Україна
Донецький окружний адміністративний суд
08 липня 2025 року Справа№640/6616/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання поновити на посаді, стягнення середнього заробітку, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про:
визнання протиправним та скасування наказу № 17-ДС від 28.02.2022 про припинення державної служби та звільнення з роботи з 28.02.2022 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 83 "Про державну службу";
зобов'язання поновити на посаді провідного спеціаліста відділу фінансового забезпечення сектору соціальних виплат ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01.03.2022;
стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.03.2022 по день ухвалення рішення суду.
В обґрунтування заявлених позовних вимог (в частині вимог, що розглядаються судом з урахуванням закриття провадження у справі ухвалою від 30.05.2025 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу № 17-ДС від 28.02.2022 про звільнення позивача та зобов'язання поновити на посаді) позивачем вказано, що відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір з одночасним прийняттям рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Позивач, вважаючи своє звільнення неправомірним, просила суд про стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.03.2022 по день ухвалення рішення суду.
Відповідач 1 відзив на позов суду не надав.
У наданому відповідачем 2 відзиві на позов відповідач повідомив, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.04.2022 №22-ДС скасовано пункт 1 наказу від 28.02.2022 № 17-ДС щодо звільнення ОСОБА_1 . Вказано, що за допомогою засобів телекомунікаційного зв'язку ОСОБА_1 позивачу надіслані лист від 14.04.2022 вих.№ ВП/331, яким позивача проінформовано про зміну істотних умов державної служби, повідомлено про поновлення на роботі та запропоновано прибути до нового місця розташування ІНФОРМАЦІЯ_2 , наказ від 10.04.2022 №22-ДС та наказ від 14.04.2022 №91 про організацію трудових відносин в ІНФОРМАЦІЯ_3 . У визначений термін ОСОБА_1 не прибула до нового місця розташування ІНФОРМАЦІЯ_2 для продовження службової діяльності, у зв'язку з чим наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.05.2022 №25-ДС припинено державну службу позивача та звільнено з роботи з 16.05.2022 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про державну службу», про що повідомлено позивача листом від 16.05.2022 вих. № ВП/380.
У додаткових письмових поясненнях, наданих суду, відповідачем 2 вказано, що виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачу відповідач не здійснював.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2022 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11.03.2025 справу прийнято до провадження, призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Ухвалою від 30.05.2025 закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу № 17-ДС від 28.02.2022, яким припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з роботи з 28.02.2022 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 83 "Про державну службу"; зобов'язання поновити на посаді провідного спеціаліста відділу фінансового забезпечення сектору соціальних виплат ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01.03.2022.
Ухвалою від 16.06.2025 витребувано з відповідача 2 додаткові докази у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Підпунктом 1.13 п. 1 наказу відповідача 2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі за текстом відповідач 2, ІНФОРМАЦІЯ_4 ) № 17-ДС від 28.02.2022 припинено державну службу позивача, ОСОБА_1 , провідного спеціаліста відділу фінансового забезпечення сектору соціальних виплат ІНФОРМАЦІЯ_1 та звільнено з роботи з 28.02.2022 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 83 "Про державну службу".
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.04.2022 №22-ДС скасовано пункт 1 наказу № 17-ДС від 28.02.2022 щодо звільнення позивача.
Наказом відповідача 2 від 16.05.2022 № 25-ДС позивача звільнено зі служби у разі незгоди з проходженням служби у зв'язку зі зміною її істотних умов з 16.05.2022.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1, 2, 6 ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну службу» державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:
1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;
2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;
3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;
4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;
5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;
6) управління персоналом державних органів;
7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державну службу» правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Статтею 83 вказаного Закону визначені підстави припинення державної служби.
При цьому, Законом України «Про державну службу», як спеціальним у даних відносинах, не врегульовано питання виплати особам середнього заробітку за час вимушеного прогулу при поновленні на посаді, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне застосувати до цих відносин Кодекс законів про працю України.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Частинами 1, 2 статті 235 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Як встановлено судом, з 10.04.2022 відповідачем 2 самостійно вирішено питання поновлення позивача на посаді шляхом скасування пункту наказу про звільнення позивача з посади - з метою приведення наказів щодо організації трудових відносин у відповідність до чинного законодавства України.
Тобто, відповідачем 2 визнано факт звільнення позивача із порушенням законодавства, відтак, таке звільнення було здійснено без законної підстави.
Таким чином, в такому випадку підлягають застосуванню наслідки, передбачені 2 статті 235 Кодексу законів про працю України, а отже вирішуючи питання про поновлення позивача на посаді з 10.04.2022 після незаконного звільнення відповідач 2, як особа, у штаті якого позивач проходила державну службу, мав вирішити питання про виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.03.2022 по 09.04.2022, що відповідачем 2 не було здійснено (відповідачем 2 визнано вказане у наданих суду письмових поясненнях) та є предметом розгляду у цій справі.
Статтею 27 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Постанова № 100 в редакції, чинній на час поновлення позивача на посаді з 10.04.2022), застосовується у випадках вимушеного прогулу та залучення працівників до виконання військових обов'язків.
Пунктами 2-4 Постанови № 100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.
При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище у цьому пункті виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Відповідно до пункту 5 Постанови № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Постанови № 100).
Позивача звільнено зі служби 28.02.2022 (останній робочий день), відтак, 2 календарними місяцями служби, що передують звільненню, є саме січень-лютий 2022 року.
Згідно з наданими відповідачем довідками про заробітну плату позивача від 24.03.2025 № 1437, від 23.06.2025 № 2960 за січень-лютий 2022 року, у січні норма робочих днів - 19, фактично відпрацьовано - 19, заробітна плата - 15 722,39 грн, у лютому норма робочих днів - 20, фактично відпрацьовано - 14, заробітна плата - 15 589,56 грн; заробітна плата за лютий 2022 року включає такі виплати: посадовий оклад, доплата за ранг, надбавка за вислугу років, надбавка за інтенсивність, надбавка за складність, тимчасова непрацездатність (виплати за рахунок підприємства та фонду соціального страхування), премія, нагорода згідно Постанови КМУ №708, індексація.
Зважаючи на п. 4 постанови КМУ № 100, згідно з якою при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці не враховується, в тому числі, допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, з розрахунку має бути виключена у лютому 2022 року сума цієї допомоги у розмірі 4883,76 грн (3052,35 грн + 1831,41 грн).
Тобто, заробітна плата позивача у лютому 2022 року за 14 відпрацьованих днів становить 10 705,80 грн.
Відповідач 2 мав виплатити позивачу середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 01.03.2022 по 09.04.2022 включно, тобто, за 22 робочих дні березня 2022 року та 6 робочих дні квітня 2022 року, загалом - 28 днів.
Заробітна плата позивача за 19 відпрацьованих відповідно норми робочих днів січня 2022 року склала 15 722,39 грн, заробітна плата позивача у лютому 2022 року за 14 відпрацьованих днів - 10 705,80 грн, тобто середньоденна заробітна плата позивача за цей період складала 800,85 грн.
Отже, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача 2 середній заробіток за 28 робочих днів, що становить 22 423,80 грн.
При цьому, зважаючи, що позивача поновлено на посаді відповідачем 2 самостійно раніше за прийняття судом рішення у цій справі, вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.03.2022 по день ухвалення рішення суду підлягають задоволенню частково - з 01.03.2022 по 09.04.2022 включно у сумі 22 423,80 грн.
Враховуючи наведене, заявлений позов підлягає задоволенню частково.
Підстави для розподілу судового збору відсутні, оскільки позивач звільнена від його сплати.
З огляду на викладене вище та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 241-243, 245, 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (ЄДРПОУ 00034022, адреса: 03168, Україна, місто Київ, проспект Повітряних Сил, будинок, 6), ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання поновити на посаді, стягнення середнього заробітку, - задовольнити частково.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.03.2022 по 09.04.2022 включно у сумі 22 423,80 грн (двадцять дві тисячі чотириста двадцять три гривні 80 копійок).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.С. Михайлик