вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" липня 2025 р. Справа№ 911/2627/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Яценко О.В.
Кравчука Г.А.
розглянувши в порядку письмового провадження, без виклику сторін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Вул"
на рішення Господарського суду Київської області
від 18.02.2025 (повний текст складено та підписано 11.04.2025)
у справі № 911/2627/24 (суддя О.О. Рябцева)
за позовом Фастівської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Вул"
про стягнення 202 111,65 грн
Короткий зміст позовних вимог
Фастівська міська рада звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Вул" про стягнення 202 111,65 грн безпідставно збережених коштів.
В обгрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідачу належить на праві власності об'єкт нерухомого майна за адресою: пл. Промвузол, 6, м. Фастів, Фастівський район, Київська обл., який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3211200000:02:010:0066, яка перебуває у комунальній власності Фастівської міської ради, та яка використовується відповідачем без правовстановлюючих документів, у зв'язку із чим позивач просить стягнути з відповідача 202111,65 грн безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою, посилаючись на ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 18.02.2025 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Еліт Вул» на користь Фастівської міської ради 202 111,65 грн безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою та 3 031,67 грн судового збору.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд виходив з того, що відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліт Вул" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 18.02.2025 у справі №911/2627/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалене місцевим судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи. При цьому скаржник стверджує, що не отримував від позивача листів та договорів оренди; позивачем не надано доказів, що підтверджують отримання листів та договорів оренди повноваженими представниками відповідача. Також апелянт зазначає, що у відповідача не виник обов'язок щодо сплати орендної плати, оскільки такий обов'язок прямо випливає лише з договору, що помилково не враховано судом першої інстанції.
Узагальнені доводи та заперечення позивача
12.05.2025 через підсистему “Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Позивач, з-поміж іншого, наголошує на тому, що відповідачем не наведено та не долучено до матеріалів справи жодних доказів, щодо спростування наявних обставин, не обґрунтовано належним чином свої переконання проти наявних обставин викладених позивачем.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2025 апеляційну скаргу у справі №911/2627/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Яценко О.В., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Еліт Вул» на рішення Господарського суду Київської області від 18.02.2025 у справі № 911/2627/24. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Витребувано матеріали справи з Господарського суду Київської області.
21.05.2025 матеріали справи №911/2627/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
Товариство з обмеженою відповідальністю “Еліт Вул» є власником нерухомого майна - прохідної № 2, загальною площею 33 кв. м, розташованого за адресою: Київська обл., м. Фастів, площа Промвузол, будинок 6, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційні довідки № 389061071 від 31.07.2024 р., № 409435484 від 24.01.2025 р.).
Вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 3211200000:02:010:0066, площею 0,4466 га, цільовим призначенням: “для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості», що також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційні довідки № 389061071 від 31.07.2024 р., № 409435484 від 24.01.2025 р.).
Розглянувши звернення директора ТОВ “Еліт Вул» К.Г. Котанова та подані ним документи щодо переукладання договорів оренди землі, які були укладені між Фастівською міською радою та ПрАТ “Факел» у зв'язку із переходом права власності на будівлі та споруди, розміщені на земельних ділянках на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у ПрАТ “Факел», а саме передачі в оренду земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості площею 0,4466 га (кадастровий номер 3211200000:02:010:0066) в м. Фастів, площа Промвузол, 6, враховуючи витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.01.2020 р., номер запису про право власності 35152758, беручи до уваги рішення Фастівської міської ради № 18-LVI-VII від 13.06.2019 р. “Про плату за оренду земель Фастівської міської ради в 2020 році», у відповідності до ст. ст. 12, 93, 120, ч. 1 ст. 123, ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 7 Закону України “Про оренду землі», та керуючись п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», Фастівська міська рада Київської області прийняла рішення № 25/97-LXXI-VII від 26.02.2020 р. “Про передачу в оренду земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в м. Фастів, пл. Промвузол, 6, ТОВ “Еліт Вул», яким вирішила передати ТОВ “Еліт Вул» земельну ділянку площею 0,4466 га (кадастровий номер: 3211200000:02:010:0066) в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в місті Фастів, площа Промвузол, 6 строком на один рік, встановивши орендну плату за вказану земельну ділянку в розмірі 7 % від її нормативної грошової оцінки. Також, вказаним рішенням Фастівська міська рада надала Товариству з обмеженою відповідальністю “Еліт Вул» місячний термін для укладення договору оренди землі та здійснення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку площею 0,4466 га (кадастровий номер: 3211200000:02:010:0066) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в місті Фастів, площа Промвузол, 6, у відповідності до вимог чинного законодавства.
Фастівська міська рада листом № 06-31/3691 від 21.08.2020 р. повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю “Еліт Вул» про те, що на засіданні сесії Фастівської міської ради від 26.02.2020 р. було прийнято, зокрема рішення № 25/97-LXXI-VII від 26.02.2020 р. щодо передачі земельної ділянки в користування на умовах оренди та підготовлено договір оренди земельної ділянки в місті Фастові за адресою пл. Промвузол, 6, який було надано відповідачу разом із вказаним листом до підписання. Також, у вказаному листі Фастівська міська рада просила повернути екземпляр договору, зокрема земельної ділянки, що розташована за адресою пл. Промвузол, 6.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, зокрема посилається на те, що відповідач не підписав договір № 08-12/90 від 01.07.2020 р. оренди землі.
Суд встановив, що земельна ділянка з кадастровим номером 3211200000:02:010:0066 перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Фастова в особі Фастівської міської ради, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційні довідки № 389061071 від 31.07.2024 р., № 409435484 від 24.01.2025 р.).
23.01.2020 р. здійснено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - прохідну № 2, загальною площею 33 кв. м, що розташоване за адресою: Київська обл., м. Фастів, площа Промвузол, будинок 6, за Товариством з обмеженою відповідальністю “Еліт Вул», що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційні довідки № 389061071 від 31.07.2024 р., № 409435484 від 24.01.2025 р.).
Таким чином, із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, тобто з 23.01.2020 р., відповідач як власник такого майна став фактичним користувачем спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3211200000:02:010:0066, на якій розташований цей об'єкт, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов'язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов'язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.
Докази належного оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3211200000:02:010:0066, зокрема укладення договору оренди з Фастівською міською радою, здійснення державної реєстрації права користування вказаною земельною ділянкою та сплати орендних платежів за користування вказаною земельною ділянкою в матеріалах справи відсутні.
Суд встановив, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3211200000:02:010:0066 у 2021 році становила 805458,80 грн, що підтверджується витягом № 812 від 07.06.2021 р. з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3211200000:02:010:0066 у 2022 році становила 886004,68 грн, що підтверджується витягом № 16057 від 15.02.2022 р. з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3211200000:02:010:0066 у 2023 році становила 1018905,38 грн, що підтверджується витягом № 614 від 26.01.2023 р. (НВ-3200063242023 від 20.01.2023 р.) з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3211200000:02:010:0066 у 2024 році становила 1070869,55 грн, що підтверджується витягом № HB-3200951892024 від 07.08.2024 р. з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Рішенням № 25/97-LXXI-VII від 26.02.2020 р. Фастівської міської ради Київської області “Про передачу в оренду земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в м. Фастів, пл. Промвузол, 6, ТОВ “Еліт Вул», зокрема встановлено ТОВ “Еліт Вул» орендну плату за земельну ділянку з кадастровим номером 3211200000:02:010:0066 в розмірі 7 % від її нормативної грошової оцінки.
Рішенням № 7-LXXVII-VII від 02.06.2020 р. Фастівської міської ради “Про плату за оренду земель Фастівської міської ради в 2021 році» з 01.01.2021 р. встановлено ставки орендної плати за земельні ділянки комунальної власності у відсотках від нормативної грошової оцінки землі, згідно з додатком.
Відповідно до Ставок орендної плати за земельні ділянки в межах міста Фастова (додаток до рішення Фастівської міської ради № 7-LXXVII-VII від 02.06.2020 р.) встановлено відсоткову ставку орендної плати за земельні ділянки з цільовим призначенням: “ 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що перебувають у користуванні суб'єктів підприємницької діяльності усіх галузей, в тому числі для юридичних осіб, що забезпечують сплату податку на доходи фізичних осіб на 1 га землі за попередній рік у сумі, що еквівалентна розміру до 30 мінімальних заробітних плат, встановлених на 01 січня попередньо року та у разі відсутності сплати до місцевого бюджету податку на доходи фізичних осіб» на території Фастівської міської територіальної громади, яка складає 7 % від нормативної грошової оцінки землі.
Рішенням № 15-IX-VIII від 15.06.2021 р. Фастівської міської ради “Про встановлення плати за землю» з 01.01.2022 р. встановлено на території Фастівської міської ради ставки орендної плати згідно з додатком 4 до вказаного рішення.
Відповідно до Ставок орендної плати за земельні ділянки в межах Фастівської міської територіальної громади (додаток 4 до рішення Фастівської міської ради № 15-IX-VIII від 15.06.2021 р.) встановлено відсоткову ставку орендної плати за земельні ділянки з цільовим призначенням: “11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що перебувають у користуванні суб'єктів підприємницької діяльності усіх галузей, в тому числі для юридичних осіб, що забезпечують сплату податку на доходи фізичних осіб на 1 га землі за попередній рік у сумі, що еквівалентна розміру до 30 мінімальних заробітних плат, встановлених на 01 січня попередньо року та у разі відсутності сплати до місцевого бюджету податку на доходи фізичних осіб», яка складає 7 % від нормативної грошової оцінки землі.
Таким чином, річна орендна плата, яку відповідач зобов'язаний був сплачувати позивачу за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3211200000:02:010:0066, становила 56382,12 грн у 2021 р. (805458,80 грн х 7 %); 62020,33 грн у 2022 р. (886004,68 грн х 7 %); 71323,38 грн у 2023 р. (1018905,38 грн х 7 %); 74960,87 грн у 2024 р. (1070869,55 грн х 7 %).
Звертаючись із даним позовом, позивач просить суд стягнути з відповідача 202 111,65 грн безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3211200000:02:010:0066 за період з вересня 2021 р. по серпень 2024 р., посилаючись на ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів сторін
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №629/4628/16-ц, (провадження № 14-77цс18), а також від 13.02.2019 справа №320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) викладено правовий висновок про те, що за змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (див. також висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/3412/17 Провадження № 12-182гс18).
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17, від 20.11.2018 року по справі №922/3412/17).
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Тобто, незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під визначення Європейського суду з прав людини “виправдане очікування» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
Як вбачається з матеріалів справи предметом позову в цій справі є стягнення з власника об'єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати в сумі 202 111,65 грн за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розміщений.
Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.
Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.
Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.
За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.
Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).
Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
Як вище встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю “Еліт Вул» є власником нерухомого майна - прохідної № 2, загальною площею 33 кв. м, розташованого за адресою: Київська обл., м. Фастів, площа Промвузол, будинок 6, на земельній ділянці з кадастровим номером 3211200000:02:010:0066, площею 0,4466 га, цільовим призначенням: “для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості».
Докази належного оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3211200000:02:010:0066, зокрема укладення договору оренди з Фастівською міською радою, здійснення державної реєстрації права користування вказаною земельною ділянкою та сплати орендних платежів за користування вказаною земельною ділянкою в матеріалах справи відсутні та суду не надано.
Таким чином, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №917/1739/17).
При цьому, відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач із належно оформленими правами на земельну ділянку.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).
Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Колегією суддів встановлено та не спростовано відповідачем, що у період з вересня 2021 року по серпень 2024 року не сплачено за користування земельною ділянкою орендну плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.
Таким чином, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).
Отже, відповідні кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в порядку ст. 1212 - 1214 Цивільного кодексу України. Зазначене узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 в справі № 922/3412/17.
Статтею 1 Закону України “Про оцінку земель» встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України “Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України “Про оцінку земель» технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру (ч. 3 ст. 23 Закону України “Про оцінку земель»).
Відповідно до пп. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Згідно з пп. 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 р. у справі №629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.
При стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Отже витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку (вартість земельної ділянки), а інформація (дані), визначена у цьому витязі, є обов'язковою під час проведення розрахунку (визначення) орендної плати, суми, яку мав отримати власник земельної ділянки за звичайних умов.
Як встановлено судом, позивач, визначаючи суму безпідставно збережених коштів у розмірі 202 111,65 грн, обгрунтував свої розрахунки витягами іх технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельних ділянок від 07.06.2021, від 15.02.2022, від 26.01.2023 та від 07.08.2024, а також рішенням Фастівської міської ради від 26.02.2020 №25/97-LXXI-VII, згідно з яким встановлено ТОВ “Еліт Вул» орендну плату за земельну ділянку з кадастровим номером 3211200000:02:010:0066 в розмірі 7 % від її нормативної грошової оцінки, копії яких наявні в матеріалах справи.
Отже, з урахуванням наданих позивачем доказів, суд встановив, що орендна плата, яку відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3211200000:02:010:0066 за період з вересня 2021 року по серпень 2024 року становить 202 111,67 грн, з яких 18 794,04 грн ((56382,12 грн / 12 міс.) х 4 міс.) за період з 01.09.2021 р. по 31.12.2021 р.; 62020,33 грн за 2022 р.; 71323,38 грн за 2023 р. та 49973,92 грн ((74960,87 грн / 12 міс.) х 8 міс.) за період з 01.01.2024. по 31.08.2024 р.
Доказів сплати за користування землею за заявлений у позові період відповідачем не надано.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Твердження апелянта про те, що у відповідача не виник обов'язок щодо сплати орендної плати, оскільки такий обов'язок випливає лише з договору, колегія суддів відхиляє, оскільки, в даному випадку відсутність укладеного з відповідачем договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3211200000:02:010:0066, жодним чином не впливає на обов'язок відповідача сплачувати орендну плату за користування такою земельною ділянкою, на якій розміщене нерухоме майно, що перебуває у власності відповідача.
У свою чергу, викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони зводяться виключно до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, та не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Вул".
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 18.02.2025 відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів також погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат, а витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта, оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Вул" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Київської області від 18.02.2025 у справі №911/2627/24 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліт Вул".
Матеріали справи №911/2627/24 повернути Господарському суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді О.В. Яценко
Г.А. Кравчук