Справа № 202/4598/24
Провадження № 2/202/552/2025
(з а о ч н е)
07 липня 2025 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Марченко Н.Ю. за участю секретаря судового засідання Шульги А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат,
У квітні 2024 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в особі свого представника - адвоката Литвина Р.М. з позовом до ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_3 був укладений поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 193233408 від 25.02.2019, за яким страховик зобов'язався відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а саме автомобіля «ЗА3-110307», державний номерний НОМЕР_1 .
09 квітня 2019 року в м. Дніпрі на вул. Березинській сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого автомобіля «ЗА3-110307», державний номерний НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Daewoo Lanos» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 .
Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль «Daewoo Lanos» номерний знак НОМЕР_2 .
Постановою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 14 серпня 2019 року у справі № 202/5209/19 була встановлена вина ОСОБА_2 , але провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124, 122-4 КУпАП, закрито у зв?язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
10.04.2019 року потерпіла особа - ОСОБА_4 звернувся до ПрАТ «СК «ВУСО» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про виплату страхового відшкодування.
Згідно зі складеним страховим актом № 08428-24 від 22.07.2019 ПрАТ «СК «ВУСО» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 19 108,29 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 19388 від 22.07.2019.
Тим самим ПрАТ «СК «ВУСО» відповідно до підпункту «в» підпункту 38.1.1 пункту 38 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» отримало право регресної вимоги до відповідача.
16 листопада 2020 року між ПрАТ «СК«ВУСО» (первісний кредитор) і ФОП ОСОБА_1 (новий кредитор) укладений договір № 16/11/2020 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків, завданих первісному кредитору за договорами страхування, перелік яких наведений у Додатку № 1 до Договору.
Відповідач у добровільному порядку заборгованість не погасив. Позивач був змушений звернутися до суду.
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 22 липня 2021 року у справі № 202/3294/21 стягнуто з ОСОБА_2 на його ФОП ОСОБА_1 у порядку регресу 19108,29 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 908 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 11 863, 80 грн.
На підставі вищевказаного рішення був виданий виконавчий лист.
20 січня 2022 року приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 68241727.
Загальний розмірі заборгованості згідно з рішенням суду складає 31880,09 грн.
Період прострочення виконання зобов'язання за період з 22.07.2021 до 11.03.2024 складає 964 дні.
За цих підстав позивач просить стягнути з відповідача на свою користь три проценти річних у розмірі 2 525 грн 44 коп, інфляційні втрати в розмірі 12 256 грн 17 коп, сплачений судовий збір 1211 грн 20 коп, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 06 червня 2024 року у справі було відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи в їх відсутність, у якій позивач не заперечував проти винесення судом заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання також не з'явився, повідомлявся про розгляд справи за своїм зареєстрованим місцем проживання, відзив на позов не надав, у зв'язку з чим судом проведений заочний розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі даних та доказів.
Відповідно до частини 4 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 268 ЦПК України).
Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:
Судом установлено, що 09.04.2019 року в м. Дніпрі по вул. Березинській сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Daewoo Lanos» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля «ЗА3-110307», державний номерний НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , який залишив місце пригоди.
Постановою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 14 серпня 2019 року у справі № 202/5209/19 встановлена вина ОСОБА_2 у вчиненні цієї дорожньо-транспортної пригоди, а саме у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, 122-4 КУпАП.
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ЗА3-110307», державний номерний НОМЕР_1 була застрахована в ПрАТ «СК «ВУСО» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 193233408 від 25.02.2019.
Відповідно до платіжного доручення № 19388 від 22.07.2019 року на підставі страхового акта № 08428-24 від 22.07.2019 року ПрАТ СК «ВУСО» здійснило виплату потерпілому страхового відшкодування в розмірі 19108,29 гривень.
У подальшому 16 листопада 2020 року між ПрАТ «СК «ВУСО» (первісний кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (новий кредитор) був укладений Договір № 16/11/2020 про відступлення права вимоги від 16.11.2020, відповідно до якого первісний кредитор відступив (передав), а новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків, завданих первісному кредитору за договорами страхування, перелік яких наведений у Додатку № 1 до Договору.
Зокрема новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Договором страхування № 193233408 від 25.02.2019.
27.11.2020 відповідачу було направлено акт (вимогу) № 08428-24 про відшкодування збитків в порядку регресу.
Вказані обставини встановлені рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 22 липня 2021 року у справі № 202/3294/21, яким з ОСОБА_2 було стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в порядку регресу суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 19108 грн 29 коп, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11863,80 грн.
Згідно з Єдиним державним реєстром судових рішень вищевказане судове рішення набрало законної сили 26.08.2021.
Відповідно до частини 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно з частиною 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Також судом установлено, що на підставі рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 14 серпня 2019 року у справі № 202/5209/19 судом 08.11.2021 року був виданий виконавчий лист.
20 січня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Афанасьєвою Є.О. було відкрито виконавче провадження № 68241727.
Заявляючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на свою користь трьох процентів річних та інфляційних втрат, позивач посилається на те, що збитки у порядку регресу відповідачем не були відшкодовані, рішення суду не виконано.
При вирішенні спору між сторонами суд виходить із того, що відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Відповідно до частини п'ятої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом (частина 2 статті 512 ЦК України).
Статтею 514 ЦК України визначено, щодо до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, норми розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов?язань.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), у якій відступлено від правових висновків, зроблених Верховним Судом України у постановах від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України); від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п'ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що норми статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
За змістом частини другої статті 625 ЦК України три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
В постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18, зроблено правовий висновок про те, що враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Отже, положення статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошового зобов'язання, незалежно від підстави їх виникнення - договору або делікту.
Суд ураховує, що відповідач на вимогу позивача як нового кредитора суму страхового відшкодування в порядку регресу не повернув. Рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 22 липня 2021 року у справі № 202/3294/21, яким з відповідача стягнуто на користь позивача в порядку регресу суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 19108 грн 29 коп, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11863,80 грн, не виконав.
Зокрема відповідач доказів виконання свого зобов'язання не надав.
Отже, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання позивач має право на стягнення з відповідача відповідно до статті 625 ЦК України трьох процентів річних та інфляційних втрат.
За період з 22.07.2021 до 11.03.2024 (в межах заявлених позовних вимог) три проценти річних, нараховані на суму основного зобов'язання, складають 1 513,70 грн (/19 108,29 грн x 3 % : 365 дн. х 893 дн./ + /19 108,29 x 3 % : 366 дн. х 71 дн./).
Інфляційне збільшення за період з 22.07.2021 до 11.03.2024 (в межах заявлених позовних вимог), нараховане на суму основного зобов'язання, становить 7937,77 грн (19 108,29 х 1,012 х 1,009 х 1,008 x 1,006 x 1,013 x 1,016 х 1,045 x 1,031 x 1,027 х 1,031 х 1,007 х 1,011 x 1,019 x 1,025 x 1,007 x 1,007 x 1,008 x 1,007 x 1,015 x 1,002 x 1,005 x 1,008 х 1,005 x 1,008 x 1,005 x 1,007 х 1,004 х 1,003 - 19 108,29).
Водночас, оскільки зобов'язання щодо сплати судових витрат (судового збору та витрат на правничу допомогу) виникло у відповідача з момент набрання рішенням суду законної сили, а саме 26.08.2021, то три проценти річних та інфляційне збільшення підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за період з 26.08.2021 до 11.03.2024.
Так, нараховані на суму зобов'язання в розмірі 12 771,80 грн (присуджені судові витрати) три проценти річних складають 975,00 грн (/12 771,80 x 3 % : 365 дн. х 858 дн./ + /12 771,80 x 3 % : 366 дн. х 71 дн.).
Інфляційне збільшення за цей же період становить 5300,30 грн (12 771,80 х 1,012 х 1,009 х 1,008 x 1,006 x 1,013 x 1,016 х 1,045 x 1,031 x 1,027 х 1,031 х 1,007 х 1,011 x 1,019 x 1,025 x 1,007 x 1,007 x 1,008 x 1,007 x 1,015 x 1,002 x 1,005 x 1,008 х 1,005 x 1,008 x 1,005 x 1,007 х 1,004 х 1,003 - 12 771,80).
Поряд із цим відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Позивачем були заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 12256,17 грн.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню три проценти річних у сумі 2488,70 грн (1 513,70 + 975) та інфляційне збільшення 12256,17 грн (в межах заявлених позовних вимог), а загалом 14 744,87 грн.
При розподілі судових втрат суд виходить із положень статті 133 ЦПК України, відповідно до якої судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Крім того, у зв'язку з розглядом справи позивачем були понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
На підтвердження понесення позивачем вказаних витрат суду надана копія договору про надання правової допомоги від 02.02.2021, укладеного з адвокатом Литвиним Р.М., копія додаткової угоди № 1 до цього договору, копія квитанції до прибуткового касового ордера від 11.03.2024 на суму 5000 грн, згідно з якими надана позивачу правнича допомога полягала в підготовці та поданні до суду позовної заяви.
Суд вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн. є розумними та співмірними зі складністю справи, ціною позову та наданим адвокатом обсягом послуг.
Отже, оскільки позов задоволено частково (99,75 % від заявленої суми 14781,61 грн), то з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме витрати по сплаті судового збору в сумі 1208,17 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4987,50 грн.
Керуючись ст. 258-259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 три проценти річних у розмірі 2488,70 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят вісім гривень 70 коп), інфляційне збільшення 12256,17 грн (дванадцять тисяч двісті п?ятдесят шість гривень 17 коп), витрати по сплаті судового збору в розмірі 1208,17 грн (одна тисяча двісті вісім гривень 17 коп), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4987,50 грн (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят сім гривень 50 коп).
В іншій частині позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складений 07 липня 2025 року.
Суддя Наталія Марченко