Справа № 168/491/25
Провадження № 2/168/247/25
03 липня 2025 року Старовижівський районний суд Волинської області в складі
головуючого-судді Хаврони О.Й.,
з участю: секретаря Островерхої Т.С.,
розглянувши в селищі Стара Вижівка в залі суду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінінсова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» (далі ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 24.12.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕРУА Україна» (далі ТОВ «ЛІНЕРУА Україна») та ОСОБА_1 уклали кредитний договір, право вимоги за яким на підставі договору факторингу від 24.12.2021 року перейшло до ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ». Вказуючи, що у зв'язку з невиконанням відповідачем належним чином умов кредитного договору у нього виникла заборгованість в розмірі 5942 грн., позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості та судові витрати.
Ухвалою судді від 27.05.2025 року провадження у справі відкрито та розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, у позовній заяві вказує, що не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи в контексті положень ч.8 ст.128 ЦПК України був належним чином повідомлений, що підтверджується довідкою Укрпошти про причини/досилання поштового відправлення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав, у зв'язку із чим, враховуючи згоду позивача, суд проводить заочний розгляд справи (в порядку, встановленому ст.280 ЦПК).
Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось у зв'язку з неявкою всіх учасників справи (ч.2 ст.247 ЦПК).
Дослідивши та оцінивши надані в справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.1 ст.1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Ст. 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Встановлено, що 24.12.2021 року ТОВ «ЛІНЕРУА Україна» та ОСОБА_1 уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі кредитний договір, Договір), відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти (позику) в розмірі 2000 грн. на строк 14 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом за фіксованою процентною ставкою у розмірі 1,90 % від суми кредиту на добу протягом усього строку, на який надається кредит, шляхом безготівкового переказу на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 (а.с. 12-18).
Кредитний договір та Додаток № 1 до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1914373 підписаний електронними підписами сторін, зокрема, відповідача шляхом введення одноразового ідентифікатора Е081, який направлявся відповідачеві шляхом надсилання повідомлення на його мобільний номер НОМЕР_2 , який він вказував при реєстрації на сайті (а.с. 22).
На виконання умов Договору 14.05.2021 року ТОВ «ЛІНЕРУА Україна» перерахувало кошти в сумі 2000 грн. на банківську картку відповідача № НОМЕР_3 за допомогою системи «iPay.ua» номер транзакції 89664246 (а.с. 30).
ТОВ «ЛІНЕРУА Україна», надавши відповідачу кредит, свої зобов'язання за договором виконало.
Наведені обставини свідчать про те, що між сторонами у цій справі виникли договірні зобов'язання, які випливають з договору позики, цей договір є укладеним відповідно до вимог ст.ст. 639, 1054 ЦК України, оскільки передача грошей відбулася і сторонами договору було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов.
За змістом ст.1056-1ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З розрахунку, що надав позивач, видно, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 14.05.2021 року становить 5942 грн., з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту складає 2000 грн., заборгованість за процентами 3942 грн. (а.с. 20).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У ч.1 ст.516ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 514 ЦК України).
Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Ч.1 ст.1077ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч.1 ст.1078ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
З матеріалів справи видно, що 24.12.2021 року між ТОВ «ЛІНЕРУА Україна» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладений договір факторингу № 02-24122001 (а.с. 26-29).
Аналіз наведених обставин справи дає підстави для висновку, що позивач набув у встановленому законом порядку право вимоги до відповідача за кредитним договором від 14.05.2021 року, укладеним між ТОВ «ЛІНЕРУА Україна» та ОСОБА_1 .
Проте, не можна погодитися із розміром нарахованих процентів за користування коштами, які позивач просив стягнути з відповідача, з таких підстав.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (п.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12).
Відповідно до п. 1.1, 1.2, 1.3, 1,4 кредитного договору від 14.05.2021 року сума кредиту становить 2000 грн., строк кредиту 14 днів, процентна ставка 1,90 % в день (а.с. 12-18).
Виходячи із вказаних положень договору розмір процентів за користування коштами буде становити 532 грн. (2000 грн * 1,90 % / 100 % * 14 дн = 532 грн.), які слід стягнути з відповідача.
Розрахунок процентів на суму 3942 грн. позивач суду не надав.
Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту, матеріали справи не містять.
За таких обставин справи, суд дійшов висновку про наявність у розглядуваному випадку передбачених законом підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, оскільки останній порушив його умови, що виразилося у неналежному виконанні договірних зобов'язань, а саме, неповерненні грошових коштів у визначений договором строк.
У відповідності до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (42,61 %) підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1032,18 грн. (2422,4 грн * 42,61 % / 100 % = 1032,18 грн).
Представник позивача 02.07.2025 року подав до суду заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10500 грн.
На підтвердження зазначених витрат представник надав копію довіреності від 30.12.2024 року, копію договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 року, копію Додаткової угоди № 1 від 27.12.2024 року, копію акту про отримання правової допомоги від 30.06.2025 року, копію рахунку та платіжної інструкції про оплату витрат.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.
Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч.5, 6 ст.137 ЦПК України, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.13.2025 року у справі № 275/150/22.
Відповідач відповідно до положень ч.5 ст.137 ЦПК України клопотання про зменшення розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не заявляв, співмірність вартості послуг адвоката не спростовував.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.141ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням того, що позов задоволений частково на 42,61 %, то, виходячи з принципу пропорційності розподілу судових витрат, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4474,05 грн. (10500 грн / 100 % * 42,61 % = 4474,05 грн).
На підставі викладеного, ст.ст. 512, 514, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 629, 634, 1054, 1056-1ЦК України та керуючись ст.ст. 141, 247, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 282, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором № 1914373 від 14.05.2021 року в розмірі 2532 (дві тисячі п'ятсот тридцять дві) грн., з яких заборгованість за тілом кредиту становить 2000 (дві тисячі) грн., за процентами за користування кредитними коштами 532 (п'ятсот тридцять дві) грн.
У решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір у розмірі 1032 (одна тисяча тридцять дві) грн. 18 (вісімнадцять) коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4474 (чотири тисячі чотириста сімдесят чотири) грн. 05 коп.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених Цивільним процесуальним кодексом України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ», адреса місця знаходження: вул.Кирилівська, 82, офіс 7, м. Київ, код ЄДРПОУ 42228158.
Представник позивача: Пархомчук Сергій Валерійович, адреса місця знаходження: пр-т Героїв Небесної Сотні, 26/9, с.Софіївська Борщагівка, Київська область, РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Повне рішення суду складене 03.07.2025 року.
Суддя О. Й. Хаврона