Справа № 500/2689/25
08 липня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 через представника - адвоката Волинця Сергія Анастасовича звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, у якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 23.04.2025 № 192650000520 щодо відмови позивачу в переході з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу";
зобов'язати відповідача призначити, здійснити нарахування та виплату позивачу з 16.04.2025 пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІ1 в розмірі 60% складових заробітної плати, зазначених у довідках Головного управління ДПС у Тернопільській області від 10.04.2025 № 211/5/19-00-10-31 в сумі 28350,00 грн, від 10.04.2025 №212/5/19-00-10-31 в сумі 13226,40 грн, зарахувавши до стажу державної служби період роботи з 22.09.1993 по 01.05.2016, з урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 16.04.2025 звернулася з заявою про переведення її з пенсії за віком згідно із Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-ІV) на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон № 889-VIII). Однак відповідач оскаржуваним рішенням від 23.04.2025 відмовив у переведенні позивача на пенсію державного службовця.
Позивач вважає відмову органу Пенсійного фонду України протиправною та вказує на дотримання усіх умов, передбачених Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII, частиною першою статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 (далі - Закон №3723-ХІІ), а саме: наявність необхідного віку, страхового стажу, стажу служби на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, понад 20 років станом на 01.05.2016, що у сукупності дає право на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Вказує, що відповідач протиправно не зарахував до стажу державної служби роботу в органах державної податкової служби, бо проходження такої прирівнюється до проходження державної служби. Крім того, зазначає, що є підстави для здійснення нарахування (перерахунку) та виплати пенсії відповідно до Закону № 889-VIII з урахуванням довідок про складові заробітної плати, виданих 10.04.2025 Головним управлінням ДПС в Тернопільській області.
З наведених підстав позивач звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 12.05.2025 прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
16.05.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшли пояснення, в яких воно зазначає, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Таким чином, у зв'язку із відсутністю у позивачки стажу на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби, Пенсійним органом відмовлено у переведенні її з пенсії за віком призначеної відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
Щодо вимоги позивачки про здійснення виплати пенсії в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати зазначених в довідках, звертає увагу на те, що вказані вимоги, є передчасними, оскільки за результатами розгляду заяви позивачки органом Пенсійного фонду України зроблено висновок про відсутність правових підстав на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", переведення на пенсію державного службовця здійснено не було, а тому спору щодо сум заробітної плати, які мають враховуватися при визначенні розміру пенсії державного службовця на час звернення до суду у цій справі немає, тому підстави вважати, що права позивачки при здійсненні такого переведення будуть порушені відсутні (а.с.31-33).
20.05.2025 та 21.05.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшли відзиви на позовну заяву аналогічні за змістом, у яких відповідач проти позову заперечує з посиланням на те, що основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу та прийняття присяги державного службовця.
Відповідач вважає, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Зарахуванню до стажу державної служби підлягають лише ті періоди роботи працівників державної податкової служби, коли вони перебували на посадах з встановленням рангів державних службовців.
Відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю (а.с.38-40).
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позові, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).
Позивач 16.04.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з письмовою заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» (а.с.9). До заяви ОСОБА_1 , серед іншого, додала довідки, видані 10.04.2025 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, №212/5/19-00-10-31 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби, за березень 2025 року та №211/5/19-00-10-31 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на квітень 2025 року (а.с.19-20).
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
За результатами розгляду заяви відповідачем прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії від 23.04.2025 № 192650000520 через відсутність необхідного стажу державної служби. У рішенні зазначені умови для призначення пенсії, передбачені пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII (а.с.8).
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України “Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.
01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон № 889-VIII), згідно з пунктом 2 розділу ХІ якого визнано такими, що втратили чинність: Закон України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно із пунктами 10-12 розділу ХІ Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За приписами частини першої статті 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином право на пенсію державного службовця за змістом частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ мали особи, які:
а) досягли певного віку;
б) мають передбачений законодавством страховий стаж;
в) станом на 01.05.2016 мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
За наведеного правового регулювання, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ, пунктами 10-12 розділу ХІ Прикінцевих положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18 та висловлена Верховним Судом в постановах від 15.12.2020 у справі № 560/2398/19, від 22.05.2024 у справі № 500/1404/23.
При цьому пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством, а саме відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283).
Вказане у сукупності свідчить про те, що набутий до 01.05.2016 стаж роботи на посадах державної служби зараховується до стажу державної служби, величина якого, окрім іншого (страхового стажу, віку особи) має вплив на наявність у особи права на пенсію, що призначається на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII.
Предметом спору у цій справі є оцінка обставин щодо: наявності підстав для зарахування роботи в органах державної податкової служби до стажу на посадах державної служби; наявності у позивача достатнього стажу роботи на державній службі, необхідного для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 889-VIII; правомірності рішення відповідача щодо відмови позивачу у переведенні на пенсію за віком на підставі Закону № 889-VIII.
На підтвердження трудової діяльності позивача на державній службі, в органах державної податкової служби, присвоєння персональних та спеціальних звань, рангів державного службовця у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_2 містяться наступні записи про її роботу за спірні періоди:
Державна податкова інспекція по Чортківському району,
з 22.09.1993 по 31.12.1993 прийнята на посаду інспектора по кадрах;
з 01.01.1994 по 25.11.1996 прийнята на посаду спеціаліста по кадрах;
07.04.1994 присвоєно персональне звання державний службовець 14 рангу;
20.02.1995 прийняла присягу державного службовця;
Державна податкова адміністрація у Чортківському районні, Державна податкова інспекція в Чортківському районі;
з 26.11.1996 по 31.03.1997 перебувала на посаді головного спеціаліста по кадрах;
з 01.04.1997 по 09.04.1998 перебувала на посаді начальника відділу кадрів;
02.06.1997 присвоєно персональне звання державного службовця 11 рангу;
з 10.04.1998 по 28.02.1999 перебувала на посаді начальника відділу кадрів, спецроботи та захисту інформації;
з 01.03.1999 по 31.12.1999 перебувала на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу документальних перевірок;
01.03.1999 присвоєно персональне звання інспектор податкової служби ІІІ рангу;
з 01.01.2000 по 05.06.2000 перебувала на посаді начальника відділу кадрів;
Чортківська МДПІ;
з 01.10.2004 по 31.01.2005 перебувала на посаді головного спеціаліста сектору роботи з персоналом;
з 01.02.2005 по 31.08.2005 перебувала на посаді завідувач сектору роботи з персоналом;
з 01.09.2005 по 31.03.2006 перебувала на посаді завідувач сектором персоналу;
ДПУ у Чортківському районні;
з 03.04.2006 по 29.02.2012 перебувала на посаді головного спеціаліста з питань роботи персоналу;
ДПІ у Чортківському районні Тернопільської області;
з 01.03.2012 по 30.06.2013 перебувала на посаді головного спеціаліста з питань кадрової роботи;
Чортківська ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області;
з 01.07.2013 по 08.02.2015 перебувала на посаді головного спеціаліста з питань кадрової роботи;
01.01.2014 присвоєно звання інспектор податкової та митної справи ІІІ рангу;
Чортківська ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області;
з 09.02.2015 по 08.02.2016 перебувала на посаді головного спеціаліста з питань кадрової роботи;
30.09.2015 присвоєно спеціальне звання інспектор податкової справи ІІ рангу;
з 09.02.2016 по 17.09.2018 перебувала на посаді головного державного інспектора по роботі з персоналом;
02.10.2017 присвоєно спеціальне звання інспектор податкової та митної справи І рангу;
в подальшому працювала в податкових органах до 17.12.2024, проте оскільки решта періодів виходять за межі спірного періоду, вказаного у позовних вимог, тому не досліджуються судом (а.с.11-18).
Таким чином, позивач у період з 22.09.1993 по 05.06.2000 та з 01.10.2004 по 01.05.2016 (більше 10 років) працювала на різних посадах в органах державної податкової служби, посаду в цій службі обіймала і станом на 01.05.2016. Відомості про те, що стаж державної служби позивачки становить більше 20 років у суду відсутні, а його обчислення відноситься до повноважень органів Пенсійного фонду.
Стаття 25 Закону №3723-XII визначала класифікацію посад державних службовців, основними критеріями якої є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу (частина перша).
Частиною другою цієї ж статті установлено сім категорій посад державних службовців. Поряд з тим частиною третьою статті 25 Закон №3723-XII обумовлено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.
Крім того, частиною сімнадцятою статті 37 Закону №3723-ХІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 затверджено Порядок обчислення стажу державної служби (діяв до набрання чинності Законом №889-VIII), яким визначено посади і ранги, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби (далі - Порядок №283).
Згідно з пунктом 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), серед іншого, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Пунктом 4 Порядку №283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Пунктом 5 Порядку № 283 визначено, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Порядок №283 втратив чинність 01.05.2016 у зв'язку із затвердженням постановою Кабінету Міністрів України 25.03.2016 №229 нового Порядку обчислення стажу державної служби (далі - Порядок №229).
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 №509-XII “Про державну податкову службу в Україні» (був чинний до 19.11.2012, далі - Закон №509-XII).
Згідно з положеннями статті 6 Закону №509-XII видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
Частиною п'ятою статті 15 Закону №509-XII установлено, що правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України “Про державну службу».
Частина четверта статті 15 Закону №509-XII передбачала, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності). Тобто цією нормою було встановлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону №3723-XII щодо обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Частинами сьомою, восьмою статті 15 Закону №509-XII передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Законом України від 05.07.2012 №5083-VI “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні», який набрав чинності 12.08.2012, доповнено Податковий кодекс України (далі - ПК України) розділами XVIII-1 та XVIII-2, у тому числі статтею 344. Так згідно з пунктом 344.1 статті 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України “Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно д Закону України “Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Верховний Суд України у постанові від 22.10.2013 у справі №21-340а13 зазначив, що аналіз положень статті 37 Закону України “Про державну службу», Закону України “Про державну податкову службу в Україні» дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII. Надалі такий правовий висновок підтримано Верховним Судом у постановах від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а та від 18.03.2021 у справі №500/5183/17.
Отже, посадові особи органів державної податкової служби, які обіймали посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету та яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах повинен зараховуватись їм до стажу державної служби, який дає право на пенсію.
На спростування мотивації відповідача, викладеної в оскаржуваному рішенні, суд наводить висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 19.06.2018 у справі №465/7218/16-а та від 13.12.2018 у справі №539/1855/17, у яких зазначено, що доводи органу Пенсійного фонду про те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу» у зв'язку з тим, що йому присвоєно спеціальне звання як посадовій особі контролюючого органу, а тому його посада не відноситься до категорії посад державної служби, є безпідставними та повністю спростовуються положеннями статті 344 ПК України та Порядку №283.
За наведеного правового регулювання та враховуючи висновки Верховного Суду, суд приходить до переконання, що період роботи позивачки в податкових органах з 22.09.1993 по 05.06.2000 та з 01.10.2004 по 30.04.2016 (включно) зараховується до стажу державної служби. У відповідача не було підстав для незарахування до стажу державної служби позивача періодів роботи з 22.09.1993 по 05.06.2000 та з 01.10.2004 по 30.04.2016 (включно), що становить понад 10 років.
Відповідно до відомостей трудової книжки позивачки у період з 16.08.2000 по 28.09.2004 вона працювала на посаді бухгалтера 1 категорії (як така, що пройшла за конкурсом), потім спеціаліста 1 категорії - бухгалтера, провідного спеціаліста відділу фінансів та бухгалтерського обліку Чортківського центру зайнятості.
Цей період відповідач не зарахував також, включивши його до загального незарахованого періоду з 22.09.1993 по 01.05.2016 з вказівкою на роботу заявника в органах державної податкової служби, що не відповідає наведеним обставинам справи.
Жодного обґрунтування стосовно цього періоду представник позивача у позовній заяві не вів, хоча включив його до позовних вимог про зарахування до стажу державної служби.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 №410-р про віднесення посад працівників державної служби зайнятості до відповідних категорій посад державних службовців, яке втратило чинність 03.10.2013, та враховуючи набрання чинності наказом Мінсоцполітики від 16.12.2014 №1043 "Про умови оплати праці працівників державної служби зайнятості", наказ Державного центру зайнятості від 19.02.2015 №20 "Про зміни в організації праці, істотних умов праці в державній службі зайнятості", посади працівників центрів зайнятості лише до 01.03.2015 відносилися до категорій посад державних службовців.
Отож період роботи позивачки у центрі зайнятості з 16.08.2000 по 28.09.2004 підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
Підсумовуючи викладене стосовно права позивачки на пенсію державного службовця, суд зауважує, що крім наявності спеціального стажу (понад 20 років державної служби станом на 01.05.2016), а також зайняття станом на цю дату (01.05.2016) посади державної служби, виконуються й інші умови для реалізації права на одержання пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу» (щодо віку - позивачка досягла віку 60 років та страхового стажу, який становить більше 43 років) (а.с.8).
Отож, позивач має право на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу».
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
У спірному випадку у ОСОБА_1 право на переведення з одного виду пенсії на інший виникло з моменту звернення до пенсійного органу із відповідною заявою 16.04.2025.
Щодо позовної вимоги про врахування відповідачем довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії, то суд зазначає, що у цій справі спір виник щодо права позивача на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у сукупності із пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, оскільки орган Пенсійного фонду України не визнав за нею цього права.
Верховний Суд у постанові від 12.09.2023 у справі №560/8328/22, у якій предметом спору були аналогічні правовідносини, зазначив, що вимоги позивача зобов'язати обрахувати пенсію за віком з урахуванням заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є передчасними, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб'єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.
Тож з урахуванням наведеного вимоги позову про визначення розміру пенсії з урахуванням довідок, виданих 10.04.2025 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, про складові заробітної плати для призначення пенсії задоволенню не підлягають (є передчасними).
Стосовно виплати пенсії, то така проводиться Головним управлінням Пенсійного фонду України у Тернопільській області за місцем обліку пенсіонера, а тому ця вимога до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області є безпідставною, а окрім того, передчасною, бо пенсію ОСОБА_1 ще не призначив відповідач.
Отже, оскільки рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області позивачу безпідставно відмовлено у переведенні на інший вид пенсії (за наявності умов для реалізації права на одержання пенсії державного службовця згідно із пунктом 12 розділу ХІ Закону №889-VIII та відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ), то позовні вимоги належить задовольнити у спосіб визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 23.04.2025 №192650000520 про відмову в перерахунку пенсії та зобов'язання відповідача перевести ОСОБА_1 з 16.04.2025 (з часу звернення із заявою) на пенсію державного службовця за віком відповідно Закону №889-VIII, зарахувавши до стажу державної служби періоди її роботи з 22.09.1993 по 05.06.2000 та з 01.10.2004 по 30.04.2016 (включно) в органах державної податкової служби, з 16.08.2000 по 28.09.2004 в центрі зайнятості, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 605,60 грн, сплачений відповідно до квитанції від 01.05.2025 (а.с.23).
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 23.04.2025 № 192650000520 щодо відмови ОСОБА_1 в переході з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перевести ОСОБА_1 з 16.04.2025 на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби періоди її роботи з 22.09.1993 по 05.06.2000 та з 01.10.2004 по 30.04.2016 (включно) в органах державної податкової служби та з 16.08.2000 по 28.09.2004 в центрі зайнятості.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 грн (шістсот п'ять грн 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вулиця Зодчих, 22, місто Вінниця, Вінницька область, 21005, код в ЄДРПОУ 13322403).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, 3, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46001, код в ЄДРПОУ 14035769).
Повний текст рішення складено та підписано 08 липня 2025 року.
Суддя Чепенюк О.В.