Справа № 524/7709/25
Номер провадження 3/524/2449/25
04.07.2025 року суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області Олейнікова Г.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,за участю захисника Ульянова Р.А потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов із Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого фізичною особою-підприємцем, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ст.173-2 ч.1 КУпАП, -
В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що 13.06.2025 року, о 22 год. 40 хв., за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме: ображав та наніс один удар по обличчю, чим завдав шкоди психологічному та фізичному здоров'ю.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вину у вчиненому адміністративному правопорушенні не визнав, та пояснив, що 13.06.2025 року, між ним та його колишньою дружиною ОСОБА_2 виникла побутова сварка. Ніяких претензій один до одного вони не мають.
Захисник Ульянов Р.А. в судовому засіданні пояснив, що ніякої шкоди фізичному чи психологічному здоров'ю потерпілій діями ОСОБА_1 завдано не було, між ними виникла звичайна побутова сварка, у зв'язку із чим просить суд закрити провадження по справі у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173-2 ч.1 КУпАП.
Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що 13.06.2025 року між нею та ОСОБА_1 виникла побутова сварка, яка була вирішена, тому також вважає, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ст.173-2 ч.1 КУпАП.
Суддя, вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника, потерпілу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Отже, об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у диспозиції ст. 173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" (далі - Закон) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з ч. ч. 1, 2 статті 3 вказаного вище Закону предметом регулювання цього закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб - подружжя; колишнє подружжя.
Зокрема, пунктами 4, 7 ч. 2 ст. 3 Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Нормами зазначеного Закону також визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (пункт 14 частини 1 статті 1).
Однак важливо розрізняти поняття “сварка», “конфлікт», “насильство».
Сварка: гостра суперечка, що супроводжується взаємними докорами, образами, стан, період взаємної ворожнечі, що виникає внаслідок такої суперечки; порушення дружніх взаємин.
Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
Особливостями домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Отже, виходячи з аналізу зазначених норм законодавства, під домашнім насильством, умисним вчиненням діянь психологічного характеру, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, розуміють не лише словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, а і інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Тобто, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
При цьому, слід зазначити, що конфлікт (лат. сonflictus - зіткнення, сутичка) - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфлікт не містить вище перелічених ознак. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст. 173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Аналізуючи протокол про адміністративне правопорушення від 13 червня 2025 року та додані до нього матеріали, пояснення потерпілої , особи , яка притягається до адміністративної відповідальності , суддя вважає, що вказані в протоколі події відбулися на ґрунті неприязних відносин та суперечки побутового характеру, що слідує з із наданих в судовому засіданні пояснень потерпілої ОСОБА_4 та особи , яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
При цьому, суддя вважає, що в матеріалах справи у даному конкретному випадку відсутні будь-які відомості щодо щодо патерну особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 над потерпілою ОСОБА_4 (влада, контроль, залежність тощо) за місцем проживання останньої.
Водночас із сукупності матеріалів вказаного вище протоколу не вбачається доведеного поза розумним сумнівом наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Таким чином, за наведених вище обставин, подію 13 червня 2025 року можливо вважати саме сваркою побутового характеру, що не містить ознак домашнього насильства.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.
Згідно ст. ст. 9, 245, 252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений суддею тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, на переконання судді, у справі відсутні об'єктивні і належні докази, які б підтверджували наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв'язку з чим, провадження у справі необхідно закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст.173 -2 ч.1, 247, 276-280, 283-285 КУпАП, суддя
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, його законним представником, адвокатом, потерпілим, його представником в Полтавський апеляційний суд ,через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її винесення.
Головуючий суддя: Ганна ОЛЕЙНІКОВА