ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"08" липня 2025 р. справа № 300/3233/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
Представник позивача Куля Володимир Сергійович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення військової частини НОМЕР_1 від 21.04.2025 №2/132 щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 за пп. «г» п. 2 ч. 4, абзацу 13 п.3 ч.12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який визнаний особою з інвалідністю ІІ групи, та не має інших осіб першого чи другого ступеня спорідненості, що можуть здійснювати за ним постійний догляд;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби ОСОБА_1 за пп. «г» п. 2 ч. 4, абзацу 13 п.3 ч.12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який визнаний особою з інвалідністю ІІ групи, та не має інших осіб першого чи другого ступеня спорідненості, що можуть здійснювати за ним постійний догляд.
Позовні вимоги мотивовані протиправним рішенням військової частини НОМЕР_1 від 21.04.2025 №2/132 щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 за пп. «г» п. 2 ч. 4, абзацу 13 п.3 ч.12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який визнаний особою з інвалідністю ІІ групи, та не має інших осіб першого чи другого ступеня спорідненості, що можуть здійснювати за ним постійний догляд.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
28.05.2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
18.05.2025 року через систему «Електронний суд» від військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позову з підстав викладених у відзиві. Просить відмовити у задоволенні позову.
23.06.2025 року через систему «Електронний суд» представником позивача подано відповідь на відзив, згідно якої викладено пояснення, міркування та аргументи щодо наведених у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення, позовні вимоги просить задоволити в повному обсязі.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.
ОСОБА_1 призваний за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 , де він проходить військову службу.
Позивач має батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який визнаний особою з інвалідністю ІІ групи. Висновком лікарсько-консультативної комісії №305 від 02.12.2024 ОСОБА_2 був визнаний особою, яка потребує постійного догляду.
З огляду на відсутність інших осіб, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 , позивачем 07.04.2025 року був поданий рапорт на звільнення з підстав пп. «г» п. 2 ч. 4, абзацу 13 п.3 ч.12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який визнаний особою з інвалідністю ІІ групи, та не має інших осіб першого чи другого ступеня спорідненості, що можуть здійснювати за ним постійний догляд.
Рішенням військової частини НОМЕР_1 від 21.04.2025 №2/132 у задоволенні поданого рапорту було відмовлено. Обґрунтування зводиться до того, що військова частина не визнає право лікарсько-консультативної комісії встановлювати потребу в постійному догляді та оспорює відомості зазначені в акті огляду сімейного стану військовослужбовця. У зв'язку з цим, відповідач стверджує, що не було додано документів на підтвердження обставин зазначених в рапорті на звільнення.
Позивач вважаючи таку відмову протиправною звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Статтею 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України (частина 1).
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (частина 3).
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина 5).
Звільнення з військової служби визначає стаття 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до підпункту «г» пункту 1 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану): через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): необхідність постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду.
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Згідно з частиною 7 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" Указом Президента України за № 1153/2008 від 10 грудня 2008 року затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яким визначається порядок проходження громадянами України (далі громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі (далі Положення).
Відповідно до пункту 2 Положення громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.
За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Згідно з пунктом 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до пункту 234 Положення перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Порядок проведення розрахунку вислуги років визначається Міністерством оборони України.
Як встановив суд, єдиною підставою відмови у задоволенні рапорту позивача про його звільнення з військової служби є твердження відповідача про те, що позивачу необхідно надати документи, що підтверджує факт здійснення позивачем постійного догляду за батьком.
Однак, як вбачається з матеріалів адміністративної справи ОСОБА_1 разом із поданим рапортом було надано висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я №305 від 02.12.2024 року про встановлення потреби ОСОБА_2 в здійсненні постійного догляду та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця від 17.03.2025р., виданий ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 від 04.11.2019р. ОСОБА_3 , довідка про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 22704 від 18.12.2024р. Даними документами факт догляду підтверджено в повній мірі.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають до задоволення в повному обсязі.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним рішення військової частини НОМЕР_1 від 21.04.2025 №2/132 щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 за пп. «г» п. 2 ч. 4, абзацу 13 п.3 ч.12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який визнаний особою з інвалідністю ІІ групи, та не має інших осіб першого чи другого ступеня спорідненості, що можуть здійснювати за ним постійний догляд.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби ОСОБА_1 за пп. «г» п. 2 ч. 4, абзацу 13 п.3 ч.12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який визнаний особою з інвалідністю ІІ групи, та не має інших осіб першого чи другого ступеня спорідненості, що можуть здійснювати за ним постійний догляд.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шумей М.В.