подружжя розміром порівну між трьома спадкоємцями.
Таким чином, просили у позовній заяві встановити, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , не прийняла спадщину після смерті спадкодавця - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; та визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , право власності в порядку спадкування після смерті спадкодавця - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_10 , по 1/6 частині за кожним на спадкове майно, що належало загиблому на день смерті.
Ухвалою суду від 22.05.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено до підготовчого засідання. Крім того, даною ухвалою було витребувано у Приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Новікової Ірини Юріївни належним чином завірену копію спадкової справи, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померлого приблизно ІНФОРМАЦІЯ_10 .
17.06.2024 року до суду від приватного нотаріуса Новікової І.Ю. надійшла копія спадкової справи №09/2023, відкриту до майна померлого приблизно 27.07.2022 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
02.09.2024 року від представника відповідача - адвоката Лисенка В.В. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечує повністю, пред'явлені позовні вимоги не визнає та вважає, що цей позов не може бути задоволений судом. Відповідач категорично не погоджується із ствердженнями викладеними позивачами у їх позовній заяві, що вона нібито не прийняла спадщину на підставі частини 3 ст. 1268 ЦК України та вважає, що вона прийняла спадщину на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України, так, як її місце реєстрації відповідає місцю проживання спадкодавця. Відповідач, вважає що її не проживання на день смерті разом з спадкодавцем належними та допустимими доказами позивачами не підтверджено. Відповідач є спадкоємцем першої черги спадкування за законом, який подав заяву про прийняття спадщини у строк встановлений законодавством та прийняв її. Так представник зазначив, що зареєстроване місце проживання відповідача - ОСОБА_4 , на день смерті спадкодавця, збігається з зареєстрованим місцем реєстрації проживання спадкодавця, що підтверджується відповідним штампом у її паспорті. Крім того, такі обставини також підтверджуються копією довідки вих.№418/07-18 від 13.04.2023 року виданою ЦНАП виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області на запит нотаріуса. Надані позивачами письмові докази в підтвердження факту непроживання відповідача разом з спадкодавцем та щодо підтвердження фактичного місця проживання відповідача, наданих позивачами у вигляді письмових пояснень свідків зафіксованих актами опитування осіб від 27.04.2023р., від 02.05.2023р. (у кількості 4 шт. та звіту про опитування від 02.05.2023 року, не можуть вважатися достовірними та допустимими доказами та відповідно не можуть бути прийняті судом до уваги, так як вони по своїй суті є письмовими поясненнями свідків, що викладені з нібито їх слів представником позивачів, а такого порядку надання показань свідків цивільно-процесуальним законодавством не передбачено. В свою чергу, довідка від 03.05.2023 року, що видана головою квартального комітету, також не може бути прийнята судом до уваги, так як голова квартального комітету не має повноважень на видачу таких довідок. Крім того, взагалі неможливо встановити, якими джерелами керувався голова квартального комітету для визначення дійсного місця прописки відповідача та подальшого висновку, що відповідач за цим місцем своєї прописки не проживає. Ця довідка не може вважатися належним письмовими доказом, так як вона по своїй суті теж є письмовими поясненнями свідка, тому не може бути прийнята судом до уваги. З врахуванням вищевикладеного відповідач вважає, що позивачами належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували фактичне місце проживання ОСОБА_4 станом на день смерті спадкодавця за іншою ніж адреса проживання спадкодавця, не надано, що вказує на недоведеність і необґрунтованість позивачами заявлених позовних вимог. Син відповідача ОСОБА_5 , загинув при здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Дата смерті у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_2 від 25.01.2023 року (копія наявна у матеріалах справи), вказана приблизно 27 липня 2022 року. Дата смерті, у вищевказаному свідоцтві про смерть вказана приблизно з підстав того, що тіло загиблого сина відповідача не вдавалося знайти відразу після його загибелі. Пошуками тіла весь час займалася відповідач. Тіло загиблого сина вдалося знайти тільки у грудні 2022 року, а поховати його 28 січня 2023 року. Починаючи приблизно з 27 липня 2022 року і по кінець березня початок квітня 2023 року відповідач перебувала вкрай важкому психологічному стані, вона проживала тяжкий період свого життя, що пов'язано з втратою рідної людини та майже безнадійною втратою можливості попрощатися з нею та належно поховати. Весь цей період, особливо до того дня поки їй вдалося знайти тіло свого загиблого сина та опізнати його, вона втратила звичайний спосіб свого життя та майже всі соціальні зв'язки зі своїми друзями та знайомими. Кожен день цього тяжкого періоду свого життя вона проживала з відчуттям безнадійного горя та однією метою і думкою - знайти тіло свого загиблого сина та попрощатися з ним. Таке тривале відчуття горя та душевних переживань і страждань дало свої негативні наслідки для психологічного стану відповідача, що проявлялося в частому перепаді настрою, відчутті безнадійності та безсилля, хронічній втомі, апатії, безсонні, погіршенні пам'яті, почалися проблеми з концентрацією уваги та втрата відчуття наслідків своїх дій та їх усвідомлення, з'явилася розгубленість у повсякденному житті та відчуття вичерпаності. Саме в такому вкрай тяжкому психологічному стані, відповідач піддалася впливу позивача - ОСОБА_1 , яка вмовила її, як те розуміла на той час відповідач, написати у нотаріуса заяву про відмову прийняття у спадщину частки однієї із земельних ділянок, що належала її загиблому сину. ОСОБА_4 , перебуваючи фактично в неадекватному стані, що не дозволяв їй розуміти дійсні наслідки своїх дій та усвідомлювати їх, фактично не ознайомившись зі змістом заяви, що передали їй на підпис, підписала її чим відмовилася в супереч своєї волі, від прийняття всієї належній їй спадщини що залишилася після її сина. Згодом, приблизно з березня 2023 року, ОСОБА_4 почала поступово повертатися до звичного способу життя та почала усвідомлювати наслідки своїх дій, у тому числі те, що вона повністю відмовилася від належної їй спадщини. З'ясувавши такі обставини, вона невідкладно направила до Приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Новікової Ірини Юріївни, якою було відкрито спадкову справу № 09/2023, нотаріально засвідчену заяву від 11.04.2024 року, про відкликання своєї заяви про відмову від прийняття спадщини та про прийняття нею спадщини після смерті свого сина - ОСОБА_5 . Дана заява від 11.04.2024 року наявна в матеріалах справи, копія надана позивачем разом з позовною заявою, та наявна у спадковій справі № 09/2023, копія якої також наявна у матеріалах справи. У зв'язку з юридичною необізнаністю, відповідачем у заяві від 11.04.2024 року, окрім того що вона прийняла спадщину, нею додатково було зазначено, що вона прийняла цю спадщину постійним сумісним проживанням з померлим за однією адресою на день його смерті, згідно п.3 ст.1268 ЦК України. Як вбачається зі змісту заяви відповідача від 11.04.2024 року поданої нотаріусу, яким відкрито спадкову справу №09/2023, ОСОБА_4 , у цій заяві заявлено, що вона прийняла спадщину, що є достатнім у розумінні ст. 1269 ЦК України, вважати відповідача такою, що прийняла спадщину за законом шляхом подання відповідної заяви у строк встановлений законодавством. Право відповідача на відкликання заяви про відмову від прийняття спадщини та подання заяви про прийняття спадщини реалізовано нею у шестимісячний строк встановлений законодавством. З врахуванням обставин даної справи, а саме що дата смерті спадкодавця вказана у свідоцтві про смерть приблизно 27.07.2022 року, а актовий запис № 1879 про смерть ОСОБА_5 , складено 25 січня 2023 року, то з врахуванням вищезазначених норм законодавства, перебіг шестимісячного строку на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , розпочав свій перебіг з 25 січня 2023 року та збіг ІНФОРМАЦІЯ_11 . З вищевказаного слідує, що заява ОСОБА_4 від 11.04.2023 р. про відкликання своєї заяви про відмову від прийняття спадщини та про прийняття нею спадщини подано у строк встановлений ст. 1270 ЦК України. Отже, відповідачем доведено, що заява про прийняття спадщини подана нею в межах строку встановленого законодавством для подання такої заяви для прийняття спадщини, тому вона як спадкоємець першої черги, є такою що прийняла спадщину після свого сина ОСОБА_5 . Таким чином, представник відповідача просив відмовити ОСОБА_1 , неповнолітнім ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог Приватний нотаріус Синельниківського районного нотаріального округу Новікова Ірина Юріївна, у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
30.10.2024 року від представника позивачів надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник зазначила, що ані матеріали спадкової справи № 09/2023, ані матеріали даної цивільної справи не містять відомостей про подання у встановлені строки відповідачем заяви згідно статті 1269 ЦК України про прийняття спадщини щодо майна померлого ОСОБА_5 , тому фактично заперечення відповідача проти позову зводяться до не визнання відсутності обставин спільного проживання відповідача та спадкодавця. Після смерті ОСОБА_5 позивач як його дружина звернулась до приватного нотаріусу Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Новікової І.Ю. із заявою про прийняття спадщини від власного імені (заява від 01.02.2023 року про прийняття спадщини за № 20, якою остання просила також видати свідоцтво про право на частку у спільному майні подружжя), від імені малолітнього ОСОБА_3 (заява від 01.02.2023 року про прийняття спадщини за № 21). Також заяву про прийняття спадщини було подано ОСОБА_2 (заява від 01.02.2023 року про прийняття спадщини за № 22). В свою чергу, мати загиблого ОСОБА_5 , надалі також відповідач, та батько ОСОБА_6 подали заяви про відмову від спадщини (від 01.02.2023 року заяви за №№ 23 та 24 відповідно). За заявами про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_5 приватним нотаріусом Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Новіковою І.Ю. було заведено спадкову справу № 09/2023, в рамках якої наразі не завершено оформлення спадкових прав, адже між позивачем та відповідачем виник спір щодо прийняття спадщини та відповідно, розподілу спадкового майна. 13.04.2023 року відповідачем було подано приватному нотаріусу Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Новіковій І.Ю. заяву про відкликання заяви про відмову від прийняття спадщини, підпис на якій посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г. 11.04.2023 року за реєстровим номером 952. Заявляючи про відкликання заяви про відмову від спадщини, відповідач вказала, що нібито прийняла спадщину фактично, постійним сумісним проживанням з померлим за однією адресою (адресою реєстрації місця проживання померлого та відповідача - АДРЕСА_1 ) на день його смерті згідно пункту 3 статті 1268 ЦК України, та просить видати на її ім'я свідоцтво про право на спадщину або постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Посилаючись на дану заяву, відповідач у відзиві стверджує про прийняття спадщини внаслідок спільного фактичного проживання із спадкодавцем, проте доводи ОСОБА_4 про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_5 не відповідають дійсності та не підтверджуються належними і допустимими доказами. ОСОБА_4 , ані станом на день смерті, ані тривалий час до цього (з дня реєстрації загиблим ОСОБА_5 шлюбу з позивачем 28.04.2007 року), разом із ним не проживала, а ОСОБА_5 проживав спільно зі своєю родиною за адресою: АДРЕСА_2 . Більше того, навіть сама ОСОБА_4 за вказаним нею місцем реєстрації не проживає, що підтверджується поданим нею відзивом та виключає можливість прийняття нею спадщини на підставі пункту 3 статті 1268 ЦК України. Відсутність спільного фактичного проживання відповідача з померлим не спростовано відповідачем шляхом подання належних, допустимих та достатніх доказів, так само як не доведено наявності обставин фактичного спільного проживання спадкодавця та відповідача, який на день смерті досяг 35 років, мав дружину та двоє дітей, з якими проживав однією родиною та вів спільне господарство. З метою додаткового підтвердження відсутності фактичного проживання спадкодавця із відповідачем, позивачем подано до суду заяву про виклик свідків, які так само можуть підтвердити обставини, що мають значення для даного спору. За доводами відповідача, факт подання останньою заяви від 11.04.2023 року про відкликання заяви про відмову від спадщини може вважатись поданням останньою заяви про прийняття спадщини, проте зі змісту заяви чітко вбачається, що остання не містить волевиявлення відповідача про прийняття спадщини на підставі статті 1269 ЦК України та вказує лише на твердження відповідача про прийняття спадщини внаслідок спільного проживання зі спадкодавцем, що не відповідає дійсності. Крім того, заява від 11.04.2023 року подана поза межами строку подання заяви про прийняття спадщини чи відмову від неї (відкликання відмови), передбаченого статтею 1270 ЦК України. Зважаючи на те, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , строк на прийняття спадщини тривалістю 6 місяців станом на день відкликання ОСОБА_4 своєї заяви про відмову від спадщини є таким, що сплив 27.01.2023 року. Сплив строку прийняття спадщини позбавляє також і можливості відкликати заяву про відмову від спадщини, та вказаними положеннями чинного законодавства спростовуються доводи відповідача про вчасне прийняття спадщини. Таким чином, позивач вважає, що доводи відзиву не спростовують обставин, наведених у позовній заяві, поданий раніше позов підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.
25.11.2024 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, у яких представник зазначав, що аргументи наведені позивачами у своїй відповіді на відзив про неспроможність доводів відповідача про прийняття спадщини за частиною 3 статті 1268 ЦК України, відповідач вважає безпідставними, що детально обґрунтовується нею у відзиві на позовну заяву. Тому, відповідач вважає себе такою що прийняла спадщину в порядку визначеному частиною 3 статті 1268 ЦК України, так як саме її реєстрація за місцем проживання спадкодавця на час смерті спадкодавця свідчить про автоматичне прийняття нею спадщини. Крім того, відповідачем в строк встановлений законодавством було також подано заяву про прийняття спадщини. Тому, аргументи позивачів щодо, як зазначено ними у відповіді на відзив неспроможності доводів відповідача, є необґрунтованими та безпідставними. Аргументи та доводи позивачів щодо нібито недостовірності відомостей наданих відповідачем про подання заяви про прийняття спадщини є хибними та повністю заперечуються відповідачем. З врахуванням обставин даної справи, а саме що дата смерті спадкодавця вказана у свідоцтві про смерть приблизно 27.07.2022 року, а актовий запис № 1879 про смерть ОСОБА_5 , складено 25 січня 2023 року, то з врахуванням норм законодавства, перебіг шестимісячного строку на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , розпочався з ІНФОРМАЦІЯ_12 та збіг ІНФОРМАЦІЯ_11 . З вищевказаного слідує, що заява ОСОБА_4 від 11.04.2023 р. про відкликання своєї заяви про відмову від прийняття спадщини та про прийняття нею спадщини, з врахуванням норм пункту 20 «Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України подано у строк встановлений ст. 1270 ЦК України. Тому, право відповідача на відкликання заяви про відмову від прийняття спадщини та подання заяви про прийняття цієї спадщини реалізовано нею у строк встановлений законодавством. Отже, відповідачем доведено, що заява про прийняття спадщини подана нею в межах строку встановленого законодавством для подання такої заяви для прийняття спадщини, тому вона як спадкоємець першої черги, є такою що прийняла спадщину після свого сина ОСОБА_5 . Просив відмовити ОСОБА_1 , неповнолітнім ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог Приватний нотаріус Синельниківського районного нотаріального округу Новікова Ірина Юріївна, у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 14.01.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити з підстав викладених у позові та відповіді на відзив.
Відповідач у судовому засіданні пояснила, що її син загинув, був безвісти зниклим і лише у Київському морзі вона знайшла його тіло. 27.01.2023 року було його поховано, ховали у закритій труні. Це було у сботу, а в понеділок привезла внучку до невістки і вона сказала, що їй треба відмовитися від двох ділянок, що належали сину. Наступного дня (у вівторок) вона приїхала, але у нотаріуса не було світла. У середу також поїхала і їй дали підписати готові документи, які вона через свій пригнічений стан навіть не читала. Потім знайомі почали питати, що вона підписала, і тоді звернулась до адвоката, який поїхав до нотаріуса і з'ясував, що вона підписала відмову від спадщини. Після цього вона відкликала свою заяву, бо не мала наміру відмовлятися від усієї своєї частки у спадщині. З невісткою взаємини були добрі, тому для неї це був шок, що вона так вчинила. Заяву від 11 квітня вона читала і була в адекватному стані. Не зверталася до суду щодо поновлення строку звернення з заявою щодо прийняття спадщини. Позивач звертався до неї з метою врегулювання спору. Вони домовилися про відшкодування автомобілем і грошовими коштами. У врегулюванні брали участь адвокати. Вважає, що 5.5 млн. грн. і автомобіль Тойота - це її частка у спадщині. Заяву від 11.04.2023 року вона подавала, щоб відкликати свою попередню заяву та прийняти спадщину після смерті сина.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та зпереченні.
Третя особа у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі.
Заслухавши пояснення представника позивачів, відповідача, представника відповідача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх письмовими доказами, допитавши свідків по справі, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому 28.04.2007 року Виконкомом Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області шлюбі із ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.30).
У ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є спільні неповнолітні діти - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_11 та серії НОМЕР_12 відповідно (а.с.27-28).
Батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_13 (а.с.157).
25.01.2023 року складено актовий запис №1879 про те, що приблизно ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_5 помер в селищі міського типу Велика Новосілка Волноваського району Донецької області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 25.01.2023 року Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). (а.с.31).
Після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Новікової І.Ю. із заявами про прийняття спадщини від власного імені, від імені малолітнього ОСОБА_3 (заява від 01.02.2023 року про прийняття спадщини за № 21). Також заяву про прийняття спадщини було подано ОСОБА_2 (заява від 01.02.2023 року про прийняття спадщини за № 22) (а.с.32-34).
ОСОБА_6 та ОСОБА_4 подали нотаріусу заяви від 01.02.2023 року за №23 та №24 про відмову від спадщини, що залишилась після смерті їх сина ОСОБА_5 (а.с.35-36).
11.04.2023 року до приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Новікової І.Ю. із заявою звернулася ОСОБА_4 , у якій зазначила, що вона відкликає заяву від січня/лютого 2023 року про відмову від прийняття спадщини після смерті сина - ОСОБА_5 . Також даною заявою підтвердила той факт, що вона прийняла спадщину фактично постійним сумісним проживанням із померлим за однією адресою на день його смерті, згідно п.3 ст.1268 Цивільного кодексу України, та вважає, що заява про відмову від прийняття спадщини була подана і підписана нею під впливом її необізнаності у законодавстві, тобто помилково, а її стан здоров'я у той час не дав змоги та той тиск, який на неї здійснювався не дозволив їй досконально розібратися у законодавстві перед підписанням раніше поданої заяви. Просила видати на її ім'я свідоцтво про право на спадщину або постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с.37).
21.04.2023 року ОСОБА_1 подала до приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Новікової І.Ю. заперечення проти доводів заяви ОСОБА_4 від 11.04.2023 року, у яких просила відмовити ОСОБА_4 у вчиненні нотаріальної дії шляхом видачі свідоцтв про право на спадщину (а.с.38-39).
20.04.2023 року до приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Новікової І.Ю. ОСОБА_4 звернулася із заявою про зупинення вчинення нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину на 1 місяць у зв'язку із наміром звернутися до суду із позовною заявою щодо встановлення розміру часток у спадковому майні (а.с.207).
Крім того, як вбачається із копії спадкової справи №09/2023, витребуваної ухвалою суду, 11.05.2023 року до приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Новікової І.Ю. звернулася ОСОБА_1 із заявою про зупинення вчинення нотаріальної дії (видачі свідоцтва за заявою ОСОБА_4 ) (а.с.210).
Допитаний у судовому засіданні 12.03.2025 року свідок ОСОБА_6 пояснив, що ОСОБА_7 є його колишньою дружиною і до лютого 2014 року проживала по АДРЕСА_1 , а потім з'їхала, але куди він не знає. Син, ОСОБА_5 , з липня 2014 року проживав по АДРЕСА_2 , а до цього жив на орендованій квартирі. Щодо відмови від спадщини вони вирішили разом з невісткою і дружиною, але через пару місяців вона сказала, що передумала. Коли вирішували питання щодо спадщини після смерті сина, то ніхто на колишню дружину. Він вирішив відмовитися, бо вважає, що це спадщина дітям. Невістка зверталася з питанням щодо того, що робити зі спадщиною. На момент смерті сина мешкав за місцем реєстрації, а у вересні 2022 року у свій будинок пустив жити переселенців з Бахмуту, а сам почав проживати у будинку матері, що поруч з будинком сина.
Допитаний у судовому засіданні 12.03.2025 року свідок ОСОБА_8 пояснив, що він являється братом ОСОБА_6 і йому відомо, що померлий ОСОБА_9 проживав з 2014 року за адресою: АДРЕСА_2 , яке зараз с.Яворницьке, а до цього 2 чи 3 роки проживав в орендованому житлі. До лютого 2023 року він часто бував на АДРЕСА_3 , бо там проживала його матір. Бував 2-3 рази на тиждень. Бачив як будувався ОСОБА_9 будинок: він зніс старий будинок і на його місці побудували новий. Проживав там з дружиною і дітьми. ОСОБА_9 не жив на АДРЕСА_1 з ОСОБА_10 . Коли заходив до брата на ОСОБА_11 , то бачив, що він сам проживав - не було її речей. Брат пустив проживати у свій будинок переселенців у 2022 році. Брат говорив, що дружина пішла від нього. Знає також зі слів брата, що ОСОБА_12 написала відмову від спадщини, а потім вирішила забрати відмову. Також знає, що в будинок на ОСОБА_13 ,11 пустили переселенців.
Допитаний у судовому засіданні 21.05.2025 року свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що познайомився з ОСОБА_15 , коли він приїхав до себе додому зі служби в ТРО у Херсоні. Він з сім'єю переїхали з м.Волоноваха і проживали з дозволу ОСОБА_9 по АДРЕСА_2 . Коли він приїжджав зі служби, то завжди порався по господарству. Діти з ОСОБА_16 з початку війни виїхали до Польщі. ОСОБА_9 приїхав приблизно через тиждень після того, як вони заселилися з його усною згоди по телефону. Його батько пустив у будинок. На даний час він з дружиною і донькою і далі безкоштовно проживає з дозволу ОСОБА_17 .
Допитана у судовому засіданні 21.05.2025 року свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що 11.04.2022 року вони приїхали у с.Іларіонове і тоді ще не знали ОСОБА_9 , а потім познайомилися, коли він приїхав. Він завжди, коли зі служби приїжджав, то жив по АДРЕСА_2 час, бо ОСОБА_16 була закордоном з дітьми. За цією адресою були особисті речі ОСОБА_9 : одяг, взуття. Він зі своєю сім'єю жив у великому будинку, а вона зі своєю сім'єю жили у спортзалі. На території побудований великий будинок і окремо спортзал зі всіма зручностями. ОСОБА_16 повернулася з дітьми і проживала з ним.
Допитана у судовому засіданні 21.05.2025 року свідок ОСОБА_19 суду пояснила, що знала ОСОБА_20 . Він надав їм, як переселенцям, дозвіл на проживання по АДРЕСА_2 . Він жив у себе вдома. У них попереду будинок розміщений, а позаду - спортзал. Щодо проживання домовлявся хтось з батьків по телефону. А потім він приїхав. Спочатку один проживав. А потім приїхала дружина з дітьми. ОСОБА_21 бачила один раз на похоронах ОСОБА_9 .
Допитана у судовому засіданні 21.05.2025 року свідок ОСОБА_22 суду пояснила, що ОСОБА_20 знала 15 років. У них донька менша дружить з його донькою. З 2014 року він проживав по АДРЕСА_2 , але номера будинку не знає, це через п'ять будинків від них. Проживав він до моменту загибелі на військовій службі. З ним жили ОСОБА_23 , донька, ОСОБА_24 і ОСОБА_16 . Потім з 2022 року жили ще переселенці. Леся поїхала у Польщу з дітьми, а потім приїхали, коли був День народження ОСОБА_25 у липні. ОСОБА_26 поїхав на службу, а вона з дітьми - у Польщу, коли він пропав. ОСОБА_4 знає. Коли бувала у ОСОБА_9 з ОСОБА_16 , то не бачила ОСОБА_21 .
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).
У частинах першій та другій статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Частиною першою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.
Подібні висновки щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду: від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17, від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19, від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Заява про прийняття спадщини повинна містити чітко виражену волю спадкоємця прийняти спадщину. Хоча конкретна форма заяви не встановлена законом, вона повинна містити інформацію, що дозволяє ідентифікувати спадкодавця, спадкоємця, а також свідчити про намір спадкоємця прийняти спадщину.
У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом двох років з дня його припинення або скасування у випадку, якщо смерть фізичної особи зареєстрована пізніше ніж через один місяць з дня смерті такої особи або дня, з якого її оголошено померлою, строки, встановлені статтями 1269, 1270, 1271, 1272, 1273, 1276, 1277, 1283, 1298 цього Кодексу, обчислюються з дня державної реєстрації смерті особи. При цьому часом відкриття спадщини вважається день смерті спадкодавця або день, з якого спадкодавця оголошено померлим, незалежно від часу державної реєстрації смерті.
Суд вважає, що не потребує доведення той факт, що на території України з 24.02.2022 року до даного часу діє воєнний стан, так як він є загальновідомим.
Враховуючи той факт, що державна реєстрація смерті ОСОБА_5 відбулася 25.01.2023 року, то і з цієї дати рахується шестимісячний строк для прийняття спадщини, відтак він закінчився 25.07.2023 року.
У встановлений частиною першою статті 1270 ЦК України шестимісячний строк відповідач ОСОБА_4 звернулася до нотаріуса спочатку із заявою про відмову від прийняття спадщини (01.02.2023 року), а потім із заявою якою відкликала свою заяву про відмову від спадщини та висловила свій намір прийняти спадщину (11.04.2023 року). Суд звертає увагу на те, що формулювання частини заяви ОСОБА_4 від 11.04.2023 року, що викладено наступним чином: «Також цією заявою, я стверджую той факт, що я прийняла спадщину фактично, постійним сумісним проживання з померлим за однією адресою на день його смерті…Прошу видати на моє ім'я свідоцтво про право на спадщину або постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії» однозначно свідчить про її намір прийняти спадщину після смерті сина.
При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.
Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.
Так, частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.
За змістом пунктів 3.21 та 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) вказав, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
У даній справі встановлено, що на день смерті ОСОБА_5 позивачі були зареєстровані за місцем свого фактичного проживання та фактичного проживання спадкодавця: АДРЕСА_4 . Водночас спадкодавець ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_4 були зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_5 , однак жоден з них за цією адресою не проживав.
Наведені обставини сторонами не заперечуються та матеріалами справи не спростовано.
Отже, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_5 , були зареєстровані, проте не проживали, а сама по собі реєстрація місця проживання не може вважатися саме місцем проживання та свідчити відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України про фактичне прийняття спадщини.
Такі висновки відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17-ц, від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17, від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц (провадження № 61-3620св210) та від 26 липня 2023 року у справі №641/3893/20.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Тобто право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідач ОСОБА_4 як спадкоємець першої черги прийняла своєчасно спадщину, що відкрилася після смерті сина, так як у своїй заяві від 11.04.2023 року, яка подана у межах шестимісячного строку, передбаченого ч.1 ст.1270 ЦК України, відкликала свою заяву про відмову від прийняття спадщини, а також чітко висловила свій намір прийняти спадщину після померлого сина.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частин 1 та 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України позивач викладає свої вимоги щодо предмета позову та їх обґрунтування.
Предмет позову - це конкретна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, заявлена через суд.
Підстава позову - це юридичні факти (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача.
Предметом позову представник позивачів визначила вимогу про встановлення факту неприйняття відповідачем спадщини після померлого сина та визнання права власності на спадкове майно за позивачами.
Однак, виходячи зі змісту позову, представник позивачів фактично намагалася довести те, що лише позивачі є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 .
З огляду на викладене у задоволенні позову в частині встановлення факту неприйняття спадщини відповідачем має бути відмовлено у зв'язку із застосуванням представником позивачів способу захисту, який не узгоджується із положеннями статті 16 ЦК України. Даний висновок суду повністю узгоджується з постановою Верховного Суду від 26.07.2023 року у справі №641/3893/20.
Крім того, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Зокрема, законодавством визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину (глава 89 ЦК). Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7 за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 р. висловив правову позицію, згідно з якою питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину (судова справа № 175/654/22).
Постанов про відмову у вчиненні нотаріальної дії у межах спадкової справи №09/2023 приватним нотаріусом Синельниківського районного нотаріального округу Новіковою І.Ю. не приймалося.
Таким чином, відсутні також підстави для задоволення позову в частині визнання права власності на спадкове майно, тим більше, що судом встановлено, що відповідач прийняла спадщину після смерті сина.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 10, 13, 48, 49, 51, 76, 77-81, 89, 209, 210, 247, 265, 354 ЦПК України, суд
відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Синельниківського районного нотаріального округу Новікова Ірина Юріївна, про встановлення факту неприйняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення складено 04.07.2025 року.
Суддя О.І. Окладнікова