07 липня 2025 рокусправа № 380/5717/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, Головного управління Національної поліції у Львівській області, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі - відповідач 1, Департамент), Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - відповідач 2, ГУ НП у Львівській області), в якому просить:
«- визнати протиправним та скасувати Наказ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України «По особовому складу» №111 о/с від 05 лютого 2025 року в частині відповідно до статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» перевести для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції у Львівській області майора поліції ОСОБА_1 (0018468), звільнивши з посади оперуповноваженого відділу оперативних розробок Львівського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України із 10.02.2025;
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП у Львівській області №82 о/с «По особовому складу» в частині призначення відповідно до частини 9 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» за переведенням майора поліції ОСОБА_1 (0018468), який прибув з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, на посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, з 10.02.2025;
- зобов?язати Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу оперативних розробок Львівського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України;
- рішення суду звернути до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу оперативних розробок Львівського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України;
- стягнути з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 різницю між грошовим забезпеченням за посадою оперуповноваженого відділу оперативних розробок Львівського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України та - оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області за період з 10.02.2025 по момент винесення рішення судом та по день фактичного поновлення на посаді оперуповноваженого відділу оперативних розробок Львівського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України».
Ухвалою суду від 28.03.2025 позовну заяву залишено без руху. Позивач у встановлений строк недоліки позовної заяви усунув належним чином.
Ухвалою суду від 07.04.2025 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Обгрунтовуючи вимоги позивач вказує, що проходив службу в Департаменті внутрішньої безпеки Національної поліції України. Наказом Департаменту №111 о/с від 05.02.2025 його звільнено з посади оперуповноваженого відділу оперативних розробок Львівського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України із 10.02.2025 у зв'язку із переведенням для подальшого проходження служби в ГУ НП у Львівській області. Наказом ГУ НП у Львівській області №82 о/с від 10.02.2025 відповідно до частини 9 статті 65 Закону України «Про національну поліцію» позивача за переведенням призначено на посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції Самбірського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області. Позивач із спірними наказами не погоджується, оскільки згоди на переміщення не давав, про обставини та хід процедури переміщення його не повідомляли. Окрім цього, відповідачі не врахували віддаленість нового місця роботи від зареєстрованого місця проживання позивача, той факт, що позивач є єдиними годувальником та багатодітним батьком, а також те, що переміщення відбулося на нерівнозначну посаду.
Відповідач 1 проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що відповідно до абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» переміщення поліцейського в органах, закладах та установах поліції здійснюється на рівнозначну посаду для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби. За приписами розділу ІІ (Міжрегіональні територіальні органи Національної поліції) та розділу IV (Управління, відділи, відділення поліції) Переліку посад молодшого та середнього складу поліції і відповідним їх граничних спеціальних звань граничне спеціальне звання за посадою оперуповноваженого відділу оперативних розробок Львівського управління Департаменту, яку обіймав ОСОБА_1 у міжрегіональному територіальному органі поліції, та за посадою оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області є рівнозначними - «старший лейтенант поліції».
Також, відповідач 1 вказав, що частиною 8 статті 65 вказаного Закону визначено, що переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення. Таким чином, закон не передбачає обов?язкової особистої згоди поліцейського. Заходи щодо переміщення (переведення) поліцейських, які здійснюються для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, відносяться до виключної компетенції керівника відповідного органу поліції, а отже, є дискреційними повноваженнями керівника. Статтею 65 згаданого Закону, у редакції, яка діє тимчасово, на період введення в Україні воєнного стану, передбачено право керівників на переміщення поліцейського на рівнозначну посаду в поліції відповідними керівниками з урахуванням інтересів служби. Спеціальна норма законодавства не вимагає погодження керівництвом переміщення із самим поліцейським, попереднього отримання від нього згоди з цих питань тощо. Натомість, Закон уповноважує керівництво за власною ініціативою порушувати відповідне питання щодо переміщення поліцейського, реалізуючи дискреційні повноваження з питань переміщення поліцейських на рівнозначні посади для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби в умовах правового режиму воєнного стану.
Відповідач 2 проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що у зв'язку із веденням в України воєнного стану, з метою оптимізації діяльності поліції, для поліцейських встановлено обов'язок проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.
Відповідно до змісту частини 7 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» переведення є формою переміщення поліцейських, яке здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників. Серед підстав для переміщення поліцейських на рівнозначні посади пункт 2 частини 1 статті 65 згаданого Закону безпосередньо виділяє лише одну підставу для такого переміщення, яка враховує побажання поліцейського, а саме: переміщення за ініціативою поліцейського. Згода поліцейського є необхідною також при переміщенні його по службі у зв?язку зі скороченням штатів (частина 2 статті 68 Закону №580-VIII). В усіх інших випадках підставою переміщення визначено певні обставини або рішення певних органів, настання (прийняття) яких не залежать від волі поліцейського, в тому числі переміщення для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби.
Враховуючи викладене, на період введення в Україні воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та/або інших держав проти України, згода поліцейського на переміщення на іншу посаду, не є обов?язковою за умови, якщо це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади. Отже, Закон України «Про Національну поліцію» уповноважує керівництво за власною ініціативою порушувати відповідне питання щодо переміщення поліцейського, реалізуючи дискреційні повноваження з питань переміщення поліцейських на рівнозначні посади для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби в умовах правового режиму воєнного стану.
Також, відповідач 2 зауважив, що переведення позивача слугувало не тільки цілям, поставленим керівництвом держави перед Національною поліцією України, та необхідністю виконання завдань поліції, передбачених Законом №580-VIII, а й мало на меті забезпечення дотримання прав і свобод людей, гарантованих їм Конституцією України, отже не може бути визнаним неефективним, або таким, що не відповідає інтересам служби.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Додатково вказав, що призначений на посаду, яка є нижчеоплачувана порівняно з попередньою. Відповідачем 1 не досягнуто першочергової мети ГУ НП у Львівській області щодо доукомплектування оперативного органу, оскільки у той час до підрозділу відряджено досвідченого працівника. Отже, на момент переміщення позивача відділ був укомплектований.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, відзивів, відповіді на відзив, пояснень, а також долучених письмових доказів,-
ОСОБА_1 проходить службу з 2006 року в органах системи МВС України, а з 2015 року в органах Національної поліції України.
Наказом начальника Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України №111 о/с від 05.02.2025 «По особовому складу» відповідно до статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» позивача переведено для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції у Львівській області, звільнивши з посади оперуповноваженого відділу оперативних розробок Львівського управління з 10.02.2025.
Підставами зазначено: лист ГУ НП у Львівській області №35411-2025 від 31.01.2025, доповідна записка та подання начальника Львівського управління полковника поліції Бойка С.А. від 03.02.2025.
Наказом начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області №82 о/с від 10.02.2025 «По особовому складу» відповідно до частина 9 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» за переведенням позивача, який прибув з Департаменту, призначено на посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції ГУ НП з 10.02.2025, та встановлено, зокрема, посадовий оклад у розмірі 2400 грн.
Підставами зазначено: лист ГУ НП у Львівській області №35411-2025 від 31.01.2025, подання заступника начальника ГУ НП у Львівській області від 10.02.2025 та наказ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 05.02.2025 №111 о/с.
Вважаючи накази відповідачів протиправними, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Вирішуючи спір, суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
Згідно зі статтею 2 Закону №580-VIII завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Частиною 1 статті 3 Закону №580-VIII визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
За приписами частини 4 статті 8 Закону №580-VIII під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Пунктами 1, 2 частини 1 статті 18 Закону №580-VIII передбачено, що поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 23 Закону №580-VIII поліція бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
Частиною 2 статті 24 Закону №580-VIII передбачено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
Відповідно до частини 1 статті 60 Закону №580-VIII відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.
Згідно з статтею 47 Закону №580-VIII призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України.
Призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону (частина 1 статті 48 Закону №580-VIII).
Відповідно до частини 1 статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Поліцейські проходять службу в поліції, зокрема, на посадах у центральному органі управління поліції, територіальних органах, закладах, установах поліції.
Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України (частина 3 статті 59 Закону №580-VIII)
Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України (частина 4 статті 59 Закону №580-VIII).
Відповідно до приписів статті 65 Закону №580-VIII переміщення поліцейських здійснюється:
1) на вищу посаду - у порядку просування по службі;
2) на рівнозначні посади:
для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби;
за ініціативою поліцейського;
у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації;
у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби);
за станом здоров'я - на підставі рішення медичної комісії;
з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації;
у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону;
3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський:
у зв'язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;
за станом здоров'я - на підставі рішення медичної комісії;
через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей;
за ініціативою поліцейського;
як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;
у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону;
4) у зв'язку із зарахуванням на денну форму навчання за державним замовленням, у тому числі до магістратури, ад'юнктури та докторантури закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання (частина 1).
Посада вважається вищою, якщо за нею штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції, нижчою, якщо передбачене нижче спеціальне звання поліції, та рівнозначною, якщо передбачене таке саме спеціальне звання поліції (частина 2).
Не допускається переміщення поліцейських жіночої статі за ініціативою керівника відповідного органу (установи, закладу) поліції на посади, нижчі ніж та, яку вони займали, з мотивів, пов'язаних із вагітністю, наявністю дітей віком до трьох років (до шести років - за медичними показниками), або у зв'язку з тим, що вони є одинокими матерями та мають дітей віком до чотирнадцяти років чи дітей з інвалідністю (частина 5).
Якщо законом визначено додаткові вимоги до кандидатів на призначення на окремі посади в органах (закладах, установах) поліції, призначення на такі посади здійснюється за умови відповідності особи, яка призначається на таку посаду, додатковим вимогам (частина 6).
Переведення є формою переміщення поліцейських, яке здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників (частина 7).
Переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.
Поліцейські зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади (частина 8).
Переведення поліцейського здійснюється на підставі наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та наказу про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський (частина 9).
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З доказів у справі суд встановив, що листом ГУ НП у Львівській області №35411-2025 від 31.01.2025 /арк.спр.77/ повідомлено начальника Департаменту про необхідність направлення до ГУ НП у Львівській області для подальшого проходження служби досвідченого фахівця (спеціаліста в оперативній роботі) - працівника міжрегіонального територіального підрозділу для надання практичної та методичної допомоги працівниками та забезпечення позитивних результатів оперативно-розшукової діяльності ВнП №1 Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області.
Територіальні управління Департаменту у відповідь на згаданий лист повідомили листами від 03.02.2025 (Тернопільське та Закарпатське), від 04.02.2025 (Волинське) про відсутність кандидатів, яких можна направити до ГУ НП у Львівській області для подальшого проходження служби та надання практично та методичної допомоги працівникам ВнП №1 Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області /арк.спр.79-81/.
Львівським управлінням проведено оперативну нараду при начальнику Львівського управління ДВБ НП України, про що складено протокол №2 від 03.02.2025 /арк.спр.82 (зворотній бік) - 83/, відповідно до якого ухвалено запропонувати кандидатуру оперуповноваженого відділу оперативних розробок Львівського управління ДВБ НП України майора ОСОБА_1 для подальшого проходження служби у ГУ НП у Львівській області. Також, складено доповідну записку про переміщення поліцейського на рівнозначну посаду в порядку статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» /арк.спр.83 (зворотній бік) - 84/, подання про переведення для подальшого проходження служби до ГУ НП у Львівській області /арк.спр.85/, службову характеристику ОСОБА_1 /арк.спр.86/.
Львівське управління листом від 03.02.2025 /арк.спр.82/ повідомило департамент, що майора поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого відділу оперативних розробок Львівського управління визначено як кандидата на переведення для подальшого проходження служби до ГУ НП у Львівській області, у порядку передбаченому статтею 65 Закону України «Про Національну поліцію».
Наказом начальника Департаменту №111 о/с від 05.02.2025 «По особовому складу» відповідно до статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 переведено для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції у Львівській області, про що повідомлено ГУ НП у Львівській області листом від 06.02.2025.
Наказом начальника ГУ НП у Львівській області №82 о/с від 10.02.2025 «По особовому складу» відповідно до частина 9 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» за переведенням позивача призначено на посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції ГУ НП з 10.02.2025, встановивши, зокрема, посадовий оклад у розмірі 2400 грн.
Щодо покликань позивача на відсутність повідомлення про наміри його переміщення та погодження на таке переміщення, суд зазначає таке.
Підстави переміщення поліцейського на службі визначені статтю 65 Закону №580-VIII, якою передбачено, зокрема, що переміщення здійснюється на рівнозначні посади для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби.
При цьому, слід зазначити, що переведення є формою переміщення поліцейських, яке здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників (частина 7 статті 65 Закону №580-VIII).
Оскільки у випадку позивача звільнення із посади та призначення на іншу посаду належало до номенклатури призначення різних керівників (начальника Департаменту ДВБ НП України та начальника ГУ НП у Львівській області), його переміщення оформлене саме у формі переведення.
Суд звертає увагу, що у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який надалі продовжено.
Частиною 1 статті 12 Закону України від 06.12.1991 №1932-XII «Про оборону України» передбачено, що участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень відповідні правоохоронні органи. Інші військові формування, утворені відповідно до законів України, та відповідні правоохоронні органи, зокрема: беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони та руху опору, сприяють забезпеченню правового режиму воєнного стану; сприяють Збройним Силам України у виконанні ними завдань, здійснюють їх пріоритетне забезпечення та інші повноваження у сфері оборони України згідно із законодавством.
Відповідно до наказу Національної поліції України «Про деякі питання посиленого варіанту службової діяльності на період дії на території України воєнного стану» №242 від 08.04.2022 службова діяльність поліцейських та державних службовців (далі - працівників) підпорядкованих органів до завершення (скасування) на території України воєнного стану здійснюється у посиленому варіанті, згідно з правовими засадами діяльності Національної поліції України в умовах воєнного стану.
Згідно з Інструкцією про порядок переведення органів Національної поліції України на посилений варіант службової діяльності, затвердженої наказом МВС від 10.12.2015 №1560, затвердженої у Міністерстві юстиції України 05.01.2016 за №12/28142 посилений варіант службової діяльності (далі - посилений варіант) - комплекс організаційно-правових, превентивних, профілактичних, оперативних та інших заходів, пов'язаних з особливим режимом виконання службових завдань і залученням значної кількості поліцейських з метою швидкої стабілізації оперативної обстановки, якщо наявними силами і засобами, що безпосередньо залучені до забезпечення публічної безпеки і порядку у повсякденному режимі несення служби, їх виконати неможливо. Правовою основою діяльності поліцейських в умовах посиленого варіанта є Конституція України, закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, нормативно-правові акти МВС та ця Інструкція.
Відповідно до абзацу 2 частини 8 статті 65 Закону №580-VIII поліцейські зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.
З аналізу викладених норм права слід виснувати, що на період введення в Україні воєнного стану здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та/або інших держав проти України та 60 днів після цього поліцейські зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.
Абзацом 1 частини 8 статті 65 Закону №580-VIII встановлено, що переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.
Щодо згоди поліцейського на переміщення на рівнозначну посаду, то серед підстав для переміщення поліцейських на рівнозначні посади пункт 2 частини 1 статті 65 Закону №580-VIII безпосередньо виділяє лише одну підставу для такого переміщення, яка враховує побажання поліцейського, а саме: переміщення за ініціативою поліцейського.
В усіх інших випадках підставою переміщення визначено певні обставини або рішення певних органів, настання (прийняття) яких не залежать від волі поліцейського, в тому числі переміщення виходячи з інтересів служби.
При цьому, пункт 2 частини 1 статті 65 Закону №580-VIII передбачає єдине правило щодо можливості переміщення поліцейських на рівнозначні посади в інтересах служби, не відокремлюючи випадки такого переміщення в межах однієї місцевості (населеного пункту) чи в іншу місцевість.
Таким чином, спеціальне законодавство, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, не вимагало згоди поліцейського при прийнятті рішення про його переміщення в інтересах служби на рівнозначну посаду у цю або іншу місцевість.
Верховна Рада України 15.03.2022 ухвалила Закон України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» №2123-ІХ (далі - Закон №2123-ІХ), який набрав чинності 01.05.2022.
Згідно із пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» пункт 1 розділу І Закону №2123-ІХ діє тимчасово, на період введення в Україні воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та/або інших держав проти України та 60 днів після цього.
Варто зауважити, що зміни в спеціальному законодавстві з питань проходження служби в поліції, що мали місце 01.05.2022, виключили можливість субсидіарного застосування норм трудового законодавства до регулювання порядку переміщення поліцейських, усунувши таким чином неоднозначне застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №620/3663/19.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 вказано, що якщо у різних постановах Верховного Суду викладені різні правові висновки зі спірного питання, то суд керується саме останньою правовою позицією Верховного Суду.
З огляду на викладене покликання позивача на приписи Кодексу законів про працю України щодо необхідності отримання згоди працівника на переведення в іншу місцевість є помилковими, оскільки ці норми не регулюють проходження служби в поліції під час дії правового режиму воєнного стану.
Також, суд не бере до увагу покликання позивача на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 17.10.2019 у справі №420/5192/18, оскільки такі зроблені щодо правовідносин, які виникли до внесення змін до Закону №580-VIII.
Таким чином суд висновує, що на період введення в Україні воєнного стану та 60 днів після цього поліцейські проходять службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади, а переміщення (переведення) здійснюється на різнозначну посаду в інтересах служби та не потребує згоди поліцейського, у тому числі і вразі переміщення (переведення) до іншої місцевості (населеного пункту).
Щодо покликань позивача про переміщення на нерівнозначну, нижче оплачувану посаду, суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 65 Закону №580-VIII встановлено, що посада вважається вищою, якщо за нею штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції, нижчою, якщо передбачене нижче спеціальне звання поліції, та рівнозначною, якщо передбачене таке саме спеціальне звання поліції.
Згідно з розділом ІІ (Міжрегіональні територіальні органи Національної поліції) та розділу IV (Управління, відділи, відділення поліції) Переліку посад молодшого та середнього складу поліції і відповідним їх граничних спеціальних звань, затвердженого наказом Національної поліції України від 04.12.2015 №142 (далі - Перелік №142), встановлено, що граничне спеціальне звання для посади «оперуповноваженого» (управління, відділи, відділення поліції) та для посади «оперуповноваженого» (територіальні управління, відділи) передбачено однакове граничне спеціальне звання - «старший лейтенант поліції».
Водночас переліку початкових спеціальних звань при прирівнянні посад спеціальним законодавством не передбачено.
Позивач вважає, що посади є нерівнозначними, оскільки посади на якій він працював, і на яку його переведено є відмінними за обсягом завдань та обов'язків, рівнем відповідальності. Крім того, розмір посадового окладу є зменшеним. Також, нова посада є нижчеоплачувана.
На підтвердження своїх доводів позивач долучив до позову рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 у справі №160/7102/24.
Суд вважає такі доводи позивача необґрунтованими, оскільки виходячи з принципу градації посад у поліції, переведення позивача відбулося в рамках рівнозначних посад, для яких установлено однакове граничне спеціальне звання поліції. При цьому, інших критеріїв визначення рівнозначності посад, крім відповідність граничному званню, спеціальним законодавством не передбачено.
Аналогічні висновки викладено у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 30.07.2024 у тій же справі №160/7102/24.
Враховуючи встановлені обставини суд висновує, що переміщення (переведення) позивача відбулось з урахуванням критерію рівнозначності посад.
Окрім того слід ззначити, що відсутність конкретизації підстави, у зв'язку з якою позивача переведено до іншого місця служби, як на цьому акцентує увагу позивач в обґрунтуванні своїх вимог, не впливає на правомірність прийнятих відповідачами наказів, з огляду на фактичну наявність таких підстав та спеціального законодавства, яким передбачено необхідність прийняття таких рішень (переведення до іншого місця проходження служби) з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі, під час дії воєнного стану.
З огляду на встановлені обставини справи та викладені норми права суд висновує, що спірні накази прийнято відповідачами у межах та з метою реалізації повноважень органів Національної поліції України для ефективного вирішення завдань оборони держави, керівниками, яким таке право надано законом.
Водночас переведення позивача слугувало не тільки цілям, поставленим керівництвом держави перед Національною поліцією України, та необхідністю виконання завдань, передбачених Законом №580-VIII, а й мало на меті забезпечення дотримання прав і свобод людей, гарантованих їм Конституцією України, а тому, не може бути визнаним неефективним, або таким, що не відповідає інтересам служби.
Таким чином, з позиції суду накази про переведення позивача є законними та обгрунтованими. Оскільки інші позовні вимоги є похідними від вимог про визнання протиправними та скасування наказів, у їх задоволенні теж слід відмовити.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, про необґрунтованість позовних вимог. Тому, в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, судові витрати зі сторін стягувати не слід.
Керуючись статтями 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 293, 295 КАС України, суд, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судовий збір зі сторін не стягувати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кравців Олег Романович