вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" червня 2025 р. Справа№ 910/15689/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Алданової С.О.
Корсака В.А.
за участю:
секретаря судового засідання: Лукінчук І.А.,
представників сторін:
від позивача: Нестерова І.Г. (в залі суду),
від відповідача: Олійник І.В. (в залі суду),
розглянувши апеляційну скаргу
Державного підприємства «Регіональні електричні мережі»
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 (повний текст складено 24.03.2025)
у справі № 910/15689/24 (суддя Трофименко Т.Ю.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО»
до Державного підприємства «Регіональні електричні мережі»
про стягнення 55 416 643,76 грн,
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
19.12.2024 Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (далі - Підприємство) 55 416 643,76 грн, з яких: 46 318 577,67 грн основного боргу, 2 521 567,62 грн 3% річних та 6 576 498,47 грн інфляційних втрат.
На обґрунтування заявлених вимог Товариство посилається на порушення Підприємством зобов'язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0537-02041 від 04.06.2019 в частині здійснення розрахунків за надані протягом липня - листопада 2022 року послуги.
Позиції учасників справи щодо позовної заяви.
27.01.2025 Підприємство надало відзив на позовну заяву, у якому проти заявлених до нього вимог заперечує та просить відмовити у їх задоволенні.
Відповідач не погоджується з обсягами передачі електричної енергії за договором №0537-02041, заявленими Товариством в позовній заяві, а надані позивачем акти та здійснення ним коригування вважає такими, що не мають достатніх правових підстав.
Підприємство зазначає, що Товариство не надає належних та допустимих доказів на підтвердження виставлення та підписання сторонами актів за спірний період. Зазначене, на думку відповідача, свідчить, що заявлені позивачем вимоги є недоведеними та необґрунтованими. Оскільки позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних витрат мають акцесорний характер, є похідними від основної вимоги про стягнення боргу та наслідують її долю, вимога про стягнення 3% та інфляційних витрат, як і вимога про стягнення основного боргу, задоволенню не підлягає.
У відповіді на відзив Товариство вважає, що викладені Підприємством у відзиві обставини не відповідають дійсним обставинам справи та не підтверджені жодними доказами.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Підприємства на користь Товариства 46 318 577,67 грн основного боргу, 2 521 567,62 грн 3% річних, 6 576 498,47 грн інфляційних втрат та 664 999,73 грн судового збору.
Суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив наявність у відповідача обов'язку здійснити розрахунок за послуги загальною вартістю 46 318 577,67 грн, визначеною відповідно до актів коригувань до актів приймання-передачі послуги за період з липня по листопад 2022 року.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2025, Підприємство звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача.
На думку скаржника, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.
Підприємство зазначає, що суд першої інстанції не дослідив всі обставини справи, а саме той факт, що стягнення заборгованості за рішенням суду за той самий період, за той самий предмет та з тих самих підстав вже відбулося. Так, рішенням Господарського суду Київської області №911/4610/15 (911/2183/23) від 23.11.2023, яке набрало законної сили, було стягнуто з Підприємства на користь Товариства заборгованість за послуги із передачі електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0537-02041 від 04.06.2019 за період з лютого 2022 року по травень 2023 року. Отже, відповідним рішенням суду охоплюється спірний період (липень-листопад 2022 року).
Апелянт стверджує, що рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у справі №910/15689/24 (оскаржуваним відповідачем) та рішенням Господарського суду Київської області від 23.11.2023 №911/4610/15 (911/2183/23), яке набрало законної сили, стягнуто заборгованість за послуги з передачі електричної енергії за одним і тим самим договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0537-02041 від 04.06.2019, за той самий період (липень-листопад 2022 року), про той самий предмет і з тих самих підстав (заборгованість відповідача за послуги з передачі електричної енергії).
Позиції учасників справи.
19.05.2025 Товариство надало відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Позивач зазначає, що викладені у скарзі обставини не відповідають дійсним обставинам справи та не підтверджені жодними доказами. Крім того, під час розгляду справи №910/15689/24 відповідач не заявив про справу №911/4610/15 (911/2183/23), а саме про те, що встановлені в ній обставини та досліджені докази впливають на розгляд справи № 910/15689/24.
24.06.2025 Товариство подало клопотання про закриття провадження у справі в частині, у якому не заперечує щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, але наголошує, що під час розгляду справи не володіло інформацією про розгляд справи №911/4610/15 (911/2183/23). При цьому позивач зазначає, що станом на день подачі позовної заяви у справі, що розглядається, (19.12.2024), сума основної заборгованості за період липень 2022 - листопад 2022 року за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 04.06.2019 за №0537-02041 не була погашена.
Товариство вважає, що у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань за договором відповідач зобов'язаний, окрім суми основного боргу, сплатити інфляційні втрати і 3% річних згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України. За допомогою калькулятора інформаційно-правової системи ЛІГА:ЗАКОН (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff) позивач здійснив розрахунок простроченої основної заборгованості та розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за порушення відповідачем строків виконання грошових зобов'язань за договором за період з 18.07.2023 по 11.12.2024, який додав до цього клопотання.
У поданому клопотанні Товариство просить закрити провадження у справі 910/15689/24 у розмірі основного боргу, який складає 46 318 577,67 грн, за відсутністю предмета спору; винести нове рішення, яким стягнути з Підприємства на користь Товариства суму 7 320 613,23 грн: 3% річних в сумі 1 947 658,22 грн, інфляційних втрат в сумі 5 372 955,01 грн; повернути судовий збір Товариству пропорційно до позовних вимог; стягнути з Підприємства на користь Товариства витрати зі сплати судового збору.
27.06.2025 Підприємство надало додаткові пояснення, у яких скаржник з доводами, вказаними в клопотанні Товариства, не погоджується та вважає їх незаконними та необґрунтованими.
Підприємство вважає, що твердження позивача про те, що «позивач не заперечує щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, але наголошує, що під час розгляду справи не володів інформацією про розгляд справи №911/4610/15 (911/2183/23)» є безпідставними, оскільки позивач забезпечив участь представників в усіх судових засіданнях під час розгляду справи №911/4610/15 (911/2183/23). У позовній заяві у справі №910/15689/24 позивач наголосив на тому, що на виконання п. 10 ч. 3 ст. 162 ГПК України ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Щодо прохання позивача стягнути з Підприємства на користь Товариства 7 320 613,23 грн за період з 18.07.2023 по 11.12.2024 відповідач наголошує на тому, що відповідним клопотанням позивач змінює предмет та підстави позову. Подане Товариством клопотання Підприємство вважає за своєю суттю новим позовом.
Підприємство просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у справі №910/15689/24 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15689/24 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Підприємства на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 до надходження матеріалів справи №910/15689/24.
01.05.2025 матеріали справи №910/15689/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у справі №910/15689/24. Розгляд справи призначено на 02.06.2025. Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз'яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом десяти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.
02.06.2025 колегія суддів у судовому засіданні оголосила перерву у розгляді справи до 30.06.2025 на підставі ст. 216 ГПК України.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
04.06.2019 Товариство (ОСП) та Підприємство (користувач системи передачі) уклали договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0537-02041 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого ОСП зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга) відповідно до умов цього договору, а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.
Сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України (п. 1.2 договору).
29.07.2019 сторони уклали додаткову угоду, якою виклали договір у новій редакції.
Відповідно до п. 3.1 договору його ціна визначається згідно з діючим на момент надання послуги тарифом на послуги з передачі електричної енергії, встановленим Регулятором, та оприлюднюється ОСП на власному веб-сайті в мережі Інтернет.
Згідно з п. 4.1 договору для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги:
1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць;
2) визнання фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється (для електропостачальників) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника.
Планова та фактична вартість послуги визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу послуги (МВт/год) за розрахунковий період на тариф, встановлений Регулятором (грн/ МВт/год). На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України (п. 5.1 договору).
Згідно з п. 6.1, 6.2 договору розрахунковим періодом є 1 календарний місяць.
Умовами п. 6.2 договору визначений наступний порядок здійснення користувачем поетапної попередньої оплати планової вартості послуги ОСП:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього договору. Подальша оплата може здійснюватись щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, у кожен з наступних періодів:
2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця;
3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця;
4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця;
5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.
При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, на 5 днів наперед.
Відповідно до п. 6.5 договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих виконавцем або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (надалі - сервіс), з використанням електронно-цифрового підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.
У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акту. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений Договір термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей (п. 6.6 договору).
У разі якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів (абз. 4 п. 6.7 договору).
Згідно з п. 9.3 договору користувач зобов'язується, зокрема, здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених цим договором.
Договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2019. Якщо користувач не направив ОСП у строк менший ніж за місяць до закінчення терміну дії Договору повідомлення про припинення його дії, то цей Договір вважається подовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 14.1 договору).
Товариство на виконання умов договору направило Підприємству через Сервіс електронного документообігу «АСКОД» наступні документи:
акт коригування від 29.11.2022 до акта приймання-передачі послуги від 31.07.2022, згідно з яким загальна вартість послуги з передачі електричної енергії у липні 2022 року склала 9 469 844,46 грн (збільшення складає 8 809 882,20 грн);
акт коригування від 21.12.2022 до акта приймання-передачі послуги від 31.08.2022, згідно з яким загальна вартість послуги з передачі електричної енергії у серпні 2022 року склала 9 246 045,17 грн (збільшення складає 8 630 936,34 грн);
акт коригування від 30.12.2022 до акта приймання-передачі послуги від 30.09.2022, згідно з яким загальна вартість послуги з передачі електричної енергії у вересні 2022 року склала 9 898 576,44 грн (збільшення складає 9 216 480,10 грн);
акт коригування від 21.02.2023 до акта приймання-передачі послуги від 31.10.2022, згідно з яким загальна вартість послуги з передачі електричної енергії у жовтні 2022 року склала 10 667 440,18 грн (збільшення складає 9 841 032,36 грн);
акт коригування від 17.03.2023 до акта приймання-передачі послуги від 30.11.2022, згідно з яким загальна вартість послуги з передачі електричної енергії у листопаді 2022 року склала 10 487 845,21 грн (збільшення складає 9 820 246,67 грн).
Вказані акти коригування до актів приймання-передачі послуги за період липень-листопад 2022 року підписані лише електронним підписом представника позивача та не підписані з боку відповідача. Надана Товариством роздруківка з Сервісу електронного документообігу «АСКОД» свідчить, що відповідач відхилив вказані акти коригування.
Підприємство до матеріалів справи надало листи до позивача від 01.02.2022 № 08/1805, від 23.12.2022 № 08/1937, від 03.01.2023 № 08/17 щодо оскарження актів коригувань за липень-вересень 2022 року з повідомленнями про розбіжності до вказаних актів. Також надало листи від 21.03.2023 № 23.02.2023 № 08/373 та від 21.03.2023 № 08/562 про оформлення актів коригування на послугу з передачі за жовтень та листопад 2022 року, відповідно до яких відповідач надав позивачу на підписання свої версії актів коригувань за вказаний період відповідно до фактичних обсягів технологічних витрат еклектичної енергії.
Звертаючись 19.12.2024 до суду із даним позовом, позивач зазначав, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором в частині оплати наданої послуги за період липень-листопад 2022 року відповідно до актів коригувань, за якими донараховано суми за вказаний період у загальному розмірі 46 318 577,67 грн. Цю суму коштів, а також здійснені за прострочення оплати нарахування 3% річних у розмірі 2 521 567,62 грн та інфляційні втрати у розмірі 6 576 498,47 грн заявлено позивачем до стягнення з відповідача за цим позовом.
Разом з тим апеляційний господарський суд додатково встановив, що рішенням Господарського суду Київської області від 23.11.2023 у справі №911/4610/15 (911/2183/23), яке набрало законної сили, стягнуто з Підприємства на користь Товариства 149 229 661,12 грн заборгованості за послуги із передачі електричної енергії; 2 274 600,72 грн 3% річних; 6 272 834,58 грн інфляційних втрат; 939 400,00 грн судового збору.
Господарський суд у справі №911/4610/15 (911/2183/23) встановив, що 17.07.2023 Товариство звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою №01/33447 від 11.07.2023 (вх. №1882/23 від 17.07.2023) до Підприємства з вимогою про стягнення з Підприємства 149 229 611,12 грн основного боргу; 2 274 600,72 грн 3% річних; 6 272 834,58 грн інфляційних втрат. Позовну заяву обґрунтовує ст. 193 ГК України, ст. 525-526, 530, 629 ЦК України та вказує на неналежне виконання відповідачем умов відповідного договору в частині оплати за послуги з передачі електричної енергії за період з лютого 2022 року по травень 2023 року.
У зазначеній справі суд встановив, що 04.06.2019 Товариство (оператор системи передачі, ОСП) та Підприємство (користувач) уклали договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0537-02041, із урахуванням додаткових угод від 29.07.2019, від 29.08.2019 та від 23.12.2022 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого за цим договором ОСП зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (послуга), а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору
З урахуванням відповідних умов договору сторони підписали в т.ч.:
акт приймання-передачі послуги за липень 2022 року від 31.07.2022 на суму 659 962,25грн (фактичний обсяг електроенергії 1591,160МВт*год), до якого складено акт коригування від 29.11.2022 (зміна фактичних обсягів електроенергії 22831,666МВт*год), за яким загальна вартість наданих у липні 2022 року послуг становить 9 469 844,45 грн;
акт приймання-передачі послуги за серпень 2022 року від 31.08.2022 на суму 615 108,83 грн (фактичний обсяг електроенергії 1483,019МВт*год), до якого складено акт коригування від 21.12.2022 (зміна фактичних обсягів електроенергії 22292,089МВт*год), за яким загальна вартість наданих у серпні 2022 року послуг становить 9 246 045,17 грн;
акт приймання-передачі послуги за вересень 2022 року від 30.09.2022 на суму 682 096,34 грн (фактичний обсяг електроенергії 1644,525МВт*год), до якого складено акт коригування від 30.12.2022 (зміна фактичних обсягів електроенергії 23 865,333МВт*год), за яким загальна вартість наданих у вересні 2022 року послуг становить 9 898 576,44 грн;
акт приймання-передачі послуги за жовтень 2022 року від 31.10.2022 на суму 826 407,82 грн (фактичний обсяг електроенергії 1992,458МВт*год), до якого складено акт коригування від 21.02.2023 (зміна фактичних обсягів електроенергії 25719,053МВт*год), за яким загальна вартість наданих у жовтні 2022 року послуг становить 10 667 440,18 грн;
акт приймання-передачі послуги за листопад 2022 року від 30.11.2022 на суму 667 598,54 грн (фактичний обсяг електроенергії 1609,571МВт*год), до якого складено акт коригування від 17.03.2023 (зміна фактичних обсягів електроенергії 25286,052МВт*год), за яким загальна вартість наданих у листопаді 2022 року послуг становить 10 487 845,21 грн.
У період, зокрема, з 03.05.2022 по 31.08.2023 між ПрАТ «НЕК «Укренерго» та ДП «РЕМ» здійснювалось листування щодо обсягів електричної енергії, покладених ОСП на користувача (за період лютого 2022 року по травень 2023 року), з якими останній не погоджується, оскільки на території його діяльності перебувають вуглевидобувні підприємства, яким заборонено здійснювати відключення електричної енергії.
Позивач надав відповідачу послуги із передачі електричної енергії у період: з червня 2022 року по травень 2023 року на суму 102 189 198,00 грн; з лютого по травень 2022 року (ураховуючи скориговані дані та заборгованість стягнуту рішенням суду від 19.12.2022 у справі № 911/4610/15 (911/1168/22)) на суму 47 043 405,48 грн; з серпня по вересень 2019 року (ураховуючи скориговані дані та заборгованість стягнуту рішенням суду від 15.02.2021 у справі № 911/4610/15 (910/8591/20)) на суму 7,68 грн. Усього на суму 149 229 611,12 грн. Разом із цим, як вбачається із матеріалів справи, Підприємством здійснювалась оплата за договором із призначенням платежу за період з жовтня 2022 року по травень 2023 року на суму 7 070 390,64 грн.
У справі №911/4610/15 (911/2183/23) суд взяв до уваги п. 5.7 договору, яким сторони встановили, що у разі наявності у відповідача заборгованості сплачені ним кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення.
А отже, сплачені ДП «РЕМ» кошти не можуть бути спрямовані на оплату наданих Товариством послуг з жовтня 2022 року по травень 2023 року, оскільки відповідач у повному обсязі не сплатив наявну у нього заборгованість за попередні періоди. Доказів протилежного відповідачем суду надано не було.
За таких обставин Підприємство свої договірні зобов'язання не виконало, наведені у позовній заяві обставини, не спростувало. З огляду на те, що своєчасна оплата наданих позивачем послуг є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається договором та законом, суд у справі №911/4610/15 (911/2183/23) дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з Підприємства суми основного боргу у розмірі 149 229 611,12 грн за період з лютого 2022 року по травень 2023 року.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Пунктом 3 частини 1 ст. 226 ГПК України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Таким чином, залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 ст. 226 ГПК України можливе за умови тотожності позовів.
Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто, коли позови повністю збігаються за складом сторін, матеріально-правовими вимогами й обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного зі згаданих вище умов не перешкоджає розгляду такого позову.
Залишаючи позов без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 ст. 226 ГПК України, суд має встановити наявність тотожних справ зі спору, тобто: між тими ж сторонами; про той же предмет; з тих же підстав.
Передбачені нормами статей 15, 16 ЦК України способи захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу мають бути спрямовані на відновлення прав та інтересів позивачів.
У свою чергу частини 3 та 4 ст. 45 ГПК України визначають, що позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Отже, підстави позову - це фактичні та юридичні обставини спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, тобто факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.
Здійснивши аналіз змісту позовної заяви, яка є предметом розгляду у даній справі, та зміст позовної заяви, яка була предметом розгляду у справі №911/4610/15 (911/2183/23), апеляційний суд дійшов висновку, що підстави позову у даній справі та у справі №911/4610/15 (911/2183/23) є тотожними - порушення Підприємством зобов'язання за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0537-02041 від 04.06.2019 в частині здійснення розрахунків за надані послуги.
Щодо предмета позову колегія суддів відзначає, що у справі №911/4610/15 (911/2183/23) суд розглянув вимоги Товариства про стягнення з Підприємства заборгованості за період з лютого 2022 року по травень 2023 року, тобто за період, який включає період, що є спірним у справі №910/15689/24 (липень-листопад 2022 року).
Щодо складу сторін колегія суддів зазначає, що позивачем у справі №911/4610/15 (911/2183/23) є Товариство, відповідачем - Підприємство, як і у справі №910/15689/24. У справі №911/4610/15 (911/2183/23), розглянутої у межах справи №911/4610/15 про банкрутство Підприємства, також брав участь як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, розпорядник майна Підприємства арбітражний керуючий Сольський В.С.
А отже, наявні передбачені п. 3 ч. 1 ст. 226 ГПК України правові підстави для залишення позову без розгляду, оскільки встановлено існування справи №911/4610/15 (911/2183/23), у якій прийнято рішення по суті тих самих вимог Товариства до Підприємства за тих саме обставин, які покладено на обґрунтування вимог у цій справі №910/15689/24.
Апеляційний суд зазначає, що, дійсно, про справу Господарського суду Київської області №911/4610/15 (911/2183/23) та рішення від 23.11.2023 у цій справі як аргумент для відмови у позові відповідач повідомив суду лише на стадії апеляційного провадження.
На переконання колегії суддів, позивач як особа, яка заявляла позовні вимоги щодо однієї та тієї самої заборгованості у справі №911/4610/15 (911/2183/23) та у справі №910/15689/24, не міг не знати про прийняте у справі №911/4610/15 (911/2183/23) рішення.
Подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом, подання позову за відсутності предмета спору не допускається чинним процесуальним законодавством.
Зокрема, вимогою п. 10 ч. 3 ст. 162 ГПК України є підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Саме таке підтвердження позивач у цій справі надав у поданій ним позовній заяві, тобто не повідомив суд першої інстанції про існування рішення у справі №911/4610/15 (911/2183/23).
Колегія суддів вважає, що, хоч про рішення у справі №911/4610/15 (911/2183/23) не заявлялось під час розгляду справи №910/15689/24, однак ігнорувати його існування не можна, оскільки ним вже вирішено спір щодо заборгованості, яка заявлена до стягнення у цій справі і повторний розгляд такого спору є неможливим.
Щодо клопотання Товариства закрити провадження у справі 910/15689/24 у розмірі основного боргу, який складає 46 318 577,67 грн, за відсутністю предмета спору; винести нове рішення, яким стягнути з Підприємства на користь Товариства суму 7 320 613,23 грн: 3% річних в сумі 1 947 658,22 грн, інфляційних втрат в сумі 5 372 955,01 грн; повернути судовий збір Товариству пропорційно позовних вимог, колегія суддів зазначає, що у зв'язку із залишенням без розгляду позову Товариства в цілому, підстави для задоволення клопотання Товариства відсутні. Адже визначені ст. 226 ГПК України підстави для закриття провадження відсутні. Крім того, у клопотанні Товариство надало фактично новий розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за порушення відповідачем строків виконання грошових зобов'язань за договором, визначивши його за період з 18.07.2023 по 11.12.2024. У цьому новому розрахунку позивач зменшив нараховані суми у порівнянні з первісними позовними вимогами, проте у визначений процесуальним законом спосіб не відмовився від частини позовних вимог. Також вказаний позивачем у клопотанні період нарахування не зазначався у позовній заяві, а тому подання позивачем згаданого клопотання фактично є певною зміною предмету і підстав позову, що є недопустимим, тим більше на стадій апеляційного розгляду. Водночас неуказання у позовній заяві періоду, за який визначено 3% річних та інфляційні втрати, за наявності у позивача права на відповідні нарахування, позбавляє апеляційний суд вирішити питання про обґрунтованість відповідних сум з урахуванням позовних вимог, що були предметом розгляду у справі №911/4610/15 (911/2183/23).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу (ч. 1 ст. 278 ГПК України).
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у справі №910/15689/24 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у справі №910/15689/24 скасувати.
3. Прийняти нове судове рішення, яким позов залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 8.07.2025.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді С.О. Алданова
В.А. Корсак