ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"08" липня 2025 р. справа № 300/3409/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Остап'юка С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Траян" до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
15.05.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Траян" (далі - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради про визнання протиправною бездіяльність щодо не розгляду заяви про внесення змін до Містобудівних умов та обмежень та зобов'язання внести зміни до Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 185-51.1-01 від 19.11.2015, а саме: змінити кількість квартир з «144» на « 153».
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 відкрито провадження даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач заявлені позовні вимоги щодо предмета спору обґрунтовує тим, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 у справі за № 300/8886/24, яке набрало законної сили 17.04.2025, зобов'язано Департамент містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради внести заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю - фірма «Траян» згідно заяви від 28.05.2024 зміни до Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №185-51.1-01 від 19.11.2015, а саме: змінити поверховість будівлі з « 10 поверхів» на « 11 поверхів». У зв'язку з чим, позивач 31.01.2025 направив Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради заяву про внесення змін до Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 185-51.1-01 від 19.11.2015, а саме: змінити кількість квартир з « 144» на « 153». Однак такі зміни не були внесені до Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 185-51.1-01 від 19.11.2015, що стало підставою для зверення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідачі направили суду відзиви на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідачі не погоджуються, із посиланням у них на відповідні норми права та твердження.
Департамент містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради просив в задоволенні позову відмовити з тих підстав, що частиною 3 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено вичерпний перелік умов, які містять містобудівні умови і обмеження. Визначення органом містобудування та архітектури у містобудівних умовах і обмеженнях кількості квартир не передбачено. Щодо порядку внесення змін до містобудівних умов і обмежень абзацом 2 частини 8 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника або за рішенням адміністративного суду. Вимога позивача внести зміни у містобудівні умови і обмеження шляхом зміни кількості квартир з 144 на 153 є безпідставною і не дає можливість надати цим змінам оцінку з точки зору відповідності будівельним нормам, правилам та затвердженій містобудівній документації.
Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради просив в задоволенні позову відмовити з тих підстав, що містобудівні умови та обмеження не є документом дозвільного характеру, вони не дають право на забудову земельної ділянки, на виконання будівельних робіт. Основною метою надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є, передусім, визначення відповідності намірів забудови діючий містобудівній документації та визначення основних, передбачених державними будівельними нормами вимог, на підставі яких в подальшому має розроблятись проектна документація на будівництво об'єкту. Процедуру надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки у 2015 році, їх склад та зміст визначав «Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст», затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 07.07.2011 № 109. Закон №3038-VI в чинній редакції не зобов'язує зазначати у містобудівних умовах та обмеженнях для проектування об'єкта будівництва умови щодо кількості квартир на об'єкті будівництва, що виключає наявність протиправної бездіяльності виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради у нерозгляді поданої позивачем заяви про внесення змін до Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №185-51.1-01 від 19.11.2015.
Позивач направив суду відповідь на відзиви відповідачів з викладом своїх пояснень щодо наведених відповідачами у відзивах заперечень. Суду пояснив, що якщо стаття 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI в чинній редакції вже не передбачає визначення містобудівними умовами і обмеженнями кількості квартир, то при розгляді заяви позивача про внесення змін до містобудівних умов та обмежень щодо кількості квартир відповідачі повинні були або зовсім прибрати з Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №185-51.1-01 умову про кількість квартир « 144 шт.», або на виконання вимог замовника будівництва змінити умову про кількість квартир з « 144 шт.» на « 153 шт.». В противному випадку дії відповідачів суперечать як законним вимогам замовника будівництва, так і вимогам законодавства, та безпідставно обмежують права замовника будівництва.
Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.
На підставі Договору оренди землі, укладеного 09.09.2022 між Івано-Франківською міською радою і ТзОВ фірма «Траян», та зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.10.2022, в строковому платному користуванні (оренді) товариства фірма «Траян» перебуває земельна ділянка кадастровий номер 2610193001:15:003:0021, площею 2,9985 га, яка знаходиться в місті Івано-Франківську, село Микитинці, вулиця Декабристів (район річки Бистриці Надвірнянської), з цільовим призначенням «для іншої житлової забудови (код 02.07)».
19.11.2015 за реєстраційним № 185-51.1-01 Департамент містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради видав Товариству з обмеженою відповідальністю - фірма «Траян» Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки с. Микитинці, вул. Декабристів (район річки Бистриці Надвірнянської), об'єкт будівництва - багатоквартирний житловий будинок з закладами громадського призначення (друга черга). Основні техніко-економічні показники об'єкта будівництва: поверховість - 10 поверхів; кількість квартир - 144 шт.; загальна площа - 13 869 м.кв.; будівельний об'єм - 49 970 м.куб.; площа забудови - 1 950 м.кв. Містобудівні умови та обмеження: гранично допустима висота будівель - умовна висота - 35 м.
28.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма «Траян» направило Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради заяву про внесення змін до містобудівних умов та обмежень, яким просило внести у Містобудівні умови та обмеження № 185-51.1-01 від 19.11.2015 наступні зміни: поверховість - 11 поверхів; гранична висота - 42 метри.
Департаментом містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради за результатами розгляду заяви позивача від 28.05.2024 про внесення змін до містобудівних умов і обмежень, внесено зміни до Містобудівних умов та обмежень №185-51.1-01 від 19.11.2015 по об'єкту «багатоквартирний житловий будинок з закладами громадського призначення (друга черга) на вул. Декабристів у с. Микитинці (район річки Бистриці Надвірнянської)», кадастровий номер земельної ділянки 2610193001:15:003:0021 (наказ №174 від 22.11.2024, Містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва, реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:7946-2509-6279-8482 Редакція №2 (а.с.61-63), відповідно до яких змінено показник гранично допустимої висотності будинків, будівель та споруд у метрах - 42 м.
Змін до містобудівних умов та обмежень щодо поверховості не внесено, у зв'язку з чим позивач 25.11.2024 оскаржив таку бездіяльність Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради в судовому порядку.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 у справі за № 300/8886/24, яке набрало законної сили 17.04.2025, позов Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма «Траян» до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради, яка полягає у не розгляді поданої Товариством з обмеженою відповідальністю - фірма «Траян» заяви від 28.05.2024 про внесення змін до Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №185-51.1-01 від 19.11.2015 про встановлення поверховості - 11 поверхів. Зобов'язано Департамент містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради внести заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю - фірма «Траян» згідно заяви від 28.05.2024 зміни до Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №185-51.1-01 від 19.11.2015, а саме: змінити поверховість будівлі з « 10 поверхів» на « 11 поверхів». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
31.01.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма «Траян» направило Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради заяву про внесення змін до Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 185-51.1-01 від 19.11.2015, а саме: змінити кількість квартир з « 144» на « 153».
18.03.2025 позивач направив відповідачам заяву, в якій просив повідомити про результати розгляду його заяви від 31.01.2025 про внесення змін до Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 185-51.1-01 від 19.11.2015.
15.04.2025 Департамент містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради, листом за № 18/31.1-18/555, повідомив позивача про те, що заява стосовно внесення змін до містобудівних умов та обмежень розглянуто. Проінформовано про те, що для прийняття рішення, що стосується зміни кількості квартир необхідно надати містобудівний розрахунок вказаного у зверненні об'єкта містобудування, так як така зміна впливає на інші показники об'єкта будівництва. Додатково поінформовано про те, що рішення про внесення будь-яких змін до містобудівних умов та обмежень для проєктування об'єкта будівництва реєстраційний номер 185-51.1-01 від 19.11.2015 буде прийнято після набрання чинності постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду предметом позову якого є вищевказані містобудівні умови та обмеження для проєктування об'єкта будівництва.
Позивач на виконання листа Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради, листом за № 18/31.1-18/555 від 15.04.2025 направлено містобудівний розрахунок техніко-економічними показниками.
На момент звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом відповідачами не внесені зміни до Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 185-51.1-01 від 19.11.2015 щодо зміни кількості квартир з « 144» на « 153». Вважаючи таку бездіяльність протиправною позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку даним правовідносинам суд зазначає наступне.
Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
Згідно з частиною 2 статті 5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.
Згідно з частиною 4 статті 26 даного Закону, право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Відповідно до пункту 1 частини 5 даної статті Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок з отримання замовником або проектувальником вихідних даних.
Стаття 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначає вихідні дані (в редакції Закону, чинного станом на 31.01.2025), згідно частини першої якої основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.
Фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва (частина 2 статті 29 Закону).
Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються: копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об'єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.
Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об'єкта будівництва.
Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним (частина 3 статті 29 Закону).
Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Рішення про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень з обґрунтуванням підстави відмови приймається, за умови забезпечення права особи на участь в адміністративному провадженні, передбаченого Законом України "Про адміністративну процедуру", у строк, що не перевищує строк, встановлений для їх надання (частина 4 статті 29 Закону).
Містобудівні умови та обмеження містять:
назву об'єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об'єкта;
ідентифікатор об'єкта будівництва або закінченого будівництвом об'єкта (для об'єктів нового будівництва та закінчених будівництвом об'єктів, яким присвоєно ідентифікатор об'єкта будівництва до видачі містобудівних умов та обмежень);
інформацію про замовника;
відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні;
гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах (з урахуванням обмежень використання приаеродромних територій, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України);
максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки;
максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону);
мінімально допустимі відстані від об'єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд;
планувальні обмеження (охоронні зони пам'яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об'єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони, планувальні обмеження використання приаеродромних територій, встановлені відповідно до Повітряного кодексу України, зони, встановлені відповідно до законодавства за результатами визначення рівнів ризиків виникнення надзвичайних ситуацій, відображені у містобудівній документації);
охоронні зони об'єктів транспорту, зв'язку, інженерних комунікацій, відстані від об'єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж;
вимоги щодо розроблення розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту (для об'єктів, визначених відповідно до частини десятої статті 31 цього Закону).
Перелік зазначених умов є вичерпним.
Відомості, визначені пунктами 3, 4, 6-9 цієї частини, визначаються у містобудівних умовах та обмеженнях на підставі відомостей Державного земельного кадастру. Дія цього положення не поширюється на випадки, коли такі дані були встановлені містобудівною документацією до набрання чинності цим абзацом і відомості про них не внесені до Державного земельного кадастру (частина 5 статті 29 Закону).
Надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу (частина 6 статті 29 Закону).
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією, дотримання яких є обов'язковим для всіх суб'єктів містобудівної діяльності. Такі обмеження також стосуються встановлення додаткових вимог та обмежень для об'єктів будівництва в охоронних зонах пам'яток культурної спадщини та межах історичних ареалів населених місць.
Саме у містобудівних умовах та обмеженнях забудови земельної ділянки, спеціально уповноважений суб'єкт владних повноважень має викласти свої вимоги до планування майбутнього будівництва на відповідних земельних ділянках. Тобто, орган, який видає містобудівні умови та обмеження, безпосередньо у самому документі визначає всі планувальні обмеження.
Водночас суд звертає увагу, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не є документом дозвільного характеру, вони не дають право на забудову земельної ділянки, на виконання будівельних робіт. Основною метою надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є, передусім, визначення відповідності намірів забудови діючий містобудівній документації та визначення основних, передбачених державними будівельними нормами вимог, на підставі яких в подальшому має розроблятись проектна документація на будівництво об'єкту.
У містобудівних умовах та обмеженнях повинен відображатись намір, який має замовник щодо забудови земельної ділянки. Відповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні є однією із ключових умов для отримання містобудівних умов та обмежень, яка перевіряється на стадії їх надання або у подальшому під час здійснення державно-будівельного або судового контролю.
Невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об'єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.
Недотримання замовником цієї умови є самостійною та достатньою підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень.
Відтак, отриманню містобудівних умов та обмежень передує визначення (встановлення) відповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Відповідно до частина 8 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника. Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника або за рішенням адміністративного суду.
Завдання на проектування об'єктів будівництва складається і затверджується замовником за погодженням із проектувальником (частина 9 статті 29 Закону).
Завдання на проектування визначає обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень об'єкта будівництва, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складається з урахуванням технічних умов, містобудівних умов та обмежень (частина 10 статті 29 Закону).
Таким чином, Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначає умови внесення змін до містобудівних умов та обмежень, однак правові підстави для внесення змін до містобудівних умов та обмежень не конкретизує.
Правовою підставою внесення змін до містобудівних умов та обмежень може бути, зокрема, зміна намірів забудови, однак якщо ці зміни не суперечать вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Оцінка відповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації належить відповідним уповноваженим органами містобудування та архітектури.
Відтак, положення частини восьмої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» потрібно розуміти так, що зміни до містобудівних умов та обмежень вносяться за заявою замовника органом, що надав такі містобудівні умови та обмеження, а у разі видачі містобудівних умов та обмежень, які не відповідають поданій заяві про їх видачу, та/або законодавству у сфері містобудування - за рішенням суду.
Водночас, намір забудови визначається винятково замовником і такий намір у містобудівних умов та обмежень може бути змінено виключно за його заявою.
Уповноважений орган містобудування та архітектури не уповноважений самостійно визначати намір забудови.
Відповідачі заперечуючи проти заявлених позовних вимог вказують на те, що стаття 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в чинній редакції не передбачає визначення містобудівними умовами та обмеженнями кількості квартир.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до пункту 2.2 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, що затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 № 109 (далі - Порядок 109), в редакції чинній на час видачі Містобудівних умов та обмеження № 185-51.1-01 від 19.11.2015, передбачав перелік документів, які додаються замовником для отримання містобудівних умов та обмежень, серед яких обов'язковими вказано містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва, в якому і зазначалася поверховість, кількість квартир, загальна площа, будівельний об'єм, площа забудови (пункт 11 містобудівних умов та обмежень).
Розділ ІІІ Порядку 109 «Склад та зміст містобудівних умов та обмежень», визначає, що текстова частина містобудівних умов та обмежень містить розділи «Загальні дані», який в свою чергу містив серед іншого основні техніко-економічні показники об'єкта будівництва (підпункт «з» пункту 3.3. Порядку 109).
У Містобудівних умовах та обмеженнях, що були видані позивачу 19.11.2015 зазначено у пункті 11 основні техніко-економічні показники об'єкта будівництва «поверховість - 10 (десять поверхів)».
Таким чином, техніко-економічні показники щодо кількості квартир об'єкту будівництва визначені саме замовником при поданні заяви про видачу містобудівних умов та обмежень. Тобто, у містобудівних умовах та обмеженнях відображено намір, який мав замовник щодо забудови цієї земельної ділянки, в тому числі щодо кількості квартир об'єкта будівництва.
Поряд з цим, станом на день подання позивачем заяви (31.01.2025) про внесення змін до Містобудівних умов та обмежень № 185-51.1-01 від 19.11.2015, такий Порядок № 109 втратив чинність.
Суд звертає увагу на те, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника. Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника або за рішенням суду (частина 8 статті 29 цього Закону).
Позивач звернувся до відповідача із заявою про внесення змін до уже внесених техніко-економічних показників до Містобудівних умов та обмежень № 185-51.1-01 від 19.11.2015.
Як наслідок, безпідставними є доводи відповідачів про те, що Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» в чинній редакції не зобов'язує зазначати у містобудівних умовах та обмеженнях для проектування об'єкта будівництва умови щодо кількості квартир об'єкта будівництва, оскільки відсутність такого обов'язку стосується Містобудівних умов та обмежень, що видаються чи були видані після втрати чинності Порядку №109, тобто після 26.12.2017.
За таких обставин, відповідач - Департамент містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради як орган який уповноважений вносити зміни Містобудівних умов та обмежень вчинив протиправну бездіяльність щодо внесення змін до кількості квартир в багатоквартирному житловому будинку з «144 шт.» на « 153 шт.» за наслідками розгляду заяви позивача від 31.01.2025, оскільки не врахував наміри замовника, які в свою чергу не суперечать вимогам містобудівного законодавства.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права в частині вимог зобов'язального характеру, суд зазначає наступне.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною 4 статті 245 даного Кодексу встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення, а також може виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина.
Оскільки, на момент розгляду даної адміністративної справи відповідач фактично не розглянув по суті заяву позивача про внесення змін до Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 185-51.1-01 від 19.11.2015, а саме про зміну кількість квартир з « 144 шт.» на « 153 шт.», тому суд вважає таку бездіяльність протиправною.
Враховуючи вищевикладене, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його ефективного відновлення, керуючись повноваженнями, наданими частиною 2 статті 9, частинами 2, 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, та з метою захисту порушеного права позивача, суд вважає необхідним зобов'язати Департамент містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради внести заявлені позивачем зміни до Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 185-51.1-01 від 19.11.2015, а саме змінити кількість квартир з « 144 шт.» на « 153 шт.».
Щодо заявлених позивачем позовних вимог до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, то в задоволенні вимог до цього відповідача потрібно відмовити, оскільки відповідно до частини 8 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, тобто - Департамент містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради. В даних правовідносинах суд не встановив порушення прав позивача Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради.
За таких обставин, суд вважає заявлений позивачем адміністративний позов до Департамент містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення, а в задоволенні позовних вимог до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради потрібно відмовити, як необґрунтовані.
Решта доводів та заперечень учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють. Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до платіжної інструкції за № 2491 від 15.05.2025 позивач підтвердив сплату судового збору в розмірі 6 056 гривень. Таким чином, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради судовий збір в розмірі 3 028 гривень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Траян" (індекс 76018, вулиця Грюнвальдська, будинок 2, квартира 9, місто Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 19399938) до Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради (індекс 76018, вулиця Незалежності, будинок 9, місто Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, код ЄДПРОУ 42909845) задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради, яка полягає у не розгляді поданої Товариством з обмеженою відповідальністю - фірма «Траян» заяви про внесення змін до Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №185-51.1-01 від 19.11.2015 про зміну кількості квартир з «144» на «153».
Зобов'язати Департамент містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради внести заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю - фірма «Траян» зміни до Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №185-51.1-01 від 19.11.2015, а саме: змінити кількість квартир з «144» на «153».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради (індекс 76018, вулиця Незалежності, будинок 9, місто Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, код ЄДПРОУ 42909845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Траян" (індекс 76018, вулиця Грюнвальдська, будинок 2, квартира 9, місто Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 19399938) сплачений судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
В задоволенні позовних вимог до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (індекс 76000, вулиця Грушевського, будинок 21, місто Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 04054346), відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Остап'юк С.В.