Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/2352/23
Провадження № 2/376/93/2025
23 січня 2025 року Сквирський районний суд Київської області
у складі: головуючого судді - Коваленка О.М.,
при секретарі - Щур Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Сквирської міської ради, про позбавлення батьківських прав,
встановив:
У провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
08.08.2024 до суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Соболя Бориса Володимировича про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки на час розгляду справи судом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг повноліття та втратив правовий статус дитини, а тому правових підстав для задоволення позовних вимог немає, оскільки особа може бути позбавлена батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла 18 років.
В обґрунтування своїх доводів послався на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду № 761/6749/20 від 01.02.2023.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
При вирішенні клопотання суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Статтею 155 Сімейного кодексу України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття.
Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст. 165 СК України).
За змістом норм сімейного законодавства (Глава 13 Сімейного кодексу України) та роз'яснень, наведених у п.п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав № 3 від 30.03.2007, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК.
Згідно ч. 1 ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
Аналіз фактичних обставин у справі та наявні докази обґрунтовано підтверджують, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час ухвалення судом судового рішення досяг повноліття, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 йому виповнилося 18 років, та не має статусу дитини в розумінні Сімейного кодексу України.
Отже, з досягненням ОСОБА_3 повноліття відповідач ОСОБА_2 втратив батьківські права по відношенню до нього, гарантовані чинним сімейний законодавством, позбавлення яких було предметом позовних вимог ОСОБА_1 .
Таким чином, на час вирішення клопотання представника відповідача про закриття провадження по справі предмет спору - батьківські права відповідача ОСОБА_2 по відношенню до сина ОСОБА_3 - відсутній.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є повнолітнім, тобто перестав бути дитиною.
Оскільки предметом спору є саме позбавлення відповідача батьківських прав щодо дитини, а згідно чинного законодавства позов про позбавлення батьківських прав може бути пред'явлений після народження дитини і до досягнення нею повноліття і цей строк є преклюзивним, після того як дитині виповнилось 18 років, такий позов не може бути взятий до уваги, у зв'язку з чим суд або залишає позовні вимоги без задоволення або закриває провадження у справі. Оскільки це є правоприпиняючий юридичний факт, із настанням якого батьківське правовідношення припинилося, тобто припинилися батьківські права, а тому у їх позбавленні немає необхідності, відповідно, немає чого позбавляти відповідача, тобто не існує предмета спору.
Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на підхід, який Верховний Суд застосував у постанові від 26 червня 2019 року (справа № 13/51-04, провадження № 12-67гс19), слід відступити від висновку, сформульованого у постановах Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18, провадження № 61-2018св19; від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19, провадження № 61-1807св20; від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20, провадження № 61-9658св20, конкретизувавши цей висновок так, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
Враховуючи, що ОСОБА_3 виповнилося 18 років, а отже він досяг повноліття, у зв'язку з чим батьківські права з боку відповідача ОСОБА_2 по відношенню до сина, позбавлення яких є предметом спору за позовом ОСОБА_1 припинилися, що свідчить по відсутність предмету спору на даний час, з урахуванням правового висновку Верховного Суду у постановах від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20, суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, а провадження по справі - закриттю.
Керуючись ст. 4, 13, 255, 256, 258 ЦПК України, суд
постановив:
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Сквирської міської ради, про позбавлення батьківських прав.
Роз'яснити сторонам, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.М.Коваленко