"07" липня 2025 р. Справа № 363/2377/25
07 липня 2025 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Рудюк О.Д.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду звернулась із позовом в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 584 від 11.04.2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 17 000грн. та закрити адміністративне провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у зв'язку з закінченням строків, передбачених статтею 38 КУпАП, накладення адміністративного стягнення на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування позову вказує на те, що оскаржувану постанову вважає незаконною та не обґрунтованою. У оскаржуваній постанові № 584 від 11.04.2025 року підставою накладення штрафу (адміністративного стягнення) у розмірі 17 000,00грн. є адміністративне правопорушення вчинене позивачем 08.11.2024 року (не явка до ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Враховуючи, що строк притягнення позивача до адміністративної відповідальності сплив ще 12.03.2025 року, провадження по цій справі підлягає закриттю (таке провадження взагалі не мало бути розпочато). Не зрозуміло чому відповідач виніс оскаржувану постанову № 584 лише 11.04.2025 року, після спливу чотирьох місяців з дня виявлення правопорушення, а отже з пропущенням строку притягнення до адміністративної відповідальності. Тому позивач вважає, постанова № 584 від 11.04.2025 року постановлена з порушення норм процесуального права, отже підлягає скасуванню, а провадженні у справі про адміністративного правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Крім того, листом від 30.05.2024 року № 1/8/5718 позивачубуло повідомлено про необхідність особисто прибути 06.06.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 з оригіналами підтверджуючих документів, військово-обліковим документом та паспортом громадянина України. Вимоги даного листа позивачем виконані, дані ним було уточнено до моменту направлення повістки. Також позивач неодноразово оформляв відстрочку на підставі п. 5 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для чого особисто з'являвся до ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідками доданими до позовної заяви. Тому законних підстав змушувати позивача знову уточнювати свої військово-облікові дані у відповідача відсутні. Ураховуючи зазначене, відсутні належні та допустимі докази, які могли б беззаперечно свідчити про винність позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тому справа про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає закриттю у зв'язку зі спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності та відсутністю у діях складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 13.05.2025 року прийнято справу до провадження та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження із без повідомлення (виклику) сторін. Роз'яснено учасникам їх право на подачу відзиву на позов.
Вказану ухвалу відповідач отримав 15.05.2025 року, що підтверджується копією журналом вручення кореспонденції.
Відповідач станом на 07.07.2025 року не реалізував свого права, відзив на позовну заяву до суду не надав.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань про проведення судового засідання та наявність достатніх доказів для розгляду справи, суд убачає можливим розглянути справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного.
Судом встановлено, що постановою 11.04.2025 року постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 584 притягнуто ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000,00грн. за неявку 08.12.2024 року за повісткою № 1378465 (яку було відправлено засобами поштового зв'язку АТ «УКРОШТА» рекомендованим повідомленням) до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення даних та протягом трьох днів не повідомив поважності причин неприбуття, що є порушенням п. 1 ст. 22 ЗУ «про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 41 «Про затвердження порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період» затвердженого Постановою № 560 від 16.05.2024 року.
Отже, відносини між сторонами по справі регулюються нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення, Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, яка тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Диспозиція ч. 1 ст. 210-1 КУпАП встановлює склад правопорушення, а саме: порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку. Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері встановленого порядку управління.
Об'єктивна сторона виражається у порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Суб'єктивна сторона правопорушення полягає у наявності умислу на порушення встановлених правил.
Суб'єктом правопорушення може бути лише призовник, військовозобов'язаний або резервіст.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
На обов'язок доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 року (справа № 537/4012/16-а), від 08.11.2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23.10.2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 року (справа № 524/7184/16-а).
Суд вважає, що відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт порушення позивачем Правил військового обліку. Сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про скоєння адміністративного правопорушення.
Згідно із ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Як встановлено судом, 12.12.2024 року відповідачу вже було відомо про факт неприбуття ОСОБА_1 за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Разом з тим, постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності було постановлено 11.04.2025 року, тобто більш ніж через три місяці.
Отже суд вважає, що відповідачем не підтверджено правомірність прийнятої постанови, при цьому не враховано положення ч. 7 ст. 38 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Відтак притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП суперечить статті 58 Конституції України, ч. 7 ст. 38 КУпАП, а тому оскаржувана постанова є такою, що прийнята з порушення норм процесуального права, отже підлягає скасуванню.
За ч. 3 ст. 286 КУпАП за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови відносно позивача, відтак суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про скасування постанови та достатність підстав для їх задоволення із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст.ст. 245-246, 251, 268, 283 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 72-77, 241-246, 250, 286, 295 КАС України, суд, -
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Скасувати постанову № 584 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 11.04.2025 року відносно ОСОБА_1 , про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та піддання його адміністративному стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, закінченням строків передбачених статтею 38 КУпАП.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на протязі десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ).
Суддя О.Д. Рудюк