07 липня 2025 року Справа № 160/12433/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/12433/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправної та скасування вимоги,-
І. ПРОЦЕДУРА
Позивач 30.04.2025 року звернувся через систему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій позивач, з урахуванням уточнень від 05.05.2025 року просить:
- визнати протиправним та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 08.04.2025 року № Ф - 18190-0436 про сплату ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 144,81 грн., штрафу 117,81 грн. та пені 27,00 гривень.
Ухвалою суду від 02.05.2025 року позовну заяву було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст.160,161 КАС України.
Позивачем усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 09.05.2025 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.
Також ухвалою суду від 09.05.2025 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 08.04.2025 року № Ф - 18190-0436 про сплату ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 144,81 грн., штрафу 117,81 грн. та пені 27,00 гривень;
- інтегровану картку платника зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за весь період її ведення;
- пояснення із підтверджуючими доказами, чи подавалась позивачем податкова звітність;
- розрахунок суми боргу до оскаржуваних вимог про сплату боргу (недоїмки) із зазначенням періодів та підстав нарахування та відповідно ППР;
- усі наявні документи, на підставі яких була сформована оскаржувані у цій справі вимоги/ППР;
- пояснення із підтверджуючими доказами, на якій системі оподаткування перебував позивач та інші докази щодо суті спору.
12.05.2025 року відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви без руху, однак, слід вказати, що таке клопотання відповідача задоволенню не підлягає, оскільки позивач є учасником бойових дій, що підтверджується матеріалами справи та відповідно він звільнений від сплати судового збору.
19.05.2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.
20.05.2025 року позивачем до суду подана письмова відповідь на відзив.
26.05.2025 року відповідачем до суду подано заперечення на відповідь на відзив.
У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 07.07.2025 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на позивач зареєстрований як фізична особа підприємець, а також здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат).
Позивач вказує, що згідно рішення податкового органу ним не було
сплачено штрафну санкцію у сумі 117,81 грн. та пеню у сумі 27,00 грн., у зв'язку з чим, станом на 02.03.2025 року в ІКП 71040000 ОСОБА_1 сформувалась заборгованість з єдиного внеску у сумі 144,81 грн.
На думку позивача, така сума недоїмки з ЄСВ нарахована органом доходів і зборів безпідставно, без урахування сум сплачених внесків, що порушує права позивача.
З огляду на наведене позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що згідно даних інформаційної системи ДПС України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 22.12.2015 перебуває за основним місцем обліку в Дніпровській ДПІ ГУ ДПС, як фізична особа-підприємець та з 22.12.2015 по теперішній час перебуває на спрощеній системі оподаткування.
Також, одночасно ОСОБА_1 з 07.12.2017Р. перебуває на обліку Дніпровській ДПІ ГУ ДПС, як особа, яка має ознаку незалежної професійної діяльності (адвокат).
Так, станом на 12.05.2021 в інтегрованій картці платника податків за кодом бюджетної класифікації 71040000 (далі - ІКП 71040000) ОСОБА_1 рахувалась переплата з єдиного внеску у сумі 3069,43 грн. та довідково розраховані програмним забезпеченням штрафна санкція за несвоєчасну сплату єдиного внеску у сумі 117,81 грн. та пеня у сумі 27,00 грн.
ОСОБА_1 12.05.2021 року до ГУ ДПС надано заяву (вх. ГУ ДПС 53448/6 від 14.05.2021) щодо повернення переплати з єдиного внеску у сумі 3069,43 грн.
Підрозділом органу доходів і зборів, на який було покладено функцію адміністрування єдиного внеску було проведено перевірку наданої заяви ОСОБА_1 , щодо повернення коштів з єдиного внеску у сумі 3069,43 грн. та у зв'язку з відсутністю підстав щодо відмови, було підтверджено повернення та службовим листом №13757/04-36-24-07 від 17.05.2021 до відповідного підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення обліку платежів та складання звітності направлено дане погодження для подальшого відпрацювання.
Згідно даних ІКП 71040000 грн повернуто платнику. ОСОБА_1 27.05.2021 року кошти у сумі 3069,43.
Станом на 31.05.2021 року в ІКП 71040000 ОСОБА_1 переплата (борг) відсутні та залишилась обліковуватись штрафна санкція за несвоєчасну сплату єдиного внеску у сумі 117,81 грн та пеня у сумі 27,00 грн за 4 квартал 2015 року, 2 квартал 2016 року, 3 квартал 2016 року.
Таким чином, ГУ ДПС у Дніпропетровській області повернуло ОСОБА_1 переплату у сумі 3069,43 грн., яка обліковувалась в ІКП.
У зв'язку з тим, що ГУ ДПС у 2021 року не було застосовано довідково розраховані програмним забезпеченням штрафну санкцію за несвоєчасну сплату єдиного внеску у сумі 117,81 грн та пеню у сумі 27,00 грн, тому на підставі статті 25 Закону № 2464 до ОСОБА_1 у 2025 році застосовано Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 29.01.2025 року №0052262412 (далі Рішення №0052262412 від 29.01.2025 року) за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 20.01.2016 по 08.11.2016 року у сумі 144,81 грн. (штрафна санкція у сумі 117,81 грн. та пеня у сумі 27,00 грн.) та направлена 30.01.2025р. з повідомленням про вручення ( штрих код 0601107143746) засобами «Укрпошта» на адресу реєстрації ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 , та 20.02.2025 повернуто до ГУ ДПС зі статусом «за закінченням терміну зберігання».
Вказують, що ОСОБА_1 не було сплачено штрафну санкцію у сумі 117,81 грн. та пеню у сумі 27,00 грн згідно, у зв'язку з чим, станом на 02.03.2025 року в ІКП 71040000 ОСОБА_1 сформувалась заборгованість з єдиного внеску у сумі 144,81 гривень.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Суд, дослідив матеріали справи, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно даних інформаційної системи ДПС України ОСОБА_1 з 22.12.2015 перебуває за основним місцем обліку в Дніпровській ДПІ ГУ ДПС, як фізична особа-підприємець та з 22.12.2015 року по теперішній час перебуває на спрощеній системі оподаткування.
Також, одночасно ОСОБА_1 з 07.12.2017 перебуває на обліку Дніпровській ДПІ ГУ ДПС, як особа, яка має ознаку незалежної професійної діяльності (адвокат).
Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 було несвоєчасно сплачено єдиний внесок, а саме:
-4 квартал 2015 року у сумі 478,17 грн, строк сплати 19.01.2016, платником сплачено 01.03.2016 та 29.03.2019 року;
-2 квартал 2016 року залишок боргу у сумі 31,70 грн., строк сплати 19.07.2016, платником сплачено 02.08.2016 року;
-3 квартал 2016 року залишок боргу у сумі 79,20 грн., строк сплати 19.10.2016, платником сплачено 08.11.2016 року.
ОСОБА_1 подавалась звітність за період з 2015 по 1 квартал 2025 року.
На підставі статті 25 Закону № 2464 до ОСОБА_1 було застосовано Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 29.01.2025 року №0052262412 за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 20.01.2016 по 08.11.2016 року у сумі 144,81 грн. (штрафна санкція у сумі 117,81 грн. та пеня у сумі 27,00 грн.) та направлена 30.01.2025 року з повідомленням про вручення ( штрих код 0601107143746) засобами «Укрпошта» на адресу реєстрації ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 , та 20.02.2025 повернуто до ГУ ДПС зі статусом «за закінченням терміну зберігання».
Станом на 31.03.2025 року за даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України по ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 144,81 грн.
Згідно даних інформаційної системи ДПС України ОСОБА_1 має позначку «пенсіонер за віком» з 15.01.2019 року.
ГУ ДПС застосовано до ОСОБА_1 . Рішення №0052262412 від 29.01.2025 року за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 20.01.2016 по 08.11.2016 року у сумі 144,81 грн. (штрафна санкція у сумі 117,81 грн. та пеня у сумі 27,00 грн.) правомірно, тобто до 15.01.2019 року коли ОСОБА_1 був платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та відповідно статті 6 Закону №2464 зобов'язаний був своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
ГУ ДПС на підставі пункту 3 розділу VI Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (далі - Інструкція №449) було сформовано в автоматичному режимі вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 08.04.2025 № Ф-18190-0436 та направлено засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу реєстрації платника: АДРЕСА_2 .
Вимога отримана 29.04.2025 платником особисто.
За даними ІКС станом на 15.05.2025 року, у платника ОСОБА_1 обліковується борг (недоїмка) зі сплати єдиного соціального внеску у сумі 144,81 гривень.
Не погодившись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-18190-0436 від 08.04.2025 року, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464-VI).
Відповідно до ст.1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 1 статті 4 Закону №2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є: роботодавці; фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності; члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах; особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зовнішніх зносин, уповноважений орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, - за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника.
Частиною другою статті 6 Закону №2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4,5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Крім того, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону №2464-VI).
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Суд зауважує, що мета участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).
Платниками єдиного внеску є роботодавці та особи, які забезпечують себе працею самостійно (у т.ч. фізичні особи - підприємці).
Згідно статті 4 Закону №2464-VI роботодавців та фізичних осіб - підприємців визначено окремими платниками єдиного внеску.
Проте, слід врахувати різний статус цих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Так, у випадку з найманим працівником він є застрахованою особою, а роботодавець - страхувальником. У свою чергу, державна реєстрація фізичною особою індивідуальної підприємницької діяльності є формою самостійного забезпечення працею, а тому відповідна особа одночасно є і застрахованою особою і страхувальником.
У відповідності до вимог Закону №2464-VI за найманого працівника єдиний внесок сплачує роботодавець; фізична особа - підприємець сплачує єдиний внесок самостійно.
Зазначені механізми передбачені з метою участі усіх без винятку працюючих осіб (у тому числі, і тих, що забезпечують себе працею самостійно) у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Верховним Судом у постанові від 01.07.2020 року по справі № 260/81/19 викладено правову позицію, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.
В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №440/2149/19, а також у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19), від 05 грудня 2019 року (справа №260/358/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18), від 27 лютого 2020 року (справа №0440/5632/18) та інших.
Таким чином, у зв'язку із відсутністю доказів на підтвердження здійснення позивачем підприємницької діяльності та отримання доходу, суд вважає, що у позивача відсутній обов'язок щодо сплати єдиного соціального внеску за спірний період.
Доказів зворотнього матеріали справи не містять.
У п.74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.09.2019 року у справі №520/3939/19 вказано, що системний аналіз норм Закону №2464-VI та Положення № 10-1 свідчить про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи - підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до Пенсійного фонду України щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом № 2464-VI як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Взяття та перебування на обліку платників єдиного внеску фізичної особи - підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом № 2464-VI не передбачено.
Хоча процедура щодо обліку платників єдиного внеску й була встановлена підзаконним нормативно-правовим актом, однак у частині визначення видів платників єдиного соціального внеску вона суперечить Закону № 2464-VI, тому немає підстав вважати, що дії органу, який використовував таку процедуру, узгоджуються з принципом належного врядування, оскільки надано перевагу приписам нормативно-правового акта, нижчому за ієрархією від указаного Закону.
Відповідач не надано суду доказів того, що позивач самостійно звертався до формою 1-ЄСВ для взятя на облік, як особи, що провадить незалежну професійну діяльність, а відповідач не наділений повноваженнями самостійно брати на облік особу, яка здійснює незалежну професійну діяльність, без подання такою особою відповідної заяви та документів.
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.
Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані та доведені позовні вимоги у вказаній вище частині.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправної та скасування вимоги.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.
Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправної та скасування вимоги - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 08.04.2025 року №Ф-18190-0436 на загальну суму 144,81 гривень.
Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 07.07.2025 року.
Суддя В.В. Ільков