Провадження № 1-кп/243/314/2025
Справа № 243/1460/23
08 липня 2025 року
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі судового засідання Слов'янського міськрайонного суду Донецької області, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у системі EasyCon кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №22023050000000842 від 02 березня 2023 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов'янська Донецької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
В провадженні Слов'янського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
В судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_3 заявлене клопотання про застосування до нього незаконних методів досудового розслідування працівниками Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях. В обґрунтування клопотання зазначив, що 02 березня 2023 року о 07 год. 30 хв. до будинку за адресою: АДРЕСА_1 , без будь-якої ухвали та інших документів, які б давали підстави для законного проникнення до житла, увірвалися шляхом пошкодження воріт, вхідних дверей, невідомі особи у військовій формі та обмундируванні зі стрілецькою зброєю. Внаслідок такого незаконного проникнення до вказаного житла ОСОБА_3 було незаконно затримано, позбавлено волі, на руки йому було надіто пластикові затяжки, які позбавили його можливості здійснювати вільний рух руками, на голову був надітий целофановий пакет та заклеєно липкою стрічкою шляхом обмотування голови. Далі його помістили до автомобіля і в супроводі вище зазначених осіб відвезли його у невідомому напрямку, помістили до підвального приміщення, де особи, які вже представилися співробітниками СБУ, протягом дня піддавали жорсткому поводженню, катуванню, побиттям, погрозам зброєю з метою примушування дати показання, якими підтвердити факт того, що він передавав певну інформацію щодо розміщення військових та військової техніки на території міста Слов'янська іншим особам. Катування виражалося в тому, що до ОСОБА_3 було застосовано з боку вищезазначених осіб грубу фізичну силу (били руками, ногами, іншими твердими предметами, били струмом електрошокера, не давали їсти і пити, не давали змоги сходити до туалету, тощо) та психологічний тиск (представляли до голови пістолет, погрожували вистрілити у випадку відмови віддавання показань). Після цього вказані особи надиктували ОСОБА_3 текст показань, які він мав надати. Тобто вищезазначеними невідомими працівниками ГУ СБУ у Донецькій та Луганській областях були вчинені кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 162 КК України (незаконне проникнення до житла особи, вчинене службовими особами, із застосуванням насильства), ч. 2 ст. 146 КК України (незаконне позбавлення волі, вчинене за попередньою змовою групою осіб, способом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, таке, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, із застосуванням зброї), ч. 2 ст. 127 КК України (катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю та морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення та інших насильницьких дій, з метою примусити потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі, у тому числі, отримати від нього відомості чи визнання, або з метою покарати за дії, скоєні ним або іншою особою, чи у скоєні яких він або інша особа підозрюється). Обвинувачений ОСОБА_3 просив внести відповідні відомості до ЄРДР відносно працівників ГУ СБУ у Донецькій та Луганській областях за ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127 КК України, визнати його, ОСОБА_3 , потерпілим та допитати у якості потерпілого.
Захисник в судовому засіданні підтримав клопотання свого підзахисного.
Прокурор у судовому засіданні проти задоволення вказаного клопотання не заперечив. Також вважає, що необхідно провести відповідну перевірку.
Вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до висновку про задоволення клопотання.
Суд знаходиться на стадії дослідження доказів кримінального провадження.
Згідно із статтею 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Статтею 85 КПК України передбачено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Відповідно до вимог статті 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
Згідно із частинами 2, 3 цієї статті у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
Сторони кримінального провадження мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.
У статті 86 КПК України закріплено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Використана в частині 2 статті 89 КПК України категорія «очевидна недопустимість доказу» є оціночною і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.
При цьому системний аналіз статті 89 КПК України дозволяє дійти висновку, що законодавець ознаки недопустимості доказу поділяє на очевидні та неочевидні. Залежно від цього визначається момент прийняття рішення щодо недопустимості доказу, який окреслений межами судового розгляду. Очевидно недопустимими є ті докази, про недопустимість яких прямо вказується в КПК України. Це означає, що очевидно недопустимим є доказ, будь-яке порушення процедури отримання якого, згідно з положеннями КПК України, є безумовною підставою для визнання його недопустимим.
Також, відповідно до положень статті 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Стаття 87 КПК України передбачає, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Суд наголошує, що на даний час суд знаходиться на стадії дослідження доказів кримінального провадження, а рішення про винність або невинність особи суд вирішує в нарадчій кімнаті після закінчення судового розгляду при оцінці усіх наявних доказів у їх сукупності та взаємозв'язку.
Статтею 22 КПК України закріплено принципи змагальності, згідно з яким прокурор, підсудний, його захисник чи законний представник, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники беруть участь у судовому засіданні як сторони і користуються рівними правами та свободою в наданні доказів, їх дослідженні та доведенні переконливості перед судом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов'язків і здійснення наданих прав.
Відповідно до ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться верховенство права і законність.
У статті 8 КПК України вказується, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
За змістом ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував (див. рішення у "Спінов проти України" п.55), що коли особа заявляє небезпідставну скаргу на те, що її було піддано серйозному неналежному поводженню з боку правоохоронців на порушення статті 3, це положення, якщо його тлумачити у поєднанні із загальним обов'язком держави за статтею 1 Конвенції (995_004) "гарантувати кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в... Конвенції", за своїм змістом вимагає проведення ефективного офіційного розслідування. Таке розслідування має бути здатним привести до встановлення й покарання винних осіб (див. рішення у справі Асьонова та інших (Assenovand Others), від 28 жовтня 1998 року, Звіти 1998-VIII, п. 102, та у справі "Лабіта проти Італії" ( 980_009 ) (Labita v. Italy) [GC], N 26772/95, п. 131, ЄСПЛ 2000-IV). Мінімальні критерії ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, також передбачають, щоб розслідування було незалежним, безстороннім та було об'єктом публічного нагляду, у той час як компетентні органи повинні діяти зі зразковою сумлінністю та швидкістю (див., наприклад, рішення у справі "Менешева проти Росії" (Menesheva v. Russia), N 59261/00, п. 67, ЄСПЛ 2006-...).
У клопотанні обвинуваченого йдеться про застосування до нього фізичного насилля та психологічного тиску під час досудового розслідування. При цьому сторона захисту також просить суд вжити заходів щодо проведення перевірки застосування до обвинуваченого незаконних дій працівниками правоохоронних органів, які на досудовому слідстві змусили його зізнатися у вчиненні злочину шляхом застосування фізичної сили та психологічного тиску.
Суд наголошує, що кримінальний процесуальний закон забороняє під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність (ч. 2 ст. 11 КПК). Докази, отримані внаслідок таких дій, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 87 КПК є недопустимими. Повідомлення про незаконні методи досудового розслідування працівниками правоохоронних органів мають бути предметом перевірки судами.
Статтею 373 КК України передбачено кримінальну відповідальність за примушування давати показання при допиті шляхом незаконних дій з боку особи, яка проводить дізнання або досудове слідство.
За таких обставин, доводи обвинуваченого та його захисника про недопустимість доказів, отриманих в результаті самообмови внаслідок застосування незаконних методів досудового розслідування, судможе ні підтвердити, ні спростувати.
Виходячи зі змісту ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за обставин, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з нею, а саме - застосування недозволених методів під час проведення слідства, у поєднанні із загальним обов'язком держави за статтею 1 Конвенції, слід провести ефективне офіційне розслідування.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності забезпечення судами належної перевірки заяв про застосування недозволених методів шляхом ініціювання здійснення офіційного розслідування уповноваженим органом (зокрема, постанови від 13.04.21 у справі № 752/6631/18-к, від 04.11.2021у справі № 1-14/2005).
Враховуючи правові позиції Верховного Суду, перевірка доводів обвинуваченого щодо незаконних методів ведення слідства має суттєве значення і формальний підхід до перевірки таких тверджень є неприпустимим.
Разом з тим, слід зазначити, що слідчий, прокурор здійснюють свої повноваження відповідно до вимог КПК, починаючи з моменту надходження інформації про кримінальне правопорушення до правоохоронного органу, що фактично є передумовою для початку досудового розслідування.
Обвинувачений ОСОБА_3 під час судового засідання та судового розгляду заявив про те, що після затримання співробітники ГУ СБУ в Донецькій та Луганській області застосовували до нього недозволені методи ведення слідства та він був вимушений надати покази, оговоривши себе.
Так, стаття 214 КПК України зобов'язує слідчий орган невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Дана норма з'явилася саме в результаті реформування кримінальної юстиції в Україні (затверджена указом президента України від 8 квітня 2008 року №9311/2008) і не передбачає прийняття процесуального рішення про відкриття провадження, а прямо зобов'язує слідчого або прокурора це виконати. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до ч. 4 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийняті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Системний аналіз норм КПК України переконує, що доводи підозрюваного/обвинуваченого в судовому засіданні про застосування до нього під час досудового розслідування будь-яких недозволених методів ведення слідства, повинні бути належним чином перевірені для реалізації захисту порушених прав особи, та наданих законом повноважень реагування на такі факти в разі їх підтвердження з метою створення необхідних умов для притягнення винних осіб до відповідальності й недопущення подібних порушень у майбутньому.
Суд зазначає, що наведені в клопотанні обставини підлягають перевірці, яка за своїм змістом вимагає проведення ефективного офіційного розслідування, у зв'язку із чим, слід ретельно перевірити наведені обвинуваченим ОСОБА_3 доводи стосовно застосування до нього співробітниками ГУ СБУ в Донецькій та Луганській області неправомірних дій, викладених у клопотанні.
За таких обставин, суд зазначає, що клопотання підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 9, 11, 22, 214, 350, 372 КПК України, суд -
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Доручити Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованому у м. Краматорську, провести перевірку клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про застосування до нього недозволених методів ведення досудового слідства співробітниками Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях, за наслідками якої прийняти відповідне процесуальне рішення.
Копію матеріалів перевірки та прийнятого процесуального рішення направити на електронну адресу Слов'янського міськрайонного суду Донецької області (е-mail: inbox@sl.dn.court.gov.ua, суддя ОСОБА_1 ).
Копію цієї ухвали, разом із клопотанням обвинуваченого ОСОБА_3 про застосування до нього недозволених методів ведення досудового слідства співробітниками Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях направити до Державного бюро розслідувань - для виконання.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Ухвалу складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.
Повний текст ухвали проголошений 08 липня 2025 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1