Провадження № 11-сс/803/1294/25 Справа № 202/3881/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
02 липня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 (приймає участь в режимі відеоконференції),
представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_7 (приймає участь в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали за апеляційною скаргою представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 09 червня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024040000001368,
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 09 червня 2025 року задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на майно, вилучене за адресою Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Соборності, 117 (виробничого будинку з господарськими ( допоміжними ) спорудами, а саме на 236 кубів деревини різних порід (в основному тополь, клен, акація), з метою його збереження як речових доказів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024040000001368 від 21.10.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 246 КК України.
Мотивуючи ухвалене рішення, слідчий суддя послався на те, що вилучена деревина має істотне значення для проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскільки могла бути предметом вчинення кримінального правопорушення, а отже може зберігати або нести на собі сліди скоєного правопорушення чи відомості, що можуть бути використані як доказ факту та обставин, які встановлюються під час досудового розслідування.
Не погоджуючись з цим рішенням слідчого судді, представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді , постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на 236 кубів деревини різних пород.
Власник арештованого майна не має статусу підозрюваної у цьому кримінальному провадженні, будь-які відомості про те, що 236 кубів деревини були набуті злочинним шляхом, - матеріали справи не містять.
При цьому деревина, на яку накладено арешт, була набута внаслідок здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_8 .
Заслухавши суддю-доповідача, представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги , дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно із ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Так, з наданих до клопотання слідчого матеріалів вбачається, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024040000001368 від 21.10.2024 року за ч.4 ст. 246 КК України.
Ухвалою слідчого судді від 23.04.2025 ( справа №202/3811/25, провадження №1-кс/202/3050/2025) надано дозвіл на проведення обшуку виробничого будинку з господарськими (допоміжними) спорудами, а також прилеглої земельної ділянки без кадастрового номеру за адресою: АДРЕСА_1 , з метою відшукування речових доказів у кримінальному провадженні, зокрема, незаконно зрубаної деревини.
06.05.2025 було проведено обшук за адресою АДРЕСА_1 , а ( виробничого будинку з господарськими (допоміжними) спорудами, в ході якого виявлено та вилучено 236 кубів деревини різних порід (в основному тополь, клен, акація).
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Постановою слідчого від 06 травня 2025 року 236 кубів деревини різних порід (в основному тополь, клен, акація) визнано речовими доказами у цьому кримінальному провадженні.
З урахуванням наведеного, щодо майна, на яке рішенням слідчого судді було накладено арешт, є підстави обґрунтовано вважати, що воно відповідає вимогам ст. 98 КПК України щодо речового доказу, так як деревина має істотне значення для проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Разом з цим, відповідно до протоколів допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 вбачається, що свідки підтвердили факти перевезення незаконно вирубаних дерев на територію таксопарку по АДРЕСА_1 ( том 3 а.с. 11-18), а тому арешт на вказану деревину необхідний з метою збереження речових доказів, оскільки вилучена деревина є об'єктом кримінально протиправних дій, яка набута кримінально протиправним шляхом.
Посилання адвоката на те, що деревина, на яку накладено арешт, була набута внаслідок здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_8 не є слушними, так як долучені договори та дозволи на видалення та омолодження зелених насаджень датовані 2022-2023 роками, а відповідні договори оренди, чи документи, які підтверджують право користування чи власності ФОП ОСОБА_8 на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) спорудами за адресою АДРЕСА_1 , надано не було.
Доводи апеляційної скарги про те, що власник арештованого майна не має статусу підозрюваної у цьому кримінальному провадженні, - не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Доводи апелянта про недостатню обґрунтованість ухвали слідчого судді про арешт майна, є його особистою суб'єктивною оцінкою та не обґрунтовують необхідності скасування правильного по суті судового рішення.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що прокурором доведено необхідність арешту зазначеного в клопотанні майна, тому на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.
З огляду на вищенаведене, підстав для задоволення апеляційної скарги на цьому етапі досудового розслідування не вбачається. У випадку, якщо у подальшому наявність зв'язку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, апелянт не позбавлений права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.
Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 310, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 09 червня 2025 року - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 09 червня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024040000001368 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3