Справа № 22а - 417/06 Головуючий в 1 інст. Лизенко І.В.
Категорія Доповідач Мясоєдова С.С.
06 липня 2006 року м. Луганськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого: Мясоєдової С.С.
суддів: Борисова Є.А., Оробцової Р.І.
при секретарі Анісімової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 22 березня 2006 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лисичанського міського відділу управління МВС України в Луганській області про стягнення матеріальної допомоги
6 лютого 2006 року ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача щорічну матеріальну допомогу за період з 1997р. по 2002р. у сумі 1198 грн.97коп.
У обґрунтовування своїх вимог він вказав, що з 1987 року по 2002 рік він працював у Лисичанському МВ УМВС України в Луганській області, звільнився за переводом.
З 1997 року він мав право на отримання матеріальної допомоги кожний рік в розмірі місячного грошового забезпечення, але таку допомогу відповідач йому не виплачував, посилаючись на відсутність фінансування цих витрат.
Тому він просив стягнути з відповідача грошову матеріальну допомогу при звільненні з 1997 р. по 2002 р. у сумі 1198 грн. 97коп.
Представник відповідача позов не визнавав.
Оскаржуваним рішенням в задоволенні позову відмовлено в зв'язку з пропуском строку звернення з позовом до суду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і постановити нове рішення., посилаючись на те, що строк звернення за його позовом не визначений законом, крім того вказує, що йому не було відомо про Указ Президента України № 926\96 , яким передбачається виплата матеріальної допомоги, з відомчим наказом він не був ознайомлений.
Заслухавши суддю - доповідача, учасників процесу, які з'явилися, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не обгрунтована і не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив службу в Лисичанському міському відділу УМВС України в Луганській області з 1987 року по 2002 рік і мав право з 1997 року по 2002 на отримання щорічної матеріальної допомоги в загальному розмірі 1198грн.97коп.
Як вбачається з довідки, з рапортом про виплату вказаних сум в період проходження служби він не звертався.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з вимог ст. 99 ч.1 і 2 КАС України, яка вказує, що адміністративний позов може бути поданий в річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд правильно не прийняв до уваги ті обставини, на які вказує позивач, що їй не було відомо про дію Указу Президента України № 926\ 96, тому що незнання закону не може розцінюватись як обставина, що свідчить про необхідність признавати вимоги позивача. З таким висновком суду можна погодитись, тому що на думку колегії в цій справі не можна визнати твердження позивача, що йому стало відомо про право на матеріальну допомогу після звільнення, як день з яким вказаний закон пов'язує право на звернення з позовом про захист свого порушеного права.
Посилання позивача на те, що відповідач нарахував йому матеріальну допомогу, не обгрунтовані, так як зміст довідки на яку він посилається, на таку обставину не вказує.
При таких обставинах колегія суддів вважає, що відмовляючи в задоволенні позову суд прийняв рішення, яке відповідає встановленим в судовому засіданні обставинам і відповідає вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 200, 199 КАС України колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 22 березня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.