Справа № 438/898/25
Провадження № 3/438/415/2025
іменем України
08 липня 2025 року м. Борислав
Суддя Бориславського міського суду Львівської області Дудар О.В., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли від ВП № 1 Дрогобицького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП,
встановив:
До Бориславського міського суду Львівської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення від 6 червня 2025 року серії ВАД № 453452 та додані матеріали відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
Згідно із вказаним протоколом 2 травня 2025 року о 13:00 гр. ОСОБА_1 , перебуваючи у під'їзді будинку АДРЕСА_2 , вчинила домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_2 , висловлювалась в її сторону нецензурними словами, словесно погрожувала їй фізичною розправою, тобто вчинила умисні дії психологічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода її психологічному здоров'ю, чим вчинила правопорушення передбачене частиною 1 статті 173-2 КУпАП України.
Потерпіла ОСОБА_2 подала до суду заяву, в якій підтвердила події 2 травня 2025 року та просила розгляд справи проводити за її відсутності.
ОСОБА_1 у судові засідання не з'явилася, про причини неприбуття суду не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи, повідомлена належним чином шляхом направлення судових повісток про виклик за відомим суду місцем її проживання.
Зокрема, ОСОБА_1 повідомлялася про розгляд справи у суді за адресою, яка вказана у протоколі про адміністративне правопорушення. Конверт з рекомендованим повідомленням повернувся до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до практики Верховного Суду (постанова від 18 березня 2021 року у справі № 443/3142/24, постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17) є достатніми для того, щоб вважати повідомлення належним.
Інші засоби зв'язку з особою, яка притягається до адміністративної відповідальності у матеріалах справи відсутні.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім цього, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 8 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 суд враховує, що остання добре обізнаний з фактом складення на неї протоколу про адміністративне правопорушення частиною 1 стаття 173-2 КУпАП.
Оскільки судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з'ясування обставин справ, підстав для скерування справи для додаткового оформлення суддя не вбачає, враховуючи вимоги статті 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, суд вважає, що слід вирішити справу у відсутності ОСОБА_1 та в межах наявних у матеріалах справи доказів.
Враховуючи наведене, у відповідності до статті 268 КУпАП розгляд справи проведено без вказаної особи. Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Частина 1 статті 173-2 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, ї тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Згідно із пунктом частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 1 вказаного Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП підтверджується наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення від 6 червня 2025 року серії ВАД № 453452;
- письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 26 травня 2025 року;
- письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 26 травня 2025 року;
- письмовими поясненнями ОСОБА_4 від 26 травня 2025 року;
- протоколом прийняття усної заяви про вчинене кримінальне правопорушення або іншої події від 26 травня 2025 року.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
Відповідно до статті 23 КУпАП стягнення є мірою відповідальності і застосування з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинених нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.
При накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (стаття 33 КУпАП).
Обставин, що пом'якшують або обтяжують правопорушення не встановлено.
Визначаючи ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення у межах санкції частини 1 статті 173-2 КУпАП, суд, враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини у скоєнні правопорушення, та вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Крім цього, відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладання адміністративного стягнення, сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника стягується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись статтями 23, 33, 173-2, 251, 283, 284 КУпАП,
постановив:
ОСОБА_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 (триста сорок) грн.
Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до статті 308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Бориславський міський суд Львівської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Олена ДУДАР