П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/3306/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та адвоката Дрогобецької Тетяни Юріївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року, прийнятого в спрощеному позовному провадженні суддею Хурсою О.О. у місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У лютому 2025 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - Відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області) в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області № 154950005669 від 02.12.2024 року про відмову в призначенні грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років період роботи з 02.01.2013 року по 31.07.2024 року, нарахувати та виплатити грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- здійснити розподіл судових витрат.
Вимоги адміністративного позову обґрунтовано протиправною відмовою Відповідача у призначені Позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через неврахування до страхового стажу періодів роботи з 02.01.2013 року по 31.07.2024 року, що дають право на таку допомогу. В свою чергу, Позивач вважає, що Відповідач не зарахувавши до страхового стажу вказані періоди роботи порушив право на належний соціальний захист.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 року позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Одеській області № 154950005669 від 02.12.2024 року про відмову в призначенні грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.08.2024 року № 1979 про призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги періодів роботи з 02.01.2013 року по 10.08.2016 року;
- в іншій частині позовних вимог - відмовлено;
- стягнуто з ГУ ПФУ в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 600 грн..
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, Відповідач звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та без повного з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати його в цій частині та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, сторона не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, оскільки відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 Переліку закладів охорони здоров'я, що затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 року № 385 «Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад, посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою, посад професіоналів у галузі охорони здоров'я та посад фахівців у галузі охорони здоров'я з у закладах охорони здоров'я» (далі - Перелік № 385) Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України належить до закладу громадського здоров'я і не передбачений розділом « 2. Охорона здоров'я» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі - Перелік № 909). В свою чергу, грошова допомога у розмірі десяти місячних пенсій виплачується особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909.
Крім того, Відповідач вважає неправомірним висновок суду першої інстанції, відповідно до якого вирішено стягнути з ГУ ПФУ за рахунок бюджетних асигнувань на користь Позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 600 грн., оскільки Бюджетним кодексом України визначено, що бюджетні установи, до яких відноситься також і Пенсійний фонд є неприбутковими, а Законом № 1058-IV заборонено використання коштів на цілі, не передбачені цим законом, то у Пенсійного фонду відсутні необхідні кошти для сплати судового збору.
Також із рішенням суду першої інстанції не погодився представник Позивача, проте в частині відмовлених позовних вимогах, тому звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати його в цій частині та ухвалити рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги, представник Позивача не погоджується із висновками суду першої інстанції в частині відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки Позивач працював на день досягнення пенсійного віку на посаді завідувача, лікаря-лаборанта-гігієніста відділу дослідження фізичних та хімічних факторів у Подільському РВП ДУ «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я», який відноситься до закладів охорони здоров'я, відповідно до п. 2.3 Наказу міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 року № 385 (зі змінами) як обласний центр контролю та профілактики хвороб (республіканський, обласний, районний, м. Києва та м .Севастополя). Відповідно до Наказу МОЗ України від 18.09.2015 року № 604 «Про утворення державної установи «Центр громадського здоров'я Міністерства охорони здоров'я України» утворені державні установи «Центри громадського здоров'я Міністерства охорони здоров'я України» як окремі юридичні особи публічного права, які реорганізовані шляхом злиття державних підприємств, установ за переліком згідно з додатком 1 до цього наказу та приєднання державних підприємств та установ Державної санітарно-епідеміологічної служби України за переліком згідно з додатком 2 до цього наказу, в даному переліку є ДУ «Одеський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України». Таким чином, ДУ «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я» належить до закладу охорони здоров'я, тому дає право на виплату одноразової грошової допомоги при призначенні пенсії, як працівнику охорони здоров'я та зарахування до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги періодів роботи з 02.01.2013 року по 31.07.2024 року. На переконання представника Позивача, посада завідувача, лікаря-лаборанта-гігієніста дослідження фізичних та хімічних факторів відноситься до посад лікарів незалежно від найменування установ (закладів) відповідно до розділу II Переліку № 909.
Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Відповідача слід залишити без задоволення, а апеляційна скарга Позивача підлягає до задоволення, з огляду на таке.
Положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та з 14.08.2024 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На момент прийняття рішення про призначення Позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 14.08.2024 року, Відповідачем не було вирішено питання щодо призначення Позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з чим Позивач звернувся до Відповідача із відповідною заявою від 14.08.2024 року за № 1979 про призначення такої допомоги.
02.12.2024 року Відповідачем винесено рішення про відмову в призначенні грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу для даної грошової допомоги. Як вбачається з цього рішення, Відповідачем до страхового стажу не було зараховано періоди з 02.01.2013 року по 31.07.2024 року, оскільки відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 Переліку закладів охорони здоров'я, що затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 року № 385 «Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад, посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою, посад професіоналів у галузі охорони здоров'я та посад фахівців у галузі охорони здоров'я з у закладах охорони здоров'я» (Перелік № 385) Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України належить до закладу громадського здоров'я і не передбачений розділом « 2. Охорона здоров'я» Переліку № 909.
Вважаючи протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області, які полягають в непризначені грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з мотивів відсутності необхідного страхового стажу, ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів на належне пенсійне забезпечення.
Розглянувши справу по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на те, що у період з 02.01.2013 року по 10.08.2016 року (до зміни назви місця роботи на «Відокремлений підрозділ «Котовський міжрайонний відділ лабораторних досліджень ДУ «Одеський ОЛЦ МОЗ України») Позивач працював в установі з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, що передбачений розділом « 2. Охорона здоров'я» Переліку № 909 та має враховуватись під час визначення наявності права на отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що не було зроблено Відповідачем.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині, що стосуються періодів роботи Позивача з 11.08.2016 року по 31.07.2024 року, суд виходив з правомірності рішення Відповідача в цій частині з огляду на те, що починаючи з 11.08.2016 року та у подальшому змінені назви місця роботи Позивача не передбачали віднесення цього закладу до установ з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби.
Обираючи спосіб захисту порушених прав Позивача, суд виходив з того, що вирішення питання про виплату спірної грошової допомоги при призначенні пенсії за віком є виключною компетенцією Пенсійного фонду, тому належним способом захисту прав Позивача вважав зобов'язати Відповідача повторно розглянути заяву Позивача про призначення спірної грошової допомоги із зарахуванням до страхового стажу, що визначає право на виплату такої допомоги періодів роботи з 02.01.2013 року по 10.08.2016 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
За змістом частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом (п. 1).
В силу приписів частини 1 статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до частин 1, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До набрання чинності Законом № 1058-IV діяв Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ).
Статтею 55 Закону № 1788-ХІІ визначено окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років.
Пунктом «Е» зазначеної статті Закону № 1788-ХІІ (в редакції чинній до внесення до неї змін законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року № 911-VIII, які визнано неконституційними) передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Пунктом 71 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV встановлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «Е»-«Ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 71 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1191 (далі - Порядок № 1191).
Пунктом 2 Порядку № 1191 визначено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «Е» і «Ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені:
- переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Пунктом 5 Порядку № 1191 регламентовано, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «Е»-«Ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Пунктом 6 Порядку № 1191 визначено, що для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення.
Пунктом 7 Порядку № 1191 обумовлено, що виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Схожі спірні відносини вже розглядалися Верховним Судом. Зокрема, у постанові від 15.06.2022 року по справі № 200/854/19-а Верховний Суд виснував:
«норму пункту 71 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 71 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону № 1058-IV особа має дотриматись таких вимог:
- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «Е» - «Ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її, право на зазначену грошову допомогу втратили);
- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону № 1058-IV станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.».
У постанові від 22.02.2024 року по справі № 260/323/20, правовідносини у якій є подібними, Верховний Суд зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах, досягненням пенсійного віку, працюючи на цих роботах, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Як з'ясовано колегією суддів в межах даної справи, підставою для відмови у призначені та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій слугувало те, що Позивач не має 30 років роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років. При цьому в оскаржуваному рішенні зазначено, що до страхового стажу Позивача не було зараховано періоди з 02.01.2013 року по 31.07.2024 року, оскільки відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 Переліку № 385 Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України належить до закладу громадського здоров'я і не передбачений розділом « 2. Охорона здоров'я» Переліку № 909.
В свою чергу, відомостями з трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.04.1984 року підтверджується, що у період з 02.01.2013 року по 31.07.2024 року Позивач:
- з 02.01.2013 року працював на посаді лікаря-лаборанта-гігієніста з дослідження хімічних факторів навколишнього середовища санітарно-гігієнічної лабораторії Котовського міжрайонного відділу лабораторних досліджень ДУ «Одеський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України», по переводу з Котовської районної санітарно-епідеміологічної станції;
- з 15.02.2016 року змінена назва структурного підрозділу на Відокремлений підрозділ «Котовський міжрайонний відділ лабораторних досліджень ДУ «Одеський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» (скорочено ВП «Котовський МРВ ЛД» ДУ «Одеський ОЛЦ ДСЕСУ»);
- з 11.08.2016 року змінена назва відокремленого підрозділу на Відокремлений підрозділ «Котовський міжрайонний відділ лабораторних досліджень» ДУ «Одеський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України» (скорочено ВП «Котовський МРВ ЛД» ДУ «Одеський ОЛЦ МОЗ України»);
- з 13.07.2018 року призначена завідувачем санітарно-гігієнічною лабораторією ВП «Котовський МРВ ЛД» ДУ «Одеський ОЛЦ МОЗ України»;
- з 17.01.2019 року змінена назва відокремленого підрозділу на Відокремлений підрозділ «Подільський міжрайонний відділ лабораторних досліджень ДУ «Одеський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України» (скорочено ВП «Подільський МРВ ЛД» ДУ «Одеський ОЛЦ МОЗ України»);
- з 01.02.2021 року переведена на посаду завідувача, лікаря-лаборанта-гігієніста відділу дослідження фізичних та хімічних факторів ВП «Подільський МРВ ЛД» ДУ «Одеський ОЛЦ МОЗ України»;
- з 02.08.2021 року змінена назва на Подільський районний відокремлений підрозділ ДУ «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України» (скорочено Подільський РВП ДУ «Одеський ОЦКПХ МОЗ»).
Як встановлено абз. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (далі - Закон № 2801-XII), заклад охорони здоров'я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.
Абзацом 2 Переліку № 909 передбачено, що пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров'я і соціального захисту призначаються після досягнення 55 років за наявності спеціального стажу роботи станом на 01.04.2015 року не менше 25 років і після цієї дати, зокрема з 01.04.2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Розділом 2 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років за № 909 визначено, що право на одноразову грошову виплату мають особи, які працювали у лікарняних закладах, зокрема, лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад).
При цьому, Переліком № 909 посада лікаря та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) в галузі охорони здоров'я повинна відноситися до наступних закладах та установах: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.
Пунктом 2 приміток до Переліку № 909 встановлено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Згідно із Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 29.03.2002 року № 117, професія лікаря-лаборанта-гігієніста належать до категорії «Професіонали» (пункт 5 підрозділу «Інші професіонали в галузі медицини» розділу «Професіонали» в редакції Наказу Міністерства охорони здоров'я № 1769 від 10.10.2023 року), професія завідувача санітарно-гігієнічною лабораторією належить до категорії «Керівники» (пункт 9 розділу «Керівники» в редакції Наказу Міністерства охорони здоров'я № 2242 від 18.10.2021 року).
Статтею 74 Закону від 19.11.1992 року № 2801-XII провадити медичну, фармацевтичну діяльність, надавати реабілітаційну допомогу можуть особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам. Єдині кваліфікаційні вимоги до осіб, які провадять певні види медичної і фармацевтичної діяльності, надають реабілітаційну допомогу, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Відповідальність за дотримання зазначених кваліфікаційних вимог несуть керівники закладів охорони здоров'я, реабілітаційних закладів, відділень, підрозділів, а також органи, яким надано право видавати ліцензію на провадження відповідних видів господарської діяльності.
Таким чином, посада завідувача, лікаря-лаборанта-гігієніста дослідження фізичних та хімічних факторів відноситься до посад лікарів незалежно від найменування установ (закладів) відповідно до розділу 2 Переліку № 909.
Враховуючи те, що у період з 11.08.2016 року по 31.07.2024 року Позивач працював на посаді завідувача, а також на посаді лікаря-лаборанта-гігієніста дослідження фізичних та хімічних факторів, які входить до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років за № 909, тому вказаний період має бути врахований до спеціального стажу Позивача, який дав право на призначення останньому грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Крім цього, відповідно до Наказу МОЗ України від 18.09.2015 року за № 604 «Про утворення державної установи «Центр громадського здоров'я Міністерства охорони здоров'я України» утворені державні установи «Центри громадського здоров'я Міністерства охорони здоров'я України» як окремі юридичні особи публічного права, які реорганізовані шляхом злиття державних підприємств, установ за переліком згідно з додатком 1 до цього наказу та приєднання державних підприємств та установ Державної санітарно-епідеміологічної служби України за переліком згідно з додатком 2 до цього наказу, в даному переліку є ДУ «Одеський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України».
Таким чином, ДУ «Одеський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я» належить до закладу охорони здоров'я, тому періоди роботи в цій установі мають бути враховані до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги при призначенні пенсії як працівнику охорони здоров'я.
На думку колегії суддів, незалежно від зміни найменування установи (закладу), особа виконує свої функціональні обов'язки на відповідних посадах за спеціальністю в цих закладах, установах, передбачених Переліком № 909, який дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Разом з цим, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції в частині наявності підстав для зарахування до спеціального стажу Позивача, який дає право на призначення останньому грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди з 02.01.2013 року по 10.08.2016 року, оскільки у цей період Позивач працював в установі Держсанепідслужби, яка передбачена розділом 2 Переліку № 909, тому має враховуватись під час визначення наявності права на отримання спірної грошової допомоги.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог, які належать до повного задоволення, оскільки у спірний період Позивач працював на посадах, які входять до Переліку № 909, тому він має бути врахований до спеціального стажу останнього, що надає право на призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Проте, суд першої інстанції приведені обставини та правове регулювання спірних правовідносин не врахував під час розгляду справи по суті, в зв'язку з чим дійшов хибного висновку про відсутність підстав для зарахування до спеціального стажу Позивача періодів з 11.08.2016 року по 31.07.2024 року, який дає право на призначення останньому грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відтак слушними є доводи апеляційної скарги представника Позивача.
При цьому, установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи Відповідача.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18.07.2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10.02.2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994 року, пункт 29).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, проте не може погодитись із висновками суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, адже такі є передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а відтак оскаржуване судове рішення в цій частині не є таким, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, встановленим статтею 242 КАС України, тому підлягає скасуванню в цій частині з прийняттям нового про задоволення позовних вимог задоволення у повному обсязі.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).
В свою чергу, як визначено п.п. 1 та 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції було допущено неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Відповідача слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу представника Позивача - задовольнити, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та в цій частині постановити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат, колегій суддів застосовує ст. 139 КАС України, відповідно до ч. 6 якої якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як визначено ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За правилами ч.ч. 1 та 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
В межах цієї справи, судом першої інстанції прийнято рішення про часткове задоволення позову, тому, врахувавши ч. 3 ст. 139 КАС України, дійшов висновку про часткове відшкодування Позивачу з боку Відповідача понесених судових витрат у вигляді сплати судового збору за подання позову, а саме у розмірі 600, 00 грн..
Разом з цим, переглядаючи рішення суду в апеляційному порядку, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення суду попередньої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, тому необхідно здійснити новий розподіл судових витрат Позивача, понесених останнім внаслідок розгляду даної справи у зв'язку із задоволенням позову у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем було сплачено судовий збір за подання позову в сумі 968, 96 грн. згідно квитанції № 8105-3371-9479-8391 від 27.01.2025 року (залишок суми за вказаною квитанцією у розмірі 242, 24 грн. є зайво сплаченою при подачі позову до суду), та за подання апеляційної скарги 1 453, 44 грн. згідно квитанції № 4408-1000-4977-9046 від 08.05.2025 року (залишок суми за вказаною квитанцією у розмірі 363, 36 грн. є зайво сплаченою при подачі апеляційної скарги), а отже судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422, 40 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 292, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу адвоката Дрогобецької Тетяни Юріївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Прийняти нове рішення в цій частині, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385; адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) періоди роботи з 11.08.2016 року по 31.07.2024 року, який враховується при вирішенні питання щодо призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, передбаченої пунктом 71 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Викласти абзац 5 резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року в наступній редакції:
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385; адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: М.П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: К.В. Кравченко