Справа № 362/5769/23
Провадження № 2/362/219/25
16 червня 2025 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Кравченко Л.М.,
за участю: секретарів судового засідання - Шмагун М.С., Тельнової О.О.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа: Товариство з обмеженою відаовідальністю «ВВОСС», про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельних ділянок з одночасним припиненням усіх речових прав, зареєстрованих щодо цих земельних ділянок, -
ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа: Товариство з обмеженою відаовідальністю «ВВОСС», в якому просить визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину, посвідчене державним нотаріусом Гребініківської державної нотаріальної контори Київської області, 01.06.2018 р., зареєстрованого в реєстрі № 2-1395 на земельну ділянку кадастровим номером 3221487101:01:031:0035; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину, посвідчене державним нотаріусом Гребініківської державної нотаріальної контори Київської області, 01.06.2018 р., зареєстрованого в реєстрі № 2-1399 на земельну ділянку кадастровим номером 3221487101:01:031:0036; скасувати реєстрацію прав на земельну ділянку кадастровим номером 3221487101:01:031:0035 в Державному реєстрі речових прав зареєстрованому в реєстраційному номері об'єкта нерухомого майна 1566621332214, номер запису про право власності 26422547, шляхом припиненння та скасувати реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі; скасувати реєстрацію прав на земельну ділянку кадастровим номером 3221487101:01:031:0036 в Державному реєстрі речових прав зареєстрованому в реєстраційному номері об'єкта нерухомого майна 156660732214, номер запису про право власності 264223301, шляхом припиненння та скасувати реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.
Заявлені вимоги мотивує тим, що за результатом виготовлення технічної документації на належну їй земельну ділянку отримала рішення № РВ-2100046932023 від 03.04.2023 р. про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності електронного документу установленим вимогам та розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини, а саме земельної ділянки відповідачки ОСОБА_4 , яка набула право власності на підставі свідоцтва про право на спадщину.
Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Овчаренко Д.Н. в судовому засіданні позов підтримав, зазначив, що не заперечує права відповідачки на спадкування, проте фактичні межі земельної ділянки не враховано, тому і відбулась накладка.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, судом повідомлялась належно, до суду подала відзив, в якому просила відмовити в задоволенні позову та стягнути з позивача на свою користь судові витрати, сплачені на правничу допомогу в сумі 20000,00 грн.
Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Шевчук Ю.І. в судовому засіданні позов не визнав через необгрунтованість та безпідставність, зазначив, що земельна длянка площею 0,265 га, була в користуванні родини відповідачки 25 років та згодом відповідачка її успадкувала, користувалась нею. Сторони не є суміжними користувачами і їх земельні ділянки не накладаються одна на одну.
Представник Головного управління Держгеокадастру у Київській області надіслав до суду відзив, в якому вказав на невірно обраний позивачем спосіб захисту, що тягне за собою відмову у позові. Просив справу розглядати у відсутності представника.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_5 є власницею домоволодіння АДРЕСА_1 , що засвідчено витягом № 23354022 від 21.07.2009 р. та свідоцтвом на нерухоме майно від 21.07.2009 р., виданого на підставі рішення № 39 від 22.05.2009 р.
Згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії КВ № 33192 від 16.05.2003 р., ОСОБА_5 на підставі рішення Саливонківської сільської ради від 27.12.1996 р. № 100, належить земельна ділянка площею 0,167 га в межах згідно з планом на території с. Саливонки для індивідуального житлового будівництва.
Відповідно до відомостей про встановлення межових знаків, земельна ділянка ОСОБА_3 на місцевості межує з, в тому числі, від Б до В - землі ОСОБА_4 .
03.04.2023 р. Державним кадастровим реєстратором відділ № 1 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області (надалі - відділ № 1) розглянуто заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 27.03.2023 (реєстраційний номер 3В-9701950662023) разом з доданими до неї документами та відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру прийнято рішення № РВ-2100046932023 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з таких підстав: електронний документ не відповідає установленим вимогам, про що зазначено у протоколі проведення перевірки електронного документа; розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
Вказаним вище рішенням рекомендовано виправити технічні помилки стосовно перетинів земельних ділянок.
З огляду висновку щодо перевірки електронного документа, складеного відділом № 1, відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру встановлено, що: Перетин ділянок з ділянкою 3221487101:01:031:0035; площа співпадає на 24,8259% 3 Перетин ділянки з ділянкою 3221487101:01:031:0014; площа співпадає на 4,3653% 4 Перетин ділянок з ділянкою 3221487101:01:031:0036; площа співпадає на 9,1055%.
Тобто перешкода, яка виникла у позивача, та порушує його право на безперешкодне користування належною йому земельною ділянкою, має технічний характер, та може бути усунена шляхом внесення змін до технічних документацій сторін, чи одного з них, після отримання висновків спеціалістів із земельно-технічних питань проведених на основі огляду земельних ділянок на місцевості в натурі. Вказані обставин, додатково вказують на невірний вибір позивачем способу захисту своїх прав, що є окремою підставою для відмови у задоволені позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 р. у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) зазначено, що "у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право ОСОБА_3 порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста".
Земельні ділянки з кадастровими номерами 3221487101:01:031:0035 площею 0,2500 га та 3221487101:01:031:0036 площею 0,0150 га, згідно свідоцтв про право на спадщину за законом від 01.06.2018 р., спадкова справа № 66/2014, зареєстрованих в реєстрі за № 2-1399 та № 2-1395, належать ОСОБА_4 .
В якості доказу перетину ділянок позивачки та відповідачки суду надано зведений план земельних ділянок, складений ФОП ОСОБА_6 , в тому числі і як сертифікованим інженером - землевпорядником.
Доказів для скасування свідоцтв про право на спадщину за законом матеріали справи не містять.
Згідно з ч.1 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Частинами 3,4 цієї статті передбачено, що сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Відповідно до ч. 10 вказаної статті державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Частиною 13 ст.79-1 ЗК України визначено, що земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об'єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Згідно ст. 1 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
За змістом ст.16 Закону України «Про державний земельний кадастр», земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастровий номер скасовується у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Законодавством розмежовано державну реєстрацію земельної ділянки, тобто внесення до Державного земельного кадастру відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (ст. 1 Закону України «Про державний земельний кадастр») та державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки, яка відповідно до ч. 10 ст. 79-1 ЗК України здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до абзацу четвертого п. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
Вимоги про скасування державної реєстрації не призведуть до вирішення спору між сторонами, оскільки судовим рішенням слід одночасно припинити усі речові права, їх обтяження, зареєстровані щодо оспорюваної земельної ділянки, а тому такий спосіб захисту є неефективним.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Згідно судової практики Великої Палати Верховного Суду судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 р. у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наяваності вирішення даного позову на користь позивача, заявлені позивачем вимоги про скасування державної реєстрації не призведуть до вирішення спору між сторонами, оскільки судовим рішенням слід одночасно припинити усі речові права, їх обтяження, зареєстровані щодо оспорюваної земельної ділянки, а тому суд приходить до висновку, що стороною позивача обраний неефективний спосіб захисту своїх прав.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Зазначені правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17-ц (провадження № 14-144цс18).
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.
В частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу на користь відповідача з позивача, суд виходить з такого.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно положень частин 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.ч. 2, 3ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвокат має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Крім того, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20.09.2018 р. на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. У якості доказів у більшості випадків достатньо надати суду договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги, платіжні доручення на оплату послуг адвоката та квитанції про оплату клієнтом цих доручень. Цю позицію підтримав у своїй постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №19/64/2012/5003 від 31.01.2019 р., зазначивши, що «суд апеляційної інстанції, врахувавши те, що відповідачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, правомірно виніс додаткову постанову, якою задовольнив заяву про відшкодування судових витрат на оплату послуг адвоката».
Як вбачається з матеріалів справи, правова допомога надавалась відповідачу Гурській адвокатом Шевчуком Юрієм Івановичем на підставі ордеру про надання правничої (правової) від 01.04.2024 р. (а.с. 77).
У відзиві відповідач вказує, що розмір понесених судових витрат, сплачених нею на правничу допомогу, складає 20000,00 грн., що підлягають стягненню з позивача на її користь.
Проте, відповідачем та її представником в порушення вимог частини 3 статті 137 ЦПК України не надано суду копій квитанцій, актів приймання-передачі професійної правничої допомоги та інших документів, що підтверджують обсяг отриманих послуг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги. Тому суд дійшов висновку, що доказів для встановлення факту надання адвокатом професійної правничої допомоги відповідачу у даній справі не надано.
На підставі ст.ст. 79-1 Земельного Кодексу, ст.ст. 16, 24 Закону України «Про державний земельний кадастр», ст.ст. 4, 5, 12, 13, 82, 263-265 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа: Товариство з обмеженою відаовідальністю «ВВОСС», про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельних ділянок з одночасним припиненням усіх речових прав, зареєстрованих щодо цих земельних ділянок, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Суддя Л.М. Кравченко