Справа № 240/16621/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос О.В.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
08 липня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
в вересні 2024 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у проведенні з 01.01.2024 перерахунку та виплати пенсії за вислугу років на підставі довідки від 27.05.2024 №1280/24-вих., виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Житомирській області.
Також, позивач просив зобов'язати відповідача провести з 01.01.2024 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років на підставі довідки від 27.05.2024 №1280/24-вих., виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Житомирській області з урахуванням таких видів та розмірів грошового забезпечення: 1) посадового окладу у розмірі 109916,40 грн; 2) окладу за військове звання "полковник юстиції" в сумі 1480,00 грн; 3) надбавки за вислугу років у розмірі 50% від суми посадового окладу і окладу за військове звання; 4) середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці; основний розмір пенсії (86% від суми грошового забезпечення) перерахувати без обмеження з врахуванням збільшення основного розміру пенсії на 25% як інваліду ІІ групи; зобов'язати відповідача виплатити з 01.01.2024 недоотриману частину пенсії з урахуванням відповідних індексацій без обмеження; зобов'язати нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у проведенні з 01.01.2024 перерахунку та виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області від 27.05.2024 №1280/24-вих .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести з 01.01.2024 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі довідки від 27.05.2024 №1280/24-вих., виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Житомирській області, у основному розмірі 86% сум грошового забезпечення, з урахуванням індексації, без обмеження максимальним розміром та враховуючи проведені виплати.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії з 01.01.2024 по день фактичної виплати.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Також, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача провести з 01.01.2024 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі довідки від 27.05.2024 №1280/24-вих., виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Житомирській області, у основному розмірі 86% сум грошового забезпечення, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати рішення в цій частині та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач, полковник юстиції у запасі, проходив військову службу у період з 1978 року до 2010 року, у тому числі, з 1996 року у військовому місцевому суді Житомирського гарнізону.
Указом Президента України №39/96 від 09.01.1996 позивача було призначено на посаду судді військового суду Житомирського гарнізону, перед звільненням у запас, він обіймав посаду голови військового місцевого суду Житомирського гарнізону та отримував відповідно до вимог законодавства грошове забезпечення, як військовослужбовець.
01.11.2010 наказом голови військового місцевого суду Житомирського гарнізону, на підставі Наказу Міністра оборони України №1142 від 25.10.2010 позивача виключено із списків особового складу та звільнено у запас за станом здоров'я з посади голови військового місцевого суду Житомирського гарнізону.
З 02.11.2010 позивача було призначено пенсію у розмірі 86% від грошового забезпечення, як особі, що мала на момент звільнення вислугу років військової служби 32 роки, згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", яку він і отримує на даний час.
Відповідно до рішень Богунського районного суду м. Житомира від 29.06.2011 у справі №2-а-2070/2011, справі №2-а-2447/2011 року, постанови Вінницького апеляційного суду від 07.11.2017 у справі №295/4057/17 та рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13.02.2018 у справі №806/316/18, залишеного без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2018, станом на 31.12.2017 позивачу було встановлено такі складові грошового забезпечення для обрахунку пенсії: основний розмір пенсії (з урахуванням посадового окладу 8616,50 грн) - 18299,53 грн; збільшення основного розміру пенсії на 25% - 4574,88 грн; підвищення інваліду війни II групи - 580,80 грн; цільова грошова допомога інваліду II групи - 50,00 грн; додаткова пенсія учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС - 379,60 грн; разом 23884,81 грн.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від у справі № 240/3748/19 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2018 з урахуванням складових, встановлених відповідно до судових рішень: постанови Богунського районного суду м. Житомира від 29.06.2011, ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2011 (справа №2-а-2070/11), постанови Богунського районного суду м. Житомира від 29.07.2011, ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2011 (справа №2-а-2447/2011), постанови Богунського районного суду м. Житомира від 05.05.2017, ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 (справа №295/4057/17), рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13.07.2018, Київського апеляційного суду від 05.07.2018 (справа №806/316/18) при звільненні з військової служби у запас з посади голови військового місцевого суду Житомирського гарнізону 01.11.2010, з урахуванням посадового окладу 8616,50 грн, вислуги років, в розмірі, встановленому законодавством, середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за рішенням суду - 9026,42 грн, з урахуванням збільшення основного розміру пенсії на 25% та зміненого з 01.01.2018 розміру окладу за військовим званням "полковник юстиції".
Згідно довідки ТУДСА в Житомирській області від 27.05.2024 №1280/24-вих. посадовий оклад судді місцевого суду з урахуванням зайняття адміністративної посади голови суду з 01.01.2024 складає 109916,40 грн.
Оскільки з 01.01.2024 змінився розмір посадового окладу судді місцевого суду та з'явилася підстава для перерахунку пенсії, як колишньому військовослужбовцю, який перед звільненням з військової служби у запас перебував на посаді голови військового місцевого суду Житомирського гарнізону, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії.
Разом з тим, відповідач листом відмовив у проведенні перерахунку пенсії, посилаючись на те, що після 21.02.2018 рішення про зміну розмірів грошового забезпечення для перерахунку пенсій Кабінетом Міністрів України не приймалось, Пенсійний фонд України не повідомляв про підстави для перерахунку пенсій в зв'язку з підвищенням грошового забезпечення військовослужбовців.
Позивач вважає таку відмову протиправною, тому звернувся до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону №2262-XII, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Отже, підставами для здійснення перерахунку раніше призначених пенсій є додаткові документи, подані пенсіонером, які дають право на подальше підвищення пенсії або підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, яке здійснюється на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачу призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону № 2262-XII, але позивач звільнений з посади голови військового місцевого суду Житомирського гарнізону.
Позивач проходив військову службу, входив до штатної чисельності Збройних Сил України та здійснював правосуддя у Збройних Силах України, а отже має право на перерахунок пенсії у порядку ст. 63 Закону № 2262-XII.
Разом з цим, на час розгляду справи питання щодо визначення посадового окладу за посадою у військових судах, з якої особа звільнена з військової служби не врегульовано законодавством.
В даному конкретному випадку слід врахувати, що специфіка правового статусу суддів військових судів полягає в тому, що цей правовий статус одночасно включає і статус судді, і статус військовослужбовця.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що посадовий оклад позивача для перерахунку пенсії має бути визначений саме на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" як особи яка звільнилась з військової служби на пенсію з посади судді військового суду.
Позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії із врахуванням довідки, виданої Територіальним управлінням ДСА України в Житомирській області від 27.05.2024 №1280/24-вих., де зазначено, що посадовий оклад судді із урахуванням зайняття адміністративної посади відповідно до ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402/VIII станом на 01.01.2024 становить 109916,40 грн, в тому числі: посадовий оклад - 99924,00 грн; доплата до посадового окладу за перебування на адміністративній посаді 10 % - 9992,40 грн.
Враховуючи, що позивач проходив військову службу у військовому місцевому суді Житомирського гарнізону, то довідку про складові його грошового забезпечення, що пов'язані саме із статусом судді має видати ТУ ДСА України в Житомирській області, яку позивач може самостійно надати до органу Пенсійного фонду для здійснення перерахунку пенсії.
Після подання заяви про проведення перерахунку пенсії 29.05.2024 із доданою до неї довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області від 27.05.2024 №1280/24-вих , у відповідача відповідно до статті 63 Закону №2262-XII виник обов'язок здійснити перерахунок пенсії, виходячи із посадового окладу судді у розмірі 109916,40 грн. При цьому, за правилами статті 63 Закону № 2262-XII перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів.
З огляду на викладене та заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що слід визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у проведенні з 01.01.2024 перерахунку та виплати пенсії за вислугу років на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області від 27.05.2024 №1280/24-вих .
Також, суд першої інстанції вказав, що пенсія позивача повинна бути перерахована без обмеження максимальним розміром.
Підсумовуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача провести з 01.01.2024 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років на підставі довідки від 27.05.2024 №1280/24-вих., виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Житомирській області, у розмірі 86% сум грошового забезпечення, з урахуванням індексації, без обмеження максимальним розміром та з урахуванням проведених виплат.
Вимоги в частині перерахунку пенсії з урахуванням окладу за військове звання "полковник юстиції" в сумі 1480,00 грн; надбавки за вислугу років у розмірі 50% від суми посадового окладу і окладу за військове звання; середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці ; перерахунку основного розміру пенсії (86% від суми грошового забезпечення) з врахуванням збільшення основного розміру пенсії на 25% як інваліду ІІ групи , задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними. На даний час права позивача відповідачем не порушені, оскільки перерахунок пенсії на виконання судового рішення не проведено.
При цьому, суд першої інстанції звернув увагу, що перерахунок пенсії має бути проведений відповідачем із урахуванням складових грошового забезпечення позивача на підставі матеріалів його пенсійної справи та проведених виплат.
Вимоги зобов'язати відповідача виплатити частину неотриманої пенсії з урахуванням індексації та без обмежень охоплюється обраним судом способом захисту порушеного права.
Крім того, суд першої інстанції зауважив, що Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 14.07.2023 у справі №240/13230/23, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2023 та постановою Верховного Суду від 21.05.2024, - зобов'язав відповідача провести позивачеві з 01.11.2022 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років на підставі довідок від 09.03.2023 №497/23, №498/23, виданих Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Житомирській області, з урахуванням проведених виплат; визнав протиправними дії відповідача щодо виплати позивачеві пенсії з обмеженням її максимальним розміром після її перерахунку із врахуванням індексації з 01.03.2022 та з 01.03.2023; зобов'язав відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачеві пенсії із врахуванням індексації з 01.03.2022 та 01.03.2023 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат; у решті позову відмовив.
Щодо компенсації втрати частини доходів, суд першої інстанції зазначив, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 46 Закону № 1058-ІV, ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає, що саме з вини відповідача позивачу не було вчасно нараховано та виплачено пенсію, а належним способом захисту порушеного права є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії з 01.01.2024 по день фактичної виплати.
Також, суд першої інстанції узагальнив, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій та бездіяльності. Разом з тим, враховуючи, що судом обрано інші способи захисту порушеного права, ніж просив позивач, позов слід задовольнити частково.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною третьою статті 51 Закону №2262-ХІІ визначено, що перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону №2262-XII.
Так, частинами першою, другою та четвертою цієї статті передбачено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Станом на час прийняття Постанови №704, пункт 4 цієї постанови передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
З 24.02.2018 набула чинності Постанова №103, пунктом 6 якої у первинній редакції внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, пункт 4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 24.02.2018 змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість "розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)" передбачено використання "розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року".
Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким вносились зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються, зокрема пункт 4 Постанови №704.
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
Так, у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 Верховний Суд на підставі аналізу, у тому числі, норм Закону №2262-XII та Постанови №704 виснував таке:
а) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
б) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом №1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
в) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Такий висновок у подальшому також неодноразово підтриманий Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31.08.2022 у справі №120/8603/21-а, від 12.09.2022 у справі №500/1813/21, від 22.09.2022 у справі №500/3840/21, від 16.11.2022 у справі №120/648/22-а, від 22.03.2023 у справі №340/10333/21, від 29.03.2023 у справі №640/8668/21, від 09.05.2023 у справі №380/5158/22.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачу було призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону №2262-XII.
У період здійснення позивачем правосуддя на посаді судді військового суду особливості статусу військових суддів визначались Законом України "Про судоустрій України" від 07.02.2002 №3018-III (далі - Закон № 3018-III), який на цей час не є чинним.
Статтею 63 Закону №3018-III передбачалось, що судді військових судів перебувають на військовій службі і входять до штатної чисельності Збройних Сил України.
Військові звання суддям військових судів присвоюються Президентом України за поданням Голови Верховного Суду України, якщо інше не встановлено законом. Строки та порядок присвоєння військових звань, порядок звільнення з військової служби суддів визначаються законом.
Військовий суддя крім здійснення правосуддя не може залучатися до виконання інших обов'язків військової служби.
Ураховуючи, що позивач проходив військову службу, входив до штатної чисельності Збройних Сил України, здійснював правосуддя у Збройних Силах України, отримує пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ, суд прийшов до висновку, що пенсія позивача підлягає перерахунку відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Відповідно до частини 3 статті 44 Закону України "Про статус суддів", який діяв на час звільнення позивача зі служби, грошове утримання судді військового суду складалось з посадового окладу, окладу за військове звання, доплат за кваліфікаційний клас судді та за вислугу років військовослужбовця.
В конкретному випадку слід врахувати, що специфіка правового статусу суддів військових судів полягає в тому, що цей правовий статус одночасно включає і статус судді, і статус військовослужбовця.
Статус суддів та їх матеріальне забезпечення врегульовано Законом №1402-VІІІ.
Так, відповідно до частини 2 статті 52 Закону №1402-VІІІ судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судоустрою чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.
Згідно з частиною 1 статті 135 Закону №1402-VІІІ суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
За правилами частини 3 статті 135 Закону №1402-VІІІ базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45, яким передбачено, що довідки про розмір грошового забезпечення надаються уповноваженими структурними підрозділами тієї силової структури, з якої особа звільнялась з військової служби.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (далі - Порядок №3-1).
Пунктом 23 цього Порядку передбачено, що перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону №2262-ХІІ. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.
Згідно з пунктом 24 Порядку №3-1 про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону № 2262-ХІІ уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
Абзацом 1 пункту 4 Порядку №3-1 встановлено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем його проживання.
Підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють орган Пенсійного фонду України.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.10.2019 у справі №553/3619/16-а, від 17.12.2019 у справі №160-8324/19, від 21.05.2025 у справі №240/13230/23.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно вказано судом першої інстанції, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням довідки ТУДСА в Житомирській області від 27.05.2024 №1280/24-вих. (посадовий оклад 99924,00 грн, доплата до посадового окладу за перебування на адміністративній посаді 10 % - 9992,40 грн).
Відповідно до пункту 6.4 Європейської хартії про закон «Про статус суддів» (Лісабон, 8-10 квітня 1999 року) судді, які досягли встановленого законом віку для виходу у відставку з суддівської посади і виконували суддівські обов'язки протягом певного терміну, повинні отримувати пенсію по виходу у відставку, рівень якої повинен бути якомога ближче до рівня їхньої останньої заробітної плати в якості судді.
З урахуванням вказаного, колегія суддів дійшла висновку про правомірність вимог позивача щодо наявності у нього права на перерахунок пенсії на підставі довідки ТУДСА в Житомирській області від 27.05.2024 №1280/24-вих.
Обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром вже регулювалось частиною 7 статті 43 Закону №2262-XII, яка була визнана неконституційною рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким встановлено, що обмеження пенсії максимальним розміром не відповідає статті 17 Конституції України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, від 21.05.2025 у справі №240/13230/23, від 06.11.2018 у справі №522/3093/17, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17, від 10.10.2019 у справі №522/22798/17, від 30.10.2020 у справі №522/16881/17, від 17.05.2021 у справі № 343/870/17, від 29.06.2022 у справі №640/19118/18, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21.
Зупинення пільг, компенсацій і гарантій для військовослужбовців та працівників правоохоронних органів без відповідної матеріальної компенсації є порушенням гарантованого державою права на їх соціальний захист та членів їх сімей (Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
Відповідно до абзацу восьмого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 р. № 7-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.
Згідно з абзацом 10 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України.
Рішенням від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ зі змінами, а саме частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Конституційним Судом України у рішенні від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 чітко вказано: « обмеження максимального розміру пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України».
Отже, висновок суду першої інстанції, що пенсія позивача повинна бути перерахована без обмеження максимальним розміром є вірним.
Щодо компенсації втрати частини доходів, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно з ст.3 ЗУ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та пунктом 4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Відповідно до ст.4 ЗУ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та п.5 Порядку №159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, тому компенсація втрати частини доходів може бути нарахована лише на ту частину заборгованості, яка була фактично виплачена позивачу та в місяць виплати такої заборгованості.
Як передбачено ст.6 ЗУ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).
Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом зокрема у постановах від 12 лютого 2019 року по справі № 814/1428/18, від 18 липня 2023 року по справі №200/10663/21 та від 21 серпня 2023 року по справі № 460/6767/20.
Щодо передчасності виплати компенсації Верховний Суд в своїй постанові від 24.07.2024 в справі №600/1941/22-а зазначив, що оскільки пенсія особи перерахована, тому компенсації підлягає саме втрата частини пенсії за весь час прострочення, у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії за період з моменту неправомірної виплати (за рішенням суду) по день з якої розпочалась виплата перерахованої пенсії.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що компенсація є обов'язковим платежем в розумінні ЗУ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З урахуванням вказаного суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення адміністративного позову в цій частині.
Щодо доводів позивача в частині врахування видів та розмірів грошового забезпечення: 1) посадового окладу у розмірі 109916,40 грн; 2) окладу за військове звання "полковник юстиції" в сумі 1480,00 грн; 3) надбавки за вислугу років у розмірі 50% від суми посадового окладу і окладу за військове звання; 4) щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з довідки ТУДСА в Житомирській області від 27.05.2024 №1280/24-вих., вона містить інформацію щодо посадового окладу - 99924,00 грн та доплати до посадового окладу за перебування на адміністративній посаді 10 % - 9992,40 грн.
В сою чергу, довідка від 27.05.2024 №1280/24-вих. інформацію щодо окладу за військове звання "полковник юстиції" в сумі 1480,00 грн, надбавки за вислугу років у розмірі 50% від суми посадового окладу і окладу за військове звання, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення інформацію не містить.
Згідно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Відповідно до п.1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.
В свою чергу, інформації щодо дійсних сум та додаткових видів грошового забезпечення довідка ТУДСА в Житомирській області від 27.05.2024 №1280/24-вих. не містить, атому у суду відсутні повноваження їх встановлювати.
Крім того, колегія суддів в цій частині зазначає, що відповідач не відмовляв позивачу у зарахуванні саме даних складових, а тому дана вимога є передчасною.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, щодо задоволення адміністративного позову в частині.
Інші доводи апеляційних скарг фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянтів з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог в частині.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.