Справа № 560/14495/24
Головуючий у 1-й інстанції: Гнап Д.Д.
Суддя-доповідач: Драчук Т. О.
01 липня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П.
за участю:
секретаря судового засідання: Біла О.О.,
представника позивача: Пюрова Ю.О.,
представника відповідача: Підопригора Р.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу,
в вересні 2024 року позивач, - ГУ ДПС у Хмельницькій області, звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 172940,40 грн.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.03.2025 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.03.2025, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.
Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та надав неповну оцінку доказам наявним в матеріалах справи.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив задовольнити вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо доводів апеляційної скарги, просив залишити без задоволення вимоги апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року по справі №822/4490/14 стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг в розмірі 147225,94 грн., з яких 138006,07 грн на підставі податкового повідомлення рішення від 19.02.2014, 9219.87 грн - пеня.
Під час ухвалення рішення по справі № 822/4490/14, встановлено, що працівниками позивача проводилась позапланова невиїзна документальна перевірка суб'єкта господарської діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.07.2012 по 30.11.2013.
За результатами даної перевірки складено акт № 6/17-01/1921203580 від 10.01.2014, яким зафіксовані порушення відповідачем п. 49.1 пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 181.1 ст. 181, п. 183.1 п. 183.2 ст. 183, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України.
На підставі вказаного акту перевірки позивачем відносно відповідача прийнято податкове повідомлення-рішення по податку на додану вартість № 0000971702 від 19.02.2014 на суму 138006,07 грн.
Тобто, податковий борг ОСОБА_1 виник при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов'язання, визначеного за результатами перевірки.
Позивач стверджує, що за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 172940,40 грн, однак належним чином не обґрунтовує зазначену суму боргу.
Борг минулих років, на думку позивача, складається з таких сум: 28.12.2021 в розмірі 666,68 грн, 28.12.2021 в розмірі 508,65 грн, 03.02.2022 в розмірі 508,65 грн, 16.02.2022 в розмірі 508,65 грн, 12.05.2022 в розмірі 1053,66 грн, 12.01.2023 в розмірі 4482,08 грн, 27.12.2023 в розмірі 5407,47 грн, 06.09.2024 в розмірі 119891,67 грн, 06.09.2024 в розмірі 39912,89 грн. Разом з тим, період нарахування пені 01.04.2014-06.09.2024, за виключенням карантинних обмежень.
З урахуванням вказаного, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що ні підпункт 129.4. ПК України, не взагалі Податковий кодекс не містить норми про те, що пеня нараховується до моменту повного погашення податкового боргу, незалежно від строку давності.
Згідно з п. п. 129.9.1 п. 129.9 статті 129 Податкового кодексу України пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню у випадку закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків.
Також, пунктами 131.1, 131.2 статті 131 Податкового кодексу України визначено, що нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.
При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.
У судовому засіданні представник позивача пояснювала, що сума сплачених ОСОБА_1 коштів йшла на погашення пені. Зазначене не відповідає приписам Податкового кодексу України і є додатковою підставою для відмови у позові.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що не відхиляє той факт, що у відповідача може бути наявний борг по сплаті пені, однак ні його період, з урахуванням строків стягнення, ні його суму, визначити за матеріалами справи неможливо, навіть із врахуванням неодноразового витребування детального розрахунку суми боргу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Узагальнюючи наведене та оскільки позивачем не доведено існування у відповідача заборгованості в сумі 172940,40 грн, суд першої інстанції вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
Згідно з пп.16.1.4. п.16.1. ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пп.14.1.175. п.14.1. ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з пп.14.1.152. п.14.1. ст.14 ПК України погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.
Як передбачено абз.1 п.87.1., п.87.2. ст.87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до пп.129.1.1 п. 129.1 ст.129 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Нарахування пені згідно п.129.3 ст.129 ПК України закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.
Згідно з п.129.4 ст.129 ПК України на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Наказом Міністерства фінансів України № 5 від 12.01.2021 затверджено Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Як визначено пп.5 п.2 розділу ІІІ Порядку №5, під час погашення суми податкового боргу (його частини) кошти, які сплачує такий платник, у першу чергу зараховуються у рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, які сплачує такий платник, у наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу - у рахунок пені згідно з черговістю їх виникнення.
Якщо платник не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), територіальний орган ДПС самостійно здійснює розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.
Згідно з пп.6 п.2 розділу ІІІ Порядку №5 у разі погашення податкового боргу автоматично проводиться розрахунок пені відповідно до пункту 129.1 та підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 розділу II Кодексу та відображається відповідними операціями щодо нарахування пені в ІКП.
У разі погашення суми податкового боргу (його частини) шляхом подання платником податків декларацій (у тому числі уточнюючих) з від'ємним значенням суми податкових зобов'язань нарахування пені закінчується датою фактичного здійснення такого погашення, зафіксованою у відповідних документах.
У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.
Суми пені зараховуються до бюджетів або фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування, до яких згідно із законодавством зараховуються відповідні платежі та єдиний внесок.
За своєю суттю пеня є видом юридичної відповідальності, яка застосовується до платників податків за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань, та нараховується на основну суму грошового зобов'язання яка визначається платником податку та/або контролюючим органом.
Позивачем долучені до позовної заяви копії інтегрованих карток боржника на підтвердження дати сплати податкових зобов'язань, черговість їх зарахування у рахунок погашення боргу та нарахована після цих операцій пеня.
Також апелянт вказує на те, що пеня в сумі 172940,40 грн нарахована після несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань в період з 28.12.2021 (період до 28.12.2021 був визначений в межах справи №560/20229/21) по 06.09.2024, а тому строк звернення до суду не пропущений.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує ту обставину, що відповідачем узгоджені суми грошових зобов'язань у встановлений строк сплачені не були, а сплата податкового боргу (по ППР №0000971702 від 19.02.2014) відбулась лише 06.09.2024. А з відповідним адміністративним позовом, позивач звернувся до суду 30.09.2024.
Також, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд аналізуючи наведені вище норми права у постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 1340/5767/18, виклав наступну правову позицію: положеннями пунктів 95.1-95.3 статті 95 і пункту 102.4 статті 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, а також строку - 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом, проте норми пункту 102.4 статті 102 ПК України не є такими, що обмежують суд у праві ухвалювати судове рішення про стягнення податкового боргу після закінчення 1095-денного строку, з вимогою про стягнення якого контролюючий орган звернувся вчасно.
Указана позиція підтримана у подальшому Верховним Судом, зокрема, й у постановах від 12 жовтня 2021 року у справі № 819/1399/17, від 18 травня 2022 року у справі № 640/26239/20.
Тобто, з урахуванням того, що податковий орган неодноразово звертався до суду в частині стягнення податкового боргу за різні періоди, а відповідач сплатив податковий борг (по ППР №0000971702 від 19.02.2014) лише 06.09.2024, не можна вважати, що податковим орган не дотримано строк у 1095 днів.
Щодо доводів суду першої інстанції в частині відсутності розрахунку, колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять розрахунок пені, періоди нарахування, суми, облікові та розрахункові ставки, суми нарахованої пені та дати погашення. А тому доводи суду першої інстанції в цій частині також не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з ч.1 ст.90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо відмови у задоволені позовних вимог. Отже, при розгляді справи судом першої інстанції не надано оцінку усім обставинам у справі, що мають значення для її вирішення, а тому рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції належить скасувати та прийняти нове рішення про задоволення адміністративного позову.
З урахуванням зазначеного, підстави для задоволення позовних вимог ГУ ДПС у Хмельницькій області про стягнення з ОСОБА_1 коштів у рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 172940,40 грн.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області задовольнити повністю.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Головного управління ДПС у Хмельницькій області задовольнити.
Стягнути до бюджету з ОСОБА_1 заборгованість по сплаті пені у рахунок погашення податкового боргу, за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання, в сумі 172940 (сто сімдесят дві тисячі дев'ятсот сорок) гривень 40 копійок.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачений ст.ст. 328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 08 липня 2025 року
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.