08 липня 2025 року
м. Київ
справа №560/19538/24
провадження № К/990/25998/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Радишевської О. Р., Уханенка С. А.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2025 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови,
16 червня 2025 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд» та зареєстровано судом касаційної інстанції 18 червня 2025 року.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулося до суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просило скасувати постанову від 12 листопада 2024 року ВП № НОМЕР_1 про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2025 року, позовну заяву повернуто особі, яка її подала.
Не погодившись із оскаржуваними судовими рішеннями, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області оскаржило їх в касаційному порядку.
Перевіряючи доводи касаційної скарги на предмет обґрунтованості, Верховний Суд зазначає таке.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач оскаржує постанову державного виконавця від 12 листопада 2024 року ВП № НОМЕР_1 про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн, проте, до суду позивач звернувся вдруге 26 грудня 2024 року, тобто, з пропуском десятиденного строку звернення до суду, передбаченого статтею 287 КАС України.
Відповідно до положень частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини першої статті 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно пункту 2 частини другої статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною другою статті 123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Частиною першою статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Так, ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду, вказані в клопотанні від 26 грудня 2024 року, позовну заяву залишено без руху та надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду: письмової заяви, із зазначенням інших підстав для поновлення строку звернення до суду з цим позовом, якщо вони є, та надання доказів поважності причин його пропуску; позовної заяви із зазначенням ідентифікатора для повного доступу до інформації про виконавче провадження ВП № НОМЕР_1.
На виконання вищевказаної ухвали суду позивачем подана позовна заява із зазначенням ідентифікатора для повного доступу до інформації про виконавче провадження та клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Клопотання мотивоване тим, що 29 листопада 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в межах строку встановленого статтею 287 КАС України, подано до суду позовну заяву про скасування постанови державного виконавця від 12 листопада 2024 року ВП № НОМЕР_1 про накладення штрафу в розмірі 10200 грн за невиконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року у справі № 560/12157/23, проте ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року позовну заяву повернуто позивачеві. Тобто позивач діяв швидко та вчасно, без невиправданих зволікань.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2025 року, визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду, вказані в клопотанні від 08 січня 2025 року, позовну заяву повернуто на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169, частини другої статті 123 КАС України.
КАС України передбачено можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частини 2 статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частини 4 статті 122 КАС України.
Так, відповідно до статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що наведені позивачем обґрунтування не доводять поважності причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом, з огляду таке.
За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
У касаційній скарзі автор зазначає, що оскаржувана ухвала про повернення позовної заяви, яка залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, прийнята у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, та вказує, що позивачем в межах строку встановленого статтею 287 КАС України, подано до Хмельницького окружного адміністративного суду позовну заяву про скасування постанови державного виконавця від 12.11.2024 ВП № НОМЕР_1 про накладення штрафу в розмірі 10200 грн, однак ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року повернуто позивачеві.
Проаналізувавши доводи скаржника, колегія суддів зазначає, що обставини, наведені в касацій6ній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами попередніх інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у касаційній скарзі не зазначено.
Верховний Суд наголошує, що попереднє звернення з апеляційною скаргою, яка не відповідала вимогам процесуального законодавства, та її повернення, не є об'єктивно непереборними обставинами, такими, що не залежать від волевиявлення особи та не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою і в жодному разі не дають право у будь-який необмежений час після спливу строку на апеляційне оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої і апеляційної інстанцій, правильно застосували положення статті 287 КАС України та частини другої статті 123 КАС України, оскільки позивач не обґрунтував причин пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2025 року у справі № 560/19538/24 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді О. Р. Радишевська
С. А. Уханенко