Справа №317/2438/25
Провадження 2-а/317/29/2025
07 липня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Каряки Д.О.,
при секретарі Щербини В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання дій протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення,
Адвокат Зубенко О.А., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій інспектора Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі УПП в Запорізькій області ДПП НПУ) щодо винесення постанови серії ЕНА № 4703290 від 11.05.2025 р. про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно позивача ОСОБА_1 та скасування вказаної постанови та закриття провадження у справі у відношенні ОСОБА_1 за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача послався на те що, 11.05.2025 р. позивач ОСОБА_1 об 11:20 год. перебував біля транспортного засобу ЗАЗ - DAEWOO Т 13110 державний номерний знак НОМЕР_1 , який був припаркований на стоянці автомобілів вздовж дороги біля магазину «Фазенда» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Петра Сагайдачного, 43, автомобіль не рухався. Працівниками поліції усно повідомлено позивачу, що позивач нібито порушив ПДР, не виконав вимогу знаку 5.16 та здійснив рух ліворуч, де дозволено лише праворуч, чим порушив п. 8.4 «г» ПДР. На зауваження позивача, що відсутній доказ його керування автомобілем та відсутність забороняючого знаку поворот на ліво, поліцейський взагалі не відреагував. Поліцейський з документами позивача пройшов до свого автомобіля та вийшов з підготовленою постановою, копію якої вручив позивачу. Постанову вручено позивачу про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4703290 від 11.05.2025. З винесеною постановою позивач категорично не згоден, оскільки він ПДР не порушував та не керував авто у визначений поліцейськими час. Постанова не відповідає дійсним обставинам та має ряд істотних порушень, а тому розгляд поліцейським адміністративної справи на місці та притягнення позивача до адміністративної відповідальності є неправомірними з огляду на наступне. Місце скоєння та місце розгляду справи є вул. Петра Сагайдачного, 11, що відноситься до Дніпровського району м. Запоріжжя, в ту чергу як у постанові визначено місце скоєння та місце розгляду справи: Запорізька обл.., Запорізький р-н, м. Запоріжжя, вул. Петра Сагайдачного, 11, тобто не зрозуміло де саме розглядалась справа та складалася постанова. В самій постанові відсутні відомості хто, куди та як їхав, в якому напрямку позивач перетнув перехрестя, де було зупинено особу та інше. В п. 4 постанови невірно зазначені данні особи, яку притягнуто до відповідальності, щодо адреси особи, а саме: зазначено Запорізька обл., Запорізький р-н, с. Володимирівське, вул. Ветеран, 4, хоча такої вулиці не існує. Адресою позивача є Запорізька обл., Запорізький р-н, с. Володимирівське, садівниче товариство «Ветеран - 4», буд. 43, при цьому у СТ «Ветеран-4» вулиць не зареєстровано. Як вбачається зі змісту п. 5 постанови, суть і обставини правопорушення: ОСОБА_1 не виконав вимогу знаку 5.16 та здійснив рух ліворуч, де дозволено лише праворуч, чим порушив п.8.4 «г» ПДР. Пункт 8.4 «г» ПДР вказує на інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила, що не відповідає визначеному Інформаційно-вказівному знаку (5.16 - напрямки руху по смугах), тому представник позивача вважає, що суть правопорушення не відповідає обставинам. На визначеному у постанові поліцейським перехресті: м. Запоріжжя, вул. Петра Сагайдачного, 11 наявний знак 5.16, який є замальованим та в потоці руху нормального пересування транспортних засобів не вбачається та не читається в нормальній редакції. При цьому представником позивача зазначено про те, що відповідно до інформації з «гугл карти» раніше на цьому перехресті був встановлений знак, що дозволяв поворот на перехресті на ліво, згодом його змінили, але одразу він був замазаний фарбою без можливості візуального спостереження на відстані не менш 100 м. Крім того, представником позивача зазначено в позові, що перед знаком 5.16, встановлений знак 2.3 «Головна дорога» та табличка 7.8 «Напрямок головної дороги». Вимогами ПДР визначено: Дорожній знак «Головна дорога» встановлюється для позначення дороги, рухаючись якою водій має переважне право проїзду. Якщо на перехресті головна дорога змінює напрямок, під знаком 2.3 «Головна дорога» розміщується табличка 7.8 «Напрямок головної дороги», на якій жирною лінією вказується напрямок головної дороги. Таким чином, при замальованому дорожньому знаку 5.16 тільки поворот направо розповсюджується дія знаку 2.3 «Головна дорога» та табличка 7.8. «Напрямок головної дороги», де поворот наліво дозволено за відсутності перешкод транспортних засобів з права. За таких підстав представник позивача вважає відсутній факт самого порушення. Окрім всього, представником позивача також зазначено, що п. 8 ПДР визначено вимоги до знаків, зокрема «Регулювання дорожнього руху»: 8.1. Регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. 8.2. Дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією. Тимчасові дорожні знаки розміщуються на переносних пристроях, дорожньому обладнанні або закріплюються на щиті з фоном жовтого кольору і мають перевагу перед постійними дорожніми знаками . 8.2-1 Дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту.
Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.
Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини. Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена. Таким чином представник позивача дії інспектора щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення і винесення відносно позивача постанови про накладання адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП є протиправними. Постанова не відображає дійсних обставин справи, винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства її змісту та процедури складення, є незаконною та підлягає скасуванню (а.с.31-36).
Не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_1 , представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.42-44). В обґрунтування своєї позиції вказує, що твердження Позивача, викладенні у позові, є необґрунтованими, надуманими та позовні вимоги не підлягають задоволенню судом, виходячи з наступного. Оскаржувана постанова ЕНА №4703290 від 11.05.2025 р. винесена працівником УПП в Запорізькій області ДПП з дотриманням ст.ст. 222, 251, 252, 278-280 та 283 КУпАП та є законною. При розгляді справи інспектором, позивача було ознайомлено з матеріалами справи. Жодних переконливих доводів своєї невинуватості позивачем на місці розгляду справи не надано. Тож посилання позивача щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення та не дотримання законності інспектора УПП в Запорізькій області ДПП є лише спробою уникнути встановленої законом відповідальності. Щодо тверджень позивача відносно зазначеної у постанові місця скоєння та розгляду справи, представником відповідача зазначено, що інспектор під час винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, правильно зазначив адресу місця вчинення з прив'язкою до найближчої адреси будинку від місця скоєння правопорушення, а наявність формальних неточностей не може бути підставою для встановлення відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення, якщо винуватість такої особи підтверджується сукупністю доказів по справі. На підтвердження інкримінованого позивачу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП за те, що позивач порушив вимоги знаку 5.16 та здійснив рух ліворуч, де дозволено лише праворуч, чим порушив п.8.4 «г» ПДР, представником відповідача долучено до відзиву DVD-диск з відеозаписом обставин події, зокрема наявності знаку 5.16. Таким чином обставини, на які вказує позивач, не виключають подію Інкримінованого йому правопорушення та склад правопорушення у його діях, у зв'язку з чим відносно позивача була винесена постанова ЕНА № 4703290 від 11.05.2025 за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Розглядаючи дану адміністративну справу, інспектор УПП в Запорізькій області ДПП діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.
12.06.2025 р. представником позивача - адвокатом Зубенко О.А. на адресу суду надіслано клопотання про доручення доказів, зокрема, фото наявного спірного знаку на перехресті відповідно до поданих раніше зауважень в позові, а саме його невідповідності нормам ПДР України (а.с.51-55).
Дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з такого.
Так, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що згідно оскаржуваної постанови серії ЕНА №4703290 водій ОСОБА_1 11.05.2025 року об 11:22:43 год. керував транспортним засобом Daewoo Lanos номерний знак НОМЕР_1 в м. Запоріжжя, по вул. Петра Сагайдачного, 11, порушив вимоги знаку 5.16 та здійснив рух ліворуч, де дозволено лише праворуч, чим порушив п.8.4 «г» ПДР - порушення вимог інформаційно-вказівних знаків, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою позивач звернувся до суду з позовом, у якому зазначає, що обставини, наведені в оскаржуваній постанові не відповідають дійсності.
Відповідно до пункту 8.4 Правил дорожнього руху, на який посилається відповідач, дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи, зокрема на:
а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду;
б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги;
в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі;
г) наказові знаки. Показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження;
ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила;
д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об'єктів обслуговування;
е) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.
Розділом 8 ПДР України встановлені вимоги щодо «Реголювання дорожнього руху».
Так, п. 8.1. встановлено, що Регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
П.8.2. Дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією.
Тимчасові дорожні знаки розміщуються на переносних пристроях, дорожньому обладнанні або закріплюються на щиті з фоном жовтого кольору і мають перевагу перед постійними дорожніми знаками.
П.8.2-1 Дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту.
Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.
Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини.
Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги).
Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.
Як на підставу звернення до суду з оскарження вищевказаної постанови серії ЕНА №4703290 представник позивача послався на те, що на визначеному у постанові поліцейським перехресті: м. Запоріжжя, вул. Петра Сагайдачного, 11 наявний знак 5.16, який є замальованим та в потоці руху нормального пересування транспортних засобів не вбачається та не читається в нормальній редакції. При цьому представником позивача зазначено про те, що відповідно до інформації з «гугл карти» раніше на цьому перехресті був встановлений знак, що дозволяв поворот на перехресті на ліво, згодом його змінили, але одразу він був замазаний фарбою без можливості візуального спостереження на відстані не менш 100 м, на підтвердження чого представником позивача долучено фото наявного спірного знаку на перехресті, щодо його невідповідності нормам ПДР України (а.с.52-55). Крім того, представником позивача зазначено в позові, що перед знаком 5.16, встановлений знак 2.3 «Головна дорога» та табличка 7.8 «Напрямок головної дороги». Вимогами ПДР визначено: Дорожній знак «Головна дорога» встановлюється для позначення дороги, рухаючись якою водій має переважне право проїзду. Якщо на перехресті головна дорога змінює напрямок, під знаком 2.3 «Головна дорога» розміщується табличка 7.8 «Напрямок головної дороги», на якій жирною лінією вказується напрямок головної дороги. Таким чином, при замальованому дорожньому знаку 5.16 тільки поворот направо розповсюджується дія знаку 2.3 «Головна дорога» та табличка 7.8. «Напрямок головної дороги», де поворот наліво дозволено за відсутності перешкод транспортних засобів з права. За таких підстав представник позивача вважає відсутній факт самого порушення.
В даному випадку суд погоджується з доводами на які посилається представник позивача у позові, оскільки як вбачається з долучених представником позивача доказів а саме: фото наявного спірного знаку на перехресті, який є дійсно замальований фарбою, що в свою чергу позбавляє учасника дорожнього руху можливості візуального спостерігати такий знак на відстані не менш 100 м, що є порушенням п.8.2-1 ПДР України, яким передбачено, що дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами. Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини, тобто вказаний знак, зазначений в оскаржуваній постанові не відповідає вимогам п.8.2-1 ПДР України та вимогам національного стандарту.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП України встановлено адміністративну відповідальність за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг.
Згідно ч. 1 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Зазначена постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.
Крім того, судом враховано, що відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до п. 5 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ № 1395 від 07.11.2015 року поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи;
2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці);
4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи;
5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
У відповідності до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП.
Постановою ЕНА №4703290 від 11.05.2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.
Законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Стаття 10 КУпАП визначає, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Матеріали справи не містять доказів умислу позивача на вчинення дій, передбачених диспозицією ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Разом з цим, суд зазначає, що згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Разом з цим, стороною відповідача в підтвердження зазначених обґрунтувань у відзиві, що позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України надано DVD-диск с відеозаписом (а.с.46), який було досліджено під час судового розгляду. З оглянутого відеозапису неможливо ідентифікувати транспортний засіб, який міститься у вказаному відеозаписі, зокрема не можливо визначити номерні знаки транспортного засобу. Також відеозапис не містить відомостей про те, хто саме керував транспортним засобом, тобто неможливо встановити, чи існував факт порушення позивачем вимог дорожнього знаку 5.16. При цьому, суд звертає увагу на те, що посилання на фото- відео фіксацію правопорушення в оскаржуваній постанові відсутнє, за таких підстав, у розумінні ст.ст. 73-75 КАС України, суд вважає наданий стороною відповідача доказ є неналежним та таким на підставі якого не можна встановити дійсні обставини справи.
З врахуванням наведеного, суд доходить висновку, що відповідачем не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт порушення позивачем п. 8.4 «г» ПДР України.
Так єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.
Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядати як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
В графі «до постанови додається» не зазначено будь-яких доказів на підтвердження порушення водієм ПДР України.
Будь-яких доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП відповідачем в порушення вимог ст. 77 КАС України до суду не надано. Отже оскаржена постанова відповідача підлягає до скасування.
Відповідно до ч. 3. ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, а постанова підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі на підставі п. 3 ч. 3 статті 286 КАС України.
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір, але прохальна частина позовної заяви не містить вимогу про стягнення судових витрат із відповідача. Зважаючи на викладене, судові витрати залишаються за позивачем.
Керуючись ст.ст. 122, 283, 287-289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 9, 73-77, 139, 241-250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання дій протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову інспектора 1 взводу 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України старшого лейтенанта Пуздрача Олександра Івановича серії ЕНА4703290 від 11.05.2025 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн., а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Копію рішення направити сторонам відповідно до ст. 251 КАС України.
Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів до третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя: Д.О. Каряка