Справа № 758/3714/20
16 червня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді - Якимець О. І.,
за участю секретаря судових засідань Карпишиної К.С.,
представника позивача - Грицаєнка Р.М,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 , Державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бандури Юрія Вікторовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Гаражний автокооператив «Вікторія» про скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан,
Київська міська рада (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач-1, ОСОБА_1 ), Державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бандури Юрія Вікторовича (далі - відповідач-2, державний реєстратор), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Гаражний автокооператив «Вікторія», у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 30241863 від 30.06.2016 на об'єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 958999208000 за ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 19,2 кв.м на АДРЕСА_1 (код ділянки 91:066:0005), та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан.
Позивач в обґрунтування позову зазначає, що відповідач-2 прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 30241863 від 30.06.2016, яким за ОСОБА_1 зареєстровано приватну власність на об'єкт нерухомого майна на проспекті Правди 39 у Подільському районі міста Києва , а саме гараж № НОМЕР_1 , ряд 2 .
Вказується, що позивач як єдиний розпорядник земель комунальної власності міста Києва жодних рішень щодо передачі земельної ділянки під будівництво ні ОСОБА_1 , ні іншим особам у власність чи користування не приймала, а тому дані факти дають підстави вважати, що відповідач-1 здійснила самочинне будівництво об'єкту нерухомого майна на зазначеній вище земельній ділянці, яка належить на праві власності територіальній громаді м. Києва та на підставі неналежних документів здійснила реєстрацію самочинно збудованого нерухомого майна.
У позові звертається увага на те, що Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведено обстеження земельної ділянки на проспекті Правди 39 у Подільському районі м. Києва (обліковий код земельної ділянки: 91:066:0005), за результатами якого встановлено, що на зазначеній земельній ділянці розташовані індивідуальні збірно-розрібні та цегляні гаражі гаражного автокооперативу «Вікторія» у загальній кількості 327 одиниць, двоповерхова будівля мийки автомобілів та будівля охорони, про що складено акт обстеження № 20-0050-07 від 31.01.2020.
На думку позивача, дані факти свідчать про намагання відповідача-1 в незаконний спосіб заволодіти землями комунальної власності, які належать територіальній громаді м. Києва згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».
Щодо неправомірних дій та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора позивач зазначає, що всупереч пункту 3 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» приватним нотаріусом не зроблено обов'язковий запит до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації» щодо правомірності посвідченого права власності за відповідачем-1 зазначеного об'єкта нерухомого майна.
Щодо самочинного будівництва, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан, позивач зауважує, що право на забудову виникає у особи, яка набула права на земельну ділянку на законних підставах, після здійснення нею дій, передбачених статтями 26 - 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Як наголошується у позові, листом Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 29.10.2019 повідомлено, що згідно з даними реєстрових книг КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» за адресою м. Києві просп. Правди, 39 , не проводилась реєстрація права власності на гаражний бокс № НОМЕР_3 , ряд 2 в ГБК «Вікторія».
Також зазначається, що листом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 073-1066 від 24.01.2020 повідомлено, що Департаментом за адресою просп. Правди, 39 будь-які дозвільні документи, що дають право на виконання підготовчих, будівельних робіт та засвідчують готовність до експлуатації об'єкта будівництва (гаражних боксів) не видавалось та не реєструвалось.
Позивач вважає, що в діях відповідача-1 наявні ознаки самовільного зайняття земельної ділянки на просп. Правди 39 в м. Києві . Оскільки земельна ділянка на просп. Правди 39 в м. Києві (код ділянки 91:066:0005) у Подільському районі м. Києва не була відведена у відповідності до вимог законодавства для будівництва об'єктів нерухомого майна, таке майно підлягає знесенню.
Таким чином, на думку позивача особа, що використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої (власника земельної ділянки), повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд за власні кошти.
У зв'язку з наведеним, територіальна громада міста Києва в особі позивача має право вимагати від ОСОБА_1 повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, привівши її у придатний для використання стан.
26.09.2022 від третьої особи на адресу суду надійшли письмові заперечення, у яких, зокрема, вказується, що зазначена земельна ділянка надана ГК «Вікторія» у користування, для задоволення потреб членів гаражного кооперативу - відповідно до ЗУ «Про кооперацію», земельна ділянка є складовою частиною кооперативу. Гаражний автокооператив «Вікторія» з моменту створення, здійснює функції землекористувача в інтересах всіх власників гаражів (членів кооперативу), незалежно від того проведено державна реєстрація права власності на гараж членом автокооперативу чи ні.
У поясненнях зазначається, що гараж відповідача-1 був збудований за адресою: проспект Правди 39 в Подільського району м. Києва , на території Гаражного автокооперативу «Вікторія» господарським способом та здано в експлуатацію у 1990 році, що підтверджується довідкою Гаражного автокооперативу «Вікторія».
Зауважується, що правовими підставами для здійснення функції землекористувача Гаражного автокооперативу «Вікторія» щодо земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки № 8000000000.91.066.0005. (міського земельного кадастру) в інтересах відповідача-1 є:
- Рішення Виконкому Київської міської ради від 31 березня 1988 року № 316 яким було відведено зазначену земельну ділянку для організації відкритої автостоянки та будівництва зблокованих одно-дво поверхових кооперативних гаражів на 300 машиномісць на проспекті Правди в м. Києві . Пунктом 2. вищезазначеного рішення Гаражний автокооператив «Вікторія» зобов'язано до 1990 року збудувати та ввести в експлуатацію зблоковані одно-дво поверхові кооперативні гаражі та відкриті стоянки. Зазначене рішення є дозволом на будівництво на належній йому земельній ділянці капітальних на некапітальних будівель (гаражів), та закріплення за цією ділянкою цільового призначення «для організації відкритої автостоянки та будівництва зблокованих одно-дво поверхових кооперативних гаражів»;
- Розпорядженням Київського міського голови від 03.08.2001 року № 969-г, про погодження місць розташування об'єктів, ГА « Вікторія » було погоджено місце розташування автостоянки на проспекті Правда 39 у Шевченківському районі м. Києва на землях міської забудови орієнтованою площею 1.045 га та приєднати об'єкта до інженерних мереж міста;
- Рішенням Київської міської ради № 342/9830 від 23.10.2013 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки гаражному автокооперативу «Вікторія» на проспекті Правди 39 у Подільському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки та змінено цільове призначення земельної ділянки на наступне: «для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянок», визначив розмір земельної ділянки 1.45 га та визначив її обліковий код: 91:066:005к. Київська міська рада змінивши цільове призначення земельної ділянки визнав, що ділянка забудована кооперативними гаражами і цільове призначення землі не організація та/ або будівництво гаражів, а саме експлуатація та обслуговування побудованих гаражів та автостоянок» підтвердила факт обізнаності в існуванні вже збудованих гаражів на зазначеній земельній ділянці, ще у 2013 році.
Гаражний автокооператив «Вікторія» зазначає, що відсутні будь-які рішення Київської міської ради, які б змінювали цільове призначення земельної ділянки, вилучали її з користування Гаражного автокоперативу «Вікторія» або зобов'язували землекористувача (ГА «Вікторія») її звільнити.
Звертається увага на те, що члени гаражного кооперативу, в тому числі відповідач-1, відкрито володіє, користується та розпоряджається своїм гаражем більш ніж 10 років як і земельною ділянкою на якій розміщено гараж.
Також третя особа вважає що кожний член гаражного кооперативу набуває права власності за набувальною давністю на користуванням земельною ділянкою на якій розміщено гаражі, оскільки добросовісно, відкрито, безперервно та давно володіє земельною ділянкою що розміщена під гаражем.
Наголошується, що у Гаражного автокоперативу «Вікторія» та членів автокооперативу в тому числі відповідача-1 жодного разу не виникало сумнівів щодо правомірності володіння земельною ділянкою, оскільки відповідними Рішеннями міської ради було надано дозвіл на розміщення та будівництво гаражів.
На думку третьої особи, зазначене спростовує доводи, що Київська Міська Рада не приймала рішень щодо передачі земельної ділянки під будівництво ні відповідачу-1 ні іншим особам у власність чи користування.
Третя особа вказує, що члени гаражного автокооперативу «Вікторія» звертались у 2017 році із заявами щодо приватизації земельної ділянки що знаходиться під гаражем до Київської Міської Ради але була надана відповідь членам автокооперативу, що зазначена земельна ділянка є складовою частиною гаражного автокооперативу «Вікторія» питання набуття права власності необхідно вирішувати кооперативу як юридичній особі з метою задоволення потреб членів кооперативу.
У поясненнях акцентується, що позивач був обізнаний про наявність збудованих на території 327 гаражів, що підтверджується Рішенням Київської міської ради № 342/9830 від 23.10.2013 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки гаражному автокооперативу «Вікторія» на проспекті Правди 39 у Подільському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки, у зазначений період, але не вчиняв будь-яких дій, тобто визнавав правомірність вчинених дій відповідача-1 та/чи третьої особи.
Відзив на позовну заяву не надійшов.
Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2020 суддею у справі визначено ОСОБА_2.
23 квітня 2020 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Розпорядженням керівника апарату Подільського районного суду міста Києва № 1289 від 18.11.2020 у зв'язку з звільненням з посади головуючого судді ОСОБА_2 , призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
18.11.2020 у справі проведено повторний автоматизований розподіл справи за результатами якого головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі визначено суддю Ларіонову Н.М.
Розпорядженням керівника апарату Подільського районного суду міста Києва № 557 від 25.01.2021 відповідно до Рішення зборів суддів Подільського районного суду м. Києва № 1 від 04.01.2021, та № 12.01.2021, та № 3 від 14.01.2021, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
25.01.2021 у справі проведено повторний автоматизований розподіл справи за результатами якого головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі визначено суддю Рибалку Ю.В.
27 січня 2021 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до провадження.
19 травня 2021 року ухвалою суду вирішено:
- витребувати з Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, буд. 6 ): засвідчену у встановленому законодавством порядку копію реєстраційної справи, яка включає документи, на підставі яких прийнято рішення та проведено державну реєстрацію права власності від 11.05.2016 № 29552832 на земельну ділянку (код ділянки 91:066:0005), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 958999208000 за ОСОБА_3 .
Ухвалою від 19.05.2021 залучено до участі у справі як третю особу без самостійних вимог - Гаражний автокооператив «Вікторія».
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 18.10.2023 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті.
Розпорядженням керівника апарату Подільського районного суду міста Києва № 194 від 17.01.2024 згідно Наказу № 4/02-02 від 11 січня 2024 року «Про відрахування зі штату Подільського районного суду м. Києва судді Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області ОСОБА_4», призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
17.01.2024 у справі проведено повторний автоматизований розподіл справи за результатами якого головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі визначено суддю Якимець О.І.
19 січня 2024 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги повністю та просив позов задовольнити у повному обсязі з підстав, які викладені у позовній заяві.
Відповідачі та третя особа у судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином про судове засідання.
Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.
31 січня 2020 року Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було проведено обстеження земельної ділянки за адресою: м. Київ, просп. Правди, 39 (обліковий код: 91:066:0005) у Подільському районі міста Києва та за результатами якого складено Акт обстеження земельної ділянки № 20-0050-07. Обстеження проведено на підставі Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 № 16/890.
За результатами зазначеного обстеження земельної ділянки 31.01.2020 було встановлено, що земельна ділянка площею 1, 4548 га (обліковий код: 91:066:0005) на просп. Правди, 39 у Подільському районі м. Києва , яка згідно з даними міського земельного кадастру обліковується за гаражним автокооперативом « Вікторія »; за поданням Департаменту земельних ресурсів Київська міська рада не приймала рішень щодо передачі (надання) зазначеної земельної ділянки в користування (власність); інформація щодо державної реєстрації вказаної земельної ділянки у державному земельному кадастрі та державної реєстрації речових прав на неї у міському земельному кадастрі відсутня; зазначена земельна ділянка огороджена парканом та охороняється, в її межах розташовано індивідуальні збірно- розбірні та цегляні гаражі у загальній кількості 327 одиниць, двоповерхова будівля мийки автомобілів та будівля охорони.
Позивач зазначає, що Київська міська рада як єдиний розпорядник земель комунальної власності жодних рішень щодо передачі вищезазначеної земельної ділянки під будівництво у власність чи у користування не приймала. На думку позивача, відповідач-1 здійснив самочинне будівництво об'єкту нерухомого майна на земельній ділянці по просп. Правди, 39 у м. Києві , та має намір у незаконний спосіб заволодіти землями комунальної власності, які належать територіальній громаді міста Києва.
З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (станом на 06.12.2019) вбачається, що на підставі рішення державного реєстратора Бандури Юрія Вікторовича від 30.06.2016, індексний номер: 30241863, зареєстровано за відповідачем-1 право власності на об'єкт нерухомого майна - гараж № НОМЕР_1 , ряд № 2 , загальною площею 19.2 кв.м., м. Київ, проспект Правди, 39, ГК « Вікторія ». Право власності було зареєстроване на підставі довідки гаражного автокооперативу від 21.04.2016 № 62.
Також суд установив, що 03 жовтня 1985 року виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів було прийняте рішення № 985 «Про будівництво в ХІІ п'ятилітці зблокованих, одно-двоповерхових кооперативних гаражів та відкритих стоянок для транспортних засобів, належних громадянам, на замовлення Київської міської ради добровільного товариства «Автолюбитель УРСР» у відповідності з рішенням виконкому міськради від 17 серпня 1985 року № 516 «Про заходи щодо розвитку послуг з ремонту будинків, будівництву споруд для садівничих товариств, гаражів та інших будов за замовленням населення у 1986-1990 роках і в період до 2000 року», згідно з яким планувалося будівництво 100 гаражів.
На підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 31 березня 1988 року № 316 «Про будівництво зблокованих, одно-двоповерхових кооперативних гаражів та відкритих стоянок для транспортних засобів, належних громадянам» було прийнято рішення про збільшення кількості місць на автостоянці по просп. Правди у м. Києві до 500.
Згідно матеріалів справи судом встановлено, що гаражний автокооператив «Вікторія» (м. Київ, просп. Правди, 39) був зареєстрований 04 червня 1997 року, всього - 253 члени кооперативу.
Згідно з витягом з технічної документації земельна ділянка, на якій розташований автокооператив «Вікторія», зареєстрована в Головному управлінні земельними ресурсами під кадастровим номером № 8000000000:91:066:0005, площа земельної ділянки складає: 14 548 кв.м.
Відповідно до Довідки гаражного автокооперативу «Вікторія» від 21.04.2016 № 62 відповідач-1 є дійсно членом гаражного автокооперативу «Вікторія» та власником гаражу НОМЕР_1 , ряд № 2 , за адресою: м. Київ, просп. Правди, 39, який побудований господарчим способом та введений в експлуатацію 20.12.1990 року, сума паю в розмірі 1500,00 грн станом на 2015 рік сплачена в повному обсязі.
Згідно з розпорядженням Київського міського голови від 03 серпня 2001 року № 969-г «Про погодження місць розташування об'єктів» гаражного кооперативу «Вікторія» було погоджено місце розташування автостоянки на проспекті Правди, 39 , на землях міської забудови орієнтовною площею 1,045 га, за умови виконання пункту 10.1 цього розпорядження.
Згідно з рішенням Київської міської ради від 23.10.2013 №342/9830 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гаражному автокооперативу «Вікторія» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою на проспекті Правди, в Подільському районі міста Києва , орієнтовною площею 1,45 га для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Статтею 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.
У свою чергу суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).
Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Крім того, варто зазначити, що необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є доведена належними доказами наявність певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. Тобто законодавець пов'язує факт звернення до суду з наявністю вже порушених прав та інтересів позивача.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частинами першою та другою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.
Статтею 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності на майно, право власності припиняється у випадках встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з даними міського земельного кадастру земельна ділянка площею 1, 4548 га (обліковий код: 91:066:0005) на проспекті Правди, 39 в м. Києві обліковується за гаражним автокооперативом « Вікторія », членом якого є відповідач-1.
На даний час процес оформлення вказаної земельної ділянки не завершений та вона перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва.
На вказаній земельній ділянці знаходиться гараж пл. 19,2 кв.м, який ідентифікується згідно технічної документації як гараж № НОМЕР_1 , ряд № 2 .
Відповідно до правового висновку Верховного Суду (постанова від 15.02.2018 у справі №910/5702/17) під час вирішення питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття.
Зокрема, при вирішенні спору дослідженню підлягає, зокрема, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.
Судом з'ясовано, що розпорядженням Київського міського голови № 969-мг від 03.08.2001 «Про погодження місць розташування об'єктів» гаражному автокооперативу « Вікторія » було погоджено місце розташування автостоянки на проспекті Правди, 39 на землях міської забудови орієнтовною площею 1,045 га.
В подальшому, на підставі Рішення Київської міської ради № 342/9830 від 23.10.2013 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гаражному автокооперативу « Вікторія » на проспекті Правди, 39 в м. Києві для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки» гаражному автокооперативу « Вікторія » було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на проспекті Правди, 39 в м. Києві орієнтовною площею 1,45 га в короткострокову оренду на 5 років для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки.
Як вбачається з витягу з земельного кадастру, земельна ділянка, на якій розташований автокооператив « Вікторія », зареєстрована в Головному управлінні земельних ресурсів під кадастровим номером № 8000000000:91:066:0005, площа земельної ділянки складає 14 547,93 кв.м.
Положеннями ст. 41 Земельного кодексу України та нормами Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженого рішенням від 20.04.2017 № 241/2463 передбачено можливість передачі земельних ділянок гаражно-будівельним кооперативам.
Отже у справі встановлений факт вжиття заходів по оформленню спірної земельної ділянки за гаражно-будівельним кооперативом та його можливість претендувати на отримання цієї ділянки для здійснення своєї діяльності, а тому відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення з боку члена кооперативу, а відтак і бути підставою для застосування щодо нього приписів статті 212 Земельного кодексу України.
Позивач доводить зазначену обставину з покликанням на те, що земельна ділянка, на якій збудований гараж, не була відведена у відповідності до вимог законодавства для будівництва об'єктів нерухомого майна, відсутні дані щодо видачі дозвільних документів, посилаючись при цьому на положення Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Законів України «Про основи містобудування», «Про регулювання містобудівної діяльності».
Так, заявлені позовні вимоги про звільнення спірної земельної ділянки та повернення її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан, фактично означає знесення належного відповідачу-1 на праві власності гаражу, оскільки будь-яке його переміщення є неможливим без його знецінення (знищення) та зміни його призначення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України).
Згідно з приписами ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України самочинне будівництво підлягає знесенню виключно у разі якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб.
Відомості про порушення будівництвом спірного гаражу прав третіх осіб матеріали справи не містять.
Крім того, суд звертає увагу, що факт самочинного будівництва підлягає встановленню відповідно до правил передбачених ст. 376 Цивільного кодексу України, і належним способом захисту порушеного права має бути вимога про знесення самочинного будівництва. Однак у даній справі позивачем не доведено факту самочинного будівництва шляхом надання належних та допустимих доказів відповідно до ст. ст. 77-80 ЦПК України.
У разі, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.
Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Отже, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Оскільки ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки щодо усунення перешкод у користуванні нею з урахуванням обставин справи є вимога про знесення самочинного будівництва, належним відповідачем за такою вимогою є власник відповідної забудови.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30 січня 2019 року у справі №552/6381/17, від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц та інших звертала увагу на те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 369/14294/17 вказано, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Аналогічний висновок визначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16.
Як вбачається із матеріалів справи, спір у позивача виник саме з набувачем нерухомого майна, а не з державним реєстратором, тому останній є неналежним відповідачем у спірних правовідносинах.
Таким чином, позовна вимога про визнання протиправною та скасування державної реєстрації права власності, заявлена до відповідача-2, не може бути звернена до державного реєстратора, якого позивач визначив співвідповідачем, оскільки спір про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно слід розглядати як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Державний реєстратор зобов'язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.
Відтак вимоги до державного реєстратора не підлягають до задоволення, так як він є неналежним співвідповідачем у справі, оскільки належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та стосовно якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №633/408/18 (провадження № 14-86цс22) у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (ч. 1 ст. 13 ЦПК України), але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України). Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально.
Обрання позивачем неналежного способу захисту прав є самостійною підставою для відмови у позові.
Знаходження на земельній ділянці одного власника об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18).
Права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з'явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження.
За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.
Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.
Оскільки положення статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа - власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно.
У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності.
Зазначене відповідає правовому висновку, який сформульований у постанові Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 758/38/21 (провадження № 61-10158св23).
Також суд зазначає, що відмова в позові через обрання неналежного способу захисту не перешкоджає повторному зверненню до суду з вимогами, які відповідають змісту порушеного права, характеру правопорушення, та спроможні забезпечити поновлення порушеного права.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд покладає судові витрати на позивача.
Керуючись ст. 376 Цивільного кодексу України, ст. 212 Земельного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 17, 76-81, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
у позові Київської міської ради до ОСОБА_1 , державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бандрури Юрія Вікторовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Гаражний автокооператив «Вікторія» про скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан - відмовити.
Судовий збір сплачений позивачем при зверненні до суду із позовом - покласти на позивача.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасники справи:
позивач Київська міська рада (місцезнаходження - 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141);
відповідач-1 ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 );
відповідач-2 Державний реєстратор управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бандрура Юрій Вікторович (місцезнаходження - місто Київ, вулиця Хрещатик, 10);
третя особа гаражний автокооператив «Вікторія» (місцезнаходження - 04108, м. Київ, просп. Правди, 39, код ЄДРПОУ 24927279).
Суддя О. І. Якимець