Іменем України
08 липня 2025 рокум. ДніпроСправа № 280/4514/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УТД ТЕХПРОМ» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації,
Позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2022/000104 і рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2022/000014/1, прийняті відповідачем 28.03.2022.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач неправомірно відмовив визначити митну вартість товару на підставі пред'явлених для митного оформлення документів за основним методом - ціною договору, а рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2022/000014/1 від 28.03.2022 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2022/000104, прийняті відповідачем безпідставно та без урахування усіх обставин, відтак, підлягають скасуванню у судовому порядку.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2022 справу передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2022 відкрито провадження в адміністративній справі; визначено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У зв'язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду м. Києва справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 справу прийнято до провадження, визначено продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
28.09.2022 відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову з таких підстав.
Позивачем 28.03.2022 до Дніпровської митниці з метою здійснення митного оформлення подано ЕМД та документи на товар № 1: «Риштування рамні будівельні приставні» шляхом електронного декларування. ЕМД зареєстровані за № UА110130/2022/004524.
Зазначений товар надійшов на адресу позивача на підставі зовнішньоекономічного контракту № 09/23 від 29.09.2021, укладеного між позивачем та підприємством - посередником фірмою «ООО «Корпорация ВЗД - Центр» РФ, специфікації від 09.02.2022 № 31. Поставка товару здійснена на умовах ЕСА - Яхрома.
Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МКУ.
Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток ІІІ, параграф 6 Угоди).
Відповідно до статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.
За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень ст. 337 МКУ встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п. 3 ст. 53 МКУ), а саме:
Згідно наданих декларантом до митного оформлення товару документів та даних графи 44 ЕМД від 28.03.2022 № UА110130/2022/004524, поставка товару «Риштування рамні будівельні приставні» здійснюється на виконання зовнішньоекономічного контракту від 29.09.2021 № 09/23 (далі - Контракт), укладеного ТОВ «УТД ТЕХПРОМ» з підприємством-посередником - «ООО «Корпорация ВЭД-Центр» (РФ), специфікації від 09.02.2022 № 31.
Відповідно до графи 31 ЕМД від 28.03.2022 № UA110130/2022/004524, виробником оцінюваного товару зазначено компанію ООО «Дмитровский завод строительных лесов».
При цьому в наданих до митного оформлення комерційних та товаро-транспортних документах відсутнє посилання на вказану компанію як виробника.
Митному органу декларант надав скановану копію технічного опису від 25.03.2022, засвідчену печаткою компанії імпортера ТОВ «УТД ТЕХПРОМ». Документи щодо якісних характеристик, що мають вплив на вартість товару, складені постачальником/виробником, до митного оформлення не надані.
Крім того, У графі 44 вищезазначеної ЕМД декларантом до митного оформлення надано банківський платіжний документ (SWIFТ) від 15.02.2022 на суму 31355983,85 російських рублів, що перевищує вартість задекларованої партії товару 1404562,15 російських рублів.
Відповідно до графи 70 «Details of Payment» наданого банківського платіжного документу зазначено реквізити специфікації від 10.02.2022 № 30, яка декларантом до митного оформлення не надавалася.
Таким чином, наданий декларантом до митного оформлення банківський платіжний документ (SWIFТ) від 15.02.2022 не містить реквізитів, необхідних для ідентифікації ввезеного товару.
Надана товарна накладна від 17.02.2022 № 77 не містить підписів/печаток уповноважених осіб покупця (отримувача) товару, тому не може бути використана митним органом для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару. Наданий рахунок - фактура від 17.02.2022 № 77 містить посилання на платіжно-розрахунковий документ від 15.02.2022 № 528, який до митного оформлення не надавався.
Згідно частини 6 статті 53 МКУ декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи, для підтвердження заявленої ним митної вартості товару. Строк подання документів - 10 календарних днів.
Додаткових документів, визначених частиною 3 статті 53 МКУ, декларантом митному органу не надано.
Враховуючи викладене, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товару.
У зв'язку з прийняттям митницею рішення про коригування, митної вартості товару, позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови №UA110130/2022/000104.
Таким чином, посадова особа митниці при прийнятті спірних Рішення про коригування митної вартості заявленого позивачем товарів та оформленні Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «УТД ТЕХПРОМ» (покупець) та ООО «Корпорация ВЭД-Центр» (РФ) (постачальник) укладено контракт № 09/23 від 29.09.2021.
Відповідно до п. 1.1 контракту постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та сплатити продукцію, далі - товар, у номенклатурі, кількості та за цінами, що визначені у специфікаціях до контракту, які є невід'ємною частиною даного контракту.
Ціна товару встановлюється у рублях рф за одиницю товару і зазначається у специфікаціях до даного договору (п. 2.1 контракту).
09 лютого 2022 року між постачальником та покупцем було укладено специфікацію № 31 до зазначеного контракту. Відповідно до умов якої постачальник відвантажує на умовах ЕСА-Яхрома товар, перелічений в специфікації, загальною вартістю 1404562,15 рос. руб.
За вказаним контрактом № 09/23 від 29.09.2021 на адресу позивача надійшов товар.
Поставка товару здійснена на умовах FСА - Яхрома.
Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МК України.
Позивачем 28.03.2022 до Дніпровської митниці з метою здійснення митного оформлення подано ЕМД та документи на товар №1: «Риштування рамні будівельні приставні» шляхом електронного декларування. ЕМД зареєстровані за №UА110130/2022/004524.
Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємством надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 ст. 53 МКУ, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації.
За результатами розгляду поданих декларантом документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA110130/2022/000014/1 від 28.03.2022.
У зв'язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товару, позивачу відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови №UA110130/2022/000104 від 28.03.2022.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями митного органу позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.
Згідно із ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - Митний кодекс України) митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).
На виконання статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 3 вказаної статті у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України).
Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч.6 ст. 54 Митного кодексу України).
Згідно зі ст. 55 Митного кодексу України якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов'язковому порядку зобов'язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.ч. 1, 4 ст. 337 Митного кодексу України)
Згідно з ч. 1 ст. 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються: 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов'язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у спірному рішенні вказується на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, у зв'язку з тим, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у зв'язку з ненаданням декларантом додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України.
Згідно із ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Суд досліджуючи оскаржене рішення на відповідність ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов такого висновку.
Відповідач зазначає:
2.1 «Відповідно до графи 31 ЕМД від 28.03.2022 №UA110130/2022/004524 виробником оцінюваного товару зазначено ООО «Дмитровский завод строительных лесов». При цьому, у наданих до митного оформлення комерційних та товаротранспортних документах відсутнє посилання на вказану компанію як виробника».
З приводу цього зауваження слід зазначити, що, по-перше, сама форма комерційних та товаро-транспортних документів не передбачає зазначення виробника товару, як це і не вимагає чинне в Україні законодавство. По-друге, митним органом не обґрунтовано, яким чином дане унеможливлює визначення митної вартості за заявленою декларантом ціною.
2.2 «..положеннями пунктів 5.1, 4.2 контракту передбачено, що якість контракту повинна відповідати державним стандартам чи технічним умовам заводу виробника. З товаром постачальник повинен відвантажити технічний паспорт, сертифікат відповідності, інша технічна документація на товар. Вказані документи до митного оформлення не надані. В матеріалах митного оформлення наявна сканована копія технічного опису від 25.03.2022, засвідчена печаткою компанії імпортера ТОВ «УТД ТЕХПРОМ». Документи щодо якісних характеристик, що мають вплив на якість товару, складені постачальником/виробником до митного оформлення не надані».
Суд вважає дане твердження митниці безпідставним, оскільки дані документи у розумінні статті 53 МК України не є необхідними для визначення митної вартості імпортованих товарів.
2.3 «Згідно пункту 2 специфікації від 09.02.2022 № 31 до Контракту оплата товару, що поставляється по специфікації № 31, здійснюється покупцем наступним чином: 100% авансовий платіж в сумі 1404562,15 рос. руб. На розрахунковий рахунок постачальника протягом 3-х днів після виставлення рахунка на оплата. Декларантом до митного оформлення товару за ЕМД від 28.03.2022 № СА110130/2022/004524 надано рахунок на оплату від 09.02.2022 № 92 на суму 1404562,15 рос.руб. Також згідно даних графи з вищезазначеної ЕМД, декларантом до митного оформлення надано банківський платіжний документ (SWIFТ) від 15.02.2022 на суму 3135983,85 рос. руб., що перевищує вартість задекларованого товару - 1 404 562,15 рос.руб. Також встановлено, що в графі 70 «Details of Payment» наданого банківського платіжного документу зазначено реквізити специфікації від 10.02.2022 № 30, яка декларантом до митного оформлення не надавалась. Таким чином, наданий декларантом до митного оформлення банківський платіжний документ (SWIFТ) від 15.02.2022 не містить реквізитів, необхідних для ідентифікації ввезеного товару».
Відповідно до платіжного доручення № 528 на суму 3135983,85 рос. руб.
Позивачем одночасно було сплачено вартість товару за специфікаціями № 30 та № 31. У графі призначення платежу платіжного доручення зазначено «предоплата за товар контракт 09/23 от 29.09.2021, спецификации № 30 от 30.10.2022, 31 от 09.02.2022». Те саме зазначено в банківському платіжному документі SWIFТ.
2.4 «Надана товарна накладна № 77 не містить підписів/печаток уповноважених осіб покупця (отримувача) товару, тому не може бути використана митним органом для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.»
З даного приводу слід зазначити, що товарна накладна у розумінні статті 53 МК України не є документом, необхідним для здійснення митного оформлення. Даний документом підписано продавцем.
2.5. «Наданий рахунок-фактура від 17.02.2022 № 77 містить посилання на платіжно-разрахунковий документ від 15.02.2022 № 528, який до митного оформлення не надавався».
На підтвердження вартості поставленого товару до митного оформлення було надано банківський платіжний документ SWIFТ.
Відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Щодо застосування митницею резервного методу для визначення митної вартості.
Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
г) резервний.
Згідно з частиною 3 цієї статті кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України).
Відповідно до статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ).
Таким чином, обов'язковою умовою застосування резервного методу є неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості товару та проведення відповідних консультацій з декларантом.
При цьому, першим з другорядних методів визначення митної вартості є метод за ціною ідентичних товарів. Застосовуючи резервний метод відповідач заявляє неможливість застосування попередніх методів, у тому числі відсутність ідентичних товарі, ввезених на територію України.
Судом не встановлено, що відповідачем у відповідності до вимог Митного кодексу України проводилися консультації з позивачем щодо обрання методу визначення вартості товару. Резервний метод визначення митної вартості товару було обрано відповідачем в імперативному порядку, без надання можливості позивачу висловити думку з зазначеного приводу.
Верховний Суд, розглядаючи судові справи щодо оскарження аналогічних рішень митниці висловлює у своїх постановах, наступні правові висновки: «Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування» (постанова від 22.04.2019 № 815/6242/17).
У постанові Верховного Суду від 18.12.2020 у справі № 160/5853/19 вказано, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
З аналізу матеріалів справи судом встановлено, що декларант подав усі наявні документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а недоліки, на які посилається митниця, не перешкоджали визначенню митної вартості товарів.
Декларантом включено до митної вартості товарів усі необхідні складові, визначено їх числові значення, підтверджено та обґрунтовано документально складові митної вартості товарів - ціну, що підлягала сплаті за товар, та транспортні витрати, а також спростовано обставини, які унеможливлюють, на думку контролюючого органу, застосування основного методу визначення митної вартості товарів.
Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.
Суд зазначає, що обов'язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом підтверджено також і у висновках Верховного Суду, викладених постанові від 06.03.2019 у справі № 809/278/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що зміст спірного рішення відповідача, який є індивідуально-правовим актом, оскільки породжує права і обов'язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 КАС України.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Обґрунтованість, в силу статті 2 КАС України, є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
У рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Так, критерій прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень: має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідачем, у свою чергу, не доведено належними доказами правомірність своїх рішень.
З огляду на встановлені судом обставини оскаржене рішення та картка є протиправними та належать до скасування.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
За змістом ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Позивачем у рамках даної позовної заяви сплачено суму судового збору у розмірі 4962,00 грн відповідно до платіжного доручення № 756 від 23.05.2022.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись статтями 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УТД ТЕХПРОМ» (місцезнаходження: вул. Екскаваторна, буд. 37, м. Київ, 03062, код за ЄДРПОУ 44597370) до Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038, код за ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 28.03.2022 №UA110130/2022/000014/1, винесене Дніпровською митницею.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.03.2022 №UA110130/2022/000104, винесену Дніпровською митницею.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УТД ТЕХПРОМ» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4962,00 грн (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві грн 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Суддя І.О. Свергун