07 липня 2025 рокуСправа №160/24039/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
У листопаді 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , в якій позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 09.10.2016 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 09.10.2016 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10.10.2016 року по 31.03.2017 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 10.10.2016 року по 31.03.2017 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.04.2017 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті у повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 07.04.2021 року включно із урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 з щомісячною виплатою фіксованої суми індексації - 3065,3 грн.;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.04.2017 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 07.04.2021 року включно із урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 з щомісячною виплатою фіксованої суми індексації - 3 065,3 грн.
В обґрунтування позовної заяви зазначається, що позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 , Військовій частині НОМЕР_2 , Військовій частині НОМЕР_3 . З 07 квітня 2021 року позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Станом на день прийняття наказу про звільнення позивача, з ним не було проведено розрахунків щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення, яка була гарантована чинним законодавством України. Позивач вважає, що бездіяльність військових частин, де він проходив службу, щодо не нарахування та невиплати індексації за період з 01 січня 2016 року по 07 квітня 2021 рік є протиправною, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2022 року (суддя Луніна О.С.), залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.12.2023 року, адміністративний позов задоволено частково.
Не погодившись із вказаними судовими рішеннями позивач звернувся із касаційною скаргою.
Постановою Верховного Суду від 20.03.2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.12.2023 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2025 року адміністративна справа №160/24039/21 передана судді Серьогіній О.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 року прийнято до провадження адміністративну справу та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 08.05.2025 року.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
09.04.2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від Військової частини НОМЕР_3 надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач вважає адміністративний позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню за відсутністю правових підстав, з наступних причин. Починаючи з березня 2018 року, який вважається місяцем підвищення доходів (базовим місяцем), не відбулося перевищення індексу споживчих цін за межі показника 103%, то підстав для нарахування та виплати на користь позивача індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 30.11.2018 року у відповідача немає. При цьому, згідно з п. 5 Порядку № 1078 (в редакції після 01.12.2015 року) підстави для нарахування індексації після зміни тарифних окладів 01.03.2018 року з урахуванням індексів інфляції, оприлюднених Держстатом, виникли для позивача лише в листопаді 2018 року, з огляду на що позивачу було нараховано та виплачено відповідачем індексацію за період з 01.11.2018 року по 07.04.2021 року, що підтверджується довідкою № 406 від 28.10.2021 року про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Крім того, наголошує, що позовні вимоги стосовно застосування щомісячної фіксованої індексації ґрунтуються на положеннях Порядку №1078 в редакції, яка не діяла на час виникнення спірних правовідносин. Так, Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядок №1078 у період існування спірних правовідносин не містили в собі такого поняття як «фіксована сума індексації». Зазначений термін використовувався у додатку 4 «Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів» до Порядку №1078, однак, лише в редакції, що діяла до 15 грудня 2015 року. З огляду на викладене, доводи позивача в цій частині вимог позову є необґрунтованими, тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 року продовжено строк розгляду адміністративної справи до 07.07.2025 року.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 23 серпня 2002 року по 09 жовтня 2016 року проходив дійсну військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
09 жовтня 2016 року позивача виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та з усіх видів забезпечення.
У період з 01 січня 2016 року по 09 жовтня 2016 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась.
ОСОБА_1 у період з 10 жовтня 2016 року по 07 квітня 2021 року проходив дійсну військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 .
За період з 10 жовтня 2016 року до 31 березня 2017 року (включно) Військова частина НОМЕР_3 стояла на повному забезпеченні, в тому числі і на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 , тобто грошове забезпечення нараховувалось та виплачувалось військовою частиною НОМЕР_2 .
У період з 10 жовтня 2016 року до 31 березня 2017 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась.
Під час подальшого проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_3 у період з 01 квітня 2017 року по 07 квітня 2021 року позивач перебував на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_3 та отримував грошове забезпечення.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_3 від 07 квітня 2021 року №70 позивача виключено зі списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення з 07 квітня 2021 року.
У період з листопада 2018 року по дату виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 позивачу нараховувалось та виплачувалась індексація грошового забезпечення із застосуванням базового місяця березень 2018 року.
Позивач 26 серпня 2021 року звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою щодо виплати невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 09 жовтня 2016 року та виплатити позивачу компенсацію за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення.
Дана заява містила прохання щодо підтвердження, шляхом надання витягів із наказів військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині), часу зарахування та виключення мене зі списків військової частини.
Військовою частиною НОМЕР_1 звернення позивача від 26 серпня 2021 року отримано 09 вересня 2021 року, що підтверджується підписом про отримання у рекомендованому повідомленні, проте станом на момент звернення з даним позовом до суду, Військовою частиною НОМЕР_4 відповідь не була надана.
Позивач 26 серпня 2021 року звернувся до Військової частини НОМЕР_2 із заявою щодо виплати невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 10 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року та виплатити позивачу компенсацію за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення.
Військовою частиною НОМЕР_2 звернення позивача від 26 серпня 2021 року отримано 01 вересня 2021 року, що підтверджується підписом про отримання у рекомендованому повідомленні, проте станом на момент звернення з даним позовом до суду, військовою частиною НОМЕР_2 відповідь не була надана.
Позивач 26 серпня 2021 року звернувся до Військової частини НОМЕР_3 із заявою щодо виплати невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 квітня 2017 року по 07 квітня 2021 року.
Військовою частиною НОМЕР_3 , на руки позивачу, видано довідку № 406 від 28 жовтня 2021 року про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Не погоджуючись із розміром нарахованих та виплачених сум індексації грошового забезпечення позивач звернувся до суду із позовною заявою.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 09 жовтня 2016 року включно;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 09 жовтня 2016 року включно;
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року включно;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 10 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року включно;
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 квітня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 квітня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду позивач звернувся до суду із апеляційною скаргою.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року у частині відмови визначення місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січня 2008 року для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року змінено, викладено абзаци другий, третій, четвертий, п'ятий та шостий резолютивної частини рішення у наступній редакції:
- изнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 09 жовтня 2016 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчий цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення січень 2008 року;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 09 жовтня 2016 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчий цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення січень 2008 року;
- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчий цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення січень 2008 року;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 10 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчий цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення січень 2008 року;
- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 квітня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчий цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення січень 2008 року;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 квітня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчий цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення січень 2008 року.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року залишено без змін.
Не погодившись із судовим рішенням суду першої та апеляційної інстанції позивач звернувся до суду із касаційною скаргою в частині відмови в задоволенні позовних вимог.
Постановою Верховного Суду від 20.03.2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.12.2023 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Так, рішення судів попередніх інстанцій Верховний Суд скасував в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а саме: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті у повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 07 квітня 2021 року включно із урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 з щомісячною виплатою фіксованої суми індексації - 3065,3 грн; зобов'язати військову частину НОМЕР_3 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 07 квітня 2021 року включно із урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 з щомісячною виплатою фіксованої суми індексації - 3 065,3 грн, із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд констатував, що у цій справі суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог помилково визначили характер спірних правовідносин, які стосуються нарахування, перерахунку й виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 07 квітня 2021 року; не дослідили ці правовідносини; не з'ясували обставини, які необхідні для правильного застосування абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078; не встановили, чи порушене право позивача на отримання індексації-різниці за указаний період.
Отже, в даному провадженні розглядаються позовні вимоги щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 07.04.2021 року включно із урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 з щомісячною виплатою фіксованої суми індексації - 3065,30 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Абзацом 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Частинами другою та третьою Закону №2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
При цьому, грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.
Статтею 18 Закону України від 05.10.2000 року №2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-ІІІ) передбачено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону № 2017-III виключно законами України визначаються, зокрема, величина порогу індексації грошових доходів громадян. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Умови та порядок проведення індексації грошових доходів населення та порядок її проведення визначений Законом України від 03.07.1991 року №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1282-ХІІ), відповідно до статті 1 якого індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
За приписами статті 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 3 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону № 1282-ХІІ.
У первинній редакції частина перша статті 4 цього Закону передбачала, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
Надалі до цієї норми були внесені зміни Законом України від 24.12.2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав законну силу 01.01.2016 року.
Тож з 01.01.2016 року за правилами частини першої статті 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Інші положення статті 4 цього Закону з 2005 року й дотепер залишилися незмінними.
За частинами другої-четвертої статті 4 Закону № 1282-ХІІ обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Статтею 6 Закону №1282-ХІІ передбачено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів: заробітної плати; пенсій; державної соціальної допомоги; стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 27.04.2021 року у справі № 380/1513/20 та від 27.07.2023 року у справі №380/813/22.
Суд звертає увагу, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 16.06.2020 року у справі № 206/4411/16-а.
Крім цього, відсутність механізму виплати індексації за попередні періоди також не може позбавляти позивача права на отримання належних йому сум невиплаченого доходу.
Відсутність фінансування відповідача жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, і держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом невиділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Позивач вважає, що має право на щомісячну індексацію-різницю за період з 01.03.2018 року по 07.04.2021 року, оскільки відповідач цієї щомісячної індексації-різниці не нараховував і не виплачував, та одночасно з цим не визнавав права позивача на її отримання.
Так, з 01.12.2015 року положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).
За змістом пояснюючої записки до проекту Постанови № 1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.
У зв'язку із цим вказаною постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 викладено у новій редакції).
Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.
На відміну від правил визначення «базового місяця» (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.
Термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв'язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто, за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.
Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100 %, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Тож з 01.12.2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.
Між тим, з 01.12.2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Цей же абзац 3 діє з 15.03.2018 року і дотепер та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 року і дотепер і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015 року до 01.04.2021 року у редакції Постанови № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Цей же абзац діє з 02.04.2021 року і встановлює, що у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.
Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 року у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки), від 29.03.2023 року у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 року у справі № 420/11424/21, від 12.04.2023 року у справі № 420/6982/21 з подібними правовідносинами, яка, в аспекті порушеного у апеляційній скарзі питання, колегія суддів уважає є застосовною і до спірних правовідносин.
Таким чином, з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, ураховуючи спосіб застосований Верховним Судом у справі № 400/3826/21, суду у цій справі потрібно було встановити:
розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року). В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру;
суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків;
чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення № 406 від 28.10.2021 року грошове забезпечення позивача до підвищення, розраховано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 року складало 8780,20 грн., а саме:
посадовий оклад - 800,00 грн;
оклад за військовим званням - 65,00 грн;
надбавка за вислугу років - 302,75 грн;
надбавка за особливості проходження служби - 0,00 грн.;
надбавка яка передбачає доступ до державної таємниці - 80,00 грн;
надбавка за виконання особливо важливих завдань - 583,88 грн.
щомісячна грошова винагорода - 3292,58;
премія - 3656,00 грн.
Грошове забезпечення позивача після підвищення, розраховано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року склало 9 973,65 грн., а саме:
посадовий оклад - 4650,00 грн;
оклад за військовим званням - 1020,00 грн;
надбавка за вислугу років - 2551,50 грн;
надбавка за особливості проходження служби - 822,15 грн.;
надбавка яка передбачає доступ до державної таємниці - 465,00 грн;
надбавка за виконання особливо важливих завдань - 0,00 грн.
щомісячна грошова винагорода - 0,00;
премія - 465,00 грн.
А отже грошовий дохід, позивача збільшився на: 9 973,65 грн. - 8 780,20 грн. = 1 193,45 грн.
Так як в березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн., а величина приросту індексу споживчих цін 241,70%, то відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень рахується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 (1762,00 грн. * 241,70% / 100), що становить 4 258,75 грн.
Тобто, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума належної індексації, в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4 463,15 грн. - 1 193,45 грн. = 3 065,3 грн.
Такий розмір індексації грошового забезпечення 4463,15 грн, який припадав на місяць підвищення посадових окладів військовослужбовцям (березень 2018 року) неодноразово досліджувався та встановлювався судами, та такий підтверджується постановою Верховного Суду від 22 червня 2023 року у справі №520/6243/22.
Виходячи з вищенаведеного у супереч абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078 Військова частині НОМЕР_3 починаючи з 01 березня 2018 року протиправно не виплачувала індексацію грошового забезпечення в належному розмірі 3 065,3 грн в місяць, а у разі коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103 відсотка, то в підвищеному розмірі відповідно до чинного законодавства.
Враховуючи викладене, слід визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті у повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 07 квітня 2021 року включно із урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 з щомісячною виплатою фіксованої суми індексації - 3065,3 грн. та зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 07 квітня 2021 року включно із урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 з щомісячною виплатою фіксованої суми індексації - 3 065,3 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява підлягає задоволенню в частині позовних вимог направлених на новий розгляд.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Доказів понесення судових витрат не пов'язаних із сплатою судового збору позивачем не надано.
Тобто, у разі задоволення позовних вимог позивача, звільненого від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Згідно ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов в частині позовних вимог направлених на новий розгляд - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті у повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 07 квітня 2021 року включно із урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 з щомісячною виплатою фіксованої суми індексації - 3065,3 грн.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 07 квітня 2021 року включно із урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 з щомісячною виплатою фіксованої суми індексації - 3065,3 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна