02 липня 2025 рокуСправа №160/12154/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якій позивач просить:
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного правління ДПС у Дніпропетровській області від 10.03.2025 року №0130291-2412-0426- UА12020050000026654, на підставі якого ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як власнику об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 25629,06 грн. за 2020 рік;
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного правління ДПС у Дніпропетровській області від 10.03.2025 року № 0130295-2412-0426-UА12020050000026654, на підставі якого ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як власнику об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 42030,23 грн. за 2024 рік;
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначає, що їй на спільної часткової власності належить 14/100 частин нежитлових будівель і споруд, за якими відповідачем оскаржуваними ППР визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Позивач вважає, що спірні ППР є протиправними, оскільки позивачка є сільськогосподарським товаровиробником, а об'єкти нерухомості використовуються у господарській діяльності суб'єкта господарювання. У цьому випадку, на думку позивача, відповідно до пп."ж" п.266.2.2. ст.266 ПК України зазначені приміщення не є об'єктами оподаткування, з огляду на що податковий орган протиправно визначив їй грошові зобов'язання з податку на нерухоме майно згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
15 травня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що в документах, які засвідчують право власності позивача на об'єкт нерухомого майна, відсутні дані, які б свідчили про те що, об'єкт належить до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271). Вказує, що згідно облікових даних фізична особа ОСОБА_1 не знаходилась на податковому обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області як фізична особа - підприємець. Доказів того, що позивач є фізичною особою - підприємцем до матеріалів справи не додано. Вважає, що позивач не відноситься до сільськогосподарських товаровиробників та не має права на застосування пільги передбаченої підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Таким чином пільга, перед бачена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не може бути застосована до фізичних осіб, які проводять індивідуальну діяльність з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків, отже податкові повідомлення-рішення сформовані правомірно.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у спільній частковій власності ОСОБА_1 перебувають 14/100 частин нежитлових будівель і споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Нерухоме майно що перебуває у спільній частковій власності всіх співвласників, складається з: літ. А - вагова, загальною площею 107,6 кв.м., а, а1 - прибудови; літ. Б- сторожка №2, загальною площею, 48,2 кв.м; літ.В - ангар, загальною площею 561,1кв.м; літ. Г - склад №2 загальною площею 688,8 кв.м.; літ. Д - навіс; літ. Е - склад № 1 загальною площею 1026,6 кв.м.; літ. Ж - навіс; літ.3 - вбиральня; літ. И - сторожка, загальною площею 19,8 кв.м.; літ. Р - сторожка, загальною площею 19,8 кв.м.; літ. Л - майстерня, загальною площею 39,1 кв.м.; літ. М - мех. ток; літ. Н -гараж для сільгосптехніки, загальною площею 261,6 кв.м.; літ. О - навіс; літ. П -гараж Nє2, загальною площею 253,5кв.м.; № 1-3, І -огорожа, замощення І, далі - нерухоме майно.
Належна позивачу частка 14/100 вказаного нерухомого майна складається з: 9/100 частин вагової літ.А, прибудов літ. а, а1; 23/100 частини ангару літ «В»; 23/100 частини складу № 1 літ «Е»; сторожки літ. «И» (в цілому, як відокремлений об'єкт загальною площею 19,8 кв.м.).
Право власності позивача на 14/100 вказаного нерухомого майна підтверджується копією свідоцтва про право власності, на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), серія та номер: Серія ДН-ХУІ №05521 виданого 18.08.2017 Дібровською сільською радою Синельниківського району Дніпропетровської області та витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 134104017, що сформовано 13.08.2018.
Зазначене нерухоме майно використовується для зберігання сільськогосподарського навісного обладнання та інвентарю у належних йому 23/100 частини ангару літ «В»; та зберігання дрібного сільськогосподарського інвентарю у Сторожці літ. «И». Вирощений врожай сільськогосподарських культур позивач складує та зберігає в частині складу №1 літ «Е», а його надлишки реалізовує на ринку.
З матеріалів справи вбачається, що доходи отримані в результаті сільськогосподарської діяльності позивачем належним чином задекларовані у відповідних податкових органах шляхом подання щорічно податкових декларацій.
За 2020 задекларовано отримані доходи від продажу сільськогосподарської продукції у сумі 24 450,00 грн., що підтверджується податковою декларацією про майновий стан і доходи за звітній період 2020 рік. Сплата позивачем податків із задекларованого вказаною податковою декларацією доходу отриманого у 2020 році, у виді податку з доходів фізичних осіб у сумі 4 401,00 грн. підтверджується квитанцією №КП-471/1 від 15.07.2021, та військового збору у сумі 367,00 грн підтверджується квитанцією №КП-470/1 від 15.07.2021.
За 2024 рік задекларовано доходи отримані від продажу власної сільськогосподарської продукції у сумі 44 772,00 грн, що підтверджується Податковою декларацією про майновий стан і доходи за звітній період 2024 рік, яку зареєстровано Державною податковою службою ГУ ДПС у Дніпропетровській області Дніпровська ДПІ за вхідним номером 76438 від 23.04.2025 р, копія додається (оригінал наявний у позивача та відповідача);
Податки із задекларованого вищевказаною податковою декларацією доходу отриманого у 2024 році, позивачем на даний час ще не сплачений, так як строк для їх сплати встановлений п.179.8 ст. 179 Податкового кодексу України, ще триває та збігає 01 серпня 2025 року;
З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 10.03.2025 винесені податкові повідомлення-рішення:
- №0130291-2412-0426-UА12020050000026654 про визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як власнику об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 25 629,06 грн. за 2020 рік;
- №0130295-2412-0426-UА12020050000026654 про визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як власнику об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 42 030,23 грн. за 2024 рік;
Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1, підпунктом 266.2.1 пункту 266.2, підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України встановлено, що cтавки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
За змістом підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України передбачено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податковою пільгою є передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Отже, споруда (будівля) не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за наявності сукупності умов: така нежитлова будівля віднесена до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000; власником такої будівлі (юридична та фізична особа) є сільськогосподарський товаровиробник; така нежитлова будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.
Наведене правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, в постанові від 21 травня 2024 року у справі № 600/5153/23-а.
У розглядуваній судом ситуації з'ясовано, що ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить частка 14/100 нежитлових будівель і споруд загальною площею 394,655 кв.м.
Суд звертає увагу на те, що питання правомірності податкових повідомлень-рішень щодо сплати ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об'єктом оподаткування яких була визначена частка у спільній частковій власності на нежитлові будівлі і споруд загальною площею 394,655 кв.м, вже було предметом судового розгляду в рамках адміністративної справи №160/30525/24.
У відповідності до ч.1 та ч.4 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд зазначає, що преюдиція - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.
При цьому, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
Тобто, учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи.
Водночас, для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами визначеними процесуальним законодавством.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 № 161/4497/16-а, від 24.12.2019 у справі № 360/403/19, від 13.10.2020 у справі № 809/1185/16.
Як слідує з вищевказаного рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 року у справі №160/30525/24, яке набрало законної сили та відповідно до змісту якого вбачається, що судом встановлено факти, що не підлягають повторному доказуванню відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративної справи за цією позовною заявою.
Відповідач визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ігноруючи наявність судового рішення, яке набрало законної сили, яким встановлено обставини того, що позивач вважається сільськогосподарським товаровиробником та що спірні нежитлові будівлі належні позивачу на праві власності не є об'єктами оподаткування, відповідно до пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Отже, Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області було достовірно відомо про рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі від 17.02.2025 року №160/30525/24 та про те, що позивач вважається сільськогосподарським товаровиробником та що спірні нежитлові будівлі загальною площею 394,65 кв.м належні позивачу не є об'єктами оподаткування, відповідно до пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, проте ним протиправно було складено податкові повідомлення-рішення від 10.03.2025 року №0130291-2412-0426-UА12020050000026654 про визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як власнику об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 25 629,06 грн. за 2020 рік; №0130295-2412-0426-UА12020050000026654 про визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як власнику об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 42 030,23 грн. за 2024 рік.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених фактів, суд робить висновок, що позовна заява підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 968,96 грн, що підтверджується квитанцією про сплату від 28.04.2025 року.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 968,96 грн. підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного правління ДПС у Дніпропетровській області від 10.03.2025 року № 0130291-2412-0426- UА12020050000026654, на підставі якого ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як власнику об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 25629,06 грн. за 2020 рік.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного правління ДПС у Дніпропетровській області від 10.03.2025 року № 0130295-2412-0426-UА12020050000026654, на підставі якого ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як власнику об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 42030,23 грн. за 2024 рік.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП: 44118658) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев