(ЗАОЧНЕ)
Єдиний унікальний номер №445/2512/24
Провадження №2/943/443/2025
07 липня 2025 року м.Буськ
Буський районний суд Львівської області
в складі: головуючого судді Журибіда Б. М.,
при секретарі Пирка В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Буську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третіх осіб Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради як Орган опіки та піклування, Служби у справах дітей Виконавчого комітету Буської міської ради Золочівського району Львівської області про позбавлення батьківських прав,-
ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про позбавлення батьківських прав колишнього чоловіка ОСОБА_4 відносно сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покликаючись на те, що з 02.11.2011 року перебувала з відповідачем у шлюбі. Такий рішенням Шевченківського районного суду міста Львова (справа №466/2140/15-ц), розірвано. Після розірвання шлюбу, з 2015 року син сторін залишився проживати з матір'ю. Відповідач ніяким чином не піклується про сина, не проявляє заінтересованість в його подальшій долі, не цікавиться успіхами, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток, не спілкується з сином в обсязі, необхідного для його нормального самоусвідомлення, не надає сину доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не створює умов для отримання ним освіти створились умови, які шкодять інтересам дитини. Крім того відповідач написав нотаріально завірену заяву від 20.09.2024 року, якою дав згоду на усиновлення його сина чоловіком позивачки ОСОБА_6 . Оскільки відповідач ухиляється від свого обов'язку по утриманню та забезпеченню дитини, просить позбавити останнього батьківських прав відносно сина.
Позивач в судове засідання не з'явилася, направила суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, просить такі задоволити.
Відповідач за викликом суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Клопотань про слухання справи у його відсутності, інших клопотань, пояснень, заперечень, відзив на позов, не подав.
Представник третьої особи за викликом суду не з'явилася, подала висновок по суті позову про доцільність задоволення позову.
Враховуючи, що судом неодноразово відкладався розгляд даної справи через неявки відповідача, зважаючи на те, що розгляд справи був призначений завчасно, такий проінформований судом про день та час розгляду справи належним чином, що підтверджується матеріалами справи, суд вважає за можливе провести розгляд справи на підставі наявних матеріалів справи, за відсутності відповідача, з постановленням заочного рішення, проти чого позивачка не заперечила.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, приходить до висновку що позов слід задоволити з наступних підстав.
Відповідно до ч.1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч.1ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що сторони з 02.11.2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі.
За час спільного життя у них народився син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво Серія НОМЕР_1 від 21.03.2012).
Шлюб між сторонами розірвано згідно рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 29 квітня 2015 року.
31.01.2020 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 , змінила прізвище на « ОСОБА_9 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .
Відповідно до ст.150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитини» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно ст.155 цього закону, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Статтею 164 Сімейного кодексу України передбачено, зокрема, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.
Пленумом Верховного Суду України у Постанові від 30.03.2007 року №7 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» надано роз'яснення про те, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 С К України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (п.16).
Згідно статей 9, 18 Конвенції "Про права дитини", ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27.02.1991р., № 780-Х11, батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов'язок матері і батька - це обов'язок виховувати, ростити дитину; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної освіти, держави - учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Судом встановлено, що після розірвання шлюбу син сторін ОСОБА_5 залишився проживати з матір'ю, перебуває на повному її утриманні.
Так, згідно Європейської Конвенції "Про здійснення прав дітей", ратифіковану Україною 03.08.2006 р., Конвенцію "Про юрисдикцію, відповідно до якої право, яке признається, виконується та співробітництві стосовно батьківської відповідальності та міру захисту дітей", ратифікованої Україною 14.09.2006 р., гарантовано та забезпечено право дитини з боку усіх державних та приватних структур, а також з боку батьків на належне батьківське виховання та піклування, забезпечення дитини сімейним затишком, розвиток індивідуальності та захисту всіх прав дитини навіть від самих батьків, що не суперечить вимогам ст. 150 СК України.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України" де встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Судом встановлено, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо утримання сина, не піклується про нього, не проявляє заінтересованість в подальшій долі, не цікавиться успіхами, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчанням.
Як вбачається з Висновку Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, як органу опіки та піклування від 28.05.2025, батько дитини ОСОБА_4 , ще до розлучення перестав цікавитися сином, його здоров'ям, навчанням, не спілкується з сином в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не вітає з днем народженням, матеріально не допомагає, син не пам'ятає, як виглядає його біологічний батько. Малолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заперечує щодо позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав, не пам'ятає батька, він до нього не приходить, не телефонує, подарунки не передавав. Як вбачається з свідчень ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , ОСОБА_4 близько десяти років не бере участі у вихованні та житті сина, матеріально не допомагає, не вітає з днем народження та іншими святами, не спілкується з дитиною. Матір та вітчим ОСОБА_8 , піклуються про дитину, дбають про його здоров'я, розвиток, виховання. Враховуючи наведене, вважають доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_13 відносно малолітнього сина ОСОБА_14 .
Крім того ОСОБА_4 , дав згоду на усиновлення свого малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , що підтверджується заявою від 20.09.2024 року зареєстрованою в реєстрі за № 1714, посвідченою приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кулиняк І.Я.
Оцінюючи докази у їх сукупності, оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню сина, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити.
Крім того, після усунення обставин, які були підставою для позбавлення батьківських прав, відповідач не позбавлений можливості звернутися у встановленому законом порядку з вимогами про поновлення батьківських прав.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, ст.ст. 155, 164 СК України, суд -
ухвалив :
Позов задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , жителя АДРЕСА_1 батьківських прав відносно сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Б. М. Журибіда