07 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/8555/24 пров. № А/857/31600/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Качмара В.Я., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій,
суддя у І інстанції Морська Г.М.
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення 24 жовтня 2024 року,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 20100 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у розпорядженні за період з 14.06.2023 по 11.10.2023;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 20100 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у розпорядженні за період з 14.06.2023 по 11.10.2023.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі №380/8555/24 вказаний позов було задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 20100 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у розпорядженні за період з 01.10.2023 до 11.10.2023.
Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 20100 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у розпорядженні за період з 01.10.2023 до 11.10.2023.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем протиправно не виплачено позивачу додаткову винагороду за період з 01.10.2023 до 11.10.2023, а також не повідомлено причини невиплати такої винагороди. Тому суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), у розмірі 20100 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у розпорядженні за період з 01.10.2023 до 11.10.2023
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено Військовою частиною НОМЕР_2 , яка у своїй скарзі просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що Військовою частиною НОМЕР_2 на підставі запізнілого рапорту підрозділу було прийнято та скеровано до виконання витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно господарської діяльності) від 08.11.2024 №5556 щодо виплати позивачу додаткової винагороди 20100 грн за період з 01.10.2023 до 11.10.2023 у позасудовому адміністративному порядку.
Вважає, що оскільки відповідачем виплачено позивачу додаткову винагороду у сумі 20100 грн за період з 01.10.2023 до 11.10.2023, то в даній справі відсутній предмет спору (спір про право), з яким ОСОБА_1 звернувся до суду, а тому судове провадження підлягає закриттю на підставі частини 1 статті 319, пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, солдат ОСОБА_1 проходив військову службу по мобілізації у Військовій частині НОМЕР_2 з 24.08.2022 по 11.10.2023.
Відповідно до довідки про обставини травми від 20.12.2022 №1/2586: 02.09.2022 ОСОБА_1 отримав вибухову травму. Вогнепально-осколкове поранення, травматичну ампутацію II-V пальців правої кисті на рівні кісток зап'ястя з дефектом м'яких тканин під час захисту Батьківщини, а саме: виконуючи бойове завдання в районі с. Білогірка Бериславського району Херсонської області у результаті ворожого мінометного обстрілу, під час відбиття збройної агресії російської федерації проти України та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, Поранення, ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини.
14.06.2023 проведений медичний огляд гарнізонною ВЛК №1 Військової частини НОМЕР_3 щодо встановлення ступеню придатності до військової служби.
Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Наслідки перенесеної (02.09.2022) вибухової травми, вогнепального осколкового поранення, травматичної ампутації ІІ-У пальців правої кисті на рівні кісток зап'ястя з дефектом м'яких тканин у вигляді: зміцнілих рубців, відсутності ІІ-У пальців правої кисті на рівні кісток зап'ястя з дефектом м'яких тканин після МВТ, ВОП правої кисті з больовим синдромом; після травматична нейропатія правого серединного нерва. Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини. На підставі статті 62-6, 78-6, 76-в, 45-г графи II Розладу хвороб - ТДВ графи визнаний обмежено придатний до військової служби; непридатний до служби у десантно- штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах, придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах. За наказом МОЗ від 04.07.2007 №370- Травма важкого ступеню (довідка ВЛК №5075 від 14.06.23).
08.09.2022 позивача виведено у розпорядження відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 №67-РС, а 14.06.2023 згідно довідки ВЛК №5076 - визнано обмежено придатним до військової служби у зв'язку із травмою пов'язаною із захистом Батьківщини.
Вважаючи, що Військовою частиною НОМЕР_2 за період його перебування у розпорядженні після визнання обмежено придатним не нараховувалася та не виплачувалася додаткова винагорода у розмірі 20100 грн (у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування в розпорядженні) за період з 14.06.2023 по 11.10.2023, ОСОБА_1 за захистом своїх прав звернувся до адміністративного суду із позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як визначено частиною 1 статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до частини 4 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Питання виплат додаткової винагороди на період дії воєнного стану врегульовано Постановою №168, у відповідній редакції та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, що затверджено наказом Міністра оборони України 11.06.2008 №260 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за № 638/15329 (далі - Порядок №260).
Пунктом 1-1 Постанови №168 та пункту 2 розділу 34 Порядку №260 передбачено, то військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісяця виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень.
Отже, право позивача на отримання додаткової винагорода у розмірі 20100 грн визначено наведеними правовими нормами та не заперечується відповідачем.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 29.04.2024 №3301 вирішено виплатити позивачу додаткову винагороду за період з 14.06.2023 по 30.09.2023.
Виплата зазначених у наказі сум відбулася у травні 2024 року, що підтверджується Довідкою від 01.06.2024 №1634/ФЕС/2257 про нараховане та виплачене солдату ОСОБА_1 забезпечення та додаткову винагороду за період служби з 01.01.2023 по 11.10.2023 у Військовій частині НОМЕР_2 (в розрізі місяців з розбивкою по кожному виду грошового забезпечення, утримання які проводилися, а також те що перераховувалося на картковий рахунок) у відповідності до розрахунково-платіжних відомостей, у графі: “Доплата ДВ за червень, липень, серпень, вересень 2023».
Проте доказів виплати позивачу додаткової винагороди за період з 01.10.2023 до 11.10.2023 на дату подання позову ОСОБА_1 та на час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем не надано.
Виплата додаткової винагороди позивачу у сумі 20100 грн відбулась лише після ухвалення рішення судом першої інстанції у цій справі, що не є підставою для закриття провадження у справі на підставі частини 1 статті 319, пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, як просить скаржник.
Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційних скаргах, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року у справі №380/8555/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді В. Я. Качмар
Н. М. Судова-Хомюк