ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"08" липня 2025 р. справа № 300/1220/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не проведення розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у порядку, встановленому абзацами 4. 5. 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. в період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та в період з 01.01.2024 по 31.10.2024;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та в період з 01.01.2024 по 31.10.2024 в повному обсязі відповідно до вимог абзаців 4. 5. 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 і Порядку виплати щомісячної і ротової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими особами рядового і начальницького складу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 та з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.05.2023 грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року відповідно, помножених на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1. 12. 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів У країни Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу га деяких інших осіб від 30.08.201 7 за № 704;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу га окладу за військовим званням, розрахованих виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року відповідно, помножених на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 за №704. з урахуванням уже виплачених сум грошового забезпечення за вказані періоди;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 за №704, з урахуванням виплачених сум;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022 роки, з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року та на 01 січня 2022 року відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 за №704, з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з грудня 2002 по 31.10.2024 проходив військову службу у відповідача, відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31.10.2024 №335 виключено з 31.10.2024 зі списків особового складу. Позивач звернувся 11.02.2025 до відповідача із заявою від 11.02.2025, в якій просив надати інформацію щодо здійснення нарахування та виплати йому індексації в період з 01.03.2018 по 31.10.2024, грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.12.2024, та надати довідки про нарахування грошового забезпечення з 01.03.2018 по 31.10.2024, про розмір нарахованої та виплаченої грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, про розмір нарахованої та виплаченої одноразової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024.
За результатом розгляду заяви позивача відповідач листом від 18.02.2025 повідомив позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку вищевказаних виплат. Представник позивача вважає таку відмову протиправною, оскільки постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 (далі - Постанова № 103). Таким відновлено дію пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова № 704) в редакції, що діяла до 21.02.2018 та передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Постановою № 704 закладений механізм щорічного збільшення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням у залежності від зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до Закону України “Про державний бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму на 01.01.2018 встановлено на рівні 1762,00 грн, однак кожного наступного року він збільшувався. Таким чином, під час проходження військової служби в позивачу виплачено грошове забезпечення в меншому розмірі, ніж визначено законодавством.
Ухвалою суду від 28.02.2025 відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву (а.с.45-46).
10.03.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив від 04.03.2025 на позовну заяву, в якому представник проти позову заперечив. Зазначив, що за період з грудня 2017 року по липень 2023 року індексацію позивачу було виплачено у повному розмірі, підстави для проведення розрахунку індексації грошового забезпечення позивача - відсутні. Представник також зазначив, що скасування пункту 6 постанови № 103 не впливає на порядок та процедуру проведення перерахунку розміру посадового окладу позивача і не створює підстав для здійснення перерахунку грошового забезпечення позивача, оскільки визнання нормативно-правового акту таким, що втратив чинність, не поновлює дію попереднього акту. На час розгляду цієї справи відсутні докази здійснення зміни - збільшення посадових окладів або інших складових грошового забезпечення позивача, а тому відсутні передбачені законом підстави для перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 . Окрім цього, після внесення змін до абз.1 п.4 Постанови №704 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, які набрали законної сили 20.05.2023, відсутні підстави для нарахування відповідних розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням військовослужбовців шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, після 20.05.2023. Щодо позовної вимоги позивача про компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44, представник зазначив, що така виплата проводиться під час проходженням служби та особам, які мають статус військовослужбовця, а у випадку позивача така компенсація матиме разовий характер та відноситься до часу після звільнення з військової служби та після втрати статусу військовослужбовця, а відповідна виплата не відноситься та не набута позивачем у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, а має компенсаційний характер. Представник відповідача просив суд в задоволенні позову відмовити (а.с. 39-41).
Позивач надіслав на адресу суду відповідь на відзив, в якій заперечив щодо доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.45-51).
Суд, оцінивши обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 з грудня 2002 по 31.10.2024 проходив військову службу у різних підрозділах ІНФОРМАЦІЯ_1 , які перебувають на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31.10.2024 №335 полковника ОСОБА_1 з 31.10.2024 виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 27 та зворотна сторона).
11.02.2025 позивач звернувся з заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просив надати йому інформацію щодо здійснення нарахування та виплати йому індексації в період з 01.03.2018 по 31.10.2024, грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.12.2024, та надати довідки про нарахування грошового забезпечення з 01.03.2018 по 31.10.2024, про розмір нарахованої та виплаченої грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 про розмір нарахованої та виплаченої одноразової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024.
Відповідач листом від 18.02.2025 за № 11/2/305 повідомив позивача, що індексація грошового забезпечення з врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003, не нараховувалась та не виплачувалась у зв'язку відсутністю на це підстав.
Вважаючи дії суб'єкта владних повноважень протиправними, та за необхідне зобов'язати цей орган вчинити певні дії щодо нарахування та виплати належних видів грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення дії чи конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Що стосується нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 31.10.2024, суд зазначає таке.
За приписами ч. 1 ст. 2 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон України № 2232-Х1І). військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною першою статті другої Закону України Про військовий обов'язок і військову службу визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язанім з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до частини 1-3 статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.1991 року № 2011-ХІI (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове га інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну полі піку у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням:
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія):
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України Про індексацію грошових доходів населення № 1282-ХІІ від 03.07.1991 (далі - Закон № 1282-ХІІ).
Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, то індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексація грошових доходів населення проводиться у раті, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих ціп перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характер). зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового І начальницького складу, посадових осіб митної служби.
У відповідності до пункті 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Як зазначено Верховним Судом у постановах від 19.06.2019 (справа № 825/1987/17). від 20.11.2019 (справа № 620/1892/19). від 05.02.2020 (справа№825/565/17) індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації і ротового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку № 1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону № 1282-Х1І. підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького склад) , яких переведено на іншу робот) (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено па роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу , а також для тих. які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
Аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
У відповідності до абз. 1 п. 5 і Порядку. у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку. значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Таким чином, зважаючи на те. що підвищення посадового окладу позивача з березня 2018 року відбулося у зв'язку із прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців, саме березень 2018 року в контексті застосування у спірних правовідносинах норми абз. 1 п. 5 Порядку є місяцем підвищення доходів (базовим місяцем), а тому значення індексу споживчих цін у цьому місяці приймається за 1 або 100 відсотків.
Згідно абз. 2 п. 5 Порядку обчислення індексу споживчих цім для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Разом з цим. у контексті спірних відносин суд звертає увагу на те. що питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абз. 3. 4. 6 п. 5 Порядку.
Відповідач заявляє про відсутність підстав для нарахування мені індексації грошового забезпечення з березня 2018 року, оскільки сума підвищення грошового забезпечення перевищує суму індексації, яка склалася у березні 2018 року (яка дорівнює 0, оскільки змінився базовий місяць).
Однак, суд зазначає, що такий порядок розрахунку суперечить положенням абз. 3. 4. 6 п. 5 Порядку. Так. відповідно до вказаних законодавчих норм, сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суми індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з у рахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної су ми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-І цього Порядку.
Аналізуючи вказані вище положення спеціального підзаконного нормативно-правового акта, суд вважає за необхідне зазначити, що підвищення посадового окладу у певному місяці не тягне за собою безумовне припинення виплати індексації у подальших періодах.
В даному випадку, суб'єкту владних повноважень необхідно вираховувати розмір підвищення доходу і визначати різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Тобто, з 01.12.2015 в абзацах 3. 4. 5. 6 пункту 5 Порядку по суті йде мова про поняття індексації - різниці. право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується: якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку додатково вказує, що ця сума індексації - різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 201 8 року та сумою грошового забезпечення в січні 2018 року.
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, то це є підставою для нарахування й виплати індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення.
Системний аналіз п. 1. абз. 4. 6 п. 5 Порядку (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) надає підстави для висновку, що нарахування та виплата суми індексації - різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковнми для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
До вказаного висновку дійшов також Верховний Су д у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21 та від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 11 травня 2023 у справі №260/6386/21, від 15 червня 2023 у справі №120/6277/22.
Вказане спростовує твердження відповідача про те. що сума індексації мого грошового забезпечення, яка склалася у березні 2018 року не нараховується, оскільки такий розрахунок суперечить діючим законодавчим нормам.
Відповідно до вимог Закону України Про індексацію грошових доходів населення та Порядку обов'язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо па роботодавця.
Суд зазначає, що в період з березня по жовтень 2018 року індекс споживчих ціп. розрахований наростаючим підсумком, відповідно до відомостей Міністерства фінансів України, не перевищував показника 1.03, а з грудня 2018 року по грудень 2022 року та з січня 2024 року по грудень 2024 року позивачу виплачена індексація грошового забезпечення, проте враховуючи не проведення відповідачем аналізу наявності підстав для нарахування індексації-різниці, позовні вимоги в ційчастині підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку і доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, суд зазначає таке.
Нормами п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України. Державної служби спеціального зв'язку та захисту Інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей членами сім'ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв'язку з виконанням обов'язків піл час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів ціп категорії громадян.
Відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 (далі Порядок №44). грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби. ДСНС. податкової міліції. Національного антикорупційного бюро. Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв явку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
П. З Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських за осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які
Згідно п. 4 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Відповідно до п. 5 Порядку №44, грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з і ротового забезпечення.
Отже, оскільки належна до виплати індексація грошового забезпечення відноситься до виплат, право на які позивач набув у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, суд вважає, що дія Порядку поширюється також і на такі виплати.
Несвоєчасна виплата індексації грошового забезпечення сталася з вини відповідача, а тому позивач не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб.
Вказана позиція узгоджена з постановою Верховного Суде від 22.06.2018 у справі №812/1048/17, де зазначено, що механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення, а позовна заява в цій частині є такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про перерахунок та виплату грошового забезпечення за 2020-2023 виходячи із розрахункової величини - прожитковою мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, суд зазначає таке.
Кабінетом Міністрів України 30.08.2017 прийнята постанова №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі -Постанова КМУ № 704). якою встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови КМУ № 704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розмір мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1. 12. 13. 14.
Додатки 1 і 14 до Постанови КМУ № 704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. Зокрема, у даних примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, у залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. Дані примітки до додатків 1 та 14 до Постанови КМУ № 704 не містять жодних норм права.
Так. відповідно до примітки 1 додатку 1 до Постанови КМУ № 704 посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом па 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Постановою Кабінету Міністрів України Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб від 21.02.2018 №103 (далі - Постанова КМУ № 103) внесено зміни до Постанови КМУ № 704. внаслідок яких пункт 4 вказаної Постанови КМУ № 704 був викладений у новій редакції,
Зокрема, положеннями пункту 4 Постанови КМУ № 704. з урахуванням внесених змін, було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1. 12. 13 і 14.
Проте, зміст приміток до додатків 1 та 14 до Постанови КМУ № 704 не був приведений у відповідність із пунктом 4 цієї ж постанови.
Таким чином, з 24.02.2018 (дата набрання чинності Постановою КМУ № 103). відповідно до пункту 4 Постанови КМУ № 704, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, став розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним і скасовано пункт 6 Постанови КМУ № 103, яким внесені зміни до пункту 4 Постанови КМУ № 704.
Із набранням законної сили рішенням суду у справі № 826 6453/18 відновлено дію пункту 4 Постанови КМУ № 704 в редакції до внесених Постановою КМУ № 103 змін,
Отже, з 30.01.2020 (тобто з наступного дня після набрання законної сили рішенням суду у справі № 826/6453/18) виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, який встановлений законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Водночас, порядок дій, який повинен вчинити відповідач у зв'язку з втратою чинності пунктом 6 Постанови КМУ № 103, фактично не змінився.
Після втрати чинності пунктом 6 Постанови КМУ № 103. яким внесені зміни до пункту 4 Постанови КМУ № 704. автоматично були усунені усі розбіжності між примітками у додатках 1 і 14 до Постанови КМУ № 704 (незважаючи па те. що вони не містять жодних норм права) га редакцією пункту 4 Постанови КМУ № 704.
Відповідно до правової позиції, яка зазначена у постанові Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19, суди не повинні застосовувати положення нормативно- правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у разі, коли вони є чинними.
Аналогічні за змістом правові позиції наведені у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088 19, тощо.
У відповідності до Постанови КМУ № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу є прожитковий мінімум для праце їда і них осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, годі як розмір мінімальної заробітної плати (її частини) не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований у Постанові КМУ № 704 з іншою мстою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Вказане стосується і обмежень щодо застосування мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих, у тому числі, відповідно до Постанови КМУ № 704. які установлені пунктом 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 № 1 774-VIII.
Правова позиція аналогічного змісту наведена Верховним Судом у постанові від 27.03.2023 у справі № 280/11480/21.
Тобто, як зазначалось раніше, відповідно до пункту 4 постанови КМУ № 704 в редакції, яка діяла до внесення змін постановою КМУ № 103, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Згідно статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 14.11.2019 №294-1Х визначено, що станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2102,00 грн.
Відповідно до статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік від 15.12.2020 №1082-ІХ передбачено, що станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2270,00 грн.
Положеннями статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік від 02.12.2021 №1928-IX встановлено, що станом на 01.01.2022 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2481,00 гри.
Відповідно до статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік від 03.11.2022 №2710-ІХ передбачено, що станом па 01.01.2023 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2684,00 грн.
Водночас, статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік від 07.12.2017 №2246-VIII визначено, що станом на 01.01.2018 (дата, виходячи з якої відповідачем здійснено обчислення та виплату грошового забезпечення за спірні періоди) прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 1762,00 грн, що менше за прожитковий мінімум на одну працездатну особу в 2020-2023 роках.
На веб-сторінці "Урядовий портал" (Єдиний веб-портал органів виконавчої влади України) 17.05.2023 розміщено повідомлення про прийняття Кабінетом Міністрів України постанови "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 № 103 та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704" від 12.05.2023 за № 481 (далі по тексту також - Постанова № 481, постанова Уряду України №481).
Даною постановою Уряду України вирішено:
1. Скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (Офіційний вісник України. 2018 р. № 20. Ст. 662).
2. Внести зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (Офіційний вісник України, 2017 р. №77, ст. 2374), виклавши абзац перший в такій редакції:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів ш військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького склад) та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення па відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
3. Установити, що видатки, пов'язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового га начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті па відповідний рік для утримання відповідних державних органів.
Згідно інформації з офіційного веб-порталу Верховної Ради України коментована Постанова №481 набрала чинності 20.05.2023 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/481-2023-%D0%BF).
Жодним із положень Постанови №481 не надано зворотної дії в часі застосування її приписів, зокрема й у період з 29.01.2020 дня ухвалення Шостим апеляційним адміністративним судом постанови у справі №826/6453/18. якою залишено в силі рішення суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за№ 103, яким внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.
За загальними правилами застосування норм права в часі, відповідний нормативно-правовий акт врегульовує правовідносини із дати набрання ним чинності (в залежності від обставин опублікування тощо), із дати значно пізніше віддати прийняття і набрання чинності, вказівку про що містить такий акт. або із дати, яка в календарному застосуванні передує даті прийняття акту, відомості у зв'язку із чим повинні зазначатися в останньому.
Так. згідно частини першої статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" №794-Vll від 27.02.2014 постанови Кабінету Міністрів України набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування
Таким чином, з 20.05.2023 (дати набрання чинності Постановою №481) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Оскільки відповідач вчинив протиправну бездіяльність, щодо непроведення нарахування грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідній тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 -14 до постанови КМУ № 704, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у цій частині, а саме зобов'язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.05.2023. виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року па відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови КМУ Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу га деяких інших осіб від 30.08.2017 №704 та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.
Щодо вимоги про перерахунок грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, суд зазначає таке.
Згідно пункту 2 Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання: надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з пунктами 1 та 2 розділу XXIII і Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 (далі по тексту також Порядок №260). військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частими, із якому оголошується про її виплату.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (пункт 6 розділу XXIII цього Порядку).
Відповідно до пункту І розділу XXIV вказаного Порядку №260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Як передбачено пунктом 7 цього ж розділу, розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячною грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошовою забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець мас право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Отже, виплата грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
Як слідує з карток особового рахунку № 1/19 за 2020 рік, №1/18 за 2021 рік, № 11/2/305 за 2022 рік, за 2023 рік, позивачу, серед іншого нараховано та виплачено:
- у серпні 2020 року грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 22955,65 гривень та у грудні 2020 року матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 1410.00 гривень;
- у вересні 2021 року грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 26123,13 гривень та у грудні 2021 року матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 1480,00 гривень;
- у квітні 2022 року грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 29893,13 гривень та у грудні 2022 року матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 30573,75 гривень;
- у лютому 2023 року грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 47498,75 гривень.
Таким чином, з мотивів, що наведені вище, також підлягає перерахунку і виплаті сума грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки, з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням виплачених сум, а позовна вимога в цій частині є такою, що підлягає до задоволення.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Однак, позивачем при зверненні до суду з даним позовом судовий збір не сплачувався, оскільки останній звільнений від його сплати згідно пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір», що підтверджується матеріалами справи, та, як наслідок, розподіл судових витрат на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не проведення розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у порядку, встановленому абзацами 4. 5. 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, в період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та в період з 01.01.2024 по 31.10.2024.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та в період з 01.01.2024 по 31.10.2024 в повному обсязі відповідно до вимог абзаців 4. 5. 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 і Порядку виплати щомісячної і ротової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими особами рядового і начальницького складу , затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 та з врахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.05.2023 грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року відповідно, помножених на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів У країни "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу га деяких інших осіб" від 30.08.2017 за № 704.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) грошове забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.05.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року відповідно, помножених на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 за №704, з урахуванням виплачених сум грошового забезпечення за вказані періоди.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) грошову допомогу для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021року, на 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1. 12. 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 за №704, з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021,2022 роки, з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року та на 01 січня 2022 року відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 за №704. з урахуванням виплачених сум.
Відповідачу рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.