Баранівський районний суд Житомирської області
Справа № 273/1749/24
Провадження № 3/273/452/25
25 червня 2025 року м. Баранівка
Суддя Баранівського районного суду Житомирської області Бєлкіна Д.С., розглянувши матеріали, які надійшли від Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 від 13.02.2009 року, РНОКПП не встановлено, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
На розгляд Баранівського районного суду Житомирської області від Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області 16.08.2024 надійшли матеріали (протокол серії: ААД № 762377 від 28.07.2024 року) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Вказані матеріали про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 перебували в провадженні судді Баранівського районного суду Житомирської області Самойленко Л.М.
13.01.2025 року повторним автоматизованим розподілом судової справи між суддями визначено головуючим суддю Бєлкіну Д.С.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, пояснив, що виїхав з дому, правила ПДР не порушував, його зупинили працівники поліції. Запитали чи вживав алкогольні напої, на що останній відповів, що не вживав, запропонували пройти тест на стан визначення алкогольного сп'яніння на місці зупинки, ОСОБА_1 пройшов огляд за допомогою газоаналізатора «Drager Alkotest 6820», результат тесту позитивний 0,25% проміле, пояснив, що вживав алкоголь напередодні, з протоколом не згідний.
Адвокат Василюк А.В., діючи в інтересах особи щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , у судовому засіданні просив закрити провадження у справі з підстав відсутності у його діях складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. На обґрунтування зазначеної позиції вказав, що ОСОБА_1 не може бути суб'єктом адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки електротрицикл, яким він керував за обставин вказаних у протоколі, не є механічним транспортним засобом, так як потужність його електродвигуна складає менше 4000 Вт. Також наголошує, що під час оформлення адміністративних матеріалів працівником поліції порушено процедуру скаладання адміністративних маитеріалів, а саме: відсутня причина зупинки транспортного засобу бо ПДР не порушував, права та обов'язки не були роз'яснені ОСОБА_1 при зупинці транспортного засобу, калібрування алкотестера має проводитись 1 раз на 6 місяців, так як вказано в первинній інструкції, а отже калібрування раз на рік вже є порушенням, відсутня безперевна відеофіксація події, працівник поліції чітко вказує, що написати в протоколі, а саме: "Випив 1 бокал пива", ознайомлює з правами та обов'язками після складання протоколу, працівники поліції постанову про керування транспортним засобом без посвідчення водія не склали, хоча працівник поліції вказує, що даний транспортний засіб підпадає під категорію А1.
Суд повно, всебічно та об'єктивно дослідивши протокол та матеріали, додані до протоколу, дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так судом встановлено, що 28.07.2024 року о 16 год. 05 хв. у смт. Полянка по вул. Соборна, ОСОБА_1 керував електротрициклом "FADA ВОЛ" без д.н.з., в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу із застосування приладу Алктостер Драгер-6820, результат тесту позитивний 0,25% проміле, тест №766. Такі дії ОСОБА_1 попередньо кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зазначене підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 762377 від 28.07.2024 року, де зазначено особу водія, час, місце, обставини вчинення адміністративного правопорушення, здійснення огляду на стан сп'яніння та відеофіксацію події, роздруківка проведеного тестування відносно ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння тест № 766, проведеного на місці зупинки транспортного засобу, з результатом 0,25% проміле, з яким останній ознайомився, свідченням чого є відповідний підпис на роздруківці, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого огляд проводився, у зв'язку з виявленими у ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп'яніння у виді запаху алкоголю з порожнини рота, шляхом використання приладу «Drager Alkotest 6820», направлення ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до КНП Баранівська лікарня для проходження відповідного огляду, з посиланням на його відмову від заявленої пропозиції під відеофіксацію, розписка про відсторонення ОСОБА_1 від подальшого керування транспортним засобом, оптичний диск DVD-R марки «HP», з відеозаписами, які відображають факт руху транспортного засобу ззовні схожого на електротрицикл марки "FADA ВОЛ", під керуванням ОСОБА_1 . Також, вказаними відеозаписами доводиться факт здійснення, за обставин вказаних у протоколі, огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу. Встановлення перебування останнього у стані алкогольного сп'яніння, про що свідчать покази газоаналізатора, які були озвучені під відеофіксацію, безпосередньо після проходження водієм відповідного огляду.
Підстави ставити під сумнів вказані докази відсутні, оскільки ці докази є об'єктивними, відповідають вимогам ст.251 КпАП України, узгоджуються між собою і нічим не спростовані.
Відповідно до вимог п.2.9а Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд дійшов переконливого висновку про те, що вина ОСОБА_1 в порушенні вимог пункту 2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведена дослідженими в судовому засіданні доказами.
Відхиляючи доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 керував електротрициклом, який не є механічним транспортним засобом, а тому він, як водій вказаного транспортного засобу, не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд виходить з наступних міркувань.
Відповідно до п. 1.10. Правил дорожнього руху транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
При цьому, транспортний засіб поділяється на види:
- велосипед - транспортний засіб, крім крісел колісних, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому;
- механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт;
- мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт;
- мотоцикл - двоколісний механічний транспортний засіб з боковим причепом або без нього, що має двигун з робочим об'ємом 50 куб. см і більше. До мотоциклів прирівнюються моторолери, мотоколяски, триколісні та інші механічні транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг;
- причіп - транспортний засіб, призначений для руху тільки в з'єднанні з іншим транспортним засобом. До цього виду транспортних засобів належать також напівпричепи і причепи-розпуски;
- рейковий транспортний засіб - трамвай та платформи із спеціальним обладнанням, що рухаються трамвайними коліями. Усі інші транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі, вважаються нерейковими.
Тобто вказаний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.
Транспортні засоби поділяються на механічні та немеханічні. До механічних транспортних засобів відносяться ті, що приводяться в рух за допомогою двигуна або електродвигуна потужністю понад 3 кВт (приблизно 4 к.с.).
До немеханічних транспортних засобів належать деякі види мопедів з електродвигуном до 3 кВт.
Пунктом 2.13 Правил дорожнього руху України, зі змінами внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1105 від 11.11.2020, передбачено, що мопеди, моторолери, скутери та інші транспортні засоби відносяться до певної категорії. Так, до категорії А1 належать мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см. або електродвигун потужністю до 4 кВт; до категорії А - мотоцикли та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом 50 куб. см. і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше; до категорії В1 - квадро- і трицикли, мотоцикли з боковим причепом, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) мототранспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг; тощо.
Отже, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна перевищує встановлену вказаним визначенням межу. Водночас для транспортних засобів з двигуном внутрішнього згоряння жодних обмежень щодо технічних характеристик останнього відповідною правовою нормою не передбачено.
Відтак, будь-який транспортний засіб, що приводиться у рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму належить до механічних транспортних засобів.
Такі висновки містяться в постанові Верховного Суду від 01 березня 2018 року (справа № 278/3362/15-к).
У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22 вказано, що джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, що здійснюється з тим чи іншим залученням/використанням предметів матеріального світу та/або природних (фізичних) процесів, які за певних умов часу та місця в силу своїх якісних та кількісних характеристик об'єктивно створюють в процесі володіння ними (незалежно від факту їх експлуатації) підвищену порівняно із звичайними життєвими обставинами небезпеку завдання шкоди; використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
З огляду на технічні параметри, транспортний засіб «FADA ВОЛ» яким 28 липня 2024 року керував ОСОБА_1 , має потужність двигуна 1000 Вт, що відноситься до ознак трициклу, оскільки є трьохколісним транспортним засобом, який призначений для перевезення людей, з електродвигуном потужністю до 4 кВт.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, п. 1 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Перебуваючи на проїзній частині особа, відповідно до Правил дорожнього руху є учасником дорожнього руху і тому, у відповідності до п.п. 1.3-1.5 Правил дорожнього руху, зобов'язана неухильно виконувати вимоги цих Правил, розраховувати на те, що інші учасники виконують ці Правила, а їх дії або бездіяльність не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Враховуючи, що ОСОБА_1 використовував електротрицикл, як транспортний засіб, то він повинен був керувати цим транспортним засобом, рухаючись дорогами загального користування, з додержанням вимог Правил дорожнього руху.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 16 ЗУ «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Як убачається з диспозиції статті, законодавець не розмежовує відповідальність особи залежно від того механічним чи немеханічним транспортним засобом керує особа, а тому посилання сторони захисту на те, що адміністративна відповідальність за правопорушення, зазначене у ст. 130 КУпАП, наступає тільки щодо водіїв механічних транспортних засобів, суд відхиляє.
Транспортний засіб (електротрицикл) «Fada», потужністю електродвигуна до 4 кВт, яким керував ОСОБА_1 , обладнаний сидінням, призначений для перевезення людей та приводиться в рух за допомогою двигуна, а тому такий є транспортним засобом в розумінні ст. 130 КУпАП, відтак ОСОБА_1 є суб'єктом адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП.
Таким чином, не заслуговують на увагу твердження сторони захисту щодо відсутності у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Щодо твердження захисника про те, що працівники поліції зупинили ОСОБА_1 не зазначивши причину зупинки, варто відзначити, що предметом розгляду суду у цій справі є оцінка дій працівників поліції при проведенні огляду на стан алкогольного сп'яніння водія. Законність підстави зупинки транспортного засобу не охоплюється диспозицією ст. 130 КУпАП і дії поліції щодо законності таких підстав можуть бути оскаржені в окремому порядку, зокрема, в адміністративному, з наданням суду відповідних доказів.
Також, відповідно до п.7 Розділу Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ, Міністерства охорони здоров'я № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, станом сп'яніння є результат спеціального технічного засобу з цифровим показником більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
У той же час відповідно до технічних характеристик приладу Drager Alcotest 6820, вказаний засіб вимірювальної техніки може вказувати результат з певною похибкою. Так, границі допустимої похибки під час експлуатації приладу можуть складати +-0,042 проміле в діапазоні від 0 до 0,84 проміле, тоді як вміст алкоголю у видихаємому ОСОБА_1 повітрі на 0,05% перевищував допустиму норму, тобто поза межами похибки приладу Drager Alcotest 6820.
Доводи сторони захисту про те, що долучений до матеріалів справи відеозапис не є безперервним не може бути підставою для визнання відеозапису недопустимим, оскільки на такому зафіксовано в повному обсязі обставини, що підлягають з'ясуванню та дають можливість встановити в діях особи наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відеозаписи відповідають вимогам п.5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженоїнаказом МВС України 18.12.2018 №1026, згідно якого, включення портативного відеореєстратора відбувається з момента початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища.
Той факт, що наявні в матеріалах справи відеозаписи є роздільними, а відеофіксація не здійснювалася безперервно, не свідчить про наявність підстав піддавати сумніву зміст даних відеозаписів та вважати такі докази недопустимими, немає, позаяк доказами відповідно до приписів ст.251 КУпАП є, в тому числі, і показання технічних приладів чи технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, тощо.
Долучений до матеріалів справи відеозапис не містить даних, які би свідчили про те, що такий, у розумінні ст. 251 КУпАП, є неналежним доказом у справі.
Всі інші доводи заперечень сторони захисту судом розцінюються критично, позаяк такі мають формальний характер та зводяться до власної оцінки сторони захисту щодо фактичних обставин справи та зібраних у справі доказів.
Враховуючи обставини справи, з метою запобігання вчиненню нових правопорушень та виправлення особи правопорушника, суд дійшов висновку про необхідність застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Згідно статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ч.5 ст.4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 605,60 грн. судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 40-1, 130, 251, 283, 284 КУпАП,-
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17000 /сімнадцять тисяч/ грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 /один/ рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави 605 грн. 60 коп. судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Бєлкіна Д.С.