07 липня 2025 рокуСправа №160/15899/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицька І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанов, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бунакової Світлани Олександрівни про стягнення виконавчого збору від 22.05.2025 р. у виконавчому провадженні №77984939, якою стягнуто з боржника ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) виконавчий збір у розмірі 16000,00 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22.05.2025 року державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бунаковою Світланою Олександрівною винесена постанова про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №77984939 у розмірі 16000,00 гривень. Виконавче провадження №77984939 відкрито для примусового виконання ухвали Новокодацького районного суду міста Дніпра від 28.04.2025 року у справі №205/6450/25, яка є ухвалою про забезпечення позову в цивільній справі. Позивач наголошує на тому, що оскільки ухвала про забезпечення позову є самостійним виконавчим документом та підлягає негайному виконанню, то в розумінні приписів п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір за вказаним виконавчим документом не повинен стягуватися, з огляду на що спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню судом.
Ухвалою суду провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, у порядку, визначеному статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України. Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 12.06.2025 року, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, та витребувано належним чином завірені копії виконавчого провадження №77984939.
На адресу суду через систему «Електронний Суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування своєї позиції представник відповідача зазначив, що державним виконавцем фактично виконується ухвала суду, яка за своєю правовою природою є рішенням суду про встановлення побачення з дитиною, усунення перешкод у побаченні з дитиною. Згідно ч. 7 ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону. Отже, вказане судове рішення виконується в порядку, передбаченому для виконання рішень немайнового характеру. Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Таким чином, на думку відповідача, державний виконавець правомірно стягнув виконавчий збір з боржника у виконавчому провадженні №77984939, у розмірі двох мінімальних розмірів заробітної лати. З огляду на викладене, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд зазначає таке.
Судом встановлено та підтверджено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 20.02.2015 року, копія якого міститься у матеріалах справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який згодом було розірвано.
У шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 28.04.2025 року у справі №205/6450/25 заяву позивача ОСОБА_4 та її представника - адвоката Федорця Євгенія Євгенійовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, про відібрання дитини від батька та повернення її матері без позбавлення батьківських прав, визначення місця проживання дитини з матір'ю задоволено частково.
Визначено місце та час спілкування малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю ОСОБА_4 , до набрання рішенням суду законної сили, з таким графіком:
- двічі на тиждень по 2 години, а саме: у вівторок та четвер з 18:00 години до 20:00 години, без присутності батька - ОСОБА_1 ;
- раз на два тижні кожні другі та четверті вихідні місяця з 18:00 години п'ятниці до 18:00 години неділі, без присутності батька - ОСОБА_1 .
Зобов'язано ОСОБА_1 передавати дитину - ОСОБА_3 згідно з вищенаведеного графіку матері ОСОБА_4 за місцем її фактичного проживання.
Зобов'язано ОСОБА_4 повертати дитину - ОСОБА_3 згідно з встановленого графіку за місцем фактичного проживання батька ОСОБА_1 з дитиною.
В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовлено.
Зазначено, що ухвала підлягає негайному виконанню.
ОСОБА_4 звернулась до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про початок примусового виконання ухвали Новокодацького районного суду міста Дніпра від 28.04.2025 року у справі №205/6450/25.
05.05.2025 року державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бунаковою Світланою Олександрівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №77984939 з виконання ухвали Новокодацького районного суду міста Дніпра від 28.04.2025 року у справі №205/6450/25 та встановлено боржнику ОСОБА_1 десятиденний строк для виконання вимог вказаного рішення суду.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи. Постановою державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бунакової Світлани Олександрівни від 22.05.2025 року стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 16000,00 грн.
Пунктом 1 частини 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню.
Позивач вважає, що оскільки ухвала про забезпечення позову є самостійним виконавчим документом та підлягає негайному виконанню, то в розмінні приписів п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір за вказаним виконавчим документом не повинен стягуватися, у зв'язку з чим, постанова державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бунакової Світлани Олександрівни про стягнення виконавчого збору від 22.05.2025 року у виконавчому провадженні №77984939, є протиправною та підлягає скасуванню, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.
Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно частини 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
У даному випадку, ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 28.04.2025 року у справі №205/6450/25 заяву позивача ОСОБА_4 та її представника - адвоката Федорця Євгенія Євгенійовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, про відібрання дитини від батька та повернення її матері без позбавлення батьківських прав, визначення місця проживання дитини з матір'ю задоволено частково.
Визначено місце та час спілкування малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю ОСОБА_4 , до набрання рішенням суду законної сили, з таким графіком:
- двічі на тиждень по 2 години, а саме: у вівторок та четвер з 18:00 години до 20:00 години, без присутності батька - ОСОБА_1 ;
- раз на два тижні кожні другі та четверті вихідні місяця з 18:00 години п'ятниці до 18:00 години неділі, без присутності батька - ОСОБА_1 .
Зобов'язано ОСОБА_1 передавати дитину - ОСОБА_3 згідно з вищенаведеного графіку матері ОСОБА_4 за місцем її фактичного проживання.
Зобов'язано ОСОБА_4 повертати дитину - ОСОБА_3 згідно з встановленого графіку за місцем фактичного проживання батька ОСОБА_1 з дитиною.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів частини 1 статті 157 Цивільного процесуального кодексу України, ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Відповідно до частини 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, яка діяла на момент відкриття виконавчого провадження, було визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Відповідно до частини 3 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Відповідно до частини 4 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
У даному випадку, державний виконавець Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бунакова Світлана Олександрівна на підставі вказаної постанови встановив боржнику ОСОБА_1 10-денний строк для виконання вимог вказаного рішення суду (ухвали).
Постановою державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бунакової Світлани Олександрівни від 22.05.2025 року стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 16000,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню.
З урахуванням викладеного та враховуючи, що ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, який підлягає негайному виконанню, суд відповідно до положень пункту 1 частини 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» приходить до висновку про необхідність визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бунакової Світлани Олександрівни про стягнення виконавчого збору від 22.05.2025 р. у виконавчому провадженні №77984939.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06.09.2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18.07.2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10.02.2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09.12.1994 року, пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовної заяви.
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено документально підтверджену суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Відтак, суд приходить до висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 260, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанов, - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бунакової Світлани Олександрівни про стягнення виконавчого збору від 22.05.2025 року у виконавчому провадженні №77984939, якою стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 16000,00 гривень.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 44896456) на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька