18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
07 липня 2025 року м.Черкаси справа № 925/1298/24
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Г.М.Скиби, за участю секретаря судового засідання А.М.Буднік, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Ласощів" від 23.06.2025 (вх.№9615/25 від 23.06.2025) про розстрочення виконання судового рішення у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продхолдинг", Київська область, м.Васильків, вул.Квітки-Основ'яненка,24-В
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Ласощів", м.Черкаси, вул.Чигиринська,11
про стягнення 135237,77 грн заборгованості та санкцій за договором,
без участі представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Продхолдинг" звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Ласощів" із вимогами про стягнення 135237,77 грн заборгованості за договором поставки від 26.01.2024 №27-2024 (з них: 118000,00 грн основного боргу, 12486,72 грн пені, 1431,47 грн - 3% річних, 3319,58 грн інфляційних втрат), а також відшкодування судових витрат.
Рішенням суду від 14.01.2025 позов задоволено повністю та присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Ласощів" (м.Черкаси, вул.Чигиринська,11; код ЄДРПОУ 03771732; номер рахунку в банку невідомий) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Продхолдинг" (Київська область, м.Васильків, вул.Квітки-Основ'яненка,24-В, код ЄДРПОУ 31746053; номер рахунку в банку невідомий) 118000 грн боргу, 12486,72 грн пені, 1431,47 - 3% річних, 3319,58 грн інфляційних втрат та 3028 грн судового збору.
23.06.2025 за вх.№9615/25 до суду надійшла заява боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Ласощів" від 23.06.2025 про розстрочення виконання судового рішення з вимогою розстрочити виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2025 у справі №925/1298/24 та затвердити такий графік виконання судового рішення: стягнення на користь відповідача грошових коштів у сумі 135237,77 грн: до 10.07.2025 - 20000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 коп.); до 20.07.2025 - 20000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 коп.); до 30.07.2025 - 20000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 коп.); до 10.08.2025 - 20000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 коп.); до 20.08.2025 - 20000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 коп.); до 10.09.2025 - 35237,77 грн (тридцять п'ять тисяч двісті тридцять сім гривень 77 коп.).
Відповідно до п.1, 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
За вказаних обставин заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Ласощів" від 23.06.2025 (вх.суду №9615/25 від 23.06.2025) про розстрочення виконання судового рішення призначена до розгляду в судовому засіданні з повідомленням учасників справи - ухвала суду від 25.06.2025. Заявнику запропоновано подати в суд докази виключності обставин для розстрочення рішення суду на запропонованих заявником умовах.
Заявник жодних документів на виконання вимог ухвали суду не надав.
Позивач (кредитор) письмово заперечив проти надання розстрочення з мотивів відсутності правових підстав та тривалого ухилення відповідача (боржника) від виконання рішення суду - вх.суду №10202/25 від 04.07.2025.
Явка учасників справи обов'язковою не визнавалась.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв'язку з чим суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами без участі учасників справи, які не з'явились.
Відповідно до ст.233 ГПК України у судовому засіданні приєднано до матеріалів справи вступну та резолютивну частини судового рішення без їх проголошення.
Дослідивши наявні у справі докази суд вважає, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Ласощів" від 23.06.2025 (вх.№9615/25 від 23.06.2025) про розстрочення виконання судового рішення не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно із ч.2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України:
ч.1 ст.18. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України;
ч.1 ст.326. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).
Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 12.05.2011 у справі "Ліпісвіцька проти України" однозначно визначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв'язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених у пункті 1 статті 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Існування заборгованості, підтверджене обов'язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесене, "законне сподівання" на те, що заборгованість буде їй сплачено, та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").
Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. У справі "Фуклєв проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Тривале невиконання або несвоєчасне виконання національних судових рішень, за виконання яких Україна несе відповідальність, є структурною та системною проблемою, яку визначено в пілотному рішенні Європейського суду з прав людини, і запровадження ефективних засобів юридичного захисту стосовно відповідних порушень є прямим обов'язком держави.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі. Тривале невиконання рішення та відсутність засобів захисту прав стягувача на національному рівні спричиняє порушення п.1 ст.6, ст.13 Конвенції та ст.1 Першого протоколу до Конвенції.
Відповідно до ч.1 ст.331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
За приписами частин третьою - п'ятої статті 331 цього Кодексу, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Суд наголошує, що розстрочення за своєю суттю є способом виконання зобов'язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановленні наперед, які визначаються судом, та не є підставою для звільнення від його виконання (від відповідальності за його невиконання).
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює в сукупності докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його виконання.
Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки або розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки/розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Для належного вирішення питання щодо надання відстрочки/розстрочки виконання судового рішення, суду необхідно з'ясувати чи наявні у справі докази, які б підтверджували добросовісну поведінку боржника і вжиття ним належних заходів для виконання рішення.
Відповідно до норм Господарського процесуального кодексу:
ч.1-4 ст.13. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій;
ст.73. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;
ст.74. Обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень;
ст.86. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, саме на відповідача (заявник, боржник) в контексті наведених приписів покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення суду.
До заяви про розстрочення виконання рішення суду у даній справі заявник не додав жодних документів про фінансову звітність малого підприємства, про затратність чи збитковість виробництва тощо. Посилається лише на загальновідомі обставини введеного воєнного стану в державі з-за неспровокованої військової агресії російської федерації, кадровий голод на підприємстві, відсутність активів для погашення боргу та стан невизначеності контрагентів товариства "Світ Ласощів". Боржник не уникає виконання судового рішення, а, навпаки, шукає способи погашення заборгованості перед позивачем і вважає, що у суду наявні підстави для надання розстрочення виконання рішення терміном на 3 місяці рівними частинами по 20000 грн (щомісячно), а до 10.09.2025 - 35237,77 грн.
Інших суттєвих причин та доказів неможливості або складності процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б бути розцінені як підстава для розстрочення виконання рішення суду заявником не надано.
Наявність військового стану в державі наразі впливає на господарську діяльність обох підприємств. Сторони по справі знаходяться в рівних економічних умовах.
Беручи до уваги викладене, суд вказує, що аналіз у сукупності представлених відповідачем обґрунтувань та враховуючи майнове право і інтерес позивача, рівновагу господарського інтересу сторін, не дає підстав вважати наявними обставини, які ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим.
Виходячи з викладеного вище, приймаючи до уваги недоведеність відповідачем наявність конкретних чи виключних обставин, які суттєво ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду в цій справі, беручи до уваги взаємну рівновагу господарського інтересу кредитора та боржника, тривалість невиконання рішення суду, відсутність згоди стягувача для розстрочення виконання судового рішення, у суду відсутні правові підстави для задоволення відповідної заяви боржника про розстрочення виконання рішення суду.
Таким чином заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Ласощів" від 23.06.2025 (вх.№9615/25 від 23.06.2025) про розстрочення виконання рішення суду задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Ласощів" від 23.06.2025 (вх.№9615/25 від 23.06.2025) про розстрочення виконання судового рішення - відмовити.
Ухвала суду набрала законної сили 07.07.2025. Ухвала суду може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 254-257 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
Направити цю ухвалу сторонам.
Повне рішення складено 07.07.2025
Суддя Г.М. Скиба