Справа № 645/921/25
Провадження № 2/645/1238/25
30 червня 2025 року Немишлянський районний суд м.Харкова у складі: головуючого - судді Ульяніч І.В., при секретарі - Циганок В.М., учасники справи: представник позивача, відповідач ОСОБА_1 - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з вказаним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №010/1277/82/783001 від 11.01.2020 року в розмірі 61915,54 грн., яка складається з суми заборгованості за основною сумою боргу, а також судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 11.01.2020 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №010/1277/82/783001. 24.07.2024 року між АТ «Райффайзен банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір відступлення прав вимоги № 114/2-72, у відповідності до умов якого АТ «Райффайзен Банк» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні АТ «Райффайзен Банк» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Таким чином, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 010/1277/82/783001 від 11.01.2020 року.
Відповідно до Договору відступлення права вимоги № 114/2-72 від 24.07.2024 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 61915,54 грн.
З моменту отримання прав вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалось нарахувань жодних штрафних санкції.
Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 кредитних зобов'язань, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором, а також судові витрати.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 17.02.2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні.
В судове засідання представник позивача, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не з'явився, в матеріалах справи міститься клопотання представника ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про розгляд справи за його відсутності, згідно якого позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позову (відзиву) та заяви про розгляд справи без його участі не надав.
Згідно ч.2 ст.43 ЦПК України, відповідач зобов'язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов'язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред'явленого до нього позову. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача, на думку суду, свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, проти чого не заперечує позивач, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України , судом не здійснювалося.
Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Згідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 11.01.2020 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Райффайзен Банк Аваль» з заявою про відкриття Карткового рахунку та надання Кредиту «Кредитна картка № 010/1277/82/783001. Відповідно до п.1.4.1 Заяви, розмір поточного кредиту встановлено 66100,00 грн. Строк кредитування 48 місяців (п.1.5 Заяви), процентна ставка фіксована 48% річних (п.1.6 Заяви). Відповідно до п.8 Заява вважається розірваною, а всі зобов'язання за нею - припиненими, якщо КР Клієнта не був відкритий протягом двох місяців з дати Заяви. Зазначена Заява підписана відповідачем 11.01.2020 року.
Відповідно до Паспорту споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка» від 11.01.2020 року, яка також підписана відповідачем, кредит надається строком на 48 місяців, з можливістю пролонгації за рішенням кредитодавця (п.2), процентна ставка 48%, тип картки Mastercard World 100 днів, орієнтовна загальна вартість 299815 грн., реальна річна процентна ставка 49,26% (п.3) Відповідно до п.5 Паспорту, якщо картковий рахунок споживачу не буде відкритий протягом двох місяців з дати укладення договору про споживчий кредит, такий договір вважається розірваним, всі зобов'язання за ним - припиненими. При цьому Заява про акцепт Публічної пропозиції/Угода в рамках Договору, банківського обслуговування залишатимуться чинними.
24.07.2024 року між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір відступлення прав вимоги № 114/2-72, відповідно до п. п. 2.2. Договору відступлення права вимоги, відступлення Новому кредитору Прав Вимоги відбувається за умови виконання Новим кредитором п.3.2 Договору, та з моменту підписання Сторонами Реєстру(ів) Боржників. Внаслідок передачі (відступлення) Портфеля Заборгованості за цим Договором, Новий кредитор заміняє Первісного кредитора у Кредитних договорах і Договорах забезпечення, що входять до Портфеля Заборгованості і відповідно вказані у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог Первісного кредитора, включаючи право вимагати від Боржників та Поручителів належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань за Кредитними договорами та Договорами забезпечення (п.п.2.3. Договору відступлення права вимоги). Згідно із п.3.2 Договору Новий кредитор здійснює оплату загальної вартості (Ціни договору) шляхом безготівкового переказу на рахунок Первісного Кредитора.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників №2 до Договору відступлення прав вимоги № 114/2-72 від 24.07.2024 року, від АТ «Райффайзен Банк» до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 010/1277/82/783001 на суму 61915,54 грн.
З розрахунків заборгованості ТОВ «ФК «ЄАПБ» вбачається, що сума заборгованості ОСОБА_1 за період з 26.07.2024 року по 31.12.2024 року, складається з суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 61915,54 грн.
Після відступлення права вимоги 24.07.2024 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не здійснювалось нарахування відсотків та штрафних санкцій. Розмір заборгованості залишився незмінним - 61915,54 грн.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями ч. 1 ст.639 ЦК України встановлено, що Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Щодо доводів позивача про невиконання відповідачем умов кредитного договору, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З наведеної норми законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження № 61-4685св19.
При цьому, в разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі й первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
Однак, позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надав доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів за кредитним договором право вимоги на яке перейшло. Відсутні також і належні і допустимі докази бухгалтерські документи фактичного користування відповідачем кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника).
Суд зауважує, що розрахунок заборгованості за договором є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа №219/1704/17, провадження №61-1211св19.
Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а тому не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначені розрахунки із зазначенням конкретних розмірів заборгованості є документом, що створений самим позивачем та первісним кредитором, а відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач. Суд враховує, що підтвердженням зарахування кредитних коштів на картковий рахунок та користування кредитними коштами може бути виписка по рахунку, проте таких документів матеріали справи не містять.
Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 серпня 2023 року у справі № 206/3009/15 (провадження № 61-5576св23) та ін.
У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18-ц (провадження № 61-9618св19) висловлено таку позицію: «Виписка за картковим рахунком, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами».
Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як вбачається з положень ч. 1ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доказів, які б свідчили про виконання позикодавцем умов договору по видачі кредитних коштів або доказів перерахунку коштів на картковий рахунок відповідача позивачем також не надано.
При цьому у даному випадку у суду відсутні законні підстави самостійно збирати докази, які позивач має вчасно надавати до суду.
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким відступається.
Але ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не надало належних та допустимих доказів у підтвердження обставин здійснення передачі їм необхідних документів, які засвідчують права, що передаються, а також грошових коштів у розпорядженння АТ «Райффайзен Банк» за Договором факторингу, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання ними своїх зобов'язань за договором.
Зазначені обставини також є самостійною та достатньою підставою для відмови позивачу у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами щодо доведеності позовних вимог, а тому відповідно до ст. 12 ЦПК України несе ризик настання негативних наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 755/18920/18).
З урахуванням того, що в матеріалах справи відсутні докази відкриття відповідачу рахунку, отримання та використання відповідачем кредитних коштів, а також підтвердження зарахування грошових коштів саме на картку (рахунок) ОСОБА_1 , доказів про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором відступлення прав вимоги та переходу права вимоги від первісного до нового кредитора, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 141, 280-284, 274 ЦПК України, суд, -
В И Р I Ш И В :
У задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Немишлянським районним судом м. Харкова за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Харківського Апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості щодо позивача: Позивач: ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 25625014, юридична адреса: 01032 м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд.30, адреса для листування: 07400, Київська обл., м.Бровари, вул. Лісова, буд.2, поверх 4;
Представник позивача: Какун Анна Станіславівна, ІНН 3867009621, адреса: 07400, Київська область, м.Бровари, вул. Лісова, буд.2, поверх 4;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 07.07.2025 року.
Головуючий - суддя: І.В.Ульяніч