Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відкриття провадження у справі
07 липня 2025 року Справа №200/4745/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Волгіна Н.П., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , зареєстроване місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , щодо відмови у виплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року із застосуванням березня 2018 року, як базового місяця для розрахунку індексації (різниці) грошового забезпечення, відповідно до приписів абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу щомісячну індексацію (різниці) грошового забезпечення за період 1 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року із застосуванням березня 2018 року, як базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення, відповідно до приписів абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, та з урахуванням вже виплачених сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: […] позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); […].
Вирішуючи питання щодо дотримання/не дотримання позивачем при зверненні до суду із даним позовом строку, установленого законом, суддя виходить з наступного.
Згідно зі ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 3 даної статті для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 наведеної статті для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Разом із цим в КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (в т.ч. грошового забезпечення) у разі порушення працедавцем законодавства про оплату праці.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Відповідно до абз. 1 ст. 3 Кодексу законів України про працю (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Частиною 2 ст. 233 КЗпП України в редакції, чинній до 19 липня 2022 року, було встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Офіційне тлумачення положень вказаної норми надав Конституційний Суд України в рішеннях від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 та № 9-рп/2013, де вказав, що в аспекті конституційного звернення, положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями ст.ст. 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, […].
За висновком Верховного Суду, поняття «грошове забезпечення», «заробітна плата», які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір охоплюється застосованим у ч. 2 ст. 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці».
Подібну правову позицію Верховний Суд висловлював, зокрема, у постановах від 8 червня 2023 року у справі № 240/15540/20, від 3 серпня 2023 року у справі № 280/6779/22 та інших.
У постановах від 30 травня 2024 року у справі № 280/6009/23, від 30 січня 2025 року у справі № 640/18806/22, а також від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 Верховний Суд зазначив, що заявлення до суду позовних вимог стосовно стягнення заробітної плати/грошового забезпечення (в тому числі окремих складових), на яку працівник мав право станом на 19 липня 2022 року, не обмежується будь-яким строком звернення.
Таким чином, право позивача на звернення до адміністративного суду з приводу нарахування та виплати всіх складових заробітної плати (грошового забезпечення, в тому числі індексації цього грошового забезпечення) за періоди до 19 липня 2022 року не було обмежено будь-яким строком.
Законом України від 1 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19 липня 2022 року, внесені зміни, зокрема до КЗпП України.
Так, частини 1 і 2 ст. 233 КЗпП України викладені в новій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, після 19 липня 2022 року строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, від 3 серпня 2023 року у справі № 280/6779/22 та від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23.
При цьому у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, дійшов наступних висновків:
«65.1. Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положеннями статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
65.2. З урахуванням пункту 1 глави XIX “Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
66. Зважаючи на наведене, Судова палата вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду:
- від 29 січня 2025 року у справі № 500/6880/23 та від 28 серпня 2024 року у справі № 580/9690/23, у яких Верховним Судом до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19 липня 2022 року, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року);
- від 23 січня 2025 року у справі № 400/4829/24 [предмет спору - перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця та його складових за період з 01 березня 2022 року по 19 травня 2023 року; дата звернення до суду з позовом - 22 травня 2024 року] та від 20 листопада 2023 року у справі № 160/5468/23 [предмет спору - нарахування та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01 січня 2016 року по грудень 2018 року; дата звернення до суду з позовом - 21 березня 2023 року], у яких Верховний Суд констатував, що у випадках звільнення військовослужбовця з військової служби та у разі невиплати йому частини грошового забезпечення, на отримання якого він мав право під час проходження служби, перебіг строку звернення починається саме з дати його звільнення з цієї служби;
- від 12 вересня 2024 року у справі № 200/5637/23, у якій Верховний Суд зазначив, що строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 КЗпП України, закінчилися з припиненням дії карантину.
[…]
68. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають ураховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
[…]
76. Проте період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
77. Судова палата частково поділяє позицію суду апеляційної інстанції щодо порядку обчислення строку звернення до адміністративного суду, зазначену у його висновку. Зокрема, слід погодитися із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).».
Крім цього, у постанові від 18 квітня 2025 року у справі № 260/1955/24 Верховний Суд зазначив, що для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року [щодо розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб при обрахунку грошового забезпечення] слід з'ясувати наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача до лютого 2024 року [дата звернення позивача до суду із позовом в межах адміністративної справи № 260/1955/24] з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.
Як вбачається з наведеного у позові, позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 11 березня 2025 року,
За поясненнями позивача відомості про суми грошового забезпечення, нараховані та виплачені позивачеві, нею було отримано від військової частини НОМЕР_1 10 травня 2025 року.
Доказів надання відповідачем позивачу при виключенні зі списків військової частини (або раніше) повідомлення про суми грошового забезпечення, нараховані та виплачені позивачеві протягом спірного періоду, до позову не додано.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, відповідно до яких при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суд висновує, що даний позов і в частині позовних вимог щодо періоду з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року подано до суду без порушення процесуального строку.
Позовна заява підсудна Донецькому окружному адміністративному суду, подана особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.
Позовна заява відповідає вимогам ст.ст. 160, 161, 172 КАС України; позовну заяву належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Позивач разом із позовними вимогами заявила клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Згідно з приписами ст.ст. 12, 257 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною 4 ст. 12 КАС України визначені справи, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження (підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження), і до вказаного переліку дана справи не належить.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи наведене, беручи до уваги, що станом на час вирішення питання про відкриття провадження у справі відсутні клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні, ця справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову.
Керуючись ст.ст. 9, 12, 77, 122, 123, 171, 242, 248, 256-258, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. Прийняти до свого провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії та відкрити провадження у справі.
2. Визначити, що позивачем не пропущений строк звернення до суду із даним позовом.
3. Клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження - задовольнити.
4. Призначити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
5. Справа буде розглядатись одноособовим складом суду.
6. Запропонувати відповідачу надати суду протягом п'ятнадцяти днів після отримання даної ухвали відзив на позовну заяву та докази на підтвердження зазначеного у відзиві.
7. Зобов'язати відповідача надати суду протягом п'ятнадцяти днів після отримання даної ухвали:
- копію документа щодо статусу Військової частини НОМЕР_1 (копію свідоцтва про реєстрацію або виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань або інший документ);
- належним чином засвідчені копії наказів про зарахування позивача до списків особового складу військової частини та про відрахування позивача зі списків особового складу військової частини, а також наказів стосовно позивача, прийнятих під час проходження нею служби у військовій частині;
- довідку/довідки про розмір грошового забезпечення позивача за період з 1 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року із зазначенням основних та додаткових його складових (помісячно) (або копії карток на грошове забезпечення, копію архівної відомості);
8. Запропонувати позивачу у п'ятиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву подати до суду відповідь на відзив разом із доказами на підтвердження направлення відповіді на відзив і доданих до неї документів відповідачу.
9. Запропонувати відповідачу у п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення на відповідь разом із доказами на підтвердження направлення заперечень і доданих до нього документів позивачу.
10. Роз'яснити відповідачу, що не подання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову, а неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин, залежно від того, яке ці докази мають значення, - може матиме своїм наслідком визнання судом обставини, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмову у її визнанні.
11. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
12. Роз'яснити учасникам справи, що сторони мають процесуальні права та обов'язки, визначені у ст.ст. 44, 47 Кодексу адміністративного судочинства України.
13. Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки://www.reyestr.court.gov.ua/).
14. Роз'яснити учасникам справи, що веб-адресою сторінки в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, є https://court.gov.ua/sud0570/.
Суддя Н.П. Волгіна