Справа № 161/7283/24 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т. М.
Провадження № 22-ц/802/661/25 Доповідач: Матвійчук Л. В.
02 липня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,
з участю секретаря судового засідання - Черняк О. В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 вересня 2024 року
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її сестра ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилась спадщина на 1/2 частку житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене нерухоме майно належало на праві власності ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину після якого прийняв, але не оформив своїх спадкових прав його син ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . В свою чергу, спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняла, але не оформила спадкових прав його дружина ОСОБА_4 .
Позивач зазначала, що у передбачений законом шестимісячний строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті сестри ОСОБА_4 , проте, нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно та рекомендував звернутися з відповідним позовом до суду.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на спадкове майно, а саме на 1/2 частку житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті сестри ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, що залишилось після смерті сестри ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме на 1/2 частку житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої висновки суд першої інстанції мотивував тим, що позовні вимоги є обґрунтованими і доведеними, оскільки ОСОБА_1 як є спадкоємець другої черги за законом прийняла у встановленому законом порядку спадщину після смерті сестри ОСОБА_4 . При цьому судом не встановлено інших спадкоємців, які б у встановленому законом порядку прийняли спадщину.
В апеляційній скарзі особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_3 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності ОСОБА_1 (та всі інші документи і правочини, які виникли на підставі такого акту та/або рішення суду), та визнати за ним право власності на цілий житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за заповітом, зокрема, на предмет позову, 1/2 частку зазначеного житлового будинку.
На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову у цій справі. Рішення суду порушує його права як спадкоємця першого ступеня прямої спорідненості на якого складений заповіт. Крім того, оскільки він прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 , що встановлено рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 жовтня 2015 року у цивільній справі № 161/10482/15-ц, тому саме він є належним відповідачем, а не Луцька міська рада. Проте, він не був залучений судом до участі у справі як належний відповідач. Вважає, що оскільки ОСОБА_1 не мала права спадкувати після смерті ОСОБА_4 , та не приймала спадщину після смерті ОСОБА_6 , тому право на спадкування перейшло до нього - ОСОБА_3 як до спадкоємця другої черги за законом, у зв'язку з чим за ним належить визнати право власності на цілий житловий будинок.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник відповідача Луцької міської ради, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, але 19 травня 2025 року через підсистему «Електронний суд» подав до апеляційного суду заяву, в якій просив проводити апеляційний розгляд справи за його відсутності.
Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача згідно з вимогами ст. 372 ЦПК України, оскільки його неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення позивача та представника особи, яка не брала участі у справі, дослідивши обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження у цій справі належить закрити, виходячи з таких підстав.
Частиною 1 ст. 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом із тим, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов'язки такої особи.
Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника, і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку обов'язковою підставою для скасування рішення місцевого суду, якщо суд першої інстанції прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Аналіз наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції.
Наведені правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі № 2-3378/2008.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 24 вересня 2024 року у справі № 440/14216/23 зазначила наступне.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що судове рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яку не було залучено до участі у справі, якщо в його мотивувальній частині містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи або в його резолютивній частині суд прямо вказав про права та обов'язки цієї особи. У такому випадку судове рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають зі сформульованого в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд справи про його права та обов'язки.
Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Якщо скаржник лише зазначає, що оскаржуване судове рішення може вплинути на його права (інтереси, обов'язки), або лише зазначає (констатує), що судовим рішенням вирішено питання про його права (інтереси, обов'язки), то такі доводи, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою підставою для виникнення права на апеляційне оскарження судового рішення.
Особа, яка не була учасником справи, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки. Такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 . За життя, 05 січня 1995 року, ОСОБА_5 склав заповіт на випадок своєї смерті, яким належний йому цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , заповів в рівних долях своїм синам - ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . Останній прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 шляхом подачі 25 листопада 1996 року до Першої Луцької державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Дані обставини встановлені рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 жовтня 2015 року у цивільній справі № 161/10428/15-ц, яке міститься в матеріалах даної справи.
Станом на 31 грудня 2012 року право власності на згаданий житловий будинок зареєстровано за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 26 червня 1961 року (а.с.79).
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 жовтня 2015 року у цивільній справі № 161/10428/15-ц за ОСОБА_3 визнано право власності на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_5 , а саме на 1/2 частку житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на 1/2 частку зазначеного будинковолодіння зареєстровано за ОСОБА_3 (а.с.78).
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6 і спадщину після його смерті, а саме 1/2 частку житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , прийняла шляхом подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини його дружина ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 та не оформила спадкових прав після смерті чоловіка ОСОБА_6
18 березня 2023 року за заявою позивача ОСОБА_1 заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_4 .
Постановою від 21 листопада 2023 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Розпутняк О. В. відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті сестри ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Згідно з довідкою про склад спадкоємців, наданої приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Розпутняк О. В., єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , є її сестра - ОСОБА_1 .
Разом з тим, як вбачається матеріалів справи, ОСОБА_3 не приймав спадщину після смерті брата ОСОБА_6 . Останній прийняв спадщину за заповітом на 1/2 частку спірного житлового будинку після смерті батька ОСОБА_5 , але не оформив своїх спадкових прав, як і його дружина ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_6 , однак, її не оформила. Наведене свідчить, що ОСОБА_3 не належить до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_4 , про що власне і зазначив нотаріус у вищезгаданій довідці.
Водночас апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_3 як особа, яка не брала участі у справі та подав апеляційну скаргу на оскаржуване судове рішення, не був учасником цієї цивільної справи та оскаржуваним рішенням суду питання про його права, інтереси та (або) обов'язки не вирішувалося. Апеляційний суд не приймає до уваги наведені у скарзі доводи, оскільки ОСОБА_3 у ній не зазначає з посиланням на юридичні факти (обставини) викладені в рішенні, чим саме та у якій спосіб порушено його право оскаржуваним судовим рішенням. Покликання в апеляційній скарзі на те, що до скаржника перейшло право на спадкування відповідно до ст. 1262 ЦК України, як спадкоємця другої черги за законом після смерті брата ОСОБА_6 , у зв'язку з чим він має право на цілий житловий будинок, є надуманими та спростовуються встановленими судом у цій справі обставинами на підставі досліджених у ній доказів.
Отже, апеляційним судом у справі, що переглядається, встановлено, що ОСОБА_3 як особа, яка не брала участі у справі, на час ухвалення оскаржуваного у цій справі рішення суду від 17 вересня 2024 року не був її учасником і не повинен був бути залученим в якості відповідача у цій справі, оскільки не є спадкоємцем будь-якої черги після смерті ОСОБА_4 , яка була дружиною його брата, судове рішення безпосередньо не стосується його прав, інтересів та обов'язків.
Таким чином, наведені доводи жодним чином не свідчать про те, що рішенням суду у будь-який спосіб вирішувалось питання про права, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_3 у розумінні ч. 1 ст. 352 ЦПК України.
Оскільки оскаржуваним рішенням суду питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_3 не вирішувалося, тому за таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що на підставі п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України апеляційне провадження у цій справі належить закрити.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 вересня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання права власності на спадкове майно, закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя
Судді: