Справа № 182/71/25
Провадження № 2/0182/58/2025
Іменем України
26.06.2025 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Кобеляцької - Шаховал І.О.
секретар Іванова Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом -
Позивачка звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом.
Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який до дня смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті його смерті залишилось спадкове майно у вигляді квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлому на підставі Договору купівлі-продажу нерухомості, зареєстрованого на Товарній біржі «Українська» 19 вересня 2001 року за реєстраційним № 156085. Право власності ОСОБА_3 на зазначену квартиру було зареєстровано в КП «Нікопольське МБТІ» 01 жовтня 2001 року в реєстровій книзі № 27 за реєстровим № 6436-5. За життя, а саме: 09 квітня 2024 року ОСОБА_3 розпорядився належним йому майном та склав заповіт, згідно якого належну йому квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , заповів позивачці їй. Зазначений заповіт за життя спадкодавця не змінювався та не скасовувався. В передбачений законом 6-ти місячний строк з часу відкриття спадщини, а саме: 12 вересня 2024 року позивачка звернулась з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Апалькова Є.В., у зв'язку з чим була відкрита спадкова справа № 317/2024. Дружина спадкодавця ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 та, згідно ч.1 ст.1241 ЦК України, має право на обов'язкову частку у спадщині після смерті свого чоловіка, в передбачений законом 6-ти місячний строк з часу відкриття спадщини подала приватному нотаріусу Апалькову Є.В. заяву про відмову від обов'язкової частки у спадщині за заповітом після смерті ОСОБА_3 . Інших спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_3 , немає. У зв'язку з тим, що нею не надано оригіналу правовстановлюючого документу на квартиру: Договору купівлі-продажу нерухомості, зареєстрованого на Товарній біржі «Українська» від 19 вересня 2001 року, приватний нотаріус Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Апальков Є.В. постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22 листопада 2024 року за вих. № 918/02-31 відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та рекомендував для оформлення своїх спадкових прав звернутись до суду. Тому, на підставі викладеного, змушена звернутись до суду та просить визнати за нею право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В судове засідання позивачка не з'явилась, від неї на адресу суду надійшла заява, в якій вона просить суд розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги підтримує та на задоволенні позову наполягає (а.с.3).
Відповідачка про розгляд справи була повідомлена належним чином, в судове засідання не прибула, однак, на адресу суду надала заяву, в якій просить суд розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги визнає та проти задоволення позову не заперечує (а.с.36).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
Згідно з ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ст.1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який до дня смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Після його смерті залишилось спадкове майно у вигляді квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлому на підставі Договору купівлі-продажу нерухомості, зареєстрованого на Товарній біржі «Українська» від 19 вересня 2001 року за реєстраційним № 156085. Як вбачається з матеріалів справи, в тому числі, зі спадкової справи, яка була заведена до майна померлого, позивачка в передбачений законом 6-ти місячний строк з часу відкриття спадщини, а саме: 12 вересня 2024 року звернулась з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Апалькова Є.В., у зв'язку з чим була відкрита спадкова справа № 317/2024. Дружина спадкодавця ОСОБА_2 , яка, згідно ч.1 ст.1241 ЦК України, має право на обов'язкову частку у спадщині після смерті свого чоловіка, в передбачений законом 6-ти місячний строк з часу відкриття спадщини подала приватному нотаріусу Апалькову Є.В. заяву про відмову від обов'язкової частки у спадщині за заповітом після смерті ОСОБА_3 . Однак, приватний нотаріус Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Апальков Є.В постановою від 22 листопада 2024 року за вих. № 918/02-31 відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з тим, що позивачкою по справі не було надано оригіналу правовстановлюючого документу на квартиру: Договору купівлі-продажу нерухомості, зареєстрованого на Товарній біржі «Українська» від 19 вересня 2001 року (а.с.18).
У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду стали обставини, які свідчать про той факт, що в позасудовому порядку вона позбавлена можливості вчинити дії щодо успадкування майна, оскільки відсутній оригінал правовстановлюючого документу на квартиру - а саме: Договір купівлі-продажу нерухомості, зареєстрований на Товарній біржі «Українська» від 19 вересня 2001 року. Натомість, в матеріалах справи міститься копія Договору купівлі-продажу нерухомості, зареєстрованого на Товарній біржі «Українська» від 19 вересня 2001 року та фотокопіяі Реєстраційного посвідчення від 01 жовтня 2001 року. Проте, отримати дублікат зазначеного правовстановлюючого документа на даний час неможливо, оскільки товарні біржі, у зв'язку зі зміною законодавства, втратили право посвідчувати та реєструвати правочини щодо відчуження об'єктів нерухомого майна і були ліквідовані.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 року, який діяв на час укладення договору купівлі-продажу, цей договір було зареєстровано 19 вересня 2001 року на товарній біржі «Українська» за реєстровим № 156085 та він не підлягав нотаріальному посвідченню. ОСОБА_3 , розрахувавшись за придбану квартиру, згідно умов договору та фактично прийнявши квартиру, легітимно набув право власності на цей об'єкт нерухомого майна. Право власності ОСОБА_3 на зазначену квартиру було зареєстровано в КП «Нікопольське МБТІ» 01 жовтня 2001 року в реєстровій книзі № 27 за реєстровим № 6436-5. Крім цього, згідно довідки, наданої КП «Нікопольське районне бюро технічної інвентаризації» за № 1520 від 24.12.2024 року, право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 , на підставі Договору купівлі-продажу нерухомості, зареєстрованого на Товарній біржі «Українська» від 19 вересня 2001 року за реєстраційним № 156085.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також той факт, що в іншому порядку позивачка позбавлена можливості вчинити дії щодо визнання за нею права власності в порядку спадкування за заповітом, при цьому, у суду сумніву не викликає той факт, що спадкове майно, в дійсності, належить ОСОБА_3 , тому звернення до суду з даним позовом, згідно зі ст.16 ЦК України, як спосіб захисту права є, зокрема, визнання права власності у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1217, 1218, 1220, 1225, 1234, 1235, 1268 ЦК України, ст.ст.4, 13, 81, 200, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал