24.06.2025 року м. Дніпро Справа № 904/6505/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Кишкань М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Ярошенко В.І.) від 19.06.2024р. у справі № 904/6505/23
за позовом ОСОБА_1 , смт. Слобожанське Дніпропетровської області
до Асоціації "Власників житлових будинків "Золоті ключі", смт. Слобожанське Дніпропетровської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_2 , смт. Слобожанське, Дніпропетровська область
про припинення юридичної особи, -
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Асоціації "Власників житлових будинків "Золоті ключі", в якому просить суд припинити юридичну особу Асоціацію "Власників житлових будинків "Золоті ключі" з причини здійснення нею фіктивної корпоративної і фінансово-господарської діяльності, прикриваючись Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" за відсутності матеріально-правових і організаційно-правових підстав, в т.ч. на підставі Корпоративних (установчих) документів Асоціації "Власників житлових будинків "Золоті ключі", що мають ознаки недійсних документів, а саме:
- протокол установчих зборів від 25.04.2009, Статут Асоціації від 04.06.2009, протокол Загальних зборів від 03.12.2017, Статут Асоціації (нова редакція) від 31.03.2018, протокол загальних зборів співвласників Асоціації від 31.03.2018, баланси і річні фінансові звіти Асоціації за період 2009 - 2023 року та Реєстраційний документ ЄДРПОУ стосовно юридичної особи Асоціації "Власників житлових будинків "Золоті ключі".
18.06.2024 та 19.06.2024 від позивача до Господарського суду Дніпропетровської області надійшов ряд клопотань та заяв.
Розглянувши по суті частину вказаних клопотань щодо решти ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024р. у справі № 904/6505/23:
- визнано дії ОСОБА_1 , вчинені 18.05.2024 шляхом подання клопотань без дотримання вимог процесуального законодавства щодо порядку їх подання - зловживанням своїми процесуальними правами;
- стягнуто з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 3 028 грн.
В обґрунтування суд зазначив, що вищезазначені клопотання подані з порушенням норм ГПК України без поважних причин. Суд вказав, що дії ОСОБА_1 щодо подання безпідставних та необґрунтованих клопотань після того, як судом призначено розгляд справи по суті, є такими, що спрямовані на затягування розгляду справи та, як наслідок, визнав їх зловживанням процесуальними правами та залишив без розгляду.
До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 , в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024р. у справі № 904/6505/23.
Апеляційна скарга мотивована тими обставинами, що подання клопотань без дотримання вимог процесуального законодавства щодо строку не відноситься до зловживання стороною своїми правами та не є підставою для накладення штрафу. В резолютивній частині ухвали не роз'яснено, які саме клопотання, заяви, підлягають поверненню або залишенню без розгляду та на якій підставі.
Скаржник не погоджується з мотивами відхилення частини поданих клопотань/заяв та не вбачає зловживань процесуальними правами у зв'язку з поданням решти.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2024р. для розгляду справи № 904/6505/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Чередко А.Є., судді Коваль Л.А., Мороз В.Ф.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024р. у справі № 904/6505/23, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 04.11.2024р.
На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Коваль Л.А. - члена колегії суддів, визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2024р., для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чередка А.Є., суддів - Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2024р. клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи було задоволено, розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 28.01.2025р.
В судовому засіданні 28.01.2025р. по справі оголошено перерву до 01.04.2025р.
В судовому засіданні 01.04.2025р. по справі оголошено перерву до 24.06.2025р.
Представник відповідач у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечує, вважає оскаржувану ухвалу законною та обгрунтованою, а апеляційну скаргу позивача безпідставною.
Позивач та третя особа своїм правом на участь у судовому засіданні не скористалась, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі "Цихановський проти України" (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ "Смірнова проти України" (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), "Карнаушенко проти України" (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 року у справі № 361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Отже, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-от неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинно створюватися умов, за яких будуть порушені процесуальні строки розгляду справи.
Судова колегія зауважує, що позивач надавав свої пояснення по суті апеляційної скарги в судових засіданнях по справі. Також, в матеріалах справи наявні процесуальні документи, які містять правову позицію позивача щодо оскаржуваного судового рішення.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, а також те, що явка учасників справи в судове засідання апеляційним судом не визнавалася обов'язковою, а неявка позивача та третьої особи не перешкоджає апеляційному перегляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності позивача та третьої особи.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2024 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду в засіданні на 15.04.2024.
18.06.2024 від ОСОБА_1 надійшов ряд клопотань, а саме:
- клопотання № 20 від 17.06.2024 про остаточне визначення предмету спору у справі № 904/6505/23;
- клопотання про долучення доказів до справи № 904/6505/23, а саме установчих документів, які змінив відповідач під час підготовчого провадження і приховав від суду;
- клопотання № 21 від 17.06.2024 про визначення спірних правовідносин і Закон/Закони, що їх регулюють у справі № 904/6505/23;
- клопотання № 22 від 17.06.2024 про визначення предмету позову, а саме позовних вимог, який має намір розглядати по суті суд у справі № 904/6505/23;
- клопотання № 23 від 17.06.2024 про визначення складу учасників справи зі сторони відповідача відкритої за позовом ОСОБА_1 до Асоціації "Власників житлових будинків "Золоті ключі", третя особа 1 без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2
- клопотання № 24 від 17.06.2024 про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Державної служби статистики України;
- клопотання № 25 від 17.06.2024 про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Державної податкової служби України;
- клопотання № 26 від 17.06.2024 про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України;
- клопотання № 27 від 17.06.2024 про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору громаду смт. Слобожанське в особі її представника Слобожанської селищної ради.
19.06.2024 від ОСОБА_1 надійшов ряд клопотань, а саме:
- клопотання № 28 від 17.08.2024 про залучення арбітражного керуючого активами ТОВ "МБК "Україна-Канада" в справі № Б29/334-09 Господарського суду Дніпропетровської області Горба Володимира Андрійовича;
- клопотання № 29 від 17.06.2024 про встановлення судом фактичної обставини проте, що у справі № 9046505/23 немає заперечень проти позовних вимог та остаточно визначити предмет спору у справі № 904/6505/23;
- клопотання № 30 від 17.06.2024 про проведення підготовчої дії та роз'яснення обставин справи входять до предмета доказування позивачем і відповідачем;
- клопотання № 31 від 17.06.2024 про з'ясування судом обставин, а саме: бажання сторін спору у справі № 904/6505/23 укласти мирову угоду, передати справу на розгляд третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді у справі № 904/6505/23;
- клопотання № 32 від 17.06.2024 про встановлення порядку з'ясування обставин, на які сторони спору у справі № 904/6505/24 посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання у справі № 904/6505/23;
- клопотання № 33 від 17.06.2024 з'ясування розміру заявлених сторонами спору судових витрат у справі № 904/6505/23 та повернути позивачу суму переплати судового збору у розмірі 536, 80 грн.
- заява від 17.06.2024 про введення відповідачем в оману суд у справі № 904/6505/23, інші органи Державної влади та встановлення фактичних даних;
- заява про виправлення в ухвалі від 05.06.2024 описки в найменуванні змісту заяви, а саме з невірного найменування "Заява щодо дійсності повноважень представника відповідача", на правильне найменування змісту заяви "Заява про введення адвокатом в оману Суд щодо поновлення правоздатності і дієздатності Асоціації у відповідно до законодавства";
- клопотання № 24 від 17.06.2024 про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Державну службу статистики України (повторно);
- клопотання № 25 від 17.06.2024 про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Державну податкову службу України (повторно);
- клопотання № 26 від 17.06.2024 про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України (повторно);
- заява № 2 від 17.06.2024 про виправлення описки в ухвалі від 01.04.2024 в реквізиті ордеру адвоката, а саме з невірно зазначеного "серія АЕ № 1267328 від 22.02.2022" на правильне "серія АЕ № 1267328 від 22.02.2024".
Наслідком розгляду вказаних заяв та клопотань було прийняття оскаржуваної ухвали про визнання дій позивача з подання клопотань без дотримання вимог процесуального законодавства щодо порядку їх подання - зловживанням своїми процесуальними правами та накладення на нього штрафу.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Також, згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Норми процесуального закону регламентують принцип диспозитивності судового процесу, згідно з яким особа самостійно здійснює свої процесуальні права та обов'язки без втручання суду.
За положеннями ч. 1 ст. 42 ГПК України одним із прав учасників справи є право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно ст. 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення викладені у ст. 170 ГПК України.
Частиною 2 ст. 170 ГПК України визначено, що встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, суд повертає її заявнику без розгляду.
Отже, право на подання клопотань та заяв є одним із прав сторони у справі, яке кореспондується з обов'язком доведення своєї позиції у спорі у суді. Проте, воно обмежено вимогами процесуального законодавства щодо порядку їх оформлення та подання.
Статтею 194 ГПК України визначено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
Як вбачається з матеріалів справи, заперечень щодо переходу до розгляду справи по суті сторони не наводили, а позивач подав вищевказані клопотання та заяви поза межами підготовчого засідання.
Відповідно до статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 207 ГПК України головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Отже, наслідком подання вищевказаних заяв/клопотань, у разі не наведення заявником поважних причин неподання таких клопотань/заяв у підготовчому провадженні, мало бути залишення їх без розгляду судом без вирішення по суті.
Суд першої інстанції частково розглянув по суті вказані заяви, тоді як щодо решти зазначив, що вони спрямовані на затягування розгляду справи та, як наслідок, визнав їх подання зловживанням процесуальними правами позивачем.
Проте, з вказаним висновком колегія апеляційного суду не погоджується, оскільки достатніх підстав та мотивувань для визнання дій позивача з подання вищевказаних клопотань/заяв зловживанням процесуальними правами суд першої інстанції не навів, а саме по собі їх подання на стадії розгляду справи по суті таким зловживанням бути не може
Частиною 2 статті 43 ГПК України встановлено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (ч. 3 ст. 43 ГПК України).
Положеннями частини 4 статті 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у випадку невиконання учасником справи його обов'язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим кодексом.
Види заходів процесуального примусу визначені частиною 1 статті 132 Господарського процесуального кодексу України, а саме, заходами процесуального примусу є: попередження; видалення із залу судового засідання; тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; штраф.
Відповідно до статті 135 ГПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу.
Господарський процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.
Застосування заходів процесуального примусу є правом суду, яке ним реалізовується залежно від конкретних обставин справи.
При цьому, звернення з завідомо безпідставними скаргами/заявами, систематичне недотримання встановленого законом порядку подання скарг/заяв, їх форми та змісту, враховуючи статтю 43 Господарського процесуального кодексу України, може бути розцінено як зловживання процесуальними правами.
Оскаржувана ухвала мотивована тим, що клопотання/заяви подано поза межами визначеного строку за відсутності обґрунтувань для поновлення такого строку, а також у зв'язку з частковим дублюванням обставин та доводів, які вже були розглянуті судом.
Втім, з огляду на встановлені процесуальним законом процесуальні наслідки у вигляді залишення без розгляду таких клопотань/заяв та відсутність необхідності розгляду їх по суті, висновок суду про затягування розгляду справи вказаними діями позивача є безпідставним.
Приймаючи оскаржувану ухвалу у даній справі в частині застосування до позивача заходів процесуального примусу у вигляді стягнення штрафу, місцевий господарський суд виходив з встановлених ним обставин зловживання позивачем процесуальними правами, спрямованими на свідоме невиправдане затягування розгляду даного спору, тобто дійшов висновку, що саме дії позивача шляхом подання клопотань 18.06.2024 та 19.06.2024 створюють перешкоди у здійсненні судочинства по справі.
Проте, як вже вище зазначалось, подання клопотань/заяв поза межами встановленого строку, як і решта аргументів суду першої інстанції, зазначених у оскаржуваній ухвалі, процесуальне законодавство не відносить до зловживанням процесуальними правами відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, визнавши дії позивача зловживанням своїми правами, суд першої інстанції належними доводами не обґрунтував, що подані клопотання/заяви спрямовані на затягування судового процесу та перешкоджають розгляду справи, тобто є такими, що в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 43 ГПК України суперечать завданню господарського судочинства.
За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що наведені місцевим судом обґрунтування обставин зловживання позивачем своїми процесуальними правами не є достатніми та необхідними для кваліфікації дій позивача за п. 1 ч. 2 ст. 43 ГПК України як таких, що суперечать завданню господарського судочинства та спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи, отже, не можуть бути достатніми підставами для застосування до останнього заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.
Відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а апеляційна скарга позивача - задоволенню.
Враховуючи, що за результатами розгляду позовних вимог у їх задоволенні відмовлено, а відповідне рішення суду першої інстанції залишено без змін апеляційним судом, згідно з приписами ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений позивачем за подання апеляційної скарги на оскаржувану ухвалу, слід покласти на останнього.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024р. у справі № 904/6505/23 - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024р. у справі № 904/6505/23 - скасувати.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Повна постанова складена та підписана 08.07.2025 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя Ю.Б. Парусніков