Справа № 276/924/25
Провадження по справі №2/276/520/25
07 липня 2025 року селище Хорошів
Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Збаражського А.М.,
з участю секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, відповідно до вимог ст.247 ч.2 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в приміщенні суду в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи заявлені вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилась спадщина. Спадкове майно складається з житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Будучи спадкоємцем після смерті батька за законом першої черги, у встановлений законом шестимісячний строк, позивач звернувся до приватного нотаріуса Житомирського нотаріального округу Толстіхіної Н.Д. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Однак, 07.04.2025 року отримав постанову за №91/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, яким відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на житловий будинок.
Позивач просить суд визнати за ним, в порядку спадкування за законом, право власності на житловий будинок з господарськимим будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою судді Хорошівського районного суду Житомирської області від 02.06.2025 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче судове засідання.
До суду позивач подав заяву, де просить справу розглядати без його участі, позов підтримує та просить його задовольнити.
Представник відповідача, Хорошівської селищної ради, в судове засідання не з'явився, селищний голова подав до суду заяву про проведення судового засідання за відсутності представника селищної ради за наявними документами, зазначивши, що позовні вимоги відповідач визнає та не заперечує проти їх задоволення.
Відповідно до ч. 3, 4 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до частини 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази надані позивачем, суд вважає за необхідне позов задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 09 листопада 2007 року ( а.сп.11).
Позивач є сином ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.12).
Відповідно до довідок виконавчого комітету Хорошівської селищної ради №321, №322 від 07.04.2025 слідує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрований та постійно проживав на день смерті у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_3 за даною адресою на день його смерті та протягом 6-ти місців після смерті були зареєстровані та проживали - син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( а.сп. 15-16).
Із інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №80737480 від 07.04.2025 року, в спадковому реєстрі відсутня інформація про заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.сп.17).
Відповідно до постанови приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Толстіхіної Н.Д. про відмову у вчиненні нотаріальної дії за вих №91/02-31 від 07.04.2025 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на будинок ( а.сп.10).
Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звертатися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.
Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Відповідно до вимог ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, тобто зміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов'язковим, коли об'єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов'язковій державній реєстрації.
Судом встановлено, що на звернення позивача щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_2 який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить лист приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Толстіхіної Н.Д. від 07.04.2025 за №91/02-31.
Із довідки КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради №51 від 25.03.2025 року слідує, що право власності на нерухоме майно, що знаходиться в АДРЕСА_1 не зареєстровано ( а.сп.28).
Разом з тим, відповідно до довідки виконавчого комітету Хорошівської селищної ради №447 від 29.05.2025 року, згідно погосподарської книги №05 на 2021-2025 роки житловий будинок, який розміщений за адресою: АДРЕСА_1 , рахується за померлим ОСОБА_2 ( а.сп.13).
Зазначене також підтверджується копією облікої картки погосподарського обліку на 2021-2025 роки, в якій наявні відомості про те, що головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 (а.сп.14).
Технічний паспорт на будинок садибного типу з господарським будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 07.03.2025 року виготовлено на ім'я ОСОБА_1 . Згідно з технічним паспортом вказаний будинок було споруджено в 1990 році ( а.сп.18-26).
Відповідно до звіту про оцінку майна №250408/12-л вартість житлового будинку з господарськими будівлями, загальною площею 92,3 кв.м., житловою площею 49,0 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 становить 89162 гривень ( а.сп.30-39).
Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до частини четвертої статті 3 зазначеного Закону України права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Міністерстві Юстиції України від 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.
Таким чином, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.
Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року у справі № 6-137цс13.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (пункт 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (пункт 20 Інструкції).
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Судом встановлено, що позивач, як спадкоємець за законом, прийняв спадщину, однак, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок з господарськимим будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 позивач не може оформити свої спадкові права. У свою чергу, вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами належав померлому ОСОБА_2 , про що свідчать записи у погосподарській книзі, відомості з селищної ради, а також технічна документація на нерухомість.
Відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.
Згідно зі ст. 8 Конвенції, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Як спадкоємець, що прийняв спадщину, позивач має право на оформлення спадкових прав, тому позовні вимоги підлягають до задоволення, порушене право позивача підлягає судовому захисту. Визнання права власності за позивачем на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами що знаходиться в АДРЕСА_1 буде відповідати принципу пропорційності в питанні захисту права власності позивача, як спадкоємця.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 19, 76-81, 89, 95, 200, 206, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в порядку спадкування за законом, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Відповідач: Хорошівська селищна рада, адреса місця знаходження: с-ще Хорошів, вул. Героїв України,13 Житомирського району Житомирської області; код ЄДРПОУ 04344587.
Суддя А.М.Збаражський