08.07.2025 року м.Дніпро Справа № 904/5566/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2025 (суддя Панна С.П., повний текст якого підписаний 27.05.2025) у справі №904/5566/24
за позовом Приватного підприємства "АЛЬФАПРОММЕТ", м.Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод ", м.Дніпро
про стягнення заборгованості
До Господарського суду Дніпропетровської області звернулося Приватне підприємство "АЛЬФАПРОММЕТ" з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод " про стягнення 31 910,22грн. пені, 174 864,77грн. інфляційних втрат та судовий збір в розмірі 2 481,30грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Приватним акціонерними товариством “Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» своїх зобов'язань перед Приватним підприємства “Альфапроммет» за Договорами щодо своєчасної оплати поставлених товарів.
Крім того, позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2025 у справі №904/5566/24 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод " на користь Приватного підприємства "АЛЬФАПРОММЕТ" м.Дніпро пеню у розмірі 31 910,22грн., 174 864,77грн. інфляційних втрат, а також судовий збір у розмірі 2 481,30грн.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод " на користь Приватного підприємства "АЛЬФАПРОММЕТ" м.Дніпро витрати на професійну правничу допомогу розмірі 8000,00грн.
У стягненні решти заявлених витрат на правничу допомогу - відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод ", в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити.
В апеляційній скарзі йдеться про те, що судом першої інстанції не було враховано обставин щодо скасування постанови Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2024 по справі №904/6186/23 та набрання чинності рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 по справі №904/6186/23 в його первинній редакції, згідно якої зобов'язання ПрАТ «ДТРЗ» перед ПП «Альфапроммет» зменшено до 519 068, 40 грн. відповідно до проведеного судом зарахування зустрічних грошових сум, внаслідок чого суд першої інстанції у справі №904/5566/24 дійшов до очевидно помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПП «Альфапроммет» в повному обсязі.
У зв'язку з тим, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 по справі №904/6186/23 набрало законної сили в його первісній редакції (згідно якого з ПрАТ «ДТРЗ» стягнуто 519 068, 40 грн.), то у ПП «Альфапроммет» відсутні правові підстави для стягнення з ПрАТ «ДТРЗ» решти грошових коштів, адже обов'язок їх сплати припинився зарахуванням зустрічних грошових сум. Внаслідок чого з боку ПрАТ «ДТРЗ» відсутнє прострочення сплати решти грошових коштів, а у ПП «Альфапроммет» відсутні правові підстави для нарахування на таку решту заборгованості пені та інфляційних втрат.
На переконання ПрАТ «ДТРЗ», оскільки ПП «Альфапроммет» звернулося до суду із позовною заявою по справі №904/5566/24 до моменту прийняття Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду остаточного судового рішення у справі №904/6186/23, то така позовна заява є передчасною та безпідставною за своєю суттю.
Серед іншого, розрахунки, наведені в позовній заяві по справі №904/5566/24 є вочевидь помилковими, адже під час їх здійснення позивачем не було враховано висновків, викладених у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 по справі №904/6186/23, згідно якого грошові зобов'язання ПрАТ «ДТРЗ» перед ПП «Альфапроммет» за спірними договорами, внаслідок проведення зустрічного зарахування грошових сум, були зменшені до 519 068, 40 грн., а також висновків, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.01.2025 по справі №904/6186/23, якою зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Про наведене, зокрема, свідчить те, що позивач у позовній заяві здійснює нарахування пені та інфляційних втрат виходячи із заборгованості за спірними договорами на загальну суму 2 302 046, 05 грн.
Скаржник зазначає, що відповідно до п. 11.1. спірних договорів сторони погодилися, що текст договору, будь-які матеріали, інформація та відомості, які стосуються договору, є конфіденційними і не можуть передаватися третім особам без попередньої письмової згоди іншої сторони договору, крім випадків, коли таке передавання пов'язане з одержанням офіційних дозволів, документів для виконання договору або оплати податків, інших обов'язкових платежів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством, яке регулює зобов'язання сторін договору. Сторони домовилися, що прострочені замовником грошові зобов'язання, передбачені даним договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до нуля відсотків.
Таким чином, сторони спірних договорів реалізували принцип свободи договору та право відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, встановивши, що прострочені замовником грошові зобов'язання повинні виконуватися без урахування індексу інфляції.
За таких обставин, у позивача відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача інфляційних втрат за спірними договорами.
Вважає, що позивач не має правових підстав для стягнення інфляційних втрат з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України, оскільки неможливість цього прямо передбачена п. 11.1 Договору та вбачається з фактичних обставин справи.
Крім того, на переконання ПрАТ «ДТРЗ», присуджена до стягнення сума судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000, 00 грн. є необґрунтованою, нерозумною, а також неспівмірною із складністю справи, обсягом виконаних робіт представником позивача, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів (зокрема, зважаючи на те, що відповідь на відзив подана представником ПП «Альфапроммет» поза межами встановленого судом процесуального строку), фактичними обставинами справи, що розглядається.
Позивач у відзиві просить залишити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2025 у справі № 904/5566/24 без змін, а скаргу Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» без задоволення.
Просить розподілити судові витрати понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» на користь Приватного підприємства «Альфапроммет» 4000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач у запереченнях, наданих суду 30.06.2025 зазначає, що заявлений ПП «Альфапроммет» до стягнення з ПрАТ «ДТРЗ» розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 4 000, 00 грн. не відповідає критеріям розумності, а також обставинам справи, є неспіврозмірним до ймовірного часу, який міг бути витрачений адвокатом Неруш О.В. для супроводу даної справи в суді апеляційної інстанції, а також обсягом наданої правової допомоги.
Вважає, що вимога ПП «Альфапроммет» про стягнення з ПрАТ «ДТРЗ» 4 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції по справі №904/5566/24 не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 04.06.2025 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
11.06.2025 матеріали справи №904/5566/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод "на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.25 у справі №904/5566/24 та постановлено розглянути її без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку письмового провадження.
18.06.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, у задоволенні якого відмовлено ухвалою суду від 19.06.2025.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
У провадженні Господарського суду Дніпропетровської області дійсно перебувала справа №904/6186/23 за первісним позовом ПП “Альфапроммет» до ПрАТ “ДТРЗ» про стягнення 2 318 839,60 грн., з яких 2 302 046, 05 грн. основної заборгованості за договорами про закупівлю №22318 від 12.10.2022, №23108 від 14.04.2023, №23248 від 26.07.2023, №23276 від 22.08.2023, пені 10 315, 94 грн. та 6 477,62 грн. інфляційних втрат та за зустрічним позовом ПрАТ “ДТРЗ» до ПП “Альфапроммет» про стягнення 727 075,62 грн. пені та 1 093 672,68 грн. штрафу.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 по справі №904/6186/23 первісні позовні вимоги задоволено у повному обсязі; стягнуто з ПрАТ “ДТРЗ» на користь ПП “Альфапроммет» 2 302 046, 05 грн. основної заборгованості, 10 315,94 грн. пені, 6 477,62 грн. інфляційних втрат, 27 826,08 грн. судового збору, 15 000,00 грн. витрат на оплату професійної правової допомоги.
Зустрічні позовні вимоги задоволено у повному обсязі; стягнуто з ПП “Альфапроммет» на користь ПрАТ “ДТРЗ» 727 075,62 грн. пені, 1 093 672, 68 грн. штрафу, 21 848, 99 грн. судового збору.
Відповідно до ч. 11 ст. 238 ГПК України проведено зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають стягненню з кожної із сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів. Стягнуто з ПрАТ “ДТРЗ» на користь ПП “Альфапроммет» 519 068,40 грн. основної заборгованості.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2024 по справі №904/6186/23 апеляційну скаргу ПП “Альфапроммет» задоволено; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у справі № 904/6186/23 в частині задоволення зустрічного позову ПрАТ “ДТРЗ» та проведення зустрічного зарахування грошових сум - скасовано та прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову ПрАТ “ДТРЗ» у повному обсязі; стягнуто з ПрАТ “ДТРЗ» на користь ПП “Альфапроммет» витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги 32 773, 47 грн.
Під час розгляду справи 904/5566/24, 14.01.2025 постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду по справі №904/6186/23 касаційну скаргу ПрАТ “ДТРЗ» задоволено в повному обсязі, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2024 по справі №904/6186/23 скасовано, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 по справі №904/6186/23 залишено без змін.
ПП “Альфапроммет» звернулось з позовом по справі 904/5566/24 до Господарського суду Дніпропетровської області, в якій просить стягнути 31 910,22 гривень пені та 174 864,77 гривень інфляційних втрат.
Судом встановлено, що 12.10.2022 між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) був укладений договір про закупівлю №22318 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 умов якого постачальник зобов'язується поставити (передати) у власність замовника товар найменування, марка й кількість якого вказується у специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі. Найменування товару: труби сталеві (п. 1.2 договору).
Загальна сума (ціна) договору складає 5.711.784,00 грн, в тому числі 20% ПДВ 951.964,00 грн (п. 3.1 договору).
Відповідно до Накладної № АЛ-74 від 21.07.2023 на відпуск товарно-матеріальних цінностей та Товарно-транспортної накладної № АЛ-74 від 21.07.2023 за Договором Постачальник відпустив, а Замовник отримав Товар на суму 187 200 гривень.
Постачальником було надано Замовнику рахунок № АЛ-80 від 21.07.2023 та податкову накладну № 7 від 21.07.2023, зареєстровану 15.08.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до квитанції про реєстрацію податкової накладної.
У зв'язку з нездійсненням Замовником оплати поставленого товару рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у справі № 904/6186/23 стягнуто з Замовника на користь Постачальника заборгованість за поставлений за Договором товар, пеню за період з 05.09.2023 по 24.11.2023 та інфляційні втрати за вересень, жовтень 2023 року.
Відповідно до платіжної інструкції від 18.09.2024 № 4096 Постачальник отримав стягнуту з Замовника заборгованість за поставлений за Договором товар.
Відповідно до п.7.5. Договору, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідач пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу за період з 25.11.2023 по 05.03.2024 в розмірі 1 909,44грн. та інфляційні втрати за період з листопада 2023 року по вересень 2024 року в розмірі =14 414,40грн.
Відповідно до Накладної № АЛ-77 від 25.07.2023 на відпуск товарно-матеріальних цінностей та Товарно-транспортної накладної № АЛ-77 від 25.07.2023 за Договором Постачальник відпустив, а Замовник отримав товар на суму 13 512 гривень.
Постачальником було надано Замовнику Рахунок № АЛ-83 від 25.07.2023 та податкову накладну № 9 від 25.07.2023, зареєстровану 15.08.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до квитанції про реєстрацію податкової накладної.
У зв'язку з нездійсненням Замовником оплати поставленого товару рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у справі № 904/6186/23 стягнуто з Замовника на користь Постачальника заборгованість за поставлений за Договором товар, пеню за період з 11.09.2023 по 24.11.2023 та інфляційні втрати за вересень, жовтень 2023 року.
Відповідно до платіжної інструкції від 18.09.2024 № 4096 Постачальник отримав стягнуту з Замовника заборгованість за поставлений за Договором товар.
Відповідно до п.7.5. Договору, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідач пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу за період з 25.11.2023 по 11.03.2024 в розмірі 145,92грн. та інфляційні втрати за період з листопада 2023 року по вересень 2024 року в розмірі 1 040,42грн.
Відповідно до Накладної № АЛ-84 від 18.08.2023 на відпуск товарно-матеріальних цінностей та Товарно-транспортної накладної АЛ-84 від 18.08.2023 за Договором Постачальник відпустив, а Замовник отримав Товар на суму 93 060 гривень.
Постачальником було надано замовнику Рахунок АЛ-92 від 18.08.2023 на загальну суму 93 060 гривень та податкову накладну № 13 від 18.08.2023, зареєстровану 13.09.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до квитанції про реєстрацію податкової накладної.
У зв'язку з нездійсненням Замовником оплати поставленого товару рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у справі № 904/6186/23 стягнуто з Замовника на користь Постачальника заборгованість за поставлений за Договором товар, пеню за період з 03.10.2023 по 24.11.2023 та інфляційні втрати за жовтень 2023 року. Відповідно до платіжної інструкції від 18.09.2024 № 4096 Постачальник отримав стягнуту з Замовника заборгованість за поставлений за Договором товар.
Відповідно до п.7.5. Договору, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідач пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу за період з 25.11.2023 по 03.04.2024 в розмірі 1 219,08грн. та інфляційні втрати за період з листопада 2023 року по вересень 2024 року в розмірі 7 165,62грн.
14.04.2023 між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) був укладений договір про закупівлю №23108 (договір), відповідно до п. 1.1 умов якого постачальник зобов'язується поставити (передати) у власність замовника товар найменування, марка й кількість якого вказується у специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі. Найменування товару: прокат кольорових металів для ливарного виробництва (припої) (п. 1.2 договору).
Загальна сума (ціна) договору складає 4.386.000,00 грн, в тому числі 20% ПДВ 731.000,00 грн (п. 3.1 договору).
Відповідно до Накладної № АЛ-62 від 21.06.2023 на відпуск товарно-матеріальних цінностей та Товарно-транспортної накладної № АЛ-62 від 21.06.2023 за Договором Постачальник відпустив а Замовник отримав Товар на суму 192 000 гривень.
Постачальником було надано Замовнику Рахунок № АЛ-69 від 21.06.2023 на суму 192 000 та Податкову накладну № 13 від 21.06.2023 зареєстровану 18.07.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до Рішення про реєстрацію податкової накладної. З урахуванням передоплати Замовник був зобов'язаний сплатити 166 738,45 гривень.
У зв'язку з нездійсненням Замовником оплати поставленого товару рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у справі № 904/6186/23 стягнуто з Замовника на користь Постачальника заборгованість за поставлений за Договором товар та пеню за період з 24.07.2023 по 24.11.2023.
Відповідно до платіжної інструкції від 18.09.2024 № 4096 Постачальник отримав стягнуту з Замовника заборгованість за поставлений за Договором товар.
Відповідно до п.7.5. Договору, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідач пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу за період з 25.11.2023 по 24.01.2024 в розмірі 1 017,10грн. та інфляційні втрати за період з серпня 2023 року по вересень 2024 року в розмірі 12 672,12грн.
Відповідно до Накладної № АЛ-75 від 21.07.2023 на відпуск товарно-матеріальних цінностей та Товарно-транспортної накладної № АЛ-75 від 21.07.2023 Постачальник відпустив а Замовник отримав Товар на суму 107 100 гривень.
Постачальником було надано Замовнику Рахунок № АЛ-81 від 21.07.2023 на суму 107 100 гривень та податкову накладну № 8 від 21.07.2023, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.11.2023 відповідно до Рішення про реєстрацію податкової накладної.
У зв'язку з нездійсненням Замовником оплати поставленого товару рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у справі № 904/6186/23 стягнуто з Замовника на користь Постачальника заборгованість за поставлений за Договором товар.
Відповідно до платіжної інструкції від 18.09.2024 № 4096 Постачальник отримав стягнуту з Замовника заборгованість за поставлений за Договором товар.
Відповідно до п.7.5. Договору, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідач пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу за період з 25.11.2023 по 24.05.2024 в розмірі 1 949,22грн. та інфляційні втрати за період з грудня 2023 року по вересень 2024 року в розмірі 7 711,20грн.
Відповідно до Накладної № АЛ-86 від 24.08.2023 на відпуск товарно-матеріальних цінностей та Товарно-транспортної накладної № АЛ-86 від 24.08.2023 Постачальник відпустив а Замовник отримав Товар на суму 74 736 гривень.
Постачальником було надано Замовнику Рахунок № АЛ-95 від 24.08.2023 на суму 74 736 гривень та податкову накладну № 15 від 24.08.2023 зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.11.2023 відповідно до Рішення про реєстрацію податкової накладної.
У зв'язку з нездійсненням Замовником оплати поставленого товару рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у справі № 904/6186/23 стягнуто з Замовника на користь Постачальника заборгованість за поставлений за Договором товар.
Відповідно до платіжної інструкції від 18.09.2024 № 4096 Постачальник отримав стягнуту з Замовника заборгованість за поставлений за Договором товар.
Відповідно до п.7.5. Договору, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідач пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу за період з 25.11.2023 по 24.05.2024 в розмірі 1 360,19грн. та інфляційні втрати за період з грудня 2023 року по вересень 2024 року в розмірі 5 380,99грн.
Відповідно до Накладної № АЛ-94 від 04.09.2023 на відпуск товарно-матеріальних цінностей та Товарно-транспортної накладної № АЛ-94 від 04.09.2023 Постачальник відпустив, а Замовник отримав Товар на суму 192 732 гривень.
Постачальником було надано Замовнику Рахунок № АЛ-103 від 04.09.2023 та Податкову накладну № 1 від 04.09.2023 зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.11.2023 відповідно до Рішення про реєстрацію податкової накладної.
У зв'язку з нездійсненням Замовником оплати поставленого товару рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у справі № 904/6186/23 стягнуто з Замовника на користь Постачальника заборгованість за поставлений за Договором товар.
Відповідно до платіжної інструкції від 18.09.2024 № 4096 Постачальник отримав стягнуту з Замовника заборгованість за поставлений за Договором товар.
Відповідно до п.7.5. Договору, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідач пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу за період з 25.11.2023 по 24.05.2024 в розмірі 3 507,72грн. та інфляційні втрати за період з грудня 2023 року по вересень 2024 року в розмірі 13 876,70грн.
Відповідно до Накладної № АЛ-102 від 19.09.2023 на відпуск товарно-матеріальних цінностей та Товарно-транспортної накладної № АЛ-102 від 19.09.2023 Постачальник відпустив а Замовник отримав Товар на суму 90 000 гривень.
Постачальником було надано Замовнику Рахунок № АЛ-112 від 19.09.2023 на суму 90 000 гривень та Податкову накладну № 15 від 19.09.2023, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних 13.10.2023 відповідно до Квитанції про реєстрацію податкової накладної.
У зв'язку з нездійсненням Замовником оплати поставленого товару рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у справі № 904/6186/23 стягнуто з Замовника на користь Постачальника заборгованість за поставлений за Договором товар та пеню за період з 20.10.2023 по 24.11.2023.
Відповідно до п.7.5. Договору, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідач пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу за період з 25.11.2023 по 20.04.2024 в розмірі 1 332,00грн. та інфляційні втрати за період з листопада 2023 року по вересень 2024 року в розмірі 6 930,00грн.
Відповідно до Накладної № АЛ-100 від 18.09.2023 на відпуск товарно-матеріальних цінностей та Товарно-транспортної накладної № АЛ-100 від 18.09.2023 Постачальник відпустив, а Замовник отримав Товар на суму 70 632 гривні.
Постачальником було надано Замовнику Рахунок № АЛ-110 від 18.09.2023 на суму 70 632 гривень та Податкову накладну № 10 від 18.09.2023 зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.11.2023 відповідно до Рішення про реєстрацію податкової накладної.
У зв'язку з нездійсненням Замовником оплати поставленого товару рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у справі № 904/6186/23 стягнуто з Замовника на користь Постачальника заборгованість за поставлений за Договором товар.
Відповідно до платіжної інструкції від 18.09.2024 № 4096 Постачальник отримав стягнуту з Замовника заборгованість за поставлений за Договором товар.
Відповідно до п.7.5. Договору, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідач пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу за період з 25.11.2023 по 24.05.2024 в розмірі 1 285,50грн. та інфляційні втрати за період з грудень 2023 року по вересень 2024 року в розмірі 5 085,50грн.
26.07.2023 між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) був укладений договір про закупівлю №23248 (договір), відповідно до п. 1.1 умов якого постачальник зобов'язується поставити (передати) у власність замовника товар найменування, марка й кількість якого вказується у специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі. Найменування товару: профіль для бандажних кілець (п. 1.2 договору).
Загальна сума (ціна) договору складає 1.109.400,00 грн, в тому числі 20% ПДВ 184.900,00 грн (п. 3.1 договору).
Відповідно до Накладної № АЛ-96 від 13.09.2023 на відпуск товарно-матеріальних цінностей та Товарно-транспортної накладної № АЛ-96 від 13.09.2023 Постачальник відпустив а Замовник отримав Товар на суму 215 223,60 гривні.
Постачальником було надано Замовнику Рахунок № АЛ-105 від 13.09.2023 та Податкову накладну № 3 від 13.09.2023 зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних 28.09.2023 відповідно до Квитанції про реєстрацію податкової накладної.
У зв'язку з нездійсненням Замовником оплати поставленого товару рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у справі № 904/6186/23 стягнуто з Замовника на користь Постачальника заборгованість за поставлений за Договором товар та пеню за період з 16.10.2023 по 24.11.2023.
Відповідно до платіжної інструкції від 18.09.2024 № 4096 Постачальник отримав стягнуту з Замовника заборгованість за поставлений за Договором товар.
Відповідно до п.7.5. Договору, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідач пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу за період з 25.11.2023 по 16.04.2024 в розмірі 3 099,21грн. та інфляційні втрати за період з листопада 2023 року по вересень 2024 року в розмірі 16 572,21грн.
22.08.2023 між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) був укладений договір про закупівлю №23276 (договір), відповідно до п. 1.1 умов якого постачальник зобов'язується поставити (передати) у власність замовника товар найменування, марка й кількість якого вказується у специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі. Найменування товару: труби сталеві (п. 1.2 договору).
Загальна сума (ціна) договору складає 9.369.000,00 грн, в тому числі 20% ПДВ 1.561.500,00 грн (п. 3.1 договору).
Відповідно до Накладної № АЛ-90 від 25.08.2023 на відпуск товарно-матеріальних цінностей та Товарно-транспортної накладної № АЛ-90 від 25.08.2023 Постачальник відпустив а Замовник отримав Товар на суму 369 180 гривень.
Постачальником було надано Замовнику Рахунок № АЛ-99 від 25.08.2023 та Податкову накладну № 19 від 25.08.2023 зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних 13.09.2023 відповідно до Квитанції про реєстрацію податкової накладної.
У зв'язку з нездійсненням Замовником оплати поставленого товару рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у справі № 904/6186/23 стягнуто з Замовника на користь Постачальника заборгованість за поставлений за Договором товар, пеню за період з 25.09.2023 по 24.11.2023 та інфляційні втрати за жовтень 2023 року.
Відповідно до платіжної інструкції від 18.09.2024 № 4096 Постачальник отримав стягнуту з Замовника заборгованість за поставлений за Договором товар.
Відповідно до п.7.5. Договору, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідач пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу за період з 25.11.2023 по 25.03.2024 в розмірі 4 503,99грн. та інфляційні втрати за період з листопада 2023 року по вересень 2024 року в розмірі 28 426,86грн.
Відповідно до Накладної № АЛ-91 від 28.08.2023 на відпуск товарно-матеріальних цінностей та Товарно-транспортної накладної № АЛ-91 від 28.08.2023 Постачальник відпустив а Замовник отримав Товар на суму 20 304 гривень.
Постачальником було надано Замовнику Рахунок № АЛ-100 від 28.08.2023 та Податкову накладну № 20 від 28.08.2023 зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних 13.09.2023 відповідно до Квитанції про реєстрацію податкової накладної.
У зв'язку з нездійсненням Замовником оплати поставленого товару рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у справі № 904/6186/23 стягнуто з Замовника на користь Постачальника заборгованість за поставлений за Договором товар, пеню за період з 28.09.2023 по 24.11.2023 та інфляційні втрати за жовтень 2023 року.
Відповідно до платіжної інструкції від 18.09.2024 № 4096 Постачальник отримав стягнуту з Замовника заборгованість за поставлений за Договором товар.
Відповідно до п.7.5. Договору, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідач пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу за період з 25.11.2023 по 28.03.2024 в розмірі 253,80грн. та інфляційні втрати за період з листопада 2023 року по вересень 2024 року в розмірі 1 563,40грн.
Відповідно до Накладної № АЛ-101 від 18.09.2023 на відпуск товарно-матеріальних цінностей та Товарно-транспортної накладної № АЛ-101 від 18.09.2023 Постачальник відпустив а Замовник отримав Товар на суму 607 320 гривень.
Постачальником надано Замовнику Рахунок № АЛ-111 від 18.09.2023 та Податкову накладну № 11 від 18.09.2023 зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних 18.10.2023 відповідно до Квитанції про реєстрацію податкової накладної.
У зв'язку з нездійсненням Замовником оплати поставленого товару рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у справі № 904/6186/23 стягнуто з Замовника на користь Постачальника заборгованість за поставлений за Договором товар та пеню за період з 19.10.2023 по 24.11.2023.
Відповідно до платіжної інструкції від 18.09.2024 № 4096 Постачальник отримав стягнуту з Замовника заборгованість за поставлений за Договором товар.
Відповідно до п.7.5. Договору, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідач пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу за період з 25.11.2023 по 19.04.2024 в розмірі 8 927,60грн. та інфляційні втрати за період з листопада 2023 року по вересень 2024 року в розмірі 46 763,64грн.
Відповідно до Накладної № АД-103 від 19.09.2023 на відпуск товарно-матеріальних цінностей та Товарно-транспортної накладної № АД-103 від 19.09.2023 Постачальник відпустив а Замовник отримав Товар на суму 81 960 гривень.
Постачальником було надано Замовнику Рахунок № АЛ-113 від 19.09.2023 та Податкову накладну № 14 від 19.09.2023 зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних 18.10.2023 відповідно до Квитанції про реєстрацію податкової накладної.
У зв'язку з нездійсненням Замовником оплати поставленого товару рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у справі № 904/6186/23 стягнуто з Замовника на користь Постачальника заборгованість за поставлений за Договором товар та пеню за період з 20.10.2023 по 24.11.2023.
Відповідно до платіжної інструкції від 18.09.2024 № 4096 Постачальник отримав стягнуту з Замовника заборгованість за поставлений за Договором товар.
Відповідно до п.7.5. Договору, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідач пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу за період з 25.11.2023 по 20.04.2024 в розмірі 1 213,00грн. та інфляційні втрати за період з листопада 2023 року по вересень 2024 року в розмірі 6 310,92грн.
Відповідно до Накладної № АД-103 від 22.09.2023 на відпуск товарно-матеріальних цінностей та Товарно-транспортної накладної від 22.09.2023 Постачальник відпустив а Замовник отримав Товар на суму 12 348 гривень.
Постачальником було надано Замовнику Рахунок № АЛ-114 від 22.09.2023 та Податкову накладну № 16 від 22.09.2023 зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних 13.10.2023 відповідно до Квитанції про реєстрацію податкової накладної.
У зв'язку з нездійсненням Замовником оплати поставленого товару рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у справі № 904/6186/23 стягнуто з Замовника на користь Постачальника заборгованість за поставлений за Договором товар та пеню за період з 23.10.2023 по 24.11.2023.
Відповідно до платіжної інструкції від 18.09.2024 № 4096 Постачальник отримав стягнуту з Замовника заборгованість за поставлений за Договором товар.
Відповідно до п.7.5. Договору, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідач пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу за період з 25.11.2023 по 23.04.2024 в розмірі 186,45грн. та інфляційні втрати за період з листопада 2023 року по вересень 2024 року в розмірі 950,79грн.
Отже, позивач нараховує пеню за загальний період з 25.11.2023 по 24.05.2024 в розмірі 31 910,22грн.
Також позивач нарахував та заявив до стягнення інфляційні втрати в розмірі 174 864,77грн. за загальний період з серпня 2023 року по вересень 2024 року.
Задовольняючи позов, господарський суд виходив з доведеності, законності та обґрунтованості вимог позивача.
З урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Згідно з положеннями частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 7.5 договорів у разі порушення строків оплати, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення суми пені у справі №904/5566/24, суд першої інстанції визнав його обґрунтованим, задовольнивши вимоги у повному обсязі.
Колегія суддів суду зазначає, що висновки місцевого господарського суду обгрунтовані з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у справі № 904/6186/23 було проведено зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають стягненню з кожної із сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів, за результатами якого стягнуто з Замовника на користь Постачальника 519 068,40 гривень.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2024 у справі № 904/6186/23 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у справі № 904/6186/23 в частині задоволення зустрічного позову Замовника та проведення зустрічного зарахування грошових сум скасовано та прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову Замовника.
Постановою Верховного Суду від 14 січня 2025 року у справі № 904/6186/23 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2024 у справі № 904/6186/23 скасовано, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у справі № 904/6186/23 залишено в силі.
Отже, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у справі № 904/6186/23 в частині проведення зустрічного зарахування грошових сум набрало законної сили з 14 січня 2025 року - з моменту ухвалення постанови Верховного Суду від 14 січня 2025 року у справі № 904/6186/23.
Тобто, у період з 25.11.2023 по 18.09.2024 загальний розмір заборгованості Замовника перед Постачальником з оплати за поставлені за Договорами товари становив 2 302 046,05 гривень, оскільки рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у справі № 904/6186/23, яким за результатами проведення зустрічного зарахування грошових сум було зменшено розмір заборгованості, у зазначений період ще не було ухвалене, а у частині проведення зустрічного зарахування ще не набрало законної сили.
При цьому, апелянт безпідставно ототожнює зустрічне зарахування стягнутих грошових сум, як функцію, якою наділений суд при розподілі витрат у процесуальному кодексі (передбачена ч.11 ст.129 ГПК України) та зарахування грошових вимог, як матеріальне правовідношення (передбачене ст.601 ЦК України). Зокрема, для спрощення процесу, та відсутності необхідності здійснювати сплату одна одній сторін процесу сум, що підлягають стягненню, здійснюється залік і витрати (різниця у сумах) покладаються на сторону, що має сплатити більшу суму. В той же час, наведене жодним чином не спростовує основну суму заборгованості, яка підлягала до сплати відповідачем позивачу і визначена судом з огляду на встановлені обставини справи і подані докази.
Оскільки у період з 25.11.2023 по 18.09.2024 загальний розмір заборгованості Замовника перед Постачальником з оплати за поставлені за Договорами товари становив 2 302 046,05 гривень, то Постачальник правомірно здійснював нарахування пені та інфляційних втрат за період з 25.11.2023 по 18.09.2024 на загальну суму заборгованості у розмірі 2 302 046,05 гривень.
Щодо нарахування позивачем інфляційних втрат.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зазначена норма Цивільного кодексу України не передбачає можливості не застосовувати індекс інфляції до простроченого грошового зобов'язання або встановлювати розмір індексу інфляції за домовленістю. У зв'язку з чим відповідач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Подібні висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 904/2112/20.
Тобто посилання відповідача на пункт 11.1. Договорів, як на підставу для не застосування індексу інфляції до простроченого грошового зобов'язанням відповідача, є неспроможним.
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.
В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення.
Щодо витрат на правничу допомогу.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За приписами п.12 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення.
Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 27.01.2022 у справі №910/6360/20, від 17.01.2023 у справі №911/1388/16).
Відповідно до частини 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частинами 1 та 2 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
При цьому, Верховний Суд дотримується позиції, відповідно до якої за статтею 124 ГПК України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були понесені (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 916/24/18).
За приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем було зазначено, що витрати на правничу допомогу складають 4 000,00 грн.
Отже, позивачем дотримано строки подання відповідних доказів на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, визначених ч.8 ст.129 ГПК України.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Матеріалами справи підтверджується надання послуг позивачу в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем розмір витрат позивача на правничу допомогу заперечено.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 ст.129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Аналогічна позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 925/932/20, від 04.06.2020 у справі № 906/598/19.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Так, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як: їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
Колегія суддів зазначає, що самого лише посилання на необхідність зменшення судових витрат на правничу допомогу, наведеного відповідачем у власних запереченнях, не достатньо для вчинення відповідної дії. Відповідач має довести суду належними і допустимими доказами наявність обставин, з яким закон пов'язує зменшення витрат на правничу допомогу (зокрема, що заявлені витрати не відповідають розміру таких витрат у певному регіоні, є завищеними у відповідній категорії спорів, тощо).
Оскільки відповідачем не доведена неспівмірність заявлених витрат розумному розміру, колегією суддів відповідні заперечення не приймаються до уваги.
З огляду на викладене, обставини щодо понесення витрат на професійну правничу допомогу у вказаному вище розмірі доведені позивачем згідно з положеннями ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
З цих же підстав не приймається доводи апеляційної скарги відносно часткового задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції.
Враховуючи наведені обставини, слід присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод " на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2025 у справі №904/5566/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2025 у справі №904/5566/24 - залишити без змін.
Судові витрати Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Приватного підприємства "АЛЬФАПРОММЕТ" витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 4 000,00 грн.
Видачу відповідного наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено і підписано 08.07.2025.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков